Постанова

від 11.02.2021 по справі 826/13753/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13753/17 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

при секретарі судового засідання Тукалової О.В.

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Пшенишна В.В.,

від відповідача (апелянта): Івах Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хімпром" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хімпром" з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 005471401 від 17.07.2017;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 005481401 від 17.07.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані зокрема тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки є необґрунтованими в частині встановлених в ході перевірки порушень ТОВ "Компанія "Хімпром" вимог податкового законодавства. Позивач зауважує, що правомірно включив до складу витрат та врахував при формуванні податкового кредиту витрати на придбання товарів у ТОВ "Мартейн" та ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес"), а також послуг у ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант"), адже господарські операції з вказаними контрагентами є реальними та документально підтвердженими, товари та послуги отримані та використані у власній господарській діяльності. Крім того, позивач стверджує про необґрунтованість висновків відповідача щодо безтоварності господарських операцій з вказаними контрагентами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої, апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на обставини аналогічні тим, що були викладені в акті перевірки на підставі висновків якого податковим органом було прийнято оскаржувані позивачем рішення, а також у відзиві на позовну заяву. Разом з цим, наголошує, що по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Мартейн" перевіркою не встановлено по ланцюгу постачання постачальників реалізованого вказаним контрагентом позивачу товару, також наявна картка суб`єкта фіктивного підприємства ТОВ "Мартейн", а згідно з даними протоколу допиту свідка у кримінальному провадженні, директор вказаного ТОВ заперечив свою причетність до створення та фінансово-господарської діяльності даного підприємства. По взаємовідносинах позивача з ТОВ Вест-Трейдінг ЛТД (стара назва ТОВ Вейсес ) встановлено, що останній не є виробником чи імпортером реалізованого позивачу товару, по ланцюгу постачання не встановлено постачальників реалізованого позивачу товару вказаним контрагентом. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.10.2016. По взаємовідносинах з ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант") перевіркою встановлено, що зазначений контрагент фігурує у кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, апелянт стверджує, що по взаємовідносинами контрагентами позивачем було безпідставно віднесено витрати з придбання матеріалів, товарів, послуг, які не пов`язані з веденням господарської діяльності платника та без належного документального підтвердження. Підприємством завищено собівартість реалізованої продукції на суму 358912,00 грн., а також занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 71782,00 грн.

За наведених обставин, відповідач наголошує, що з огляду на виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства податковим органом було правомірно прийнято оскаржувані рішення, у той час як прийняте судом першої інстанції рішення є незаконним та необґрунтованим, яке відповідно до приписів ст. 317 КАС України підлягає скасуванню.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Натомість, вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну правову оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги викладені у апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 15.05.2017 по 02.06.2017 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Компанія "Хімпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 до 31.03.2017, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 до 31.03.2017.

За результатами перевірки складено акт №247/26-15-14-01-01/31923443 від 12.06.2017.

В ході перевірки виявлено та зафіксовано в акті перевірки порушення ТОВ "Компанія "Хімпром" вимог податкового законодавства, а саме:

- пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток на загальну суму 64 604 грн., в тому числі за 2015 рік на 42 007 грн., за 2016 рік на 22597 грн.

- пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 71 782 грн., в тому числі за липень 2015 року на 46 090 грн., за листопад 2015 року на 584 грн., за серпень 2016 року на 25 108 грн.

17.07.2017 на підставі висновків акта перевірки №247/26-15-14-01-01/31923443 від 12.06.2017 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 005471401, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "Компанія "Хімпром" з податку на прибуток підприємств на 80 755 грн, в тому числі на 64 604 грн. за основним платежем та на 16 151 грн. за штрафними санкціями.

- № 005481401, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "Компанія "Хімпром" з податку на додану вартість на 89 727 грн., в тому числі на 71 782 грн. за основним платежем та на 17 946 грн. за штрафними санкціями.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив зокрема, з того, що відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Натомість, позивачем надано до суду копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій ТОВ "Компанія "Хімпром" з ТОВ "Мартейн", ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес") та ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант"). Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов`язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном. Отже, оскільки позивачем були надані всі первинні документи, які відображають реальність господарських операцій з його контрагентами та є підставою для формування податкового обліку, а відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки та правомірності оскаржуваних рішень, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до приписів пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п. 138.2 ст. 138 ПК України регламентовано, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до приписів пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У свою чергу, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, зі змісту вказаних норм законодавства слідує, що аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 зазначеного Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

З урахуванням викладеного, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, вставлений Законом № 996-ХІV, при цьому до уваги беруться лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як було встановлено судом та вбачається зі змісту акту перевірки та підтверджується доводами апеляційної скарги, підставою для прийняття оскаржуваних рішень став висновок податкового органу, що по взаємовідносинам з ТОВ "Мартейн" та ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес"), ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант") позивачем було безпідставно віднесено витрати з придбання матеріалів, товарів, послуг, які не пов`язані з веденням господарської діяльності платника та без належного документального підтвердження.

Вирішуючи питання щодо правомірності відповідних висновків контролюючого органу, колегія суддів зазначає про таке.

Як було встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, 22.08.2016 ТОВ "Компанія "Хімпром" придбало у ТОВ "Мартейн" товар на загальну суму 150 650 грн. згідно видаткової накладної від 22.08.2016 №198, а саме: інгібітор КИ-1М (2600 л), віск свічний (20 кг), контейнер п/е 1000 л (2 шт).

Вказана поставка відбулась без укладення договору в письмовій формі, що відповідає приписам ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, згідно якої допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підтвердження реальності вказаної господарської операції ТОВ "Компанія "Хімпром" надано: рахунок на оплату № 198 від 22.08.2016 на суму 150 650,4 грн., видаткову накладну від 22.08.2016 №198, товарно-транспортні накладні №Р198 від 22.08.2016, виписку з банківського рахунку ТОВ "Компанія "Хімпром".

24.07.2015 на підставі договору укладеного у спрощеній формі ТОВ "Компанія "Хімпром" придбало у ТОВ "Вейсес" товар: сода каустична рідка (10 000 кг), формалін (1100 кг), контейнер 1000 л п/е (11 шт) на суму 98 400 грн. 27.07.2015 ТОВ "Компанія "Хімпром" придбало у ТОВ "Вейсес" товар: бочка 50 л п/е (1000 шт.) на суму 118 644 грн.

На підтвердження реальності вказаної господарської операції ТОВ "Компанія "Хімпром" надано: рахунки на оплату №475 від 24.07.2016 на суму 98 400 грн. та №480 від 27.07.2016 на суму 118 644 грн.; видаткові накладні №475 від 24.07.2015 та №480 від 27.05.2015, товарно-транспортні накладні №784 від 24.07.2015 та №790 від 27.07.2015, виписку з банківського рахунку ТОВ "Компанія "Хімпром".

Згідно зі штатним розписом ТОВ "Компанія "Хімпром" у штаті ТОВ "Компанія "Хімпром" значиться тільки один вантажник у зв`язку з чим позивачем 30.06.2015 укладено у спрощеній формі з ТОВ "Зеріс" договір про надання експедиторських послуг, шляхом отримання пропозиції (рахунок) та підтвердженням прийняття пропозиції (підписання акта приймання наданих послуг та здійснення оплати за надані послуги).

Згідно рахунка на оплату №707 від 31.07.2015, акта надання послуг №707 від 31.07.2015, станом на 31.07.2015 ТОВ "Зеріс" надало, а ТОВ "Компанія "Хімпром" прийняло та оплатило експедиторські послуги на суму 63 000 грн.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності ТОВ "Компанія "Хімпром" товарів, отриманих від ТОВ "Мартейн" та ТОВ "Вейсес", а також послуг наданих ТОВ "Зеріс", позивачем зазначено, що ТОВ "Компанія "Хімпром" має ліцензію Державного комітету України з питань контролю за наркотиками серії АВ №592766 та здійснює господарську діяльність в галузі хімічної промисловості, зокрема є виробником інгібірованої соляної кислоти, для виробництва якої необхідні, зокрема: інгібітор КИ-1М, формалін, сода каустична. Зберігання інгібірованої соляної кислоти відбувається в поліетиленових бочках 50 л та контейнерах 1000 л.

Факт постачання ТОВ "Компанія "Хімпром" інгібірованої соляної кислоти підтверджується видатковими накладними №772 від 24.07.2015, №1270 від 13.10.2016, №1123 від 16.09.2016, специфікацією №6 до додаткової угоди №6 від 06.03.2018 до договору купівлі-продажу №163-р від 19.04.2016.

Також матеріали справи містять копію видаткової накладної №792 від 30.07.2015, згідно якої ТОВ "Компанія "Хімпром" поставило ПрАТ "Тернопільський молокозавод": розчин соляної кислоти (3300 кг), контейнер 1000 л (зворотня тара) (10 шт), соду каустичну (7500 кг), розчин сірчаної кислоти (2700 кг), всього на суму 92 448 грн. Факт даної поставки також підтверджується товарно-транспортною накладною №Р792 від 30.07.2015.

Згідно видаткової накладної № 999 від 15.08.2016 ТОВ "Компанія "Хімпром" поставило ПП "Хімреактиви" віск свічний (20 кг) на суму 919 грн.

Відповідно видаткової накладної № 784 від 27.07.2017 ТОВ "Компанія "Хімпром" поставило ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" соду каустичну (21 000 кг) на суму 162 540 грн. Факт даної поставки також підтверджується товарно-транспортною накладною №Р784 від 27.07.2015.

Транспортування, отриманих від ТОВ "Мартейн" та ТОВ "Вейсес" товарів, здійснювалось за рахунок позивача. Наявність у ТОВ "Компанія "Хімпром" можливостей для такого транспортування, а також транспортування виробленої продукції, підтверджується: наказами про прийом на роботу водіїв № 06-К від 02.11.2015 та № 02-К 02.02.2015; договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.07.2015; договорами оренди (найму) транспортних засобів від 03.01.2015 №02/18, від 06.03.2015, від 28.10.2015, від 28.04.2015; зазначеними вище документами, складеними на підставі отримання позивачем експедиторські послуги від ТОВ "Зеріс".

Отже, з наведеного вбачається, що господарські взаємовідносини між ТОВ "Компанія "Хімпром" та ТОВ "Мартейн", ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес"), ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант") належним чином документально оформлені та спричинили зміни в структурі активів та зобов`язань, оскільки грошові кошти були перераховані, а товари та послуги отримано, а також використано у власній господарській діяльності, отже - відповідні операції мали реальний характер.

Оцінюючи доводи податкового органу про те, що контрагенти позивача не є виробниками чи імпортерами реалізованих товарів, колегія суддів зазначає, що такі висновки були зроблені за результатами опрацювання зібраної податкової інформації з баз даних ІС Податковий блок . Поряд із тим, колегія суддів враховує, що факт поставки товару від контрагентів до позивача підтверджується належним чином оформленими та наявними у справі первинними документами. Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відносини між учасниками попередніх ланок постачань товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Відтак, позивач не може нести відповідальність за можливе неналежне виконання контрагентами податкового законодавства його контрагентами-постачальниками.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд про що останнім вказується, зокрема, у постанові від 24 липня 2020 року по справі № 140/1504/19 та інших.

Разом з тим, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.04.2017 у справі № 357/4122/17, згідно якої у провадженні слідчого відділу фінансових розслідувань Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 32017230000000026 від 22.03.2017, за фактом реєстрації невстановленими особами у травні 2016 року ТОВ "Мартейн", за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України. Допитаний як свідок ОСОБА_2 заперечив свою причетність до створення та фінансово-господарської діяльності ТОВ "Мартейн".

Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт того, що контрагент позивача є фігурантом у кримінальному провадженні, не дає підстав до висновку про безтоварність господарських операцій. Відповідачем не надано вироків стосовно посадових осіб контрагента позивача. При цьому, колегія суддів зауважує, що протокол допиту свідка є лише доказом у кримінальному провадженні та підлягає оцінці судом під час винесення вироку по справі.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 15.03.2017 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №42015000000001259 від 23.06.2015 та матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню №42015060000000009, внесеному до ЄДРД 30.01.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.212 КК України, оскільки вказані докази не мають жодного відношення до господарської діяльності позивача та не свідчать про фіктивність його контрагентів.

При цьому, судом першої інстанції було вірно зазначено, що відповідачем не обґрунтовано, яким чином дані процесуальні документи та матеріали підтверджують нереальність господарських операцій ТОВ "Компанія "Хімпром" з ТОВ "Мартейн", ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес") та ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант").

Також, судом першої інстанції було вірно не прийнято до уваги посилання апелянта, що остання податкова звітність ТОВ "Вейсес" була подана за листопад 2015 року, а 31.10.2016 анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Вейсес", оскільки господарські операції ТОВ "Компанія "Хімпром" з ТОВ "Вейсес" відбувались в липні 2015, тобто на час вчинення таких операції ТОВ "Вейсес" було зареєстроване платником ПДВ та подавало податкову звітність з ПДВ.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки щодо порушення ТОВ "Компанія "Хімпром" вимог податкового законодавства під час взаємовідносин із ТОВ "Мартейн", ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес") та ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант") ґрунтуюються виключно на припущеннях без проведення аналізу первинних документів, складених за наслідками таких взаємовідносин, хоча мав можливість вжити заходів для дослідження таких документів.

При цьому, як правильно було встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом, не наведено ані під час судового розгляду справи, ані у суді апеляційної інстанції переконливих доводів та належних доказів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належним чином оформленими первинними документами, що наявні у матеріалах справи, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Не надано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами є необґрунтованими та не підтвердженими відповідними доказами.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що подання платником контролюючому органу усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Отже, судом першої інстанції було правильно встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 17.07.2017 № 005471401 та № 005481401 є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, апелянтом не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано жодних належних та допустимих доказів які б свідчили про правомірність прийнятих ним рішень у межах спірних правовідносинах.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення відповідача, не відповідають критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень є протиправними та таким, що прийняті відповідачем необґрунтовано.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

У свою чергу, вказані представником відповідача в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О.Беспалов

В.Ю. Ключкович

Повний теккст постанови виготовлено 23 лютого 2020 року