Постанова

від 16.07.2024 по справі 826/13753/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16 липня 2024 року

справа № 826/13753/17

адміністративне провадження № К/9901/12927/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України,

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року (суддя - Чудак О. М.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року (судді: Парінов А. Б., Беспалов О. О., Ключкович В. Ю.)

у справі №826/13753/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Хімпром»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Хімпром» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі, правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2017 року № 005471401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 80 755 грн, в тому числі на 64 604 грн за основним платежем та на 16 151 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, № 005481401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 89 727 грн, в тому числі на 71 782 грн за основним платежем та на 17 946 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року, позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2017 року №005471401 та №005481401.

У квітні 2021 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга відповідача на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 квітня 2021 року визначено склад колегії суддів: Пасічник С. С. - головуючий суддя, судді: Васильєва І. А., Юрченко В. П.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано справу з суду першої інстанції.

08 липня 2021 року справа №826/13753/17 надійшла до Верховного Суду.

Відзив Товариства на касаційну скаргу відповідача до Верховного Суду не надходив.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 02 липня 2024 року № 2006/0/15-24 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

У зв`язку з цим, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року № 702 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 липня 2024 року для розгляду справи №826/13753/17 визначений такий склад суду: Ханова Р. Ф. - головуючий суддя, судді: Бившева Л.І., Хохуляк В. В.

Доводи касаційної скарги

Підставою касаційного оскарження відповідач зазначив підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої, пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 та пункт 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник не погоджується із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважає, що вони прийняті з неправильним застосування судом норм матеріального права (пп. 14.1.27, 14.1.36, п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України та пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.5, ст.198 ПК України) та без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 червня 2019 року у справі №802/2618/14-а, від 10 квітня 2020 року у справі №816/4409/15, від 10 березня 2020 року у справі №816/91/17, від 16 квітня 2020 року у справі №813/3474/15.

В касаційній скарзі податковий орган звертає увагу на те, що в оскаржуваних судових рішеннях, суди не надали оцінку доводам контролюючого органу щодо наявності кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача та вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року.

Здебільшого зміст касаційної скарги включає виклад фактичних обставин справи, норм Податкового кодексу України та висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 23 січня 2018 року у справі № 826/7047/13-а (щодо неналежної оцінки суду факту кримінального провадження, зокрема, відсутність допиту свідка з метою з`ясування обставин справи), в постанові від 26 червня 2020 року по справі №826/2502/16 (щодо порушення судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи), в постанові від 08 вересня 2020 року по справі № 804/6406/17, в постанові від 20 серпня 2020 року у справі № 826/5743/14 (щодо необхідності перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності), в постанові від 27 березня 2018 року у справі №2а-1670/5096/12, в постанові від 30 січня 2018 року у справі №2а-0870/6083/11 (щодо добросовісності платника податків) тощо.

Податковий орган просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що в період з 15 травня 2017 року по 02 червня 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року до 31 березня 2017 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року до 31 березня 2017 року, за результатами перевірки складено акт №247/26-15-14-01-01/31923443 від 12 червня 2017 року (далі - акт перевірки).

В ході перевірки встановлено порушення Товариством вимог податкового законодавства, а саме:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток на загальну суму 64 604 грн, в тому числі за 2015 рік на 42 007 грн, за 2016 рік на 22597 грн;

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 71 782 грн, в тому числі за липень 2015 року на 46 090 грн, за листопад 2015 року на 584 грн, за серпень 2016 року на 25 108 грн.

17 липня 2017 року на підставі висновків акта перевірки №247/26-15-14-01-01/31923443 від 12 червня 2017 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 005471401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 80 755 грн, в тому числі на 64 604 грн за основним платежем та на 16 151 грн за штрафними санкціями;

- № 005481401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 89 727 грн, в тому числі на 71 782 грн за основним платежем та на 17 946 грн за штрафними санкціями.

Правове регулювання та висновки Верховного Суду

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої цієї статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про те, що позивач безпідставно відніс витрати з придбання матеріалів, товарів, послуг, які не пов`язані з веденням господарської діяльності платника та без належного документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «Мартейн» та ТОВ «Вест-Трейдінг ЛТД» (стара назва ТОВ «Вейсес»), ТОВ «Емеральд Інвест» (старі назви ТОВ «Зеріс», ТОВ «Компанія «Адамант»).

Дослідивши надані Товариством докази здійснення господарських операцій з трьома зазначеними вище контрагентами, суди попередніх інстанцій установили, що 22 серпня 2016 року ТОВ «Компанія «Хімпром» придбало у ТОВ «Мартейн» товар на загальну суму 150 650 грн згідно видаткової накладної від 22 серпня 2016 року №198, а саме: інгібітор КИ-1М (2600 л), віск свічний (20 кг), контейнер п/е 1000 л (2 шт.).

Суди зауважили, що вказана поставка відбулась без укладення договору в письмовій формі, що відповідає приписам частини першої статті 181 Господарського кодексу України, згідно якої допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підтвердження реальності вказаної господарської операції ТОВ «Компанія «Хімпром» надано: рахунок на оплату № 198 від 22 серпня 2016 року на суму 150 650,4 грн, видаткову накладну від 22 серпня 2016 року №198, товарно-транспортні накладні №Р198 від 22 серпня 2016 року, виписку з банківського рахунку ТОВ «Компанія «Хімпром».

24 липня 2015 року на підставі договору укладеного у спрощеній формі ТОВ «Компанія «Хімпром» придбало у ТОВ «Вейсес» товар: сода каустична рідка (10 000 кг), формалін (1100 кг), контейнер 1000 л п/е (11 шт.) на суму 98 400 грн. 27 липня 2015 року Товариство придбало у ТОВ «Вейсес» товар: бочка 50 л п/е (1000 шт.) на суму 118 644 грн.

На підтвердження реальності вказаної господарської операції Товариство надало: рахунки на оплату №475 від 24 липня 2016 року на суму 98 400 грн та №480 від 27 липня 2016 року на суму 118 644 грн; видаткові накладні №475 від 24 липня 2015 року та №480 від 27 травня 2015 року, товарно-транспортні накладні №784 від 24 липня 2015 року та №790 від 27 липня 2015 року, виписку з банківського рахунку Товариства.

Згідно зі штатним розписом Товариства у штаті позивача рахується тільки один вантажник у зв`язку з чим позивач 30 червня 2015 року уклав у спрощеній формі з ТОВ «Зеріс» договір про надання експедиторських послуг, шляхом отримання пропозиції (рахунок) та підтвердженням прийняття пропозиції (підписання акта приймання наданих послуг та здійснення оплати за надані послуги).

Згідно рахунка на оплату №707 від 31 липня 2015 року, акта надання послуг №707 від 31 липня 2015 року, станом на 31 липня 2015 року ТОВ «Зеріс» надало, а ТОВ «Компанія «Хімпром» прийняло та оплатило експедиторські послуги на суму 63 000 грн.

На підтвердження використання Товариством у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ «Мартейн» та ТОВ «Вейсес», а також послуг наданих ТОВ «Зеріс», позивач зазначив, що Товариство має ліцензію Державного комітету України з питань контролю за наркотиками серії АВ №592766 та здійснює господарську діяльність в галузі хімічної промисловості, зокрема є виробником інгібірованої соляної кислоти, для виробництва якої необхідні, зокрема: інгібітор КИ-1М, формалін, сода каустична. Зберігання інгібірованої соляної кислоти відбувається в поліетиленових бочках 50 л та контейнерах 1000 л.

Факт постачання Товариством інгібірованої соляної кислоти підтверджується видатковими накладними №772 від 24 липня 2015 року, №1270 від 13 жовтня 2016 року, №1123 від 16 вересня 2016 року, специфікацією №6 до додаткової угоди №6 від 06 березня 2018 року до договору купівлі-продажу №163-р від 19 квітня 2016 року.

Також матеріали справи містять копію видаткової накладної №792 від 30 липня 2015 року, згідно якої Товариство поставило ПрАТ «Тернопільський молокозавод»: розчин соляної кислоти (3300 кг), контейнер 1000 л (зворотня тара) (10 шт), соду каустичну (7500 кг), розчин сірчаної кислоти (2700 кг), всього на суму 92 448 грн. Факт даної поставки також підтверджується товарно-транспортною накладною №Р792 від 30 липня 2015 року.

Згідно видаткової накладної № 999 від 15 серпня 2016 року Товариство поставило ПП «Хімреактиви» віск свічний (20 кг) на суму 919 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 784 від 27 липня 2017 року Товариство поставило ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» соду каустичну (21 000 кг) на суму 162 540 грн. Факт даної поставки також підтверджується товарно-транспортною накладною №Р784 від 27 липня 2015 року.

Транспортування, отриманих від ТОВ «Мартейн» та ТОВ «Вейсес» товарів, здійснювалось за рахунок позивача. Наявність у Товариства можливостей для такого транспортування, а також транспортування виробленої продукції, підтверджується: наказами про прийом на роботу водіїв № 06-К від 02 листопада 2015 року та № 02-К 02 лютого 2015 року; договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 01 липня 2015 року; договорами оренди (найму) транспортних засобів від 03 січня 2015 року №02/18, від 06 березня 2015 року, від 28 жовтня 2015 року, від 28 квітня 2015 року; зазначеними вище документами, складеними на підставі отримання позивачем експедиторських послуг від ТОВ «Зеріс».

За результатами дослідження і оцінки первинних документів, складених внаслідок взаємовідносин позивача з ТОВ «Мартейн», ТОВ «Вест-Трейдінг ЛТД» (стара назва ТОВ «Вейсес»), ТОВ «Емеральд Інвест» (старі назви ТОВ «Зеріс», ТОВ «Компанія «Адамант») суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що документи оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зазначені господарські операції спричинили зміни в структурі активів та зобов`язань, оскільки грошові кошти були перераховані, а товари та послуги отримано, а також використано у власній господарській діяльності. Зазначене свідчить, що господарські операції мали реальний характер.

Оцінюючи доводи податкового органу про те, що контрагенти позивача не є виробниками чи імпортерами реалізованих товарів, суди попередніх інстанцій зауважили, що такі висновки були зроблені за результатами опрацювання зібраної податкової інформації з баз даних ІС «Податковий блок».

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання, не є носієм доказової інформації щодо порушення вимог податкового законодавства. Належним та допустимим доказами для висновку про нездійснення Товариством господарських операцій, могла б бути відповідна довідка за результатами зустрічної звірки постачальника. Інформація, наявна в базі ІС «Податковий блок», носить інформативний характер та сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що, позивач не може нести відповідальність за можливе неналежне виконання контрагентами податкового законодавства його контрагентами-постачальниками. Подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або обґрунтовану суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами.

Суди попередніх інстанцій відхилили доводи податкового органу щодо наявності матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 32017230000000026 від 22 березня 2017 року, за фактом реєстрації невстановленими особами у травні 2016 року ТОВ «Мартейн», за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, а також наявності в межах цього провадження допиту свідка, який заперечив свою причетність до створення та фінансово-господарської діяльності ТОВ «Мартейн». Зокрема, суди зазначили, що сам по собі факт того, що контрагент позивача є фігурантом у кримінальному провадженні, не дає підстав до висновку про безтоварність господарських операцій. Відповідач не надав вироків стосовно посадових осіб контрагента позивача. А протокол допиту свідка є лише доказом у кримінальному провадженні та підлягає оцінці судом під час винесення вироку по справі.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, який не суперечить висновкам Верховного Суду з подібних питань.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №42015000000001259 від 23 червня 2015 року та матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню №42015060000000009, внесеному до ЄДРД 30 січня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України, не утримує в собі фактів і обставин, які мають відношення до господарської діяльності позивача або вказують на фіктивність його контрагентів. Отже, цей вирок не є належним, допустимим, достатнім доказом нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом. Цей вирок, як і обставини встановлені у ньому не можуть бути враховані судом в порядку частини шостої статті 78 КАС України.

Крім іншого, суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги посилання податкового органу на те, що остання податкова звітність ТОВ «Вейсес» подана за листопад 2015 року, а 31 жовтня 2016 року анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Вейсес», оскільки господарські операції позивача з зазначеним контрагентом відбувались в липні 2015 року, тобто на час вчинення таких операції ТОВ «Вейсес» було зареєстроване платником ПДВ та подавало податкову звітність з ПДВ.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки щодо порушення ТОВ "Компанія "Хімпром" вимог податкового законодавства під час взаємовідносин із ТОВ "Мартейн", ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес") та ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант") ґрунтуються виключно на припущеннях без проведення аналізу первинних документів, складених за наслідками таких взаємовідносин, хоча мав можливість вжити заходів для дослідження таких документів.

Контролюючий орган не зазначив під час судового розгляду справи в судах попередніх інстанцій, а також в касаційній скарзі, переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належним чином оформленими первинними документами, що наявні у матеріалах справи, а також не надав суду жодних доказів в підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Не надано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2017 року № 005471401, № 005481401, є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд визнає безпідставними посилання податкового органу на висновки Верховного Суду, здійснені у ряді постанов, які наведені скаржником в касаційній скарзі та, на думку скаржника, не враховані судами при вирішенні цієї справи, оскільки рішення в зазначених справах ухвалені за інших фактичних обставин, з урахуванням певного об`єму доказів, їх достатності, належності і допустимості.

Результати касаційного перегляду судових рішень

Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дотрималися норм процесуального права в частині дослідження і надання оцінки первинним документам, іншим доказам, наявним в матеріалах справи. Переоцінка доказів та/або додаткова їх перевірка є неможливою на стадії касаційного перегляду відповідно до положень статті 341 КАС України.

Контролюючий орган, не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суди першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановили фактичні обставини справи та надали об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача, рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення їх без змін.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі №826/13753/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк