Постанова

від 10.07.2024 по справі 739/1703/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 липня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 739/1703/23

Головуючий у першій інстанції Іващенко А. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/892/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,

із секретарем Піцан В.М.,

учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2024 року (місце ухвалення м. Новгород-Сіверський, повний текст рішення складено 19.04.2024) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування посилалось на те, що 22.04.2020 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі ТОВ «ФК`ЦФР») було укладено кредитний договір № 7664667711, позичальником було отримано примірник кредитного договору та погодив отримати шляхом роздрукування з веб-сайту кредитодавця www.kreditmarket.ua умови отримання кредитів від ТОВ «ФК`ЦФР».

13.12.2022 між ТОВ «ФК`ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір відступлення прав вимоги № 20221213, відповідно до якого ТОВ «ФК`ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК`ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ФК`ЦФР» і боржниками.

Відповідно до реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між позичальником та ТОВ «ФК`ЦФР» - додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги № 20221213 від 13.12.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 42 668, 20 грн, з яких:

20 921, 87 грн сума заборгованості за основною сумою боргу;

4 703, 50 грн сума заборгованості за річними відсотками;

17 042, 83 грн сума заборгованості за щомісячними відсотками;

0 грн сума заборгованості за пенею.

Згідно за умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором, проте в порушення умов укладеного кредитного договору позичальник свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів у строки передбачені договором не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Позивач посилається, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 13.12.2022 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таки чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 7664667711 від 22.04.2020 в сумі 42 668, 20 грн.

У позові ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за кредитним договором № 7664667711 від 22.04.2020 в розмірі 42 668, 20 грн з яких: 20 921, 87 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 703, 50 грн сума заборгованості за річними відсотками; 17 042, 83 грн сума заборгованості за щомісячними відсотками; 0 грн сума заборгованості за пенею, та понесені судові витрати.

У вересні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Костюченко В.К. подав до суду зустрічну позовну заяву до ТОВ «ФК «ЄАПБ» про визнання кредитного договору недійсним. В обґрунтування посилався на те, що кредитний договір не містить умов про сплату «річних» та «щомісячних» відсотків взагалі, в договорі сплата відсотків не передбачена, договір відсилає до «паспорту кредиту» який не належить до письмової форми споживчого кредитування. Посилається на те, що при укладенні нового договору кредиту ОСОБА_1 розраховувала на реструктуризацію попереднього боргу за кредитним договором № 4684502877 від 27.01.2020 на більш вигідних умовах, проте вона була введена в оману та після сплати декількох платежів по новому договору зрозуміла, що її зобов`язання значно зросли, внаслідок чого вона припинила платити по кредиту. Зазначає, що коштів за договором № 7664667711 від 22.04.2020 з ТОВ «ФК`ЦФР» вона не отримувала та матеріали справи не містять доказів отримання нею коштів за вказаним договором. Вважає, що оскільки позивачеві ніхто не передавав право вимоги за договором № 4684502877 від 27.01.2020, правовідносини в якому сторони намагалися врегулювати шляхом укладення безгрошового кредитного договору № 7664667711 від 22.04.2020, первинний позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.

В зустрічному позові ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір № 7664667711 від 22.04.2020 укладений між ТОВ «ФК`ЦФР» та ОСОБА_1 , право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11.04.2024 позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №7664667711 від 22.04.2020 у розмірі 42 668, 20 грн та судові витрати у розмірі 2 684, 00 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» про визнання кредитного договору недійсним - відмовлено.

В обґрунтування рішення суд прийшов до висновку, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки є підтвердженим факт порушення відповідачкою свого зобов`язання щодо сплати боргу за кредитним договором № 7664667711 від 22.04.2020 в розмірі 42 668, 20 грн, при цьому судом встановлено, що право вимоги за вказаним договором на час розгляду справи належить позивачу. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 була ознайомлена з усіма запропонованими умовами договору, зокрема з умовами нарахування процентів, підписавши новий кредитний договір, вона розуміла, яка сума надається, на який строк, та на яких умовах застосовується та чи інша процентна ставка, позивачка підтвердила це своїм підписом, та відповідно погодилася зі всіма умовами кредитного договору, підписавши його та паспорт кредиту. Договір укладено у відповідності до вимог чинного законодавства, тому відсутні підстави для визнання його недійсним. Доказів, які б свідчили про відсутність вільного волевиявлення учасників правочинів або невідповідності їх внутрішньої волі на укладення кредитного договору суду не надано, а тому суд приходить до висновку про безпідставність зустрічних позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Костюченко В.К. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11.04.2024, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 42 668, 20 грн за кредитним договором № 4664667711 від 22.04.2020 відмовити.

За доводами апеляційної скарги оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом порушено норми процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

У скарзі заявник посилається на те, що відповідачка не отримувала коштів за кредитним договором № 7664667711 від 22.04.2020 з ТОВ «ФК «ЦФР». Згідно з договором вона і не мала кредитні кошти отримати, оскільки договір взагалі не передбачав отримання відповідачкою кредитних коштів, натомість в договорі йдеться про те, що відповідачка доручає ТОВ «ФК «ЦФР» сплатити за рахунок кредитних коштів певні платежі:

ТОВ «ФК`ЦФР» АТ «ТАСКОМБАНК» «погашення поточної заборгованості за її діючим кредитним договором № 4684502877 від 27.01.2020» - 21 895,21 грн;

ПАТ «Страхова компанія «ТАС» у АТ «ТАСКОМБАНК» у AT «ТАКСОБАНК», призначення оплата страхового платежу за договором страхування № 7664667711-С від 22.04.2020 в розмірі 2 319, 75 грн;

ПАТ «Страхова група «ТАС» у СТОЛІЧНА ФІЛІЯ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» КИЇВ, призначення: «оплата страхового платежу за договором страхування № 7664667711-КМ2 від 22.04.2020 в розмірі 650, 00 грн;

TOB «САППОРТ.УА» у AT «УКРСИББАНК» оплата за тех. підтримку Биррогі ЦА, 8117664667711 від 22.04.2020 в розмірі 200, 00 грн.

В апеляційній скарзі апелянт посилається, що відповідачка не повідомлялася про заміну кредитора, отже вона вправі під час судового розгляду оспорювати отримання коштів, вона не визнала обставину - отримання грошових коштів від кредитодавця та заявила, що їй невідомо, чи здійснило ТОВ «ФК «ЦФР» платежі, що передбачені договором № 7664667711 від 22.04.2020, а матеріали справи не містять будь-яких доказів виконання ТОВ «ФК «ЦФР» договірних зобов`язань. Відсутність доказів виконання ТОВ «ФК «ЦФР» зобов`язань по договору № 7664667711 від 22.04.2020 є підставою для відмови в позові через недоведеність позовних вимог.

Крім того, посилається, що кредитний договір взагалі не містить домовленості про відсоткову ставку, що дозволяє стверджувати про те, що сторони не домовлялися в договорі про проценти та їх розмір, проте суд першої інстанції задовольнив вимоги про стягнення процентів, пославшись на «Паспорт» кредиту, при цьому не взявши до уваги постанову від 23.05.2022 у справі № 393/126/20 Об`єднаної палати Верховного Суду, згідно якої Верховний суд дійшов висновку, що у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його зміст, паспорт споживчого кредиту являється лише способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця щодо інформування споживача про умови кредитування.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» Макарова Л.В. просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Новогород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11.04.2024 залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість судового рішення та безпідставність апеляційної скарги. Обґрунтування відзиву є тотожними посиланнями первісному позову та, крім того, заявник зазначає, що сторони укладаючи кредитний договір узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків у зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого договору, на умовах зазначених в кредитному договорі та паспорті кредиту, шляхом підписання договору. Відповідачка підписавши кредитний договір, згідно п. 1.4 кредитного договору доручила ТОВ «ФК «ЦФР» виплати/сплати суми грошових коштів по вказаним у кредитному договорі реквізитам. Жодних заперечень щодо правил надання коштів у позику відповідачкою при укладенні договору не було, застережень чи зауважень щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору або додаткової угоди під час їх підписання відповідачкою не заявлялося. Крім того, згідно наданої первісним кредитором довідки вбачається, що відповідачка за період з 28.05.2020 по 22.02.2021 здійснювала сплату заборгованості в добровільному порядку. Уклавши договір відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі реєстру боржників за кредитними договорами набуло право від ТОВ «ФК «ЦФР» грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 42 668, 20 грн, на підставі чого рішення суду першої інстанції про стягнення вказаної суми з відповідачки на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» є законним та обґрунтованим.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час та міце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 135, 137, 147), у відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» Макарова Л.В. судове засідання просила провести без участі представника ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 22.04.2020 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7664667711, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» надало відповідачці на строк 36 місяців грошові кошти у сумі 25 064, 96 грн (а.с. 4).

Згідно п. 1.4. вказаного договору підписавши цей договір позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити, за рахунок отриманого кредиту, такі суми грошових коштів за наступними реквізитами:

- ТОВ «ФК`ЦФР» код ЄДРПОУ 35725063 рахунок НОМЕР_1 у AT «ТАСКОМБАНК» «погашення поточної заборгованості за її діючим кредитним договором № 4684502877 від 27.01.2020» - 21 895,21 грн;

- ПАТ «Страхова компанія «ТАС» код НОМЕР_2 НОМЕР_3 у AT «ТАСКОМБАНК» у АТ «ТАКСОБАНК», призначення оплата страхового платежу за договором страхування № 7664667711-С від 22.04.2020 року в розмірі 2 319, 75 грн;

- ПАТ «Страхова група «ТАС» код ЄДРПОУ 30115243 рахунок НОМЕР_4 у СТОЛІЧНА ФІЛІЯ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» КИЇВ, призначення: «оплата страхового платежу за договором страхування № 7664667711-KMZ від 22.04.2020 року в розмірі 650,00 грн;

- ТОВ «САППОРТ.УА» код ЄДРПОУ 39231705, рахунок НОМЕР_5 у AT «УКРСИББАНК» оплата за тех. Підтримку Support UA, SU7664667711 від 22.04.2020 року в розмірі 200, 00 грн.

Згідно п. 2.1. договору, всі інші умови кредитного договору викладені в Паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» редакція від 17.01.2020, які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.ua та з якими Позичальник ознайомився до укладення цього Договору та до яких Позичальник приєднується підписавши цей Договір.

Згідно п. 2.2. договору, цей Договір, Паспорт кредиту № 4667711 та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» редакція від 17.01.2020 складають єдиний кредитний договір. Позичальник підписавши цей Договір підтверджує, що свій примірник цього Договору він отримав.

Кредитний договір № 7664667711 від 22.04.2020 підписано ОСОБА_1 власноруч.

Матеріали справи містять копію паспорту кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 4667711, який власноруч підписано ОСОБА_1 та згідно умов якого визначено плату за користування кредитом у вигляді щомісячної відсоткової ставки у розмірі 2, 99 %, загальної - 11, 99 % від суми боргу за договором та щорічної відсоткової ставки у розмірі 68, 96 % (а.с. 5).

Пунктом 6 паспорту кредиту сторонами погоджено порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів) за період з 22.04.2020 по 28.04.2023.

З довідки ТОВ «ФК «ЦФР» від 24.12.2022 та розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ЄАПБ» вбачається, що у 2020 році ОСОБА_1 частково погашала кредит, проте належним чином свої зобов`язання по кредитному договору щодо сплати кредитних коштів у строки та розмірі визначені договором не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складає 42 668, 20 грн з яких: 20 921, 87 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 703, 50 грн сума заборгованості за річними відсотками; 17 042, 83 грн сума заборгованості за щомісячними відсотками; 0 грн сума заборгованості за пенею (а.с. 9-10, 11).

13.12.2022 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір відступлення права вимоги №20221213, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників (а.с. 12-14).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 20221213 від 13.12.2022 ОСОБА_1 має кредитну заборгованість по кредитному договору № 7664667711 укладеного 22.04.2020 в загальному розмірі 42 668, 20 грн (а.с. 15).

Задовольняючи первісні позовні вимоги та стягуючи кредитну заборгованість суд першої інстанції прийшов до висновку, що є підтвердженим факт порушення відповідачкою свого зобов`язання щодо сплати боргу за кредитним договором № 7664667711 від 22.04.2020 в розмірі 42 668, 20 грн, при цьому судом встановлено, що право вимоги за вказаним договором на час розгляду справи належить позивачу. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 була ознайомлений з усіма запропонованими умовами договору, зокрема з умовами нарахування процентів, підписавши новий кредитний договір, вона розуміла, яка сума надається, на який строк, та на яких умовах застосовується та чи інша процентна ставка, позивачка підтвердила це своїм підписом, та відповідно погодилася зі всіма умовами кредитного договору, підписавши його та паспорт кредиту. Договір укладено у відповідності до вимог чинного законодавства, тому відсутні підстави для визнання його недійсним. Доказів, які б свідчили про відсутність вільного волевиявлення учасників правочинів або невідповідності їх внутрішньої волі на укладення кредитного договору суду не надано, а тому суд приходить до висновку про безпідставність зустрічних позовних вимог.

Рішення суду в частині зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» про визнання кредитного договору недійсним сторонами не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині задоволених первісних позовних вимог банку про стягнення з відповідачки заборгованості за користування кредитом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про наявність підстав для стягнення заборгованості по кредиту, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною першою статті 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до частини другої статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

За приписами статей 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» довів, що є кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором № 7664667711 від 22.04.2020, укладеним боржником з ТОВ «ФК «ЦФР», право вимоги від якого перейшло до позивача за Договором відступлення прав вимоги № 20221213 від 13.12.2022, згідно умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників (а.с. 12-14).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 20221213 від 13.12.2022 ОСОБА_1 має кредитну заборгованість по кредитному договору № 7664667711 укладеного 22.04.2020 в загальному розмірі 42 668, 20 грн (а.с. 15).

З урахуванням викладеного, встановлено, що первісний кредитор ТОВ «ФК «ЦФР» за договором відступлення прав вимоги № 20221213 від 13.12.2022 відступив право вимоги за спірними кредитними правовідносинами правонаступнику ТОВ «ФК «ЄАПБ» і дане товариство набуло статусу нового кредитора з усіма відповідними правами та обов`язками.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

З урахуванням того, що Договір відступлення прав вимоги № 20221213 від 13.12.2022, підписаний його сторонами, є оспорюваним правочином, а під час розгляду справи презумпція його правомірності відповідачем не спростована, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено перехід права вимоги до нього за кредитним договором, укладеним з «ФК «ЦФР».

Статтею 518 ЦК України встановлено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором № 7664667711 від 22.04.2020 з повернення кредиту та сплати процентів за договором, а неведені в апеляційній скарзі доводи проти доказів виконання ТОВ «ФК «ЦФР» пункту 1.4. кредитного договору про перерахування кредитних коштів за розпорядженням позичальника факту наявної заборгованості не спростовують.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачка не виконала зобов`язання по поверненню коштів у строки та в порядку, встановлені кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь нового кредитора ТОВ «ФК «ЄАПБ», який набув право вимоги за кредитним договором № 7664667711 від 22.04.2020 на підставі договору відступлення прав вимоги № 20221213 від 13.12.2022 (а.с. 12-15).

Відповідно до статті 526, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У даній справі відповідачка не довела виконання нею зобов`язання за кредитним договором та на момент переходу права вимоги до позивача заборгованість відповідачки за кредитом становила 42 668, 20 грн з яких: 20 921, 87 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 703, 50 грн сума заборгованості за річними відсотками; 17 042, 83 грн сума заборгованості за щомісячними відсотками; 0 грн сума заборгованості за пенею (а.с. 9-10, 11, 15).

Не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не отримувала і не мала отримати коштів за кредитним договором № 7664667711 від 22.04.2020 з ТОВ «ФК «ЦФР», оскільки згідно укладеного кредитного договору відповідачка доручила ТОВ «ФК «ЦФР» сплатити за рахунок кредитних коштів певні платежі, визначені пунктом 1.4. кредитного договору.

З урахуванням викладеного встановлено, що пунктом 1.4. кредитного договору сторони договору погодили, що позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити, за рахунок отриманого кредиту, суми грошових коштів на чітко визначені рахунки, які вказані у даному пункті договору.

Відомості, які викладені у довідці № 8578099-SG від 24.12.2022, складеної ТОВ «ФК «ЦФР», та розрахунку заборгованості за кредитним договором № 7664667711 від 22.04.2020, який складений представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» за період з 22.04.2020 по 29.11.2022, щодо сплати грошових коштів на виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 7664667711 від 22.04.2020, відповідачем не спростовані.

Отже, твердження скаржника про відсутність доказів, які б підтверджували отримання ОСОБА_1 кредитних коштів належними та допустими доказами не доведено.

Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачкою грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором і взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (позики та кредиту) та нараховані відсотки не повернула, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у загальному розмірі 42 668, 20 грн.

Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір не містить домовленості про відсоткову ставку, що дозволяє стверджувати про те, що сторони не домовлялися в договорі про проценти та їх розмір, проте суд першої інстанції задовольнив вимоги про стягнення процентів, пославшись на «Паспорт» кредиту, при цьому не взявши до уваги постанову від 23.05.2022 в справі № 393/126/20 Об`єднаної палати Верховного Суду, згідно якої Верховний суд дійшов висновку, що у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його зміст, паспорт споживчого кредиту являється лише способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця щодо інформування споживача про умови кредитування.

Як вже було встановлено судом, сторонами підписано та погоджено умови кредитного договору № 7664667711 від 22.04.2020 та паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 4667711, які власноруч підписано ОСОБА_1 за умовами яких визначено плату за користування кредитом у вигляді щомісячної відсоткової ставки у розмірі 2, 99 %, загальної - 11, 99 % від суми боргу за договором та щорічної відсоткової ставки у розмірі 68, 96 % (а.с. 5), а пунктом 6 паспорту кредиту сторнами погоджено порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів) за період з 22.04.2020 по 28.04.2023.

П. 2.2 Кредитного договору передбачає, що цей Договір, Паспорт кредиту № 46677711 та Умови отримання фінансових послуг кредитів ТОВ «ФК`ЦФР» редакція від 17.01.2020 складають єдиний кредитний договір. Позичальник підписавши цей Договір підтверджує, що свій примірник цього Договору він отримав (а.с. 4).

З урахуванням викладеного, відповідачка ОСОБА_1 була ознайомлена з усіма запропонованими умовами договору, зокрема з умовами нарахування процентів.

Доводи скарги щодо не повідомлення відповідачки про відступлення прав вимог за кредитним договором не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду в оскаржуваній частині.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15. Підстав відступити від такого правового висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах під час розгляду цієї справи колегією суддів не встановлено.

З матеріалів справи вбачається, що позичальником заборгованість ні новому, ні попередньому кредитору по кредитному договору не сплачувалась, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленій до стягнення сумі.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати вимоги проти нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, саме по собі неотримання повідомлення позичальника про відступлення права вимоги, на що посилається відповідачка, не припиняє зобов`язань сторін за договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості на користь нового кредитора.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду, ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, належним чином оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що відповідачка ОСОБА_1 підписала кредитний договір, але своєчасно не виконала грошове зобов`язання, не сплатила заборгованість за укладеним договором ні новому, ні старому кредитору, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості у розмірі 42 668, 20 грн.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

Крім того, за клопотанням ОСОБА_1 ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24.06.2024 апелянтці було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду на строк не більше як до ухвалення рішення за результатами апеляційного розгляду.

За положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з ОСОБА_1 на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 4 026, 00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь держави судовий збір в розмірі 4 026, 00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 15.07.2024.

Головуючий Судді: