Рішення

від 12.07.2024 по справі 139/374/24

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/374/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2024 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в особі судді Коломійцевої В.І., розглянувши за правиламиспрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» про розірвання договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Шоломіцького Івана Валентиновича(повноваження на а.с.4) звернувся до суду з позовом до ТОВ «Рівнянське» про розірвання договору оренди земельної ділянки. Свої вимоги позивач мотивує тим, що він являється власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,4774 га, кадастровий номер 0522886200:04:003:0459, що розташована на території Рівненської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. 24 листопада 2020 року позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,4774 га. із ТОВ «Рівнянське» строком на 25 років. Умовами договору передбачено сплату орендної плати у грошовій або натуральній формі. Однак, з часу укладення договору оренди (за 2021-2023 роки ) позивач, кошти за орендну плату жодного разу не отримував.

Посилаючись на вказані обставини, просить суд розірвати договір оренди землі, укладений 24 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Рівнянське» і стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою від 14 травня 2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 06 червня 2024 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката Шоломіцького І.В. та витребувано від Головного управління ДПС у Вінницькій області відомості із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів у вигляді орендної плати за користування землею ТОВ «Рівнянське» за 2021-2023 роки (а.с.18).

18 червня 2024 року від в.о. начальника ГУ ДПС у Вінницькій області надійшла відповідь на ухвалу від 06 червня 2024 року (а.с.42).

11 червня 2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача отримано заяву про продовження пропущеного строку на подання відзиву (а.с.21-29).

25 червня 2024 року ухвалою суду заяву представника відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву задоволено. Продовжено строк встановлений ухвалою суду від 14 травня 2024 року та прийнято відзив на позов ОСОБА_1 (а.с.47).

У поданому відповідачем відзиві, що надійшов до суду 17 червня 2024 року (а.с.34-36) його представник (а.с.37) висловив позицію із якої вбачається, що він не погоджується із позовними вимогами, вважає їх необгрунтовними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема зазначає, що умовами договору оренди землі передбачено дві форми орендної плати грошову та натуральну. Як наслідок в обов`язки орендаря входило виключно своєчасність внесення орендної плати за користування земельною ділянкою. Натомість умовами договору не передбачено, яким чином і куди така орендна плата мала бути внесена зі сторони орендаря. На свій розсуд, відповідачем виносився наказ по товариству про нарахування такої орендної плати, із визначенням особи якій нараховується така орендна плата та зазначенням строків її отримання. У свою чергу до обов`язків орендодавця віднесено своєчасність отримання такої орендної плати, однак суду не надано доказів, що ОСОБА_1 звертався до орендаря із вимогою своєчасної виплати орендної плати. Не надано доказів і про те, що позивач звертався до відповідача із будь-якими претензіями щодо неотримання орендної плати та нереагування останнього на такі вимоги. Так п. 32 Договору оренди передбачено, що у разі якщо Орендодавцем не було отримано орендну плату з його вини до 31 грудня поточного року орендар не несе за це відповідальності і така несплата не буде вважатись невнесенням орендної плати чи її простроченням. Таким чином позивач має довести відсутність своєї вини у своєчасності отримання орендної плати. Крім того, відсутність в умовах договору чітко визначеної процедури виплати усуває вину відповідача. Вказані обставини ще раз доводять, що саме орендодавець зобов`язаний був звернутися у межах визначеного у договорі строку до відповідача із зазначенням форми виплати, її строку, повідомити свої банківські реквізити або виявити бажання отримати орендну плату у натуральній формі. А тому, всі згадані вище обставини усувають вину відповідача у неотриманні орендної плати ОСОБА_1 і не можуть вважатись невнесенням орендної плати. Просив відмовити у позові.

21 червня 2024 року від представника позивача - ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив (а.с.43-44) у якій він не погоджується із доводами відповідача з огляду на наступне: у 2021, 2022, 2023 році протягом встановленого у договорі оренди землі строку позивач та інші орендодавці неодноразово звертались до відповідача за адресою вказаною ним у договорі (с. Рівне), однак дане товариство було постійно зачинено, а його відповідальні особи відсутні, поштову кореспонденцію ніхто не отримував, мобільний не відповідав, а в приміщенні сільської ради де розташоване товариство листів багато, однак вручити їх немає кому. Зазначає, що отримати орендну плату від відповідача у натуральній формі також неможливо, тому що земельні ділянки жодним чином не оброблялись і являють собою старі сади. Земельного податку відповідач також не сплачував. Впевнений, що спірні умови договору, щодо їх нечіткості в розумінні принципу Contra Proferentem, слід тлумачити проти самого відповідача, як особи, що запропонувала таку умову договору. Для позивача метою укладення договору було отримання від орендаря прибутку, орендної плати, а тому незвернення позивача за її отриманням суперечить меті укладення цього правочину, оскільки укладаючи його позивач розраховував щорічно отримувати дохід. Умовами договору також не передбачено, що орендодавець повинен стимулювати орендаря щодо виплати орендної плати та щорічно надсилати йому письмові повідомлення з проханням виплати орендної плати. Пунктом 32 Договору, на який вказує відповідач, чітко передбачено обов`язок орендодавця своєчасно отримувати внесену орендарем орендну плату. Просив задоволити позов.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договори найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Наявною у матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №376868781 сформованої 01 травня 2024 року (а.с.5) встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,4774 гектарів, кадастровий номер 0522886200:04:003:0459, що розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

24 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» укладено договір оренди земельної ділянки (далі Договір), за яким позивач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,4774 гектарів, кадастровий номер 0522886200:04:003:0459, що знаходяться на території Рівненської сільської ради Могилів-Подільського (колись Мурованокуриловецького) району Вінницької області.

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстровано 09 грудня 2020 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (зворот а.с.5) строком на 25 років із автоматичним продовження дії договору.

Пунктом 10 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій або натуральній формі (з урахуванням ринкових цін на момент розрахунку) та становить 600 гривень. Вноситься орендна плата один раз на рік з 01 вересня до 31 грудня (п.12 Договору).

Пункт 31 вищевказаного договору визначає право орендодавця вимагати своєчасного внесення орендної плати, а п. 34 вказує на обов`язок орендаря своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою, що передана в оренду (а.с.6).

Одночасно орендодавець зобов`язаний своєчасно отримувати внесену орендарем орендну плату, при цьому, в разі, якщо Орендодавцем не буде отримано орендну плату з його вини до 31 грудня поточного року, орендар не несе відповідальності щодо неотримання орендної плати вчасно. Така несплата не буде вважатись невнесенням орендної плати та/чи простроченням оплати.

В будь-якому випадку за орендодавцем залишається право отримати орендну плату в будь-який час, але орендодавець за таких умов не має права вимагати сплати неустойки (п. 32 Договору, (а.с.6)).

Позиція сторони відповідача зводиться до того, що умовами договору оренди не встановлено чітку процедуру внесення орендної плати, за оспорюваний період, позивач до відповідача із вимогами чи претензіями не звертався та не з`являвся до ТОВ «Рівнянське» для отримання орендної плати у визначені в договорі строки, а тому орендар не може нести відповідальності за систематичну несплату орендної плати.

Суд не погоджується із такою думкою сторони по справі та вважає, що наведене ніяким чином не звільняє орендаря ТОВ «Рівнянське» від обов`язку щодо сплати орендної плати за період 2021-2023 років, оскільки умовами договору оренди не встановлено обов`язку орендодавця з`явитись до офісу орендаря для отримання орендної плати або надати банківські реквізити для її безготівкового перерахування.

У свою чергу, відповідач для належного виконання ним обов`язку щодо сплати орендної плати у строки та розмірах, передбачених умовами договору оренди, не вчинив необхідні дії відповідно до звичаїв ділового обороту у спірних правовідносинах, а саме: не надіслав орендодавцю листи з проханням отримати орендну плату або повідомити банківські реквізити для її перерахування, чи не надіслав орендну плату за місцем проживання орендодавця грошовим переказом. Як і не надав доказів про те, що ОСОБА_1 відмовився прийняти належне виконання, запропоноване орендарем, а саме: отримати орендну плату за вказаний період.

Відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Тлумаченнястатті 629 ЦК Українисвідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Зазначений висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №199/1917/19 (провадження № 61-16444св20)

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України). Тлумачення п. 3 ч. 1 ст.3та ст.627 ЦК Українисвідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із ч. 1ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Закон України "Про оренду землі"визначає умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі"встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина першастатті 15 Закону України «Про оренду землі»).

Зокрема, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України) (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).

Положеннямистатті 24Закону України«Про орендуземлі» визначено права та обов`язки орендодавця, зокрема передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем,що дійсно позивач не отримував орендну плату за 2021, 2022 та 2023 роки.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.ч. 3, 4ст. 31 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до вимогстатті 141 ЗК Українипідставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі, і несплату орендної плати.

Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17.

Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 479/210/21 дійшов до висновку, що систематична (два та більше випадків) несплата орендної плати, передбаченої договором, є істотним порушенням умов договору та підставою для розірвання такого договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено і у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22.

Отже,оскільки законодавецьвизначає однієюіз істотнихумов договоруоренди земліорендну плату,то основнийінтерес особи,яка передаємайно воренду,полягає вотриманні орендноїплати затаким договором.Порушення цьогоінтересу маєнаслідком завданняшкоди,через щосторона (орендодавець)значною міроюпозбавляється того,на щовона розраховувалапри укладеннідоговору орендиземельної ділянки.

Представник відповідача, крім іншого, стверджує, що позивач зобов`язаний довести відсутність своєї вини у своєчасності отримання орендної плати, надати докази своєчасності звернення до відповідача та докази ігнорування такого звернення.

Представник позивача ж зазначає, що позивач та інші орендодавці особисто звертались до відповідача за адресою вказаною ним у договорі ( АДРЕСА_1 ), однак там будь-які уповноважені особи відсутні, поштову кореспонденцію ніхто не отримує, а мобільний не відповідає.

Суд надає віри таким поясненням, оскільки вони частково узгоджуються із доказами наданими стороною відповідача щодо розташування та знаходження посадових осіб ТОВ «Рівнянське» у смт Нова Ушиця Хмельницької області (зворот а.с.29).

Крім того, вважає за правильне зазначити, що долучені до матеріалів справи накази директора ТОВ «Рівнянське» за 2021-2023 роки (а.с.37,38) не вказують, що рішення про виплату орендної плати було прийнято саме щодо орендодавця ОСОБА_1 і що він був повідомлений будь-яким чином про можливість отримання орендної плати у грошовій чи натуральній формі.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що «доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Очевидно, що дії відповідача, який уклав у 2020 році договір оренди земельної ділянки із ОСОБА_1 є недобросовісними, оскільки розуміючи для себе обов`язок своєчасного внесення орендної плати, та мету з якою було укладено договір для позивача, він покладаючись на двозначні та не чіткі умови договору оренди, свідомо розраховував на уникнення виконання свого обов`язку пов`язаного із використанням орендованої землі.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд зазначає, що згідно з чинним законодавством України розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Стаття 611 ЦК Українипередбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2023 року у справі № 144/692/21.

Позивач у позовній заяві стверджує, що орендну плату за 2021-2023 роки не отримувала. На ствердження своїх доводів надала довідку в.о. начальника ГУ ДПС у Вінницькій області № 7497/5/02-32-12-01-15 від 11 червня 2024 року (а.с.40), з якої вбачається, що відомості з інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб - платників податку щодо ТОВ «Рівнянське» за користування землею ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2021 року по IV квартал 2023 року - відсутні.

Матеріали справи не містять даних про вчинення дій з боку відповідача для належного виконання ним обов`язку щодо сплати орендної плати за період 2021-2023 років, зокрема, шляхом надіслання орендної плати за місцем проживання орендодавця або шляхом внесення належних орендодавцю грошей у депозит нотаріуса (ст. 537 ч. 1 ЦК України).

Одночасно, суд виходить з того, що договором оренди не передбачено обов`язку орендодавця надавати реквізити банківського рахунку для перерахування орендної плати, натомість, договір містить персональні дані орендодавця, його адресу, що не виключає виконання орендарем свого обов`язку шляхом здійснення виплати орендної плати поштовим переказом або іншим способом.

Самі лише наміри сплатити орендну плату не свідчить про виконання зобов`язання відповідно до постанови Верховного Суду від 20.11.2023 року у справі № 499/793/21.

Оскільки, факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо несвоєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з боку відповідача є доведеним - наявні підстави для розірвання такого договору.

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 137, 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонам и разом із іншими судовими витратами

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн (а.с.9).

У зв`язку з тим, що позов задоволено повністю, відповідно до ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1211 грн. 20 коп. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 549, 551, 610, 611, 612, 628, 629, 638, 651 ЦК України, ст.ст. 90, 93, 141, 152 ЗК України, ст..ст. 13,14. 15, 21, 24. 25, 32 Закону України «Про оренду землі». ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди землі без номера від 24 листопада 2020 року, укладений між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» (місце знаходження юридичної особи: 23425, вул.Центральна, 6 с.Рівне Могилів-Подільського району Вінницької області, ЄДРПОУ 43722528), щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,4774 га, кадастровий номер 0522886200:04:003:0459.

Стягнути ізТовариством з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» на користь ОСОБА_1 , 1211,20 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнянське», ЄДРПОУ 43722528, місце знаходження юридичної особи: 23425, вул.Центральна, 6 с.Рівне Могилів-Подільського району Вінницької області, місце розташування та знаходження посадових осіб: 32600, вул.Українська, 18, смт Нова Ушиця, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Рішення складено 12.07.2024.

Суддя: