Постанова

від 16.07.2024 по справі 520/28031/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 р. Справа № 520/28031/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Ольга Ніколаєва) від 22.04.2024 року по справі № 520/28031/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТА ЛТД" до Полтавської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання повернути надмірно сплачені кошти,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ОПТА ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати протиправними та скасувати рішення Полтавської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA806020/2023/000113/2 від 20.09.2023;

зобов`язати Полтавську митницю Державної митної служби України повернути ТОВ «ОПТА ЛТД» надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 518675,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що подані ним документи містять достатні відомості про складові митної вартості, підтверджують правильність визначення ним митної вартості товару та спростовують необґрунтовані припущення відповідача про наявність розбіжностей, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 року по справі № 520/28031/23 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Полтавської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA806020/2023/000113/2 від 20.09.2023.

Зобов`язано Полтавську митницю Державної митної Служби України повернути ТОВ «ОПТА ЛТД» надмірно сплачені грошові кошти за Рішенням Полтавської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA 806020/2023/000113/2 від 20.09.2023 у розмірі 518 675,58 грн. (п`ятсот вісімнадцять тисяч шісот сімдесят п`ять гривень п`ятдесят вісім копійок).

Стягнуто з Полтавської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТА ЛТД» у розмірі 7 780,14 грн (сім тисяч сімсот вісімдесят гривень чотирнадцять копійок).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що до МД від 18.09.2023 № 23UA806020010818U7 надано митну декларацію країни експортера від 12.07.2023 № 305659808110. У зазначеній митній декларації зазначено, що ціни на наступні товарні позиції складають: Energy 24 АКБ 6V 7AH 3,25 USD/шт; Energy 24 АКБ 6V 12AH 4,68 USD/шт; Energy 24 АКБ 12V 7AH 5,71 USD/шт; Energy 24 АКБ 12V 9AH 7,9 USD/шт; Energy 24 АКБ 12V 65AH 48,13 USD/шт; Energy 24 АКБ 12V 100AH 75,26 USD/шт. В той же час, ціни на зазначені позиції в наданому до митного оформлення інвойсі від 11.07.2023 № EE023111 складають: Energy 24 АКБ 6V 7AH 3,24 USD/шт; Energy 24 АКБ 6V 12AH 4,94 USD/шт; Energy 24 АКБ 12V 7AH 5,72 USD/шт; Energy 24 АКБ 12V 9AH 7,96 USD/шт; Energy 24 АКБ 12V 65AH 41,39 USD/шт; Energy 24 АКБ 12V 100AH 61,00 USD/шт. Тобто, числові значення фактурної вартості товарів містять розбіжності. Вказує, що згідно декларації митної вартості до МД № 23UA806020010818U7 від 18.09.2023 до митної вартості товару включено вартість транспортування до митного кордону України 163779,21 грн. та витрати на страхування вантажу - 4269,00 грн. Декларантом у підтвердження даних витрат разом з МД подано рахунки-фактури на оплату транспортних витрат від 28.08.2023 № 230841 та від 14.09.2023 № 230906, довідку про транспортні витрати від 14.09.2023 № 603, складені експедитором ТОВ «ОУШН БРІДЖ», договори транспортного експедирування від 02.09.2021 № OB02092021Y між ТОВ «ОУШН БРІДЖ» та ТОВ «ОПТА ЛТД» та від 26.05.2023 № AUOB-26052023 між ТОВ «ОУШН БРІДЖ» та ТОВ «МД-ТРАНС», банківські платіжні документи на оплату транспортно-експедиційних витрат від 28.08.2023 № 8925 та від 15.09.2023 № 8997. Зазначає, що довідка про транспортні витрати від 14.09.2023 № 603 не містить інформації щодо розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, що унеможливлює здійснити точний розрахунок витрат на транспортування від місця завантаження до кордону з Україною. Посилається на те, що пункт 2.2 контракту від 01.10.2022 № 01/10/2022 передбачає, що в ціну товару включено вартість тари, пакування, маркування та завантаження у транспортний засіб. Однак, відсутні документи, в яких було б виділено дані складові, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ унеможливлює перевірку складових митної вартості (документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товару, тобто неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості всіх її складових, що не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на пакувальні матеріали та інші витрати на пакувальні послуги, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару). Також посилається на те, що наданий до митного оформлення прайс-лист від 02.03.2023 № б/н не містить відомостей про умови поставки, отже не зрозуміло, чи включені до вартості товарів витрати з їх митного очищення для експорту і всі витрати до перетину товарами поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. Вказує, що прайс-листом зазначено пропоновану вартість товарів, проте даний документ має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже він не містить відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Враховуючи вищевикладене, митний орган посилається на те, що документи, подані декларантом для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять інформації про усі складові митної вартості. У відповідь на письмову вимогу митного органу декларантом надано: лист «NPP POWER (VIETNAM) CO.,LTD» (В`єтнам) від 19.09.2023 б/н щодо відомостей про умови поставки, відповідно до яких зазначені ціни на товари у прайс-листі; лист експедитора ТОВ «ОУШН БРІДЖ» від 19.09.2023 № 603/1 щодо розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Розмір зазначеної ставки розраховано шляхом простого арифметичного поділу витрат з організації міжнародного перевезення саме даного вантажу за маршрутом - м. Гданськ (Польща) - м/п Краківець (Україна) автомобілем ВС5185МН/ НОМЕР_1 на відстань у кілометрах, що зазначені у довідці про транспортні витрати від 14.09.2023 №603 (118189,76грн./900км = 50,65494 грн/1км). Разом з тим, митний орган подані документи не усувають усі виявлені розбіжності та не надають додаткової інформації щодо складових митної вартості товарів, про які вказано у повідомленні митниці. Листом від 20.09.2023 № 20/09 декларант повідомляє про неможливість надання інших додаткових документів, що підтверджують митну вартість, та просить прийняти рішення без дотримання термінів, передбачених ст. 53 Митного кодексу України. Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності у наданих до митного контролю документах, відсутність документального підтвердження складових ціни, що фактично сплачена, та наявності розбіжностей у документах, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідач вказує, що неможливо застосувати, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, ч. 2 ст. 58 МКУ.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 по справі № 520/28031/23 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2024 призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2022 р. між ТОВ «ОПТА ЛТД», як Покупцем, та NPP Power (VIETNAM) CO. LTD, як Продавцем, було укладено Контракт № 01/10/22 (далі за текстом Договір), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує товар (свинцево-кислотні акумулятори) в асортименті, за ціною та у кількості відповідно до Специфікацій, які є невідємною частиною даного договору. Відповідно до п. 1.2 наведеного Договору, вартість зазначена валюті долар США. Згідно з п. 7.1 наведеного Договору, оплата за товар здійснюється відповідно до умов, зазначених у Специфікації.

Відповідно до Специфікації № 2 від 02.03.2023 та рахунку на оплату вартість поставки становить 59334,90 доларів США.

Відповідно до Інвойсу від 11.07.2023 (Commercial Invoce № ЕЕ023111), вартість поставки товару становить 59334,90 доларів США.

Наведена поставка була сплачена позивачем в повному обсязі на суму 59334,90 доларів США, що підтверджується Платіжними інструкціями в іноземній валюті № 54 від 08.03.2023; № 56 від 25.05.2023; № 55 від 28.04.2023; № 58 від 03.07.2023; № 57 від 12.06.2023.

Перевезення товару вчинялось ТОВ «ОУШН БРІДЖ» на підставі попередньо укладеного з позивачем Договору № ОВ02092021Y від 02.09.2021 та Заявки № 603 від 12.07.2023 року.

Вартість перевезення товару, що вчинялося із порту Ho Chi Mihn (Вєтнам) до митного кордону Краківець (Україна) складає 163779,21 грн, в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи за межами України.

Транспортні витрати складаються з: 1) послуга з організації морського перевезення та локальні витрати (перевалка вантажу, НРР, рампа) за межами території України - 118189,76 грн. без ПДВ; 2) послуга з організації міжнародного перевезення вантажу за маршрутом: м. Гданськ (Польща) - м/п Краківець (Україна) (900 км) 45589,45 грн з ПДВ 0%.

Також судом встановлено, що вантаж прямував морем в контейнері OOLU0248777 згідно коносамента SZX2307102965 за маршрутом порт HO CHI MINH (В`єтнам) - порт GDANSK (Польща), та до України прибув в автомобілі з державними знаками НОМЕР_2 / НОМЕР_1 , CMR №603 від 14/09/23. Транспортно-експедиторські послуги за межами території України не надавалися. Страхування вантажу проводилося і складало 4269,00 грн. без ПДВ.

13.09.2023 року вантажний транспортний засіб з придбаним майном позивача заїхав до відділу Митного оформлення № 1 Митного поста «Полтава» з метою розмитнення товару та декларантом подано документи через представника ФОП ОСОБА_1 (Договір доручення № 19/10-21 від 19.10.2021), а саме: 1. Пакувальний лист (Packing list) б/н від 11.07.2023; 2. Рахунок-проформа (Proforma invoice) EE023111 від 02.03.2023 року; 3. Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №EE023111 від 11.07.2023; 4. Коносамент (Bill of lading) SZX2307102965 від 20.07.2023; 5. Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 603 від 14.09.2023; 6. Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) № 23PL322080NU65BZE5 від 13.09.2023; 7. Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 2310076273 від 21.07.2023; 8. Банківський платіжний документ, що стосується товару № 54 від 08.03.2023; 9.Банківський платіжний документ, що стосується товару № 55 від 28.04.2023; 10. Банківський платіжний документ, що стосується товару № 56 від 25.05.2023; 11. Банківський платіжний документ, що стосується товару № 57 від 12.06.2023; 12. Банківський платіжний документ, що стосується товару № 58 від 03.07.2023; 13. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 230841 від 28.08.2023; 14. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 230906 від 14.09.2023; 15. Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 8925 від 28.08.2023 року; 16. Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 8997 від 15.09.2023 року; 17. Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 603 від 14.09.2023; 18. Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 02.03.2023; 19. Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ДЗІ (Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків (ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» ЄДРПОУ 20062351) № 113/668 від 08.09.2023; 20. Страховий поліс № 81-17241-11 від 20.07.2023; 22. Страховий поліс б/н від 14.09.2023; 23. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Спец. № 2 від 02.03.2023; 24. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 01/10/22 від 01.10.2022; 25. Договір про надання послуг митного брокера 19/10-21 від 19.10.2021; 26. Договір (контракт) про перевезення AUOB-26052023 від 26.05.2023; 27. Договір (контракт) про перевезення OB02092021Y від 02.09.2021; 28. Інші некласифіковані документи: Заявка № 603 від 12.07.2023; 29. Інші некласифіковані документи Каталог № 2023 від 18.09.2023 року; 30. Інші некласифіковані документи: Комерційна пропозиція від 01.03.2023; 31. Інші некласифіковані документи: Лист № 15/09 від 15.09.2023; 32. Інші некласифіковані документи: Переклади документів від 18.09.2023; 33. Інші некласифіковані документи: Тех.документація від 18.09.2023; 34. Копія митної декларації країни відправлення № 305659808110 від 12.07.2023; 35. Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 23UA806020010818U7 18.09.2023.

Також, декларантом були надані додатково документи під час митного оформлення, на вимогу Листа від митного органу, а саме: 1. Інші некласифіковані документи: Лист від Виробника б/н від 19.09.2023; 2. Інші некласифіковані документи Лист № 603/1 від 19.09.2023.

Митну вартість товару позивачем визначено за основним методом за ціною договору.

Разом з тим, відповідачем було винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 806020/2023/000262 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 806020/2023/000113/2 від 20.09.2023.

Підставою для прийняття відповідачем вказаного рішення стали висновки митного органу в картці відмови про те, що: «Відділом митного оформлення № 1 митного поста "Полтава" прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 20.09.2023 № UA806020/2023/000113/2, яким митну вартість товару скориговано. Таким чином, порушено вимоги ст. 52 МКУ в частині правильності визначення митної вартості товару та, відповідно до вимог ч. 6 ст. 54, ст. 256 МКУ, митна декларація не може бути оформлена».

В подальшому товар випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України у розмірі 518675,58 грн.

Не погодившись з прийнятим митним органом рішення про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, що суттєво впливає на її визначення, то коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, а отже рішення Полтавської митниці Державної Митної Служби України про коригування митної вартості товарів № UA 806020/2023/000113/2 від 20.09.2023 є незаконним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що до МД від 18.09.2023 № 23UA806020010818U7 надано митну декларацію країни експортера від 12.07.2023 № 305659808110, в якій зазначено, що ціни, що містять розбіжності з цінами, які вказані в наданому до митного оформлення інвойсі від 11.07.2023 № EE023111, колегія суддів зазначає наступне.

Так, декларантом позивача, на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору, надавалися до митного органу, зокрема: рахунок-проформа (Proforma invoice) EE023111 від 02.03.2023 року (а.с. 17); рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № EE023111 від 11.07.2023 (а.с. 18); банківські платіжні документи (а.с. 23-27); прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 02.03.2023 (а.с. 33); страховий поліс б/н від 14.09.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація № 2 від 02.03.2023 (а.с. 38); комерційна пропозиція від 01.03.2023 (а.с. 66); комерційний рахунок від 11.07.2023 р. (а.с. 68) та за змістом цих документів ціна імпортованого товару не містить розбіжностей.

У відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що митний органо має право витребувати та відповідно враховувати відомості митної декларації країни відправлення лише в тому випадку, якщо документи, перелік яких наведений в ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, але як вказувалося вище, за змістом перелічених вище документів ціна імпортованого товару не містить розбіжностей, у зв`язку з чим наявність певних розбіжностей в ціні товару, яка наявна в митній декларації країни відправлення на заявлену позивачем митну вартість не впливає.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що згідно декларації митної вартості до МД № 23UA806020010818U7 від 18.09.2023 до митної вартості товару включено вартість транспортування до митного кордону України 163779,21 грн. та витрати на страхування вантажу - 4269,00 грн., на підтвердження чого декларантом подано рахунки-фактури на оплату транспортних витрат від 28.08.2023 № 230841 та від 14.09.2023 № 230906, довідку про транспортні витрати від 14.09.2023 № 603, складені експедитором ТОВ «ОУШН БРІДЖ», договори транспортного експедирування від 02.09.2021 № OB02092021Y між ТОВ «ОУШН БРІДЖ» та ТОВ «ОПТА ЛТД» та від 26.05.2023 № AUOB-26052023 між ТОВ «ОУШН БРІДЖ» та ТОВ «МД-ТРАНС», банківські платіжні документи на оплату транспортно-експедиційних витрат від 28.08.2023 № 8925 та від 15.09.2023 № 8997, але довідка про транспортні витрати від 14.09.2023 № 603 не містить інформації щодо розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, що унеможливлює здійснити точний розрахунок витрат на транспортування від місця завантаження до кордону з Україною, то суд апеляційної інстанції зазначає, що окрім перелічених вище документів, позивачем на вимогу митного органу додатково надано лист експедитора ТОВ «ОУШН БРІДЖ» від 19.09.2023 № 603/1 щодо розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, згідно якого розмір зазначеної ставки витрат з організації міжнародного перевезення за маршрутом - м. Гданськ (Польща) - м/п Краківець (Україна) автомобілем ВС5185МН/ НОМЕР_1 складає 50,65494 грн/1км.

Щодо доводів митного органу про те, що пункт 2.2 контракту від 01.10.2022 № 01/10/2022 передбачає, що в ціну товару включено вартість тари, пакування, маркування та завантаження у транспортний засіб, однак, відсутні документи, в яких було б виділено дані складові, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ унеможливлює перевірку складових митної вартості (документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товару, тобто неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості всіх її складових, що не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на пакувальні матеріали та інші витрати на пакувальні послуги, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару), колегія суддів зазначає, що на письмову вимогу митного органу декларантом надано: лист «NPP POWER (VIETNAM) CO.,LTD» (В`єтнам) від 19.09.2023 б/н щодо відомостей про умови поставки (FOB HOCHIMINH), та в листі також зазначає, що в прайс-листі включені всі знижки, які надає компанія-постачальник (виробник) за умови передоплати 30% та 70% до відвантаження товару. Також у цьому листі зазначено, що ціни вказані за одиницю (1 штуку) за найменуванням та артикулами, які використовуються у виробництві, але для підприємства позивача компанія-виробник виготовляє товар на замовлення, що не впливає на ціну та якість товару. У цьому листі також повідомляється про те, що в ціну за одиницю (шт./в дол.США) включено тара, пакування, маркування та завантаження у транспортний засіб (а.с. 79).

Надаючи оцінку доводам митного органу про те, що прайс-листом зазначено пропоновану вартість товарів, проте даний документ має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже він не містить відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів, колегія суддів зазначає, що відсутність у прайс-листі інших товарів або додаткових відомостей не є підтвердженням наявності суб`єктивного характеру цього документу, а наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей не може свідчити про заниження митної вартості товару.

Суд зазначає, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому Полтавська митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16.

Крім того, прайс-лист не є єдиним документом, який підтверджує фактурну вартість товару, імпортованого позивачем. Натомість позивачем до митного оформлення надано специфікацію до контракту, інвойси, експортну митну декларацію, які підтверджують задекларовану позивачем вартість товару за ціною договору.

Стосовно доводів митного органу про відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, Верховний суд у своїх постановах від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15; від 24.01.2019 у справі № 820/636/17; від 21.01.2020 у справі № 812/2336/14; від 13.02.2020, у справі № 810/1175/16 навіть якщо в інформаційних базах даних митного органу наявна інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів, аналогічних/подібних товарів, то це не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Колегія суддів зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі митниці більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 лютого 2019 року в справі № 805/2713/16-а.

Колегія суддів також зазначає, що наявність у ЄАІС інформації про те, що ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і вборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховним Судом в постанові від 21.08.2018 року у справі № 815/3482/1 сформовано правовий висновок, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню».

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 08.10.2019 року у справі № 803/776/17 декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За наслідками апеляційного перегляду цієї справи, з матеріалів справи встановлено те, що позивачем надано достатньо документів для визначення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору. В свою чергу, в порушення вимог 58 МК України, відповідачем було здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного (резервного) методу.

У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення Полтавської митниці Державної Митної Служби України про коригування митної вартості товарів № UA806020/2023/000113/2 від 20.09.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі цього, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 року по справі № 520/28031/23 підлягає залишенню без змін в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Полтавської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA806020/2023/000113/2 від 20.09.2023.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача повернути ТОВ «ОПТА ЛТД» надмірно сплачені грошові кошти за рішенням Полтавської митниці Державної Митної Служби України про коригування митної вартості товарів № UA 806020/2023/000113/2 від 20.09.2023 у розмірі 518675,58 грн. (п`ятсот вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят п`ять гривень п`ятдесят вісім копійок), суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога про визнання протиправним рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів № UA 806020/2023/000113/2 від 20.09.2023 та зобов`язання відповідача повернути ТОВ «ОПТА ЛТД» надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 518675,58 грн. є однією позовною вимогою.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У відповідності до п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені регламентовані також ст. 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Так, п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п. 43.2 ст.43 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно з п. 43.3, п.43.4 ст.43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої сум

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Відповідно до п. 43.5 ст.43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.

Згідно з п. 43.6 ст. 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Згідно з ч. 3 ст. 301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Процедури під час повернення суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюють Держмитслужба та митниці Держмитслужби, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев`ятій, десятій статті 55, частині шостій статті 244, частині п`ятій статті 299, частинах третій, п`ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка A до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), частині третій статті 11 глави II Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року, визначає Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844, в редакції, чинній на час спірних правовідносин (надалі також - Порядок № 643).

Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені, визначений розділом ІІІ Порядку № 643.

Так, згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 643 встановлено, що у заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на єдиний рахунок або на відповідний депозитний рахунок митниці Держмитслужби; на банківський рахунок (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Відповідно до пункт 4 розділу ІІІ Порядку № 643 після надходження до митниці Держмитслужби заява, подана за допомогою засобів ІТС Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), який ведеться за допомогою засобів АСМО.

Внесення до Реєстру інформації щодо заяви, поданої платником у паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі, здійснює працівник Підрозділу.

Реєстр містить дані, зазначені в заяві, та дані, внесені Підрозділом.

Заяву платника, внесену до Реєстру, розглядають відповідні структурні підрозділи митниці Держмитслужби, за визначенням керівника митниці.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 643 підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.

Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код за ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).

Відповідно до пункт 6 розділу ІІІ Порядку № 643 якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.

На кожний сформований електронний висновок, за яким прийнято рішення про повернення, накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував електронний висновок, керівника (заступника керівника) митниці Держмитслужби та кваліфікована електронна печатка такого органу.

Згідно з п. 7 розділу ІІІ Порядку № 643 сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.

Електронні висновки про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального), надсилають до Казначейства для виконання за умови їх погодження з відповідними місцевими фінансовими органами.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку № 643 у разі якщо заявник не виконав вимог пунктів 1-3 цього розділу, надав недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається йому письмова (в паперовому вигляді або електронній формі) обґрунтована відмова, у тому числі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби.

Згідно з ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Таким чином, з огляду на вищевказані положення колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.

Також, законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган Держмитслужби зобов`язаний підготувати електронний висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету, який в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.

При цьому орган Держмитслужби наділений правом провести перевірочні заходи у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду.

Так в постанові від 10.10.2019 р. в справі № 810/4436/15 Верховний Суд зазначив, що законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб`єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб`єкта господарювання до митних органів із заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб`єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено, що позивач не звертався до відповідного органу з заявою про повернення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.

Таким чином, вказана частина позовних вимог є передчасною, відтак задоволенню не підлягає.

Наведені обставини не були враховані судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення, а тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 по справі № 520/28031/23 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути ТОВ «ОПТА ЛТД» надмірно сплачені грошові кошти за рішенням Полтавської митниці Державної Митної Служби України про коригування митної вартості товарів № UA 806020/2023/000113/2 від 20.09.2023 у розмірі 518675,58 грн. (п`ятсот вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят п`ять гривень п`ятдесят вісім копійок), з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 року по справі № 520/28031/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Полтавської митниці Державної митної служби України повернути ТОВ «ОПТА ЛТД» надмірно сплачені грошові кошти за рішенням Полтавської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA 806020/2023/000113/2 від 20.09.2023 у розмірі 518675,58 грн (п`ятсот вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят п`ять гривень п`ятдесят вісім копійок) та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТА ЛТД" відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 по справі № 520/28031/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко