Постанова

від 10.07.2024 по справі 712/1294/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1102/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/1294/23 Категорія: 301030400 Стеценко О. С. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року Черкаський апеляційнийсуд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Гончар Н.І., Сіренка Ю.В.,

за участю секретаря Ярошенка Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката КлименкаВ`ячеслава Миколайовичана рішенняСоснівського районногосуду м.Черкаси від17квітня 2024року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, на стороні відповідача ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначила,що вона, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом №1-3628, є власницею 1/3 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Позивач стверджує, що спірний об`єкт нерухомого майна не відчужувала, жодних правочинів щодо нього не укладала.

Разом з тим відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23.06.2015 до реєстру внесено запис № 10164334 про реєстрацію права власності на весь будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Підставою для внесення вказаного запису стало рішення Соснівського районного суду м. Черкаси по справі № 2-7224/10 від 10.12.2010.

Відповідно до копії вказаного рішення суду, яка знаходиться в матеріалах реєстраційної справи щодо спірного об`єкта нерухомого майна, суд вирішив визнати за ОСОБА_3 право власності на весь будинок АДРЕСА_1 .

У подальшому на підставі договорів купівлі - продажу від 17.05.2016 № 3320 та 3323 спірний об`єкт нерухомого майна продано гр. ОСОБА_1 , який є власником будинку на момент подачі даного позову.

Спірний будинок вибув з володіння позивача поза її волею, оскільки рішення Соснівського районного суду м. Черкаси по справі № 2-7224/10 від 10.12.2010, відповідно до якого будинок вибув з власності позивача та яке подано для державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 , є підробним, тобто спірний об`єкт нерухомого майна вибув з власності позивача поза її волею.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просила суд витребувати у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 58,1 м2 з відповідною частиною надвірних споруд; стягнути з відповідача витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 квітня 2024 року позов задоволено у повному обсязі.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 58,1 м2з відповідною частиною надвірних споруд.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1073,60 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що спірний будинок вибув із права власності позивача поза її волею, відповідач є добросовісним набувачем.

Особа, яка відчужила належну позивачеві частку будинку, діяла недобросовісно і відчужила майно позивача поза її волею.

Суд погодився з доводами відповідача про те, що витребуванню підлягає майно, яке існує в натурі.

Відповідач зазначає, що об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , відсутній, при цьому відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України жодного доказу на підтвердження цього не надав.

Право власності на спірний будинок зареєстровано за відповідачем, про що внесено відповідні записи до державного реєстру речових прав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відповідні відомості про припинення права власності на знищене майно не реєструвалися, а тому відповідачем не доведено, що спірне майно знищено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Клименко В.М. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що судом безпідставно з посиланням на пункт 75Порядку державноїреєстрації речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від25грудня 2015року №1127та статтю14 Закону№ 1952-IVзазначено про недоведеність факту знищення майна.

При винесенні рішення судом зазначено, що докази надані відповідачем, а саме світлини, не приймаються судом в якості доказів, оскільки з них не вбачається коли та ким вони зроблені, що на них зафіксовано, а тому ці докази є недопустимими.

Відповідач не погоджується з такими висновками суду, оскільки у такий спосіб відповідач довів відсутність об`єктів нерухомості на момент розгляду справи в суді, у зв`язку з чим він не може повернути 1/3 частину житлового будинку нерухомості по АДРЕСА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Бобер Д.О. вказує, що погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність факту знищення об`єкту нерухомого майна. оскільки для належного засвідчення державою факту знищення та припинення прав на майно необхідне внесення відповідних даних до державного реєстру з застосуванням правового регулювання у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яке спрямоване на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, що регулюються.

Щодо можливості врахування судом апеляційної інстанції як доказу знищення об`єкту нерухомого майна висновку про знищення/знесення майна, то вказує. що в графі дата та підстава знищення зазначено: «аварійний стан 17.05.2016». У той же час у договорах купівлі-продажу частин вказаного житлового будинку від 17.05.2016 року зазначено, що будинок перебуває у належному технічному стані, прихованих дефектів та недоліків немає.

Крім того, у проекті землеустрою, щодо відведення земельної ділянки під спірним домоволодінням наявні докази, що підтверджують існування спірного домоволодіння й після 17.05.2016 року.

Зокрема, відповідач 30.06.2016 року звернувся до Черкаської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до якої додано, зокрема технічний паспорт та договори купівлі-продажу спірного домоволодіння.

Інформація про наявність нерухомого майна і наразі міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачаєтьсяіз матеріалівсправи тавстановлено судомпершої інстанції, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.10.1999 позивач отримала у спадщину 1/3 частини жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 31,7 кв.м.

Як вбачається з листа КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 07.08.2020 № 13426 станом на 01.01.2013 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за: ОСОБА_4 2/3 частини; ОСОБА_2 1/3 частини. Житловий будинок загальною площею 58,1 кв.м., житловою 31,7 кв.м.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 2-7224/10 від 10.12.2010. Дата державної реєстрації 23.06.2015.

До позову додано рішення у справі №2-7224/10 від 10.12.2010 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_3 права власності на будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 17.05.2016 ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Договір зареєстровано за № 3320.

Право власності на частини на спірний будинок зареєстровано за ОСОБА_1 , що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності.

Відповідно до договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 17.05.2016 ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Договір зареєстровано за № 3323.

Право власності на частини на спірний будинок зареєстровано за ОСОБА_1 , що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності.

Відповідно до листа Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.07.2023 № 1.22/110/2023 справа ОСОБА_2 в провадженні суду за 2010 рік не значиться. Цивільна справа № 2-7224/10 у провадженні суду перебувала, але згідно облікових даних за цим номером зареєстрована справа про визнання права власності за заявою інших осіб, відношення до ОСОБА_3 або ОСОБА_2 дана справа не має. Надана суду копія судового рішення містить підпис судді, який візуально відрізняється від підпису судді Романенко В.А. Цивільна справа № 2-7224/10 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання права власності в провадженні суду не перебувала, рішення судом не приймалося і є підстави вважати рішення, копія якого надана, фальсифікованим.

Судом першої інстанції за клопотанням позивача досліджена цивільна справа № 2-774/10, з якої вбачається, що вона не стосується ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_4 . Також указана справа не стосується будинку АДРЕСА_1 .

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на свій розсуд (частина перша статті 317, частина першастатті 319 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першоюстатті 355 ЦК Українимайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (стаття 356 ЦК України).

Згідно зістаттею 346 ЦК Україниоднією з підстав припинення права власності є знищення майна.

Устатті 349 ЦК України передбачено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина першастатті 330 ЦК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року по справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22) вказано, що: «ефективним способом захисту права неволодіючого власника майна до володіючого, на його думку, невласника є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна (пункт 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19)).

Належна позивачці 1/3 частки нерухомого майна, а саме житлового будинку та земельної ділянки, є майном, яке може бути витребувано від особи, яка заволоділа ним. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьомустаття 400 ЦК Українивказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Стаття 388 ЦК Українимістить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

За встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач є власницею 1/3 частини спірного нерухомого майна і це майно вибуло з її володіння поза її волею, тому підлягає витребуванню від останнього набувача.

Втім, колегія суддів вважає некоректними доводи позивача про те, що майно вибуло з її власності на підставі саме підробленого судового рішення, оскільки згідно з частиною другоюстатті 78 ЦПК Україниобставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять доказів порушення кримінального провадження за фактом підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів (стаття 358 Кримінального кодексу України) та ухвалення відповідного судового рішення.

Враховуючи фактичні обставини справи, можна зробити висновок, що спірне майно вибуло з володіння позивача на підставі саме неіснуючого судового рішення.

Як було зазначено вище, згідно зстаттею 346 ЦК Україниоднією з підстав припинення права власності є знищення майна.

Устатті 349 ЦК України передбачено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 травня 2023 року у справі № 916/3698/20 зазначено, що: «колегія суддів звертає увагу, щонаявність права, за захистом якого звертається позивач в суд, має встановлюватися судом на час пред`явлення позову та розгляду справи. У зв`язку з цим у даній справі суди повинні застосовувати приписистатті 349 ЦК України, виходячи з обставин, які підлягають встановленню судом, щодо фактичного існування (можливого знищення) спірних приміщень на час пред`явлення позову та прийняття рішення у справі, а не на час оформлення (реєстрації) права власності Позивачем».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першоїстатті 81 ЦПК України).

Відповідачем до суду першої інстанції на час винесення оскаржуваного рішення не надано належних, достатніх та достовірних доказів того, що майно було знищено.

Районним судом надано вірну оцінку наданим як докази фото знищеного майна, оскільки з них не вбачається коли, ким вони зроблені, де вони зроблені, що на них зафіксовано.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (станом на час розгляду справи в суді першої інстанції) вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з прибудовами по АДРЕСА_1 .

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №334/16303/15 зазначено, що документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

До апеляційної скарги ОСОБА_1 долучив висновок про знищення/знесення майна, який створений в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 26.05.2024 року. Зазначено, що датою та підставою знищення є аварійний стан від 17.05.2016 року.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав доказ неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки докази знищення майна не були надані до суду першої інстанції та фактично отримані після ухвалення судового рішення, колегія суддів не приймає їх як доказ у справі. Відповідачем не було підтверджено знищення спірного нерухомого майна на час пред`явлення позову та прийняття рішення у справі.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів, при наявності приведених вище доказів, не вбачає достатніх підстав для скасування законного та обгрунтованого рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Соснівськогорайонного судум.Черкаси від 17 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 липня 2024 року.

Судді: