Ухвала

від 15.07.2024 по справі 953/4077/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/4077/24

н/п 1-кп/953/835/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2024 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши в режимі відеоконференції увідкритомусудовому засіданнівзаліКиївського районногосудум.Харковаклопотання прокурораКиївської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженні №12024221130000388 від 28.02.2024, обвинуваченому:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Харкова, громадянину України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.360 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.360 КК України

15 липня 2024 року прокурором подано клопотання про продовження строку дії обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Вобґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилалася на продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК, а також на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.360 КК України, що є, зокрема, тяжким злочином. На думку прокурора, слід враховувати тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 та обставини, які можуть свідчити на користь збільшення ризиків переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого є неможливим, оскільки вони не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не можуть запобігти вищевказаним ризикам.

Сторона захисту проти задоволення клопотання сторони обвинувачення не заперечувала.

Заслухавши позицію сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши документи, суд приходить до наступних висновків.

03.04.2024 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова застосувано до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 58 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 30.05.2024, включно із визначенням суми застави у розмірі 242240, 00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися з місця свого постійного перебування без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання до Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 24.05.2024 продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.360 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до22липня 2024року включно, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок - до сплину терміну тримання під вартою. При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити. У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді застави. У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з - під варти внаслідок внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки, визначені ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.04.2024, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися з місця свого постійного перебування без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Дія запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_5 закінчується 22.07.2024, що стало підставою звернення сторони обвинувачення до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно.

Відповідно до вимог ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п.1 ч.3 ст.199 КПК України).

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам обвинуваченого: переховування від органів досудового розслідування або суду; можливість незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Враховуючи те, що положення кримінального процесуального законодавства не розкриває зміст ризику втечі, передбачений ч.1 ст.177 КПК України, суд, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, при оцінці вказаного ризику враховує практику ЄСПЛ, яка розкриває зміст такого ризику.

Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду. Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих, свідків, слід враховувати встановленуКПКпроцедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті23, стаття224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьомуКПКне вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При вирішенні питання щодо продовження існування ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, суд враховує зміст обвинувачення, зокрема обставин вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, ту обставину, що обвинувачений не працює, не має джерела доходу, раніше судимий, скоїв злочин в період іспитового строку, суд також вважає наявність існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, суд враховує, що:

- ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а також у вчиненні кримінального правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, санкція якого передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до ста двадцяти годин, або обмеженням волі на строк від одного до трьох років, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк;

- дані щодо його особи, який: офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх, малолітніх дітей, осіб похилого віку, раніше судимий.

Суд зазначає, що зазначені дані про особу, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували як на час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, так і на час обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють при обрані обвинуваченим моделі поведінки, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити йому дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

При цьому суд зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Отже, враховуючи існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин передбачених ст. 178, ч.3 ст.183 КПК України, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, за таких обставин клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із застосуванням альтернативногозапобіжного заходу-застави урозмірі 80прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб,щоскладає 242240, 00 грн. (80 х 3028 = 242240), з покладенням на обвинуваченого обов`язків, визначених ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 03.04.2024, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.134,314,315,316,369,372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.360 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до12вересня 2024року включно, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок - до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом дії ухвали.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з - під варти внаслідок внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки, визначені ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.04.2024, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися з місця свого постійного перебування без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУДСА України коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується, зокрема, у вчиненні тяжкого злочину, максимальне покарання за яке передбачене законом у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку, належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення суда про зміну свого місця проживання або перебування, обов`язку не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Встановити строк дії ухвали до 12.09.2024 включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 - в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя- ОСОБА_1