Рішення

від 04.07.2024 по справі 813/5627/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2024 рокусправа № 813/5627/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Горонна О.З.,

за участю:

представника позивача Богачук Я.О.,

представника відповідача Щирби Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Бродівський завод сухого знежиреного молока до Головного управління ДПС у Львівській області (правонаступника Буської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

публічне акціонерне товариство Бродівський завод сухого знежиреного молока (далі ПАТ Бродівський завод сухого знежиреного молока) звернулося до суду з позовом до Буської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі Буська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 10.09.2015р. №0000482200/168 та №0000492200/167 в частині донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 283777,50грн. (основний платіж 189185грн., штрафні санкції 94592,50грн.).

Позиція позивача:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки відповідача від 03.09.2015р. №139/22-00/000446374 не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що відповідач безпідставно відніс суму зобов`язань за векселем товариства з обмеженою відповідальністю Радіум (далі ТзОВ Радіум) у розмірі 4581291грн. до безповоротної фінансової допомоги позивача, яка відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України (далі ПК України) відноситься до інших доходів, що враховуються при визначенні бази оподаткування податку на прибуток підприємств. На думку позивача, факт визнання банкрутом особи, якій видано вексель, не припиняє зобов`язання за векселем та не веде до втрати векселем значення цінного паперу. Тому, в відповідача не було підстав для віднесення зобов`язання за векселем ТзОВ Радіум до безповоротної фінансової допомоги.

Крім того, позивач вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про відсутність у позивача підтверджуючих документів на право формування податкового кредиту по взаємовідносинах з публічним акціонерним товариством Дубномолоко (далі ПАТ Дубномолоко) за травень 2014року. Так, під час перевірки відповідачу надано всі підтверджуючі документи, які надавали право позивачу включити відповідні суми до податкового кредиту, а саме видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та податкові накладні.

У додаткових пояснення позивач вказує, що в рядку 1515 «Інші довгострокові зобов`язання» балансів (звітів про фінансовий стан) Позивача за 2015-2022 роки відображено зобов`язання в сумі 4 581 тис грн. Це зобов`язання обліковується на субрахунку 511 «Довгострокові векселі, видані в національній валюті» в сумі 4 581 291,00 грн і є невиконаними і не припиненими зобов`язаннями Позивача перед держателем векселя серії АА №2391585 від 13.06.2013. Це відповідає Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій (затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186): Клас 5. Довгострокові зобов`язання Рахунок 51 "Довгострокові векселі видані" На рахунку 51 "Довгострокові векселі видані" ведеться облік розрахунків з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за іншими операціями, заборгованість за якими забезпечена виданими векселями та не є поточним зобов`язанням. Рахунок 51 "Довгострокові векселі видані" має такі субрахунки: 511 "Довгострокові векселі, видані в національній валюті" 512 "Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті" На рахунку 51 "Довгострокові векселі видані" за кредитом відображається видача векселя в забезпечення за одержані матеріальні цінності, послуги, виконані роботи та за іншими операціями, за дебетом - погашення заборгованості, забезпеченої виданим векселем. Наведене підтверджує ту обставину, що з дати видачі векселя до сьогодні вексель враховано в бухгалтерському та податковому обліку Позивача, як інші довгострокові зобов`язання.

Податкова накладна №27 (на суму ПДВ 37 747,50 грн) була складена ПАТ «Дубномолоко» 22.05.2014 та в подальшому була подана на реєстрацію. Факт підтвердження подання накладної на реєстрацію засвідчує сформована податковим органом квитанція №1 від 27.05.2014, час 14:25 год. Податкова накладна №46/4 (на суму ПДВ 151 437,92 грн) була складена ПАТ «Дубномолоко» 31.05.2014 та в подальшому була подана на реєстрацію. Факт підтвердження подання накладної на реєстрацію засвідчує сформована податковим органом квитанція №1 від 03.06.2014, час 08:37 год. Згадані квитанції №1 є в матеріалах справи. Квитанції №2 під час подання податкових накладних на реєстрацію не формуються і на надсилаються платникам податків. Згадані вище податкові накладні були включені ПАТ «Дубномолоко» і ПАТ «Бродівський завод сухого знежиреного молока» до таких реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, які подавалися цими товариствами: - Реєстр (загальний) виданих та отриманих податкових накладних ПрАТ «Дубномолоко» за травень 2014 року, в якому податкова накладна №27 від 22.05.2014 зазначена в п. 21 розділу І «Видані податкові накладні»; - Реєстр (переробного підприємства) виданих та отриманих податкових накладних ПрАТ «Дубномолоко» за травень 2014 року, в якому податкова накладна №46/4 від 31.05.2014 зазначена в п. 5 розділу І «Видані податкові накладні»; - Реєстр (загальний) виданих та отриманих податкових накладних ПАТ «Бродівський завод сухого знежиреного молока» за травень 2014 року, в якому податкова накладна №27 від 22.05.2014 зазначена в п. 166 розділу ІІ «Отримані податкові накладні», а податкова накладна №46/4 від 31.05.2014 зазначена в п. 219 розділу ІІ «Отримані податкові накладні». Ці реєстри подавалися податковим органам, і їх отримання податковими органами засвідчують квитанції №1 і №2, які формувалися відповідно до діючої в 2014 році Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку (затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України «Про подання електронної податкової звітності» від 10.04.2008 №233 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011). Так, в розділі I «Визначення термінів» цієї Інструкції зазначалося: квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС; податковий документ в електронному вигляді - податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інші звітні податкові документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Оскільки як Позивач, так і ПАТ «Дубномолоко» формувало і подавало такі реєстри, то ними підтверджується факт належної реєстрації згаданих вище податкових накладних. Ці обставини також підтверджуються листом ПрАТ «Дубномолоко» від 15.08.2023 №302 про підтвердження фактів реєстрації податкових накладних №27 від 22.05.2014 і №46/4 від 31.05.2014 в Єдиному реєстрі податкових накладних. У цьому ж листі ПрАТ «Дубномолоко» інформує, що згідно даних бухгалтерського та податкового обліку цього товариства податкові накладні №27 від 22.05.2014 і №46/4 від 31.05.2014 є такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Під час будь -яких податкових перевірок ПрАТ «Дубномолоко» факти реєстрації цих накладних в реєстрі не викликали жодних сумнівів у інспекторів, які проводили перевірки. З огляду на вищенаведене, просить позов задоволити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимог підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Заперечення відповідача:

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що ТзОВ Радіум надало позивачу інформаційно-консультаційні послуги на суму 5062200грн. Оплата за вказані послуги частково здійснена векселем на суму 4581291грн. З огляду на те, що ТзОВ Радіум визнано банкрутом, а позивач не отримав вимоги щодо дострокового погашення заборгованості по векселю, відповідач вважає суму зобов`язань за вказаним векселем безповоротною фінансовою допомогою. Крім того, відповідач зазначає, що позивач безпідставно відніс до податкового кредиту не підтверджені документально суми зобов`язань по взаємовідносинах з ПАТ Дубномолоко.

У додаткових пояснення відповідачем вказано, що Буською ОДПІ надано вимогу ПАТ «Бродівський завод сухого знежиреного молока» №1698/10/22-00 від 06.07.2015р. щодо надання інформації по взаємовідносинах з ТзОВ «Радіум». У відповідь на вимогу, ПАТ «Бродівський завод сухого знежиреного молока» листом №345/1 від 19.08.2015 р. надано копії документів, та зазначено, що вимоги від ТзОВ «Радіум» щодо дострокового погашення заборгованості по векселю не отримував, та відсутня інформація щодо передачі векселя по ланцюгу третій особі. В Єдиному державному реєстрі міститься запис: стан суб`єкта припинено, дата запису - 02.10.2014, номер запису 11031170015036030. Буською ОДПІ надано запит №1659/10/22-00 від 27.08.2015р. ліквідатору ТзОВ «Радіум» на предмет дослідження ліквідаційного балансу ТзОВ «Радіум», який є бухгалтерською звітністю, що складається у ліквідаційний період підприємства і до дати внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи, та відображає матеріально-фінансовий стан підприємства на дату припинення діяльності. Відповіді не отримано. Відповідно до п. 3 ст. 205 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб`єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов`язанням. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому перебіг позовної давності зупиняється у випадку, якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила) (ст. 263 ЦК України). Таким чином, якщо підприємство-кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов`язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється. При цьому перебіг позовної давності щодо заборгованості за такими векселями зупиняється. Отже, ліквідація векселедержателя та відсутність у нього правонаступників слугує підставою для припинення зобов`язань векселедавця та відповідно до норм ПК України набуває статусу безповоротної фінансової допомоги. Тому, на момент ліквідації без правонаступництва-кредитора (отримувача векселя) векселедавець повинен включити до складу доходу суму заборгованості за векселем у повному обсязі.

Вказує, що Верховний Суд у постанові від 20.06.2023 у цій справі зазначає, що згідно наявного в матеріалах справи опису речей і документів, вилучених на підставі ухвали слідчого судді від 05.10.2015 року у позивача вилучені, зокрема, оригінали податкових накладних №46/4 від 31.05.2014 року на суму ПДВ 151 437, 92 грн. та №27 від 22.05.2014 року на суму ПДВ 37 747,50 грн. Разом з тим, варто звернути увагу, що наявність податкових накладних під час вилучення первинних документів не підтверджує їх наявність під час проведення виїзної перевірки. Більше того, надання платником податків фінансово господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами п. 44.6 ст. 44 ПК України до їх відсутності. Враховуючи вищевикладене, під час проведення перевірки позивач повинен був надати усі документи, які стосуються її проведення. Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податків та визнати ці суми не підтвердженими документально. Відтак, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні.

Ухвалою від 30.09.2015 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 16.10.2015 відкрито провадження у справі.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 30.11.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 року, позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 10.09.2015 року №0000482200/168 та від 10.09.2015 року №0000492200/167 в частині донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 283 777,50 грн (основний платіж 189 185 грн, штрафні санкції 94 592,50 грн).

Постановою Верховного Суду від 20.06.2023 касаційну скаргу Буської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області правонаступник ГУ ДПС у Львівській області задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 року у справі № 813/5627/15 (№ 876/12134) скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до висновку Верховного Суду:

«Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що таким чином спростовано доводи податкового органу, що простий вексель серії АА № 2391885 від 13.06.2013 року не був переданий товариством третій особі.

Судами не досліджено проміжний та ліквідаційний баланс ТОВ Радіум, не досліджено, чи проведена податкова перевірка підприємства у зв`язку з ліквідацією, та, зокрема, чи враховано ТОВ Радіум, вказаний вексель при формуванні податкової звітності за відповідний період. Крім того, суди не скористались можливістю допитати в якості свідка керівника (голову ліквідаційної комісії) ТОВ Радіум ОСОБА_1 .

Крім того, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не досліджено врахування вказаного векселя в бухгалтерському та податковому обліку товариства, з огляду на твердження позивача про те, що вартість послуг ТОВ Радіум не включалась до складу витрат.

Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.09.2015 року №0000492200/167 в частині донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 283777,50 грн є протиправним.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що позивач не надав до перевірки підтверджуючих документів на право формування сум податкового кредиту по ПАТ Дубномолоко на суму 189 185 грн за травень 2014 року

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили що, податкові накладні №46/4 від 31.05.2014 року на суму ПДВ 151 437,92 грн та №27 від 22.05.2014 року на суму ПДВ 37 747,50 грн, складені ПАТ Дубномолоко, внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що було б неможливим в разі їх відсутності.

Крім цього, згідно наявного в матеріалах справи опису речей і документів, вилучених на підставі ухвали слідчого судді від 05.10.2015 року у позивача вилучені, зокрема, оригінали податкових накладних №46/4 від 31.05.2014 року на суму ПДВ 151 437,92 грн та №27 від 22.05.2014 року на суму ПДВ 37 747,50 грн, що підтверджує їх наявність в оригіналі на момент проведення перевірки.

Як зазначено в акті перевірки (арк. с. 32) товариством безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ в травні 2014 року у сумі 189 185 грн. Номера податкових накладних, які не надані до перевірки, в акті не зазначені.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутня податкова звітність товариства за відповідній період, тому суд позбавлений можливості погодитись з доводом судів попередніх інстанцій, що податкові накладні внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Також, суд дослідив опис речей і документів, вилучених на підставі ухвали слідчого судді від 05.10.2015 року (арк. с. 112-113), в якому дійсно зазначені податкові накладні №46/4 від 31.05.2014 року та №27 від 22.05.2014 року, але продавець та суми ПДВ відсутні, тому переконатись ким та на яку суму виписані вказані податкові накладні неможливо.

Крім того, в матеріалах справи наявні квитанції № 1 (арк. с. 84, 86) які підтверджують прийняття податкових накладних для реєстрації, але за відсутності квитанції № 2 неможливо встановити факт своєчасної реєстрації спірних податкових накладних.

Судами не досліджено, чи скористався позивач можливістю надати заперечення на акт перевірки, як це передбачено п. 86.7 ст.86 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент перевірки), зокрема, долучивши до заперечень вказані податкові накладні,

В свою чергу, суд погоджується з доводом податкового органу, що наявність податкових накладних під час вилучення первинних документів не підтверджує їх наявність під час проведення виїзної перевірки.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу відповідача, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо недоведеності податковим органом правомірності прийнятих рішень передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.»

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 прийнято справу до провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 26.10.2023 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у Господарського суду Запорізької області (9001, вулиця Гетьманська, 4, Запоріжжя, Запорізька область) належним чином завірені копії проміжного та ліквідаційного балансів ТОВ Радіум, які наявні в матеріалах справи №908/1777/14 про визнання ТОВ Радіум банкрутом.

16.11.2023 на адресу суду надійшли витребувані докази з Господарського суду Запорізької області, а саме проміжний баланс ТОВ «Радіум» на 26.05.2014 та ліквідаційний баланс ТОВ «Радіум» на 29.08.2014 року.

Ухвалою від 18.01.2024 року клопотання представника відповідача про витребування доказів - задоволено частково. Витребувано у Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго,5а) належним чином завірені копії:

-акту перевірки, додатки до акта перевірки, інші документи про проведення податкової перевірки ТзОВ Радіум (ЄДРПОУ 37266914) у зв`язку з ліквідацією (визнання банкрутом).

27.02.2024 надійшов лист від Головного управління ДПС у Київській області, яким повідомлено про те, що ТзОВ Радіум на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області не перебувало, документальні перевірки не проводились. На момент надання інформації стан платника 16.припинено (ліквідовано, закрито), орган ДПС основної реєстрації 2655. ГУ ДПС у м. Києві (Печерський район). Тому радять звернутись за наявною інформацією щодо вказаного підприємства до ГУ ДПС у м. Києві.

Ухвалою від 26.03.2024 року витребувано у Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) належним чином завірені копії:

-акту перевірки, додатки до акта перевірки, інші документи про проведення податкової перевірки ТзОВ Радіум (ЄДРПОУ 37266914) у зв`язку з ліквідацією (визнання банкрутом).

Ухвалою від 24.04.2024 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

29.04.2024 на адресу суду надійшов лист Головного управління ДПС у м. Києві, яким повідомлено суд, що відповідно до інформаційного ресурсу ДПС документальні позапланові виїзні перевірки на підставі пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України ТОВ «Радіум» (податковий номер 37266914) не проводились. Станом на 22.04.2024 ТОВ «Радіум» має стан платника податків 16 припинено (ліквідовано, закрито), причина зняття з обліку платників податків 14 судове рішення про визнання банкрутом, дата зняття з обліку платника податків 18.11.2017.

В підготовчому засіданні 24.04.2024 судом поставлено на обговорення питання виклику в якості свідка директора ТОВ Радіум ОСОБА_1 . Сторони не заперечили щодо виклику свідка за наявності інформації про адресу праці/проживання такої особи.

Відповідно до ст.206 КАС України в судовому засіданні судом з`ясовано, що в матеріалах справи відсутня інформації про адресу праці/проживання директора ТОВ Радіум ОСОБА_1 , РНОКПП, ліквідацією ТОВ «Радіум», що унеможливлює його виклик в судове засідання в якості свідка. Відтак, заслухавши думку представників сторін постановлено про продовження судового розгляду.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Позивач ПАТ Бродівський завод сухого знежиреного молока зареєстрований як юридична особа 30.12.1994р. за №160, код ЄДРПОУ 00446374, місцезнаходження: Львівська область, Бродівський район, м.Броди, вул.І.Богуна, 3. Позивача взято на облік в органах податкової служби з 01.06.1995р. №00446374.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України, направлень від 20.07.2015р., №122/22-00, №113/22-00, №114/22-00, №115/22-00 відповідач провів планову виїзну перевірку ПАТ Бродівський завод сухого знежиреного молока (код ЄДРПОУ 00446374) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., за результатами якої складено акт від 03.09.2015р. №139/22-00/00446375 (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.135.1 ст.135, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 824631грн.;

- п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.15 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 202864грн.;

- п.192.1 ст.192 ПК України, що полягає в несвоєчасному здійсненні коригування податку на додану вартість 705,76грн. за лютий 2014р.;

- п.46.2 ст.46 ПК України, що полягає в не поданні балансу і звіту про фінансові результати за 2014 рік;

- п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п. а п.176.2 ст.176 ПК України в частині несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб за лютий 2014року в сумі 339,65грн., за березень 2014року в сумі 948,82грн.;

- п.п.51.1 ст.51, абз. (а) п.176.2 ст.176 ПК України в частині надання податкових розрахунків форми 1-ДФ за 1-4 квартал 2014р. з недостовірними відомостями.

На підставі акта перевірки від 03.09.2015р. №139/22-00/00446375 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 10.09.2015р. №0000482200/168, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1236948грн., в тому числі 824632грн. за основним платежем та 412316грн. за штрафними санкціями;

- від 10.09.2015р. №0000492200/167, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на додану вартість на суму 304331грн., в тому числі 202864грн. за основним платежем та 101467грн.за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2015р. №0000482200/168 та з податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2015р. №0000492200/167 в частині донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 283777,50грн., позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2015р. №0000482200/168, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1236948грн., суд зазначає таке.

Відповідно до акта від 08.07.2014р. позивач отримав інформаційно-консультаційні послуги від ТзОВ Радіум на загальну суму 5062200грн.

Розрахунок за надані послуги здійснювався платіжним дорученням №27 від 26.04.2013р. на суму 480909грн. та простим векселем серії АА №2391585 від 13.06.2013р. на суму 4581291грн., строк погашення 13.06.2015р., емітент ПАТ Бродівський завод сухого знежиреного молока.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 26.06.2014р. у справі №908-1777-14 ТзОВ Радіум визнано банкрутом. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 02.10.2014р. №11031170015036030 ТзОВ Радіум припинено.

Відповідач звертався до ліквідатора ТзОВ Радіум з листом від 27.08.2015р. №1659/10/22-00 та до ДПІ у Печерському районі м.Києва з запитом від 14.08.2015р. №1695/8/22-00, в яких просив надати інформацію щодо наявності в активах векселедержателя ТзОВ Радіум неоплаченого векселя позивача на суму 4581291грн. У письмових поясненнях відповідача вказано, що станом на час розгляду справи відповіді на вказані запити до відповідача не надходили.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи ТзОВ Радіум вимоги щодо дострокового погашення заборгованості за векселем не направляло. Вказаний факт визнаний сторонами в судовому засіданні.

29.04.2024 на адресу суду надійшов лист Головного управління ДПС у м. Києві, яким повідомлено суд, що відповідно до інформаційного ресурсу ДПС документальні позапланові виїзні перевірки на підставі пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України ТОВ «Радіум» (податковий номер 37266914) не проводились. Станом на 22.04.2024 ТОВ «Радіум» має стан платника податків 16 припинено (ліквідовано, закрито), причина зняття з обліку платників податків 14 судове рішення про визнання банкрутом, дата зняття з обліку платника податків 18.11.2017.

В Акті перевірки від 03.09.2015р. №139/22-00/00446375 відповідач дійшов висновку, що, оскільки відбулася ліквідація суб`єкта господарювання кредитора за векселем, без правонаступництва за вказаним зобов`язанням, то господарське зобов`язання щодо погашення векселя припинено. З цих підстав, відповідач відніс суму зобов`язань за векселем ТзОВ Радіум у розмірі 4581291грн. до безповоротної фінансової допомоги, яка відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України відноситься до інших доходів, що враховуються при визначенні бази оподаткування податку на прибуток підприємств.

Суд не може погодитися з таким висновком відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Відповідно до п.14.1.11. п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції станом на дату прийняття спірного рішення) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов`язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Згідно п. 14.1.204. п.14.1 ст.14 ПК України, простий вексель, авальований банком, - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ банку сплатити після настання строку платежу визначену суму векселедержателю. Вексель засвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця сплатити до Державного бюджету України відповідну суму коштів і є податковим зобов`язанням, визначеним векселедавцем самостійно і узгодженим з дня взяття на облік векселя контролюючим органом за місцезнаходженням векселедавця, а в разі, якщо законодавством передбачено відстрочення із сплати митних платежів, - з дня митного оформлення товарів у відповідний режим.

Згідно зі ст.1 Закону України Про обіг векселів в Україні законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з врахуванням застережень, обумовлених додатком II до вказаної Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", вказаного Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Відповідно до ст.28 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі акцептант зобов`язується здійснити платіж за векселем при настанні строку платежу, зазначеного у векселі.

Відповідно до статті 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-III «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до ст.77 Конвенції до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме: положення щодо індосаменту (статті 11-20); строку платежу (статті 33-37); платежу (статті 38-42); права регресу в разі неплатежу (статті 43 50, 52- 54); платежу в порядку посередництва (статті 55, 59 63); копій (статті 67, 68), змін (стаття 69), позовної давності (статті 70 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72 74).

Згідно з ст.70 вказаного Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат". Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред`явлений позов.

Ця норма стосується не тільки векселедержателя, а всіх осіб, що мають право вимагати за векселем.Таким чином, вексель є інструментом комерційного кредиту, що виступає у вигляді відстрочення платежу за надані товари та послуги.

При цьому векселедавець не має можливості та не зобов`язаний отримувати відомості щодо обігу виданих векселів та передачі їх векселедержателем іншим особам.

При цьому векселедержатель може використовувати простий вексель у розрахунках зі своїми контрагентами шляхом переводу власної заборгованості на векселедателя. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги в іншого кредитора. Отже, вексель може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2020 року у справі № 826/8499/16 та від 24 лютого 2022 року у справі № 809/4373/15, від 11 травня 2022 року у справі № 826/6126/18.

З наведеного вбачається, що перебіг трирічного строку на пред`явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що в разі непогашення акцептованого простого векселя в зазначений у ньому термін, позов про погашення такого векселя може бути поданий до суду протягом трьох років, які обчислюються від настання строку платежу.

При цьому, простий вексель як актив не втрачає своєї правової сили внаслідок ліквідації держателя та може і надалі використовуватися в обігу, але за умов, якщо такий вексель був переданий до іншої особи - нового кредитора з правом вимоги по ньому перед векселедателем.

У випадку, якщо векселедержатель (кредитор), що припинив своє існування, як юридичної особи у зв`язку з ліквідацією не здійснив передачу права вимоги по простому векселю іншій особі, то грошові зобов`язання векселедателя щодо платежу за таким векселем слід вважати припиненими, що в свою чергу відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України має ознаки безнадійної заборгованості та такі грошові зобов`язання слід вважати доходом.

Так, згідно з обставинами справи контролюючий орган кваліфікував наявну кредиторську заборгованість по рахунку 511 «Довгострокові векселі, видані в національній валюті» по контрагенту ТОВ «Радіум» в загальній сумі 4581291 грн., що виникла в попередніх роках, як безнадійну. При цьому відповідач уважає заборгованість позивача за простими векселями безнадійною заборгованістю у зв`язку з процедурами припинення та ліквідації вказаного контрагента.

Визначальним у цих правовідносинах є встановлення строку платежу за виданими позивачем векселями, оскільки початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов`язань за простим векселем, визначений настанням строку платежу за таким векселем.

Натомість, у правовідносинах, що виникають з обігу простих векселів, ліквідація векселедержателя такого векселя та відсутність у нього правонаступників може за певних обставин слугувати підставою для припинення зобов`язань векселедавця та відповідно до наведених вище норм Податкового кодексу України набути статусу безповоротної фінансової допомоги.

Проте враховуючи особливості простого векселя, зокрема те, що боржником за таким векселем завжди виступає векселедавець, то векселедержатель може використовувати його як засіб платежу у розрахунках з третіми особами, здійснюючи таким чином переведення власної заборгованості на векселедавця, а відповідно за таких обставин має бути чітко встановлено, що векселедержатель, який ліквідований, не передавав вексель третім особам та і такий вексель фактично увійшов до ліквідної маси при ліквідації.

Тобто, для правильного вирішення справи та встановлення чи виник у позивача обов`язок віднести до складу валового доходу заборгованість за виданим векселем, необхідно встановити: чи передавалися відповідні векселі вказаним кредитором третім особам, тобто чи можуть такі векселі бути пред`явленими до виконання після ліквідації кредиторів; чи такий вексель увійшов до ліквідної маси при ліквідації.

Розрахунки між ТОВ «Радіум» та позивачем відбулись наступним чином:

-Платіжне доручення №27 від 26.04.2013 оплата за інформаційно консультаційні послуги в сумі 480909 грн.;

-Простий вексель серії АА №2391885 від 13.06.2013 сума 4581291 грн., строк погашення 13.06.2025, емітент позивач, акт приймання передачі векселів від 13.06.2013 м. Броди.

У відповідь на вимогу, позивач листом від 19.08.2015 надав копії документів та зазначив, що вимоги від ТОВ «Радіум» щодо дострокового погашення заборгованості по векселю не отримував, та відсутня інформація щодо передачі векселя по ланцюгу третій особі.

У додаткових пояснення позивач вказує, що в рядку 1515 «Інші довгострокові зобов`язання» балансів (звітів про фінансовий стан) Позивача за 2015-2022 роки відображено зобов`язання в сумі 4 581 тис грн. Це зобов`язання обліковується на субрахунку 511 «Довгострокові векселі, видані в національній валюті» в сумі 4 581 291,00 грн і є невиконаними і не припиненими зобов`язаннями Позивача перед держателем векселя серії АА №2391585 від 13.06.2013. Це відповідає Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій (затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186): Клас 5. Довгострокові зобов`язання Рахунок 51 "Довгострокові векселі видані" На рахунку 51 "Довгострокові векселі видані" ведеться облік розрахунків з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за іншими операціями, заборгованість за якими забезпечена виданими векселями та не є поточним зобов`язанням. Рахунок 51 "Довгострокові векселі видані" має такі субрахунки: 511 "Довгострокові векселі, видані в національній валюті" 512 "Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті" На рахунку 51 "Довгострокові векселі видані" за кредитом відображається видача векселя в забезпечення за одержані матеріальні цінності, послуги, виконані роботи та за іншими операціями, за дебетом - погашення заборгованості, забезпеченої виданим векселем. Наведене підтверджує ту обставину, що з дати видачі векселя до сьогодні вексель враховано в бухгалтерському та податковому обліку Позивача, як інші довгострокові зобов`язання.

Ухвалою від 18.01.2024 року клопотання представника відповідача про витребування доказів - задоволено частково. Витребувано у Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго,5а) належним чином завірені копії:

-акту перевірки, додатки до акта перевірки, інші документи про проведення податкової перевірки ТзОВ Радіум (ЄДРПОУ 37266914) у зв`язку з ліквідацією (визнання банкрутом).

27.02.2024 надійшов лист від Головного управління ДПС у Київській області, яким повідомлено про те, що ТзОВ Радіум на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області не перебувало, документальні перевірки не проводились. На момент надання інформації стан платника 16.припинено (ліквідовано, закрито), орган ДПС основної реєстрації 2655. ГУ ДПС у м. Києві (Печерський район). Тому радять звернутись за наявною інформацією щодо вказаного підприємства до ГУ ДПС у м. Києві.

Ухвалою від 26.03.2024 року витребувано у Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) належним чином завірені копії:

-акту перевірки, додатки до акта перевірки, інші документи про проведення податкової перевірки ТзОВ Радіум (ЄДРПОУ 37266914) у зв`язку з ліквідацією (визнання банкрутом).

29.04.2024 на адресу суду надійшов лист Головного управління ДПС у м. Києві, яким повідомлено суд, що відповідно до інформаційного ресурсу ДПС документальні позапланові виїзні перевірки на підставі пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України ТОВ «Радіум» (податковий номер 37266914) не проводились. Станом на 22.04.2024 ТОВ «Радіум» має стан платника податків 16 припинено (ліквідовано, закрито), причина зняття з обліку платників податків 14 судове рішення про визнання банкрутом, дата зняття з обліку платника податків 18.11.2017.

Ухвалою від 26.10.2023 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у Господарського суду Запорізької області (9001, вулиця Гетьманська, 4, Запоріжжя, Запорізька область) належним чином завірені копії проміжного та ліквідаційного балансів ТОВ Радіум, які наявні в матеріалах справи №908/1777/14 про визнання ТОВ Радіум банкрутом.

16.11.2023 на адресу суду надійшли витребувані докази з Господарського суду Запорізької області, а саме проміжний баланс ТОВ «Радіум» на 26.05.2014 та ліквідаційний баланс ТОВ «Радіум» на 29.08.2014 року.

Проміжний баланс ТОВ «Радіум» на 26.05.2014 та ліквідаційний баланс ТОВ «Радіум» на 29.08.2014 року не містять відомостей щодо виданих позивачем векселів та їх входження до ліквідаційної маси.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також враховує і те, що відповідачем не подано доказів перебування зазначеного векселя в активах ТзОВ Радіум чи доказів не здійснення ТзОВ "Радіум" передачі права вимоги по простому векселю іншій особі.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач безпідставно відніс суму зобов`язань за векселем ТзОВ Радіум у розмірі 4581291грн. до безповоротної фінансової допомоги позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.09.2015р. №0000482200/168 Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2015р. №0000492200/167 в частині донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 283777,50грн (основний платіж 189185грн., штрафні санкції 94592,50грн.), суд зазначає таке.

Між позивачем та ПАТ Дубномолоко укладено договір поставки №15 від 30.03.2015р., відповідно до умов якого постачальник (ПАТ Дубномолоко) зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця (позивача) молочну продукцію в асортименті, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати вказану продукцію відповідно до умов договору.

На підтвердження реальності здійснення поставки молочної продукції позивач надав суду копії таких документів: видаткових накладних №910 від 20.05.2014р., №911 віл 22.05.2014р., №906 від 23.05.2014р., №908 від 25.05.2015р., №943 від 26.05.2014р., №968 від 27.05.2014р., №1003 від 28.05.2014р., №1029 від 29.05.2014р., №1071 від 30.05.2014р., №1072 від 31.05.2014р. Оригінали вказаних документів позивач надавав працівникам Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області під час проведення перевірки, що сторонами не заперечується.

Перевезення молочної продукції здійснювалось перевізником ТзОВ Фірма БРІС ЛТД на підставі договору про надання транспортних послуг від 01.01.2008р. №15, укладеного з ПАТ Дубномолоко. Факт перевезення молочної продукції підтверджуєтьсякопіями товарно-транспортних накладних №44785 від 20.05.2014р., №44773 від 20.05.2014р., №44769 від 20.05.2014р., №45176 від 21.05.2014р., №44916 від 22.05.2014р., №45178/1 від 24.05.2014р., №45065 від 23.05.2014р., №45281 від 24.05.2014р., №453243 від 25.05.2014р., №45386 від 26.05.2014р., №45659 від 26.05.2014р., №45457/1 від 27.05.2014р., №45738 від 28.05.2014р., №45926 від 29.05.2014р., №46018/1 від 30.05.2014р., №46218 від 31.05.2015р.Оригінали вказаних документів надавались позивачем під час проведення перевірки.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за травень 2014року позивач надав суду копії податкових накладних №46/4 від 31.05.2014р. на суму ПДВ 151437,92грн. та №27 від 22.05.2014р. на суму ПДВ 37747,50грн., складені ПАТ Дубномолоко, що не містять жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству.

В акті перевірки від 03.09.2015р. №139/22-00/00446375 (а.с.32) зазначено, що позивач не надав до перевірки підтверджуючих документів на право формування сум податкового кредиту по ПАТ Дубномолоко на суму 189185грн. за травень 2014 року.

З приводу цієї обставини судом встановлено наступне.

Згідно наданих сторонами пояснень, позивач для проведення перевірки надав оригінали первинних документів, які підтверджують господарські відносини з ПАТ Дубномолоко, а саме оригінали видаткових та товарно-транспортних накладних. Разом з тим, до перевірки надавались лише копії податкових накладних. На думку контролюючого органу, підставою для формування податкового кредиту підприємством є оригінали податкових накладних. З огляду на їх відсутність у позивача на час проведення перевірки, в Акті перевірки від 03.09.2015р. №139/22-00/00446375 зазначено про відсутність підтверджуючих документів на право формування сум податкового кредиту по ПАТ Дубномолоко на суму 189185грн. за травень 2014 року.

На думку суду, немає підстав вважати, що в позивача відсутнє право на формування сум податкового кредиту за травень 2014року, оскільки податкові накладні №46/4 від 31.05.2014р. на суму ПДВ 151437,92грн. та №27 від 22.05.2014р. на суму ПДВ 37747,50грн., складені ПАТ Дубномолоко, внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що було б неможливим в разі їх відсутності. Вказана обставина сторонами не заперечується. При цьому, реквізити копій податкових накладних, наданих позивачем, та реквізити, внесені до реєстру податкових накладних, збігаються.

Суд враховує і те, що згідно з описом речей і документів, вилучених на підставі ухвали слідчого судді від 05.10.2015р. у позивача вилучені, зокрема, оригінали податкових накладних №46/4 від 31.05.2014р. на суму ПДВ 151437,92грн. та №27 від 22.05.2014р. на суму ПДВ 37747,50грн., що підтверджує їх наявність в оригіналі на момент проведення перевірки.

В період здійснення господарських операцій ПАТ Дубномолоко було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ПАТ Дубномолоко, чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ПАТ Дубномолоко відповідачем надано не було.

Згадані вище податкові накладні були включені ПАТ «Дубномолоко» і ПАТ «Бродівський завод сухого знежиреного молока» до таких реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, які подавалися цими товариствами:

- Реєстр (загальний) виданих та отриманих податкових накладних ПрАТ «Дубномолоко» за травень 2014 року, в якому податкова накладна №27 від 22.05.2014 зазначена в п. 21 розділу І «Видані податкові накладні»;

- Реєстр (переробного підприємства) виданих та отриманих податкових накладних ПрАТ «Дубномолоко» за травень 2014 року, в якому податкова накладна №46/4 від 31.05.2014 зазначена в п. 5 розділу І «Видані податкові накладні»;

- Реєстр (загальний) виданих та отриманих податкових накладних ПАТ «Бродівський завод сухого знежиреного молока» за травень 2014 року, в якому податкова накладна №27 від 22.05.2014 зазначена в п. 166 розділу ІІ «Отримані податкові накладні», а податкова накладна №46/4 від 31.05.2014 зазначена в п. 219 розділу ІІ «Отримані податкові накладні».

Ці реєстри подавалися податковим органам, і їх отримання податковими органами засвідчують квитанції №1 і №2, які формувалися відповідно до діючої в 2014 році Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку (затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України «Про подання електронної податкової звітності» від 10.04.2008 №233 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011).

Так, в розділі I «Визначення термінів» цієї Інструкції зазначалося:

квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді;

квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС;

податковий документ в електронному вигляді - податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інші звітні податкові документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Оскільки як Позивач, так і ПАТ «Дубномолоко» формувало і подавало такі реєстри, то ними підтверджується факт належної реєстрації згаданих вище податкових накладних.

Ці обставини також підтверджуються листом ПрАТ «Дубномолоко» від 15.08.2023 №302 про підтвердження фактів реєстрації податкових накладних №27 від 22.05.2014 і №46/4 від 31.05.2014 в Єдиному реєстрі податкових накладних. У цьому ж листі ПрАТ «Дубномолоко» інформує, що згідно даних бухгалтерського та податкового обліку цього товариства податкові накладні №27 від 22.05.2014 і №46/4 від 31.05.2014 є такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Під час будь-яких податкових перевірок ПрАТ «Дубномолоко» факти реєстрації цих накладних в реєстрі не викликали жодних сумнівів у інспекторів, які проводили перевірки.

Окрім того, на адвокатський запит Державна податкова служба України листом від 24.08.2023 стосовно реєстрації податкових накладних складених ПАТ «Дубномолоко» на покупця ПАТ «Бродівський завод сухого знежиреного молока» повідомила наступне: «за даними ДПС, податкові накладні №27 від 22.05.2014 та №46/4 від 31.05.2014 складені ТОВ «Дубномолоко» на покупця ПАТ «Бродівський завод сухого знежиреного молока» зареєстровані в ЄРПН, про що платнику було сформовано та надіслано відповідні квитанції.»

Відповідно до п.8,11 Постанови КМ України від 29.12.2010 №1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних», для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв`язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС. Квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня платникові податку.

Згідно п.14.1.60 п.14.1 ст.14 ПК України, Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до п.20.1.20 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право: одержувати безоплатно необхідні відомості для ведення Єдиного реєстру податкових накладних, формування інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від платників податків, а також Національного банку України та його установ - про суми доходів, виплачених фізичним особам, та утриманих з них податків, зборів, платежів; від органів, уповноважених проводити державну реєстрацію суб`єктів, видавати ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, - про державну реєстрацію та видачу ліцензій суб`єктам господарської діяльності; від органів, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб, - про громадян, які прибули на проживання до відповідного населеного пункту чи вибули з нього; від органів державної реєстрації актів цивільного стану - про фізичних осіб, які померли; інформацію, необхідну для забезпечення реєстрації та обліку платників податків, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Відповідно до п.201.12 ст.201 ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ПАТ Дубномолоко та правильність формування податкового кредиту по ПАТ Дубномолоко на суму 189185грн. за травень 2014 року.

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у вказаному Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В числі обов`язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вказаної норми: здійснення їх суб`єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати вказаної діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-Х підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв`язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999року № 996-ХІV обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями вказаної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 вказаної статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин з контрагентами, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно з ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність

Суд зазначає, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання послуг (робіт,товарів) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які мають достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Відсутність у платника податку на час проведення перевірки оригіналу податкової накладної, за умови наявності її копії, дані якої внесені в реєстр податкових накладних, та при наявності належним чином складених первинних документів, які підтверджують реальність господарських відносин платника податку з контрагентом, не може бути достатньо підставою для висновків про відсутність в такого платника права на податковий кредит з податку на додану вартість за цими операціями.

З огляду на наведене, суд вважає, що висновки відповідача про необґрунтоване формування позивачем податкового кредиту на суму 202864грн. по взаємовідносинах з ПАТ Дубномолоко за травень 2014 року є безпідставними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.09.2015р. №0000492200/167 Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області податкового повідомлення-рішення від 10.09.2015р. №0000492200/167 в частині донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 283777,50грн (основний платіж 189185грн., штрафні санкції 94592,50грн.) є протиправним та підлягає скасуванню.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням наведеного, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, на користь позивача слід стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області судовий збір у розмірі 22811,40грн.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Буської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 10.09.2015р. №0000482200/168 та від 10.09.2015р. №0000492200/167 в частині донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 283777 (двісті вісімдесят три тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 50 коп. (основний платіж 189185 (сто вісімдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят п`ять) грн. 00 коп. , штрафні санкції 94592 (дев`яносто чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дві) грн. 50коп.).

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області на користь публічного акціонерного товариства Бродівський завод сухого знежиреного молока судовий збір у сумі 22811 (двадцять дві тисячі вісімсот одинадцять)грн. 40коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.07.2024.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна