Ухвала

від 15.07.2024 по справі 369/19177/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/19177/23

Провадження №2/369/2904/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2024 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову у цивільній справі № 369/19177/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться вище зазначена справа.

27.06.2024 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення зустрічного позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на:

земельну ділянку, кадастровий номер 3222482401:01:004:0149, площею 0,1682 га за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 ;

автомобіль марки Mazda cx-5, 2,5 L, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 .

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що на розгляді Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/19177/23 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Зокрема, ОСОБА_1 вказує, що звернувся щодо поділу спільного майна подружжя, загальна вартість якого складає 11000000,00 грн, а саме:

автомобіль марки Mazda cx-5, 2,5 L, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ;

автомобіль марки Volkswagen Caddy, 2011 року випуску;

земельна ділянка, кадастровий номер 3222480400:06:010:0089, площею 0, 24 га за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Білогородка;

житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельна ділянка, кадастровий номер 3222482401:01:004:0149, площею 0,1682 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

нежитлове приміщення площею 54,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

При цьому, заявник зауважує, що право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222482401:01:004:0149, площею 0,1682 га за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіль марки Mazda cx-5, 2,5 L, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 вказує, що та обставина, що право власності на вказані вище об`єкти зареєстровано за відповідачем за зустрічним позовом, беззаперечно свідчить про можливість ОСОБА_2 в будь-який момент розпорядитися вказаним майном шляхом його продажу, дарування тощо. Вказані дії можуть у майбутньому утруднити виконання судового рішення у даній справі.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом разом із зустрічною позовною заявою подано клопотання про призначення судової авто-товарознавчої експертизи з метою з`ясування дійсної ринкової вартості автомобіля марки Mazda cx-5, 2,5 L, 2019 року випуску.

Отже, на переконання заявника, заходи забезпечення зустрічного позову сприятимуть також реальному виконанню ухвали про проведення експертизи, що забезпечить можливість всебічного та повного розгляду цієї справи, та унеможливить ситуації, при яких може бути утруднено виконання рішення у разі задоволення позову.

Тому, на переконання позивача за зустрічним позовом, забезпечення зустрічного позову у даній справі є виправданим заходом охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення зустрічного позову та додані до неї документи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.149Цивільного процесуальногокодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.150Цивільного процесуальногокодексу України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ч. 1 ст.157Цивільного процесуальногокодексу України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і за реєстрова на відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Забезпечення позову у виді накладення арешту на майно є співмірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача за зустрічним позовом, оскільки земельна ділянка та автомобіль залишаються в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час до вирішення спору судом.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

При цьому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт та винесена заборона може завдати збитків відповідачам, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача за зустрічним позовом щодо необхідності вжиття заходів забезпечення зустрічного позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову, з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами, що заявлені та змісту викладених в заяві обставин, слід вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

земельну ділянку, кадастровий номер 3222482401:01:004:0149, площею 0,1682 га за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 ;

автомобіль марки Mazda cx-5, 2,5 L, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 .

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву задовольнити.

Накласти арешт на:

земельну ділянку, кадастровий номер 3222482401:01:004:0149, площею 0,1682 га за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 ;

автомобіль марки Mazda cx-5, 2,5 L, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 .

Копію даної ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст. 261 ЦПК України.

Ця ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не зупиняє її виконання.

Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .

Інформація про боржника: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 .

Суддя А.В. Янченко