Ухвала

від 15.07.2024 по справі 757/6254/23-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 липня 2024 року

м. Київ

справа № 757/6254/23-ц

провадження № 61-9261ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімер-Київ» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімер-Київ» (далі - ТОВ «Ексімер-Київ») про стягнення коштів за договорами про надання послуг.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 23 грудня 2021 року між нею та ТОВ «Ексімер-Київ» укладено договір № 347491 та додатки до нього про проведення процедури імплантації на лівому та правому оці. Відповідно до умов договору і додатків позивачка 24 грудня 2021 року здійснила оплату у розмірі 3 937,00 дол. США. Операція згідно з умовами договору повинна була відбутися у строк протягом трьох місяців після їх підписання, тобто до 23 березня 2022 року. Проте 24 лютого 2022 року розпочалася збройна агресія російської федерації проти України і виробник інтраокулярних оптичних лінз не мав можливості вчасно доставити їх в Україну. Про затримку доставки інтраокулярних оптичних лінз позивачку було поінформовано.

17 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Ексімер-Київ» із заявою про повернення сплачених коштів за договорами у розмірі 3 937,00 дол. США. Проте листом від 16 вересня 2022 року № 39 відповідач повідомив позивачку, що їй буде повернуто лише 30 % від сплаченої суми за договорами на підставі пункту 3.3 договорів, у зв`язку з відмовою позивачки від договорів.

Просила суд стягнути з відповідача на її користь суму коштів в розмірі 3 937,00 дол. США, що еквівалентно 157 480,00 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Ексімер-Київ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 103 600,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Ексімер-Київ» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 036,00 грн.

Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2023 року заяву представника позивача - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Ексімер-Київ» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 19 500,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Ексімер-Київ» задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ТОВ «Ексімер-Київ» на користь ОСОБА_1 31 080,00 грн вартості медичної послуги. Додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2023 року скасовано. Стягнуто з ТОВ «Ексімер-Київ» на користь ОСОБА_1 314,96 грн судового збору за розгляду справи у суді першої інстанції та 1 889,66 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Стягнуто з ТОВ «Ексімер-Київ» на користь ОСОБА_1 6 000,00 грн витрат на правничу (правову) допомогу у суді першої інстанції, а також 32 000,00 грн витрат на правничу (правову) допомогу у суді апеляційної інстанції.

У червні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просять скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.

Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.

Верховний Суд урахував предмет спору, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить обґрунтування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Посилання в касаційній скарзі на те, що справу було розглянуто в суді апеляційної інстанції за відсутності ОСОБА_1 , не повідомленої належним чином про дату, час і місце судового засідання, є підставою касаційного оскарження судового рішення, передбаченою пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який у розумінні підпунктів «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню.

Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містять і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімер-Київ» про стягнення коштів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник