Постанова

від 12.07.2024 по справі 826/10658/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2024 року

м. Київ

справа №826/10658/17

касаційні провадження № К/9901/63627/18

№К/9901/63759/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Агро» та Головного управління ДФС у Полтавській області

на додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р.; судді - Беспалов О.О., Літвіна Н.М.)

у справі № 826/10658/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Агро»

до Головного управління ДФС у Полтавській області,

Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рост Агро» (далі - ТОВ «Рост Агро»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області; відповідач-1; контролюючий орган) та Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України; відповідач-2), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2017 року № 0005061402, а також рішення від 31 липня 2017 року № 16673/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 04 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 липня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення адміністративного позову.

02 серпня 2018 року від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі.

Заяву мотивовано тим, що ТОВ «Рост Агро» сплатило 953088,00 грн судового збору за подання адміністративного позову та 1429875,00 грн судового збору за розгляд його апеляційної скарги. Також позивачем понесено судові витрати, пов`язані з розглядом справи, (на правничу допомогу) на загальну суму 1470403,20 грн.

Київський апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 12 вересня 2018 року заяву задовольнив частково. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь ТОВ «Рост Агро» витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову до Окружного адміністративного суду м. Києва та апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду в загальному розмірі 2382963,00 грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в сумі 20000,00 грн. В задоволенні іншої частини заяви відмовив.

ТОВ «Рост Агро» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року в частині стягнення на його користь судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в сумі 20000,00 грн та прийняти нове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 1470403,20 грн.

Мотивуючи касаційну скаргу, платник посилається на порушення судом норм процесуального права. При цьому наголошує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, про стягнення яких просив позивач, є співмірним із ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони та публічним інтересом до справи.

Верховний Суд ухвалою від 26 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Рост Агро».

13 лютого 2019 року від відповідачів надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких вони зазначають, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм процесуального права в частині відмови в задоволенні заяви.

ГУ ДФС у Полтавській області також звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року в частині задоволення заяви та прийняти в цій частині нове судове рішення про залишення заяви без розгляду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач-1 посилається на порушення судом норм процесуального права. При цьому наголошує що, докази на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подано позивачем з порушенням терміну, встановленого частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Полтавській області.

20 листопада 2018 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині задоволення заяви.

19 березня 2021 року контролюючим органом заявлено клопотання про заміну відповідача-1 у справі - ГУ ДФС у Полтавській області на Головне управління ДПС у Полтавській області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга відповідача-1 підлягає частковому задоволенню, а касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Проте, оскільки постановою Верховного Суду від 12 липня 2024 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року про задоволення адміністративного позову скасовано, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року про відмову в позові залишено в силі, відсутні встановлені частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для стягнення судових витрат на користь позивача, відповідно скасуванню підлягає і додаткова постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача-1 у справі Головне управління ДФС у Полтавській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Полтавській області.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити частково.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Агро» залишити без задоволення.

Додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

І. Я. Олендер