Ухвала

від 05.07.2024 по справі 2-2331/10

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2331/10

номер провадження 4-с/695/3/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2024 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ушакової К.М.

за участю: секретаря судового засідання Варданян Л.А.,

представника заявника адвоката Соколовав В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Соколова Вячеслава Вікторовича на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

в с т а н о в и в:

представник ОСОБА_1 адвокат Соколов В.В. звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Скаргу обгрунтовує тим, що Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області 04.11.2010 було ухвалено заочне рішення у справі за позовом ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою від 25.01.2023 заяву про відновлення втраченого судового провадження у справі №2-2331/2010/2306 за позовом ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, відновлене втрачене судове провадження в цивільній справі № 2-2331/2010/2306 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, однак, лише в частині змісту судового рішення від 04.11.2010. Інших матеріалів не відновлено, жодних доказів свого права вимоги позивач не надав, проте було встановлено його можливого правонаступника, якого неодноразово повідомлено судом про наявність даної справи у встановлений цивільним процесом спосіб. Однак, позивач жодної зацікавленості у даний справі не проявив. Судом було поновлено провадження у справі про перегляд заочного рішення та його скасування і ухвалою суду від 25.07.2023 заяву представника ОСОБА_1 адвоката Соколова Вячеслава Вікторовича про перегляд заочного рішення від 04.11.2010 ухваленого у справі №2-2331/2010/2306 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, було залишено без задоволення.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 15.11.2023 у даній справі заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.11.2010 було змінено, позовні вимоги задоволено частково, зменшено розмір заборгованості по кредитному договору №014/2061/2/14674 від 07.05.2008, яка підлягає стягненню з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте банк» з 32040,20 доларів США, що еквівалентно 252797 грн. 20 коп. до 31608,92 доларів США, що еквівалентно 249394 грн. 38 коп., а також зменшено розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте банк» з 1820 грн. 00 коп. до 1785 грн. 57 коп. Виконавчий лист, виданий згідно оскаржуваного заочного рішення, більше ніж три роки тому, а саме 30.03.2020 було повернуто стягувачу (саме ПАТ «Ерсте Банк», жодної заміни стягувача не було), по суті, через його відсутність, а виконавче провадження завершено. Крім того, ПАТ «Ерсте Банк» як юридичну особу припинено. Однак, арешт на все майно боржника на загальну суму стягнення у розмірі 252 797,20 грн. (без врахування виконавчого збору та витрат), накладений на користь стягувача у даному виконавчому провадженні, залишився. 23.11.2023 представник від імені боржника звернувся до Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Суб`єкта оскарження) із заявою про скасування всіх обтяжень, накладених на ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) в рамках виконавчого провадження №36163005. У відповідь від 28.11.2023, отриману поштою представником боржника 26.12.2023, суб?єкт оскарження відмовив у задоволенні такої заяви, посилаючись на відсутність чітких підстав для зняття арешту по закінченому виконавчому провадженню на користь припиненого стягувача. Така відмова суб?єкта оскарження порушує права боржника на вільне володіння майном, які підлягають захисту.

Як було з?ясовано під час перегляду заочного рішення, ніхто про заміну сторони виконавчого провадження не звертався. Однак, і ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження можна тільки до закінчення виконавчого провадження (тобто, під час його дії), а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства. А таке відновлення може заявлятися лише номінальним стягувачем (який вже припинений) та у строк пред`явлення виконавчого листа (який вичерпано). Узагальнюючи викладене вище, маємо наступну ситуацію: право вимоги у стягувача на момент відкриття виконавчого провадження було недійсним, як це передбачено ст. 36 Закону «Про іпотеку» в редакції на момент погашення боргу, виконавче провадження, відкрите з порушеннями - з недійсним правом вимоги та на суму, що значно перевищує заявлену - вже закінчено, відновлення виконавчого провадження неможливе, так як стягувач припинений, а строк подання виконавчого листа вичерпаний, однак арешт, накладений на невизначену постановою суму (але з заявленою невідповідною сумою боргу), продовжує діяти, і якщо будь-яка банківська установа заблокує кошти боржника - це буде будь-яка сума коштів без обмежень (через відсутність визначення суми арешту в постанові про його накладення), і ніхто не зможе витребувати ці кошти - так як виконавче провадження закрито, а стягувач припинений.

Враховуючи викладене вище, представник заявника просить суд: поновити строк на оскарження бездіяльності посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; визнати неправомірною бездіяльність та скасувати всі обтяження, накладені в межах виконавчого провадження № 36163005.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11.03.2024 скаргу представника боржника ОСОБА_1 адвоката Соколова Вячеслава Вікторовича на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суддіЗолотоніського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті від13.03.2024 поновлено представникуборжника ОСОБА_1 адвокату СоколовуВячеславу Вікторовичупроцесуальний строкна поданняскарги набездіяльність набездіяльність державноговиконавця Першоговідділу державноївиконавчої службиу містіЧернівці Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїУкраїни. Прийнято до розгляду скаргу представника боржника ОСОБА_1 адвоката Соколова Вячеслава Вікторовича на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та скаргу призначено до розгляду. Витребувано у Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області цивільну справу №2-2331/10. Витребувано у Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції матеріали виконавчого провадження №36163005.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21.05.2024 клопотання задоволено. Приєднано до матеріалів цивільної справи в якості доказів: відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 09.05.2024 № 20.1.0.0.0/7-240509/54298; копію розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 29.04.2024 № 90678756; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 11.05.2024 № 378118996.

У судовому засіданні представник заявника адвокат Соколов В.В. скаргу підтримав та просив задовольнити.

Представники заінтересованих осіб Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ПАТ «ЕРСТЕ БАНК», ПАТ «ФІДОБАНК», ТОВ «СКАЙ КЕПІТАЛ» у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали цивільних справ за скаргою, за заявою про відновлення втраченого судового провадження (№ 2-2331/10, провадження № 2-в/695/1/23), за заявою про перегляд заочного рішення (№ 2-2331/10, провадження № 2-п/695/1/23), суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.11.2010 у справі № 2-2331/2010/2306 позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте банк» заборгованість по кредитному договору № 014/2061/2/14674 від 07.05.2008 в сумі 32040,20 доларів США, що є еквівалентом 252797,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте банк» державне мито в сумі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього судових витрат в сумі 1820 грн..

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.01.2023 відновлено втрачене судове провадження в цивільній справі № 2-2331/2010/2306 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині змісту судового рішення від 04.11.2010. Постановлено вважати встановленим зміст відновленого рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 листопада 2010 року в справі № 2-2331/2010/2306, в редакції, викладеній в ухвалі.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 15.11.2023 заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 листопада 2010 року змінено. Позовні вимоги задоволено частково. Зменшено розмір заборгованості по кредитному договору № 014/2061/2/14674 від 07.05.2008, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте банк» з 32040,20 доларів США, що еквівалентно 252797 грн. 20 коп. до 31608,92 доларів США, що еквівалентно 249394 грн. 38 коп., а також зменшено розмір судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте банк» з 1820 грн. 00 коп. до 1785 грн. 57 коп. В решті заочне рішення суду залишено без змін.

Згідно заяви ПАТ «ЕРСТЕ БАНК» від 10.12.2012, боржником ОСОБА_1 погашено частину боргу добровільно в сумі 157 462,10 грн., а тому стягувач просив Відділ державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа за рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області № 2-2331/10, стягнути з ОСОБА_1 на користь стягувача 97155,10 грн., накласти арешт на все майно боржника в межах суми заборгованості.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що на примусовому виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №36163005 з примусового виконання виконавчого листа №2-2331/2010, виданого 06.01.2011 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ЕРСТЕ БАНК» боргу в загальному розмірі 252797,20 грн..

Постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Піц А.В. від 07.11.2019 в межах виконавчого провадження № 36163005 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Піц А.В. від 30.03.2020 виконавчий лист №2-2331/2010, виданий 06.01.2011 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ЕРСТЕ БАНК» боргу в загальному розмірі 252797,20 грн. було повернуто стягувачу згідно п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснив авансування витрат ВП).

Згідно відповіді АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» від 09.05.2024 № 20.1.0.0.0/7-240509/54298 на звернення ОСОБА_1 , постановою Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 07.11.2019 в межах виконавчого провадження № 36163005 накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ОСОБА_1 у банку відсутній документ про зняття арешту з грошових коштів ОСОБА_1 , а тому підстави для надання останньому можливості користуватися коштами/зняти арешт відсутні.

Відповідно до відповіді державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Андрія Кифірюка від 28.11.2023 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Соколова В.В. про скасування всіх обтяжень у ВП № 36163005 відмовлено, оскільки у ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено чіткий перелік підстав для зняття арешту з майна, а відтак останній не вказав, яка саме норма повинна застосовуватися та/або порушена державним виконавцем. Твердження заявника про відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед стягувачем не підтверджені жодними належними доказами.

За приписами ч. 1ст. 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Зазначене конституційне положення відображено і у пункті 7 частини 3 статті2та статті18 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначеніЗаконом України «Про виконавче провадження».

Відповідно дост. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року1404-VІІІ (даліЗакон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, метою виконавчого провадження є примусове виконання судових рішень.

Частиною 1статті 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Законом передбачені порядок та підстави оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1 статті 74 Закону).

Відповідно достатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).

Відповідно до частини першоїстатті 56 Закону України «Про виконавче провадження»арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились устатті 25 цього ж Законуу редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до положень частини четвертоїстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»(у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1)отримання виконавцемдокументального підтвердження,що рахунокборжника маєспеціальний режимвикористання та/абозвернення стягненняна такікошти забороненозаконом; 2)надходження нарахунок органудержавної виконавчоїслужби,рахунок приватноговиконавця сумикоштів,стягнених зборжника (утому числівід реалізаціїмайна боржника),необхідної длязадоволення вимогусіх стягувачів,стягнення виконавчогозбору,витрат виконавчогопровадження таштрафів,накладених наборжника; 3)отримання виконавцемдокументів,що підтверджуютьпро повнийрозрахунок запридбане майнона електроннихторгах; 4)наявність письмовоговисновку експерта,суб`єкта оціночноїдіяльності -суб`єкта господарюваннящодо неможливостічи недоцільностіреалізації арештованогомайна боржникау зв`язкуіз значнимступенем йогозношення,пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного участині шостійстатті 61цього Закону,письмової заявистягувача пройого бажаннязалишити засобою нереалізованемайно; 6)отримання виконавцемсудового рішенняпро скасуваннязаходів забезпеченняпозову; 7)погашення заборгованостііз сплатиперіодичних платежів,якщо виконаннярішення можебути забезпеченов іншийспосіб,ніж зверненнястягнення намайно боржника; 8)отримання виконавцемдокументального підтвердженнянаявності наодному чикількох рахункахборжника коштів,достатніх длявиконання рішенняпро забезпеченняпозову; 9) підстави, передбаченіпунктом 1-2розділу XIII"Прикінцевіта перехідніположення"цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеногочастиною першоюстатті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченомустаттею 11Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Чинна на дату винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу (30.03.2020) редакція Закону України «Про виконавче провадження» (стаття40)передбачала,що уразі закінченнявиконавчого провадження(крімзакінчення виконавчогопровадження засудовим рішенням,винесеним упорядку забезпеченняпозову чивжиття запобіжнихзаходів,а також,крім випадківнестягнення виконавчогозбору абовитрат виконавчогопровадження,нестягнення основноївинагороди приватнимвиконавцем),повернення виконавчогодокумента досуду,який йоговидав,арешт,накладений намайно (кошти)боржника,знімається,відомості проборжника виключаютьсяз Єдиногореєстру боржників,скасовуються іншівжиті виконавцемзаходи щодовиконання рішення,а такожпроводяться іншінеобхідні діїу зв`язкуіз закінченнямвиконавчого провадження. Виконавчепровадження,щодо якоговинесено постановупро йогозакінчення,не можебути розпочатезнову,крім випадків,передбачених цимЗаконом. Прозняття арештуз майна(коштів)виконавець зазначаєу постановіпро закінченнявиконавчого провадженняабо поверненнявиконавчого документа,яка вдень їївинесення надсилаєтьсяоргану,установі,посадовій особі,яким буланадіслана длявиконання постановапро накладенняарешту намайно (кошти)боржника,а увипадках,передбачених законом,вчиняє діїщодо реєстраціїприпинення обтяженнятакого майна. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Чинна на дату винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу редакція Закону України "Про виконавче провадження" (стаття 12) передбачала, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Враховуючи викладене, суд вважає, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час повернення виконавчого документу стягувачу) не встановлювало обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

Водночас, спір у справі, що переглядається, виник не у зв`язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державними виконавцями, які здійснювали виконавчі дії у виконавчому провадженні № 36163005 на стадії його завершення під час повернення виконавчого документу стягувачу 30.03.2020.

Спір виник у зв`язку з тим, що на заяву представника боржника про зняття арешту у зв`язку з поверненням виконавчого документу стягувачу та відсутності відкритого виконавчого провадження, державним виконавцем було відмовлено у знятті арешту з майна боржника.

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Законом України "Про виконавче провадження" не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу.

За таких обставин суд вважає доцільним зняти арешт з грошових коштів боржника ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні № 36163005 з примусового виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.11.2010 у справі № 2-2331/2010/2306, постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Піц А.В. від 07.11.2019, оскільки борг частково погашено в сумі 157462,10 грн., постановою Черкаського апеляційного суду від 15.11.2023 заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 листопада 2010 року змінено, строк звернення з виконавчим листом відповідно до рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.11.2010 пропущено. Справа не містить доказів того, що цей строк в судовому порядку поновлювався стягувачем.

Крім того, суд зауважує, що застосування арешту на грошові кошти боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту на грошові кошти, накладеного у виконавчому провадженні № 36163005, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його грошових коштів, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку повернення виконавчого документу його стягувачу.

При цьому суд врахувавує те, що наявність протягом тривалого часу (майже 5 років) нескасованого арешту на грошові кошти боржника, за умови відсутності відкритого виконавчого провадження,є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Суд зауважає, що заборгованість у розмірі 157462,10 грн. була повернута боржником стягувачу АТ «ЕРСТЕ БАНК» відповідно до квитанції від 16.10.2012 № 22, але державним виконавцем при винесенні постанов про арешт коштів боржника та про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 36163005 не було враховано часткового погашення заборгованості.

На підставі зазначеного, суд доходить висновку про те, що не зняття ДВС арешту з грошових коштів боржника, у виконавчому провадженні відкритому і повернутому на підставі рішення суду, яке на момент звернення зі скаргою частково змінене постановою апеляційного суду, заборгованість частково погашена в сумі 157462,10 грн., саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з грошових коштів боржника.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що вимоги представника заявника підлягають частковому задоволенню, з огляду на той факт, що у матеріалах справи відсутні докази, крім постанови про арешт коштів боржника від 07.11.2019, що у виконавчому провадженні № 36163005 застосовувалися інші обтяження на майно боржника, з огляду на що, скарга підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині скасування наявного арешту.

За змістом ч. 2,3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги, - суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 353, 354, 447, 450, 451 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

скаргу задовольнити частково.

Визнати бездіяльність посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), накладеного у виконавчому провадженні № 36163005 з примусового виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.11.2010 у справі № 2-2331/2010/2306, постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Піц А.В. від 07.11.2019 на грошові кошти, що містяться на рахунках, неправомірною.

Зобов`язати уповноважену посадову особу Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з грошових коштів боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), накладеного у виконавчому провадженні № 36163005 з примусового виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.11.2010 у справі № 2-2331/2010/2306, постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Піц А.В. від 07.11.2019.

У задоволенні інших вимог скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення буде складено 10.07.2024.

Суддя: К.М. Ушакова