Постанова

від 16.07.2024 по справі 572/2002/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2024 року

м. Рівне

Справа № 572/2002/21

Провадження № 22-ц/4815/807/24

Головуючий у Сарненському районному суді

Рівненської області: суддя Ведяніна Т.О.

Рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) проголошено:

о 10 год. 23 хв. 10 квітня 2024 року м. Сарни

Рівненської області

Повний текст рішення складено: 18 квітня 2024 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Андрошулік І.А.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач1 ОСОБА_2 ;

відповідач2 ОСОБА_3 ;

відповідач3 державний нотаріус Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовська Марина В`ячеславівна;

за участі: в судове засідання сторони та їх представники не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 10 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного нотаріуса Сарненської районної державної нотаріальної контори про визнання частково недійсним свідоцтва щодо права на спадщину за заповітом, про визнання частково недійсним свідоцтва щодо права на спадщину за законом, про визнання права власності на 1/6 частку спадкового нерухомого майна як обов`язкової частки у спадщині, про визнання права власності на частку недоотриманої грошової допомоги та нарахованої пенсії,

в с т а н о в и в:

У липні 2021 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного нотаріуса Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовської М.В. (далі державний нотаріус), де просила визнати частково недійсним та скасувати видані державним нотаріусом в частині спадкування ОСОБА_2 після смерті матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/6 обов`язкової частки у 26/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; свідоцтва про право на спадщину за законом на частину грошової допомоги та нараховану пенсію згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; визнати за нею право власності на 1/6 частину у 26/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , на 1/2 частину грошової допомоги та нараховану пенсію згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - після смерті ОСОБА_4 .

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, в т.ч. на належні їй 26/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями у АДРЕСА_1 , а також на пенсійні та соціальні виплати відповідно до постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 07 квітня 2011 року у справі №1718/2-а-595/11, які за життя спадкодавця виплачені не були, проте після її смерті увійшли до складу спадщини.

Звертала увагу, що за життя спадкодавець склала заповіт щодо належного їй майна на користь дочки ОСОБА_2 , яка на підставі цього заповіту оформила на себе спадщину після її смерті на цілу часткуу спадковому майні.

Разом з тим ОСОБА_1 на час відкриття спадщини була непрацездатною внаслідок пенсійного віку та інвалідності, через що має право на обов`язкову частку у спадщині.

До нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця не зверталася, адже, проживаючи із нею на момент її смерті, фактично прийняла спадщину. В подальшому факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті матері встановлений постановою Рівненського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 25 січня 2023 року залучено як співвідповідача повноважного державного нотаріуса Сарненської районної державної нотаріальної контори до участі у справі.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 10 квітня 2024 року позов задоволено.

Визнано частково недійсним та скасовано видане державним нотаріусом Сарненської районної державної нотаріальної контори Рівненської області Соколовською М.В. в частині успадкування ОСОБА_2 після смерті матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/6 обов`язкової частки у 26/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; свідоцтва про право на спадщину за законом на частину грошової допомоги та нараховану пенсію згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину у 26/100 частинах житлового будинку АДРЕСА_1 , на частину грошової допомоги та нараховану пенсію згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як обов`язкову частку у спадщині після смерті матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 закрито в зв`язку із смертю відповідача.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи та фактично у недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав установленими, просить його скасувати та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про неврахування того, що на момент видачі свідоцтв про право на спадкування після смерті ОСОБА_4 позивач не мала і не планувала успадковувати обов`язкову частку у спадщині, оскільки в іншому випадку вживала би заходи до усунення порушення та захисту своїх прав, зокрема оспорювала б заповіт.

Посилалася на те, що рішенням Виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненської області від 22 січня 2022 року житловому будинку ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 площею 39, 4 м2 присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . Тобто жодного відношення заявника до житлового будинку АДРЕСА_1 встановлено не було.

Крім іншого, у суду попередньої інстанції не було належних і допустимих доказів про нарахування ОСОБА_4 грошової допомоги та нараховану пенсію відповідно до ст. 6 Закону України "Про статус і соціальний захист дітей війни", ст.ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тому вважала, що у цій частині позову також повинно бути відмовлено.

У поданому відзиві ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, 08 грудня 2004 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 укладено договір дарування, посвідченим приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Москалик Л.М. і зареєстрованим в реєстрі за №2776. За його умовами ОСОБА_4 набула право власності на 52/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 (а.с. 66-66 зв.). Цей факт підтверджено і копією витягу №5768564 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09 грудня 2004 року (а.с. 67).

З копії листа начальника Сарненського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) №351/03.18 від 25 лютого 2020 року вбачається, що пенсіонеру ОСОБА_4 на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2011 року у справі 1718/2-а-595/11, якою залишено без змін постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 07 квітня 2011 року, було нараховано 43 490, 75 гривень (а.с. 78 зв.).

08 грудня 2004 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Москалик Л.М. і зареєстрований в реєстрі за №2778. За цим заповітом належні спадкодавцю 52/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 вона заповіла на користь ОСОБА_2 (а.с. 63).

В подальшому, 31 січня 2018 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , померла, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01 лютого 2018 року, виданим Сарненським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (а.с. 15).

20 березня 2018 року до Сарненської районної державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини, а 25 липня 2018 року та 01 серпня 2018 року вона подала заяви про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом і за законом (а.с. 58, 62 зв., 65).

29 листопада 2018 року державним нотаріусом видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається із 26/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Дане свідоцтво зареєстровано в реєстрі за №1134 (а.с. 75 зв.).

Згодом, 11 лютого 2020 року, вона ж подала до Сарненської районної державної нотаріальної контори заяву до раніше поданої заяви, де просила видати свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається із недоотриманої грошової допомоги та нарахованої пенсії згідно із ст.ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 77 зв.).

14 березня 2020 року державним нотаріусом видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається із нарахованої пенсії у розмірі 43 490, 75 гривень на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2011 року у справі №1718/2-а-595/11, якою залишено без змін постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 07 квітня 2011 року у справі №1718/2-а-595/11 (а.с. 79 зв.).

28 квітня 2021 року у Сарненську районну державну нотаріальну контору Рівненської області звернулася ОСОБА_1 із заявою про видачу свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частку спадкового майна та свідоцтво про право на спадщину за законом на частку грошової допомоги (а.с. 81 зв.-82).

Своєю постановою від 29 травня 2021 року державний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на частку недоотриманої грошової допомоги та нарахованої пенсії згідно із ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та на 1/6 обов`язкову частку згідно із ст. 1241 ЦК України, а саме на спадкове майно, яке складається з 26/100 часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 14-14 зв.).

Рівненським апеляційним судом 06 квітня 2021 року у справі №572/1774/20 прийнято постанову, залишену 10 листопада 2021 року Верховним Судом без змін, якою позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у АДРЕСА_2 , станом на момент смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18-20).

Вважаючи, що вона має право на обов`язкову частку у спадковому майні після смерті матері, адже на момент відкриття спадщини була непрацездатною внаслідок пенсійного віку та інвалідності, у липні 2021 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного нотаріуса про визнання частково недійсним свідоцтва щодо права на спадщину за заповітом, про визнання частково недійсним свідоцтва щодо права на спадщину за законом, про визнання права власності на 1/6 частку спадкового нерухомого майна як обов`язкової частки у спадщині, про визнання права власності на частку недоотриманої грошової допомоги та нарахованої пенсії.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності і обґрунтованості вимог позивача, оскільки ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері, постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, а тому, не заявивши протягом передбаченого ст. 1270 ЦК України строку про відмову від неї, вона вважається такою, що прийняла спадщину.

При цьому, незважаючи на спадкування ОСОБА_2 на підставі заповіту 26/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , позивачу як непрацездатній дочці спадкодавця належить до обов`язкового спадкування 1/6 частка цього спадкового нерухомого майна, а також частка недоотриманої грошової допомоги та нарахованої пенсії, не охоплених заповітом.

Виходячи з наведених підстав, позов задоволено.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Згідно зі ст.ст. 1216-1218, 1223, 1235, 1241, 1245, 1261, 1268 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Приходячи до переконання про залишення оскаржуваного рішення без змін, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , адже на момент відкриття спадщини постійно проживала разом зі спадкодавцем і протягом передбаченого статтею 1270 ЦК України шестимісячного строку не заявила про відмову від неї. При цьому на час відкриття спадщини позивач досягла пенсійного віку, тобто була непрацездатною і набула право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від наявності заповіту.

Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом того, що позивач не вживала заходів до усунення порушення та захисту своїх суб`єктивних прав на спадкування, зокрема не оспорювала заповіт, що свідчить про відсутність інтересу до спадкування, то з ними погодитися не можна.

Право спадкоємця на обов`язкову частку у спадщині не залежить від наслідків оспорювання заповіту, адже таке право виникає, зокрема, у повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця незалежно від його змісту.

Не можна погодитися і з аргументами заявника про те, що рішенням Виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненської області від 22 січня 2022 року житловому будинку по АДРЕСА_1 площею 39, 4 м2 присвоєно іншу поштову адресу, тобто жодних прав і обов`язків ОСОБА_2 до будинку АДРЕСА_1 не має.

Так, відповідно до заяви ОСОБА_2 успадкованій нею частині житлового будинку АДРЕСА_1 органом місцевого самоврядування було присвоєно окрему поштову адресу будинок АДРЕСА_1 . Тому об`єкт нерухомого майна, який є предметом спору, не зник і не змінився, а змінилася лише юридична адреса тієї частини будинку, яку успадкувала ОСОБА_2 .

Спростовуються матеріалами справи, а саме змістом листа начальника Сарненського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) №351/03.18 від 25 лютого 2020 року та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом 14 березня 2020 року у спадковій справі №113/2018, зареєстровано в реєстрі за №414, покликання автора скарги на відсутність доказів про нарахування ОСОБА_4 грошової допомоги та нараховану пенсію відповідно до ст. 6 Закону України "Про статус і соціальний захист дітей війни", ст.ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Решта доводів заявника на увагу апеляційного суду не заслуговують внаслідок їх необґрунтованості.

Повно іправильно з`ясувавшиобставини справита встановивши,що привирішенні спірнихправовідносин дозастосування підлягаютьнорми матеріальногоправа,на застосуванніяких наполягала ОСОБА_1 ,суд першоїінстанції обґрунтованозадовольнив позов, визнавши частково недійсним та скасувавши видане державним нотаріусом в частині успадкування ОСОБА_2 після смерті матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/6 обов`язкової частки у 26/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; свідоцтва про право на спадщину за законом на частину грошової допомоги та нараховану пенсію згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину у 26/100 частинах житлового будинку АДРЕСА_1 , на частину грошової допомоги та нараховану пенсію згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у спадщині після смерті матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine), рішення від 10 лютого 2010 року).

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Разом з тим апеляційний суд зауважує, що рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі не оскаржувалося, а обставин, які вказували би про наявність підстав щодо його обов`язкового скасування, встановлено не було, тому в цій частині колегією суддів воно не переглядалося.

Так, згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 10 квітня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 16.07.2024

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В.Боймиструк

С.С.Шимків