Ухвала

від 15.07.2024 по справі 308/11709/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/11709/24

1-кс/308/4169/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12024070000000360 від 12.07.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що у громадянина Королівства Нідерландів Схонхейм ОСОБА_7 , точний час досудовим розслідуванням не встановлено, однак не пізніше 12.07.2024, виник злочинний умисел на збут наркотичних засобів та психотропних речовин з метою особистого збагачення.

Так, Схонхейм ОСОБА_8 , в невстановлений досудовим розслідуванням час на в невстановленому місці, але на території країн Європи, діючи у складі групи разом з невставленими на даний час досудовим розслідуванням особами, придбав та заховав в належному йому автомобілі наркотичні засоби та психотропні речовини, з метою подальшого їх перевезення та збуту на території України.

Реалізовуючи заздалегідь розроблений злочинний план, 12.07.2024 року о 22 годині 18 хвилин на пункт пропуску Устилуг Волинської області, з республіки Польща заїхав автомобіль Peugeot Boxer, білого кольору, зареєстрований в королівстві Нідерланди, д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням громадянина Королівства Нідреландів Схонхейм ОСОБА_9 , який мав на меті перевезти через державний кордон України наркотичні засобі та психотропні речовини з метою подальшого їх збуту. Так вказаний автомобіль перетнув державний кордон України з пункту пропуску Устилуг Волинської області на територію України.

Продовжуючи свої злочинні дії направлені на незаконне збагачення шляхом збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, умисно, того ж дня, близько 23 години 32 хвилин, слідуючи на автомобілі Peugeot Boxer, білого кольору, зареєстрований в королівстві Нідерланди, д.н.з V989VP, з пункту пропуску АДРЕСА_1 продовжив свій рух, з метою перевезення та збуту наркотичних засобів та психотропних речовин на території України, однак був зупинений працівниками правоохоронних органів. В ході проведення обшуку вказаного транспортного засобу було вилучено 12 зіп-пакетів в яких знаходиться таблеткоподібні речовини фіолетового кольору, та 3 поліетиленові упаковки з надписом «Duitch Orange long lesting».

Після чого о 04:40 год. 13 .07.2024 Схонхейм ОСОБА_9 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення у порядку, передбаченому ст. 208 КПК України.

13.07.2024 Схонхейм ОСОБА_10 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, за попередньою змовою групою осіб.

Повідомлена громадянину Королівства Нідерланди ОСОБА_4 підозра обгрунтовується зібраними в ході досудового розслідування фактичними даними (доказами) в своїй сукупності, а саме: протокол допиту свідка, протокол НСРД, протокол затримання особи, протокол проведення обшуку

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Так, у ст.5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80)11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Вищевказані обставини, а також той факт, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що пов`язане з незаконним перетином кордону поза пунктами пропуску, дають підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховування від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України так як являється іноземцем, а також переховуватись на території України.

Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Знаходячись на волі, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Так, будучи на волі, ОСОБА_4 й надалі матиме можливість вчиняти кримінальні правопорушення, в тому числі пов`язані з збутом наркотичних засобів які можуть йому пересилати з країн Європи або які могли бути завезені до України ОСОБА_4 на передодні.

Таким чином, підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вищевказаних ризиків.

Викладені обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, підтверджується :

-постановою про доручення здійснення досудового розслідування кримінального провадження 13 липня 2024 року,

-рапортом УБН ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_11 від 12 липня 2024 року,

-протоколом обшуку від 12.07.2024 року під час якого було вилучено 12 зіп-пакетів в яких знаходиться таблеткоподібні речовини фіолетового кольору, та 3 поліетиленові упаковки з надписом «Duitch Orange long lesting».,

-актом про застосування службового собаки від 13.07.2024 року,

-копією посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_4 ,

-протоколом про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13.07.2024 року,

-протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 13.07.2024 року,

-протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 13.07.2024 року,

-постанова про залучення перекладача від 13 липня 2024 року,

-повідомленням про підозру від 13 липня 2024 року, а також іншими зібраними у провадженні доказами.

Таким чином, дії ОСОБА_4 підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, тобто дані злочини відносяться до категорії тяжких злочинів.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Заява № 42310/04) від 21.07.2011 в пункті 175 зазначив, що «…термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення...».

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення таких злочинів. Окрім цього, ОСОБА_14 усвідомлює, що санкція

ч. 2 ст. 307 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, у зв`язку із чим у будь який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення;

- п. 2 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час встановлюються інші учасники вказаної злочинної групи;

- п. 3 - вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме продовжити займатися збутом наркотичних засобів та психотропних речовин.

Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, пов`язаних із незаконним систематичним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі, то застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи вищенаведені ризики, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не являється за можливе.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків.

При запобіжному заході у виді домашнього арешту підозрюваний усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов`язки, може покинути місце свого проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_4 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини кримінального провадження, із яких випливає, що ОСОБА_4 вчиняв дії, пов`язані із незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, а також майновий та сімейний стан останнього, вбачається необхідність у разі обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених в ньому, просив клопотання задовольнити також додав докази.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення даного клопотання, оскільки порушені процесуальні права.

Заслухавши прокурора, підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В ході розгляду клопотання стороною захисту не спростовано існування ризиків, на які покликається слідчий у поданому клопотанні, і слідчий суддя вважає такі ризики наявними.

Всі доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді вважати доведеним відсутність встановлених ризиків, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя дійшов переконання, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_4 участь у кримінальному правопорушенні, неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

На думку слідчого судді, застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як домашній арешт чи особисте зобов`язання, як про це клопотали підозрюваний та його захисник, не зможе запобігти встановленим в ході розгляду клопотання ризикам та не сприятиме на даному етапі досудового розслідування виконанню завдань кримінального провадження.

Крім того, слідчим суддею не встановлено виняткових обставин, які б давали підставу не застосовувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При розгляді даного клопотання слідчий суддя враховує те, що підозрюваний не працевлаштований, не одружений.

За таких обставин, враховуючи також і виховну мету застосування запобіжного заходу щодо особи підозрюваного, слідчий суддя вбачає за можливе застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260,261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Вирішуючи питання щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує відношення самого підозрюваного до інкримінованих йому дій, його вік, стан здоров`я, відсутність офіційного доходу.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_14 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, вважаю за необхідне визначити заставу в межах 240розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що складає 726 720, 00 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах 240розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що складає 726 720, 00 гривень., з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Королівства Нідерландів, мешканця АДРЕСА_2 , громадянин Королівства Нідерландів, посвідка на тимчасове проживання на території України №800315498 від 20.02.2024, не одруженого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 10 вересня 2024 року включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним Схонхейм ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладених на нього обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, в розмірі 240розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що складає 726 720, 00 гривень.

У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- не спілкуватися із свідками у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Строк дії покладених на підозрюваного обов`язків визначити до 10 вересня 2024 року.

Роз`яснити підозрюваному Схонхейм ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання вищевказаних обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

Зобов`язати прокурора Закарпатської окружної прокуратури ОСОБА_15 , негайно повідомити близького родича підозрюваного Схонхейм ОСОБА_7 , про тримання під вартою останнього.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконання після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1