Ухвала

від 15.07.2024 по справі 560/6214/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 липня 2024 року

м. Київ

справа № 560/6214/24

адміністративне провадження № К/990/26448/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.04.2024 та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі № 560/6214/24 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання відшкодувати збитки,

УСТАНОВИВ:

08.07.2024 через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.04.2024 та Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі № 560/6214/24 за вищевказаним позовом.

З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що оскаржуваними ухвалою від 26.04.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті провадження у справі № 560/6214/24, а ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 апеляційну скаргу на цю ухвалу суду першої інстанції повернуто ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що скаржник у встановлений ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2024 строк виявленого недоліку апеляційної скарги не усунув - не надав суду документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 КАС України, частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Аналіз статті 328 КАС України дає підстави вважати, що відповідно до частини першої цієї статті до касаційного суду можуть бути оскаржені саме рішення суду першої інстанції, судовий розгляд в якій закінчено (частина третя статті 241 КАС України), після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, прийняті за наслідками розгляду апеляційної скарги на такі рішення.

Частина друга вказаної статті передбачає право на касаційне оскарження ухвал суду першої інстанції після їх перегляду судом апеляційної інстанції.

Скаржник просить переглянути у касаційному порядку, зокрема ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.04.2024, якою позивачу відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, у зв`язку із тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, проте ця ухвала суду першої інстанції не була переглянута в апеляційному порядку, у зв`язку із тим, що 03.07.2024 судом апеляційної інстанції постановлено оскаржувану ухвалу про повернення ОСОБА_1 апеляційної скарги на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.04.2024.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі без перегляду її по суті в апеляційному порядку, не може бути предметом касаційного оскарження, а тому згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.04.2024 слід відмовити.

Щодо оскаржуваної позивачем ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024, колегія суддів виходить із такого.

Так, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2024 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та залишено без руху його апеляційну скаргу і надано йому п`ятиденний строк для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору.

У строк встановлений ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху скаржник не виконав її вимог та подав до апеляційного суду клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), мотивуючи його відсутністю обов`язку сплачувати судовий збір у цій справі, оскільки звертаючись до суду з цим позовом ним заявлено вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної йому суб`єктом владних повноважень оспорюваним у цій справі рішенням.

03.07.2024 судом апеляційної інстанції постановлено оскаржувану ухвалу про повернення ОСОБА_1 апеляційної скарги, яка вмотивована тим, що скаржник у встановлений судом строк виявленого недоліку апеляційної скарги не усунув - не надав суду документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Проаналізувавши зміст оскаржуваної ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024, доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить із того, що відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Скаржник в поданому ним клопотанні зазначав, що він не повинен сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі, оскільки згідно з пунктом 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір не справляється за подання до суду позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання суд апеляційної інстанції виходив з того, що ним не встановлено визначених законодавством підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору з огляду на предмет оскарження у цій справі (рішення відповідача про ліквідацію комунального закладу), тому подане позивачем клопотання є безпідставним та необґрунтованим.

Верховний Суд звертає увагу, що пунктом 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

У свою чергу, у частині п`ятій статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту вказаної норми слідує те, що позовну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві, обов`язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (наприклад визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень). За такого правового регулювання вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий збір сплачується.

В цій справі позивачем оскаржується рішення Хмельницької обласної ради від 27.03.2024 №10-19/2024 "Про припинення шляхом ліквідації комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики" Хмельницької обласної ради, а тому, колегія суддів вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про наявність у скаржника обов`язку надати документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліку апеляційної скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи наведене вище, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 296, 298, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.04.2024 та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі № 560/6214/24 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання відшкодувати збитки.

Копію цієї ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу, в порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіА.І. Рибачук А.Ю. Бучик Н.В. Коваленко