Рішення

від 25.09.2020 по справі 826/13753/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2020 року м. Київ № 826/13753/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хімпром" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

26.10.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хімпром" (далі також позивач, ТОВ "Компанія "Хімпром") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №005471401 від 17.07.2017 та №005481401 від 17.07.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2016 відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №247/26-15-14-01-01/31923443 від 12.06.2017, є необґрунтованими в частині встановлених в ході перевірки порушень ТОВ "Компанія "Хімпром" вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) під час здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ "Мартейн", ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес") та ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант").

Позивач зауважує, що правомірно включив до складу витрат та врахував при формуванні податкового кредиту витрати на придбання товарів у ТОВ "Мартейн" та ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес"), а також послуг у ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант"), адже господарські операції ТОВ "Компанія "Хімпром" із вказаними контрагентами є реальними та документально підтвердженими, товари та послуги отримані від ТОВ "Мартейн", ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес") та ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант") позивач використав у власній господарській діяльності. При цьому, висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій ТОВ "Компанія "Хімпром" та ТОВ "Мартейн", ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес"), ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант") позивач вважає необґрунтованими.

Позивач наголошує на принципі персональної відповідальності, тому можливі порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ "Мартейн", ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес") та ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант") не можуть беззаперечно свідчити про фіктивність господарських операцій вказаних товариств з ТОВ "Компанія "Хімпром".

Оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.07.2017 №005471401 та №005481401 прийняті на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки №247/26-15-14-01-01/31923443 від 12.06.2017, позивач вважає вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ "Компанія "Хімпром" посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки №247/26-15-14-01-01/31923443 від 12.06.2017, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ "Компанія "Хімпром" з ТОВ "Мартейн", ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес") та ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант").

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників сторін, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (КАС України), ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України, судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

В період з 15.05.2017 по 02.06.2017 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Компанія "Хімпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 до 31.03.2017, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 до 31.03.2017.

За результатами перевірки складено акт №247/26-15-14-01-01/31923443 від 12.06.2017.

В ході перевірки виявлено та зафіксовано в акті перевірки порушення ТОВ "Компанія "Хімпром" зокрема вимог:

- пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток на загальну суму 64 604 грн., в тому числі за 2015 рік на 42 007 грн., за 2016 рік на 22 597 грн.

- пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 71 782 грн., в тому числі за липень 2015 року на 46 090 грн., за листопад 2015 року на 584 грн., за серпень 2016 року на 25 108 грн.

17.07.2017 на підставі висновків акта перевірки №247/26-15-14-01-01/31923443 від 12.06.2017 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №005471401, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "Компанія "Хімпром" з податку на прибуток підприємств на 80 755 грн, в тому числі на 64 604 грн. за основним платежем та на 16 151 грн. за штрафними санкціями.

- №005481401, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "Компанія "Хімпром" з податку на додану вартість на 89 727 грн., в тому числі на 71 782 грн. за основним платежем та на 17 946 грн. за штрафними санкціями.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями від 17.07.2017 №005471401 та №005481401 та оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 21.09.2017 №1076/6/99-99-11-01-01-25 вказана скарга ТОВ "Компанія "Хімпром" залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 17.07.2017 №005471401 та №005481401 - без змін.

Позивач не погоджується із результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 17.07.2017 №005471401 та №005481401 та вважає вказані рішення протиправними, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Протягом періоду, за який проводилась перевірка та здійснено нарахування грошових зобов`язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, норми Податкового кодексу України, які регулювали порядок нарахування та справи названих податків, змінювались.

Так, до прийняття Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Після набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VIII, відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з пунктом 4 П(С)БУ 16 об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (пункт 6 П(С)БУ 16).

Згідно з пунктом 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтями 1 та 3 названого Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закону України №996-ХІV).

Згідно з визначенням, закріпленим у статті 1 Закону України №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Судом встановлено, що 22.08.2016 ТОВ "Компанія "Хімпром" придбало у ТОВ "Мартейн" товар на загальну суму 150 650 грн. згідно видаткової накладної від 22.08.2016 №198, а саме: інгібітор КИ-1М (2600 л), віск свічний (20 кг), контейнер п/е 1000 л (2 шт).

Вказана поставка відбулась без укладення договору в письмовій формі, що відповідає приписам ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, згідно якої допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підтвердження реальності вказаної господарської операції ТОВ "Компанія "Хімпром" надано: рахунок на оплату №198 від 22.08.2016 на суму 150 650,4 грн., видаткову накладну від 22.08.2016 №198, товарно-транспортні накладні №Р198 від 22.08.2016, виписку з банківського рахунку ТОВ "Компанія "Хімпром".

24.07.2015 на підставі договору укладеного у спрощеній формі ТОВ "Компанія "Хімпром" придбало у ТОВ "Вейсес" товар: сода каустична рідка (10 000 кг), формалін (1 100 кг), контейнер 1000 л п/е (11 шт) на суму 98 400 грн. 27.07.2015 ТОВ "Компанія "Хімпром" придбало у ТОВ "Вейсес" товар: бочка 50 л п/е (1000 шт.) на суму 118 644 грн.

На підтвердження реальності вказаної господарської операції ТОВ "Компанія "Хімпром" надано: рахунки на оплату №475 від 24.07.2016 на суму 98 400 грн. та №480 від 27.07.2016 на суму 118 644 грн.; видаткові накладні №475 від 24.07.2015 та №480 від 27.05.2015, товарно-транспортні накладні №784 від 24.07.2015 та №790 від 27.07.2015, виписку з банківського рахунку ТОВ "Компанія "Хімпром".

Згідно із штатним розписом ТОВ "Компанія "Хімпром" у штаті ТОВ "Компанія "Хімпром" значиться тільки один вантажник у зв`язку з чим позивачем 30.06.2015 укладено у спрощеній формі з ТОВ "Зеріс" договір про надання експедиторських послуг, шляхом отримання пропозиції (рахунок) та підтвердженням прийняття пропозиції (підписання акта приймання наданих послуг та здійснення оплати за надані послуги).

Згідно рахунка на оплату №707 від 31.07.2015, акта надання послуг №707 від 31.07.2015, станом на 31.07.2015 ТОВ "Зеріс" надало, а ТОВ "Компанія "Хімпром" прийняло та оплатило експедиторські послуги на суму 63 000 грн.

Щодо використання у власній господарській діяльності ТОВ "Компанія "Хімпром" товарів, отриманих від ТОВ "Мартейн" та ТОВ "Вейсес", а також послуг наданих ТОВ "Зеріс".

В поданих ТОВ "Компанія "Хімпром" поясненнях зазначено, що позивач має ліцензію Державного комітету України з питань контролю за наркотиками серії АВ №592766 та здійснює господарську діяльність в галузі хімічної промисловості, зокрема є виробником інгібірованої соляної кислоти, для виробництва якої необхідні, зокрема: інгібітор КИ-1М, формалін, сода каустична. Зберігання інгібірованої соляної кислоти відбувається в поліетиленових бочках 50 л та контейнерах 1000 л.

Факт постачання ТОВ "Компанія "Хімпром" інгібірованої соляної кислоти підтверджується видатковими накладними №772 від 24.07.2015, №1270 від 13.10.2016, №1123 від 16.09.2016, специфікацією №6 до додаткової угоди №6 від 06.03.2018 до договору купівлі-продажу №163-р від 19.04.2016.

Також матеріали справи містять копію видаткової накладної №792 від 30.07.2015, згідно якої ТОВ "Компанія "Хімпром" поставило ПрАТ "Тернопільський молокозавод": розчин соляної кислоти (3 300 кг), контейнер 1000 л (зворотня тара) (10 шт), соду каустичну (7 500 кг), розчин сірчаної кислоти (2 700 кг), всього на суму 92 448 грн. Факт даної поставки також підтверджується товарно-транспортною накладною №Р792 від 30.07.2015.

Згідно видаткової накладної №999 від 15.08.2016 ТОВ "Компанія "Хімпром" поставило ПП "Хімреактиви" віск свічний (20 кг) на суму 919 грн.

Відповідно видаткової накладної №784 від 27.07.2017 ТОВ "Компанія "Хімпром" поставило ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" соду каустичну (21 000 кг) на суму 162 540 грн. Факт даної поставки також підтверджується товарно-транспортною накладною №Р784 від 27.07.2015.

Транспортування, отриманих від ТОВ "Мартейн" та ТОВ "Вейсес" товарів, здійснювалось за рахунок позивача. Наявність у ТОВ "Компанія "Хімпром" можливостей для такого транспортування, а також транспортування виробленої продукції, підтверджується: наказами про прийом на роботу водіїв №06-К від 02.11.2015 та №02-К 02.02.2015; договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.07.2015; договорами оренди (найму) транспортних засобів від 03.01.2015 №02/18, від 06.03.2015, від 28.10.2015, від 28.04.2015; зазначеними вище документами, складеними на підставі отримання позивачем експедиторські послуги від ТОВ "Зеріс".

Відповідач в обґрунтування нереальності господарських операцій ТОВ "Компанія "Хімпром" із ТОВ "Мартейн" та ТОВ "Вейсес" зазначає, що по ланцюгу постачання вказаних контрагентів позивача не встановлено постачальників товарів, які ТОВ "Мартейн" та ТОВ "Вейсес" продали позивачу. При цьому, ТОВ "Мартейн" та ТОВ "Вейсес" не є виробниками чи імпортерами таких товарів.

Відповідач також вказує, що згідно даних АІС "Податковий блок" по ТОВ "Мартейн" наявна картка суб`єкта фіктивного підприємництва від 15.03.2017 №552/21-22-21-12-05, згідно з якою ТОВ "Мартейн" зареєстровано та впроваджено в фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених керівників.

Крім того, відповідач посилається на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенка О. Л. від 20.04.2017 у справі № 357/4122/17, згідно якої у провадженні слідчого відділу фінансових розслідувань Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області знаходять матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32017230000000026 від 22.03.2017, за фактом реєстрації невстановленими особами у травні 2016 року ТОВ "Мартейн", за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України. Допитаний як свідок ОСОБА_2 заперечив свою причетність до створення та фінансово-господарської діяльності ТОВ "Мартейн".

Відповідач посилається на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 15.03.2017 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №42015000000001259 від 23.06.2015, яким встановлено, що "в подальшому ОСОБА_2, в період 3 січня 2014 року по квітень 2016 року, керуючись єдиним встановленим умислом, діючи за попередньою змовою з особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, приховував за допомогою ТОВ "Західспецбудмеханізація" незаконну діяльність, яку здійснювала ця особа, та яка виражалась у здійсненні вказаним підприємством з ТОВ "Вейсес" (код ЄДРПОУ 39419613), ТОВ "Укрсервісгруп" (код ЄДРПОУ 39123362), ТОВ "Андром і К" (код ЄДРПОУ 37278432), ТОВ "Граніт-Захід" (код ЄДРПОУ 35186324), ДП "Костанта-Агро" (код ЄДРПОУ 33805602), ТОВ "Судововишнянський цегельний завод" (код ЄДРПОУ 35444824) безтоварних операцій, тобто створенні видимості укладання господарських угод та подальшого їх виконання, що не мали на меті настання реальних господарських наслідків у вигляді поставки товарів, робіт і послуг.

Таким чином, ОСОБА_2 за попередньою домовленістю з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та за її вказівкою, придбав на її користь ТОВ "Граніт-Захід", а саме надав останньому можливість фактично керувати діяльністю даного підприємства, впливати на прийняття рішень його керівником, шляхом призначення формального директора".

Також відповідач посилається на матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню №42015060000000009, внесеному до ЄДРД 30.01.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.212 КК України. Відповідно до даних матеріалів, "в ході судового розслідування кримінального провадження, було отримано ухвалу суду на проведення обшуку за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд 201/203, за якою знаходились офісні приміщення конвертаційного центру. В ході проведення обшуку було вилучено печатки, установчі документи, бухгалтерську та податкову звітність низки підприємств, в тому числі: ТОВ "Компанія "Адамант". За таких обставин, податкові зобов`язання по сплаті до державного бюджету ПДВ від діяльності підприємств-платників ПДВ різних регіонів України, незаконно перекладались на підприємства з ознаками фіктивності і до бюджету не сплачувались".

Надаючи правову оцінку доводам відповідача в цій частині, суд враховує правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14, згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Разом з цим, позивачем надано до суду копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій ТОВ "Компанія "Хімпром" з ТОВ "Мартейн", ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес") та ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант").

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов`язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

До того ж, суд не вважає безумовними доказами фіктивності господарських операцій ТОВ "Компанія "Хімпром" з ТОВ "Мартейн", ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес") та ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант") наведені відповідачем посилання на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенка О. Л. від 20.04.2017 у справі № 357/4122/17, вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 15.03.2017 та матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню №42015060000000009, внесеному до ЄДРД 30.01.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.212 КК України. Так, відповідачем не обґрунтовано, яким чином дані процесуальні документи та матеріали підтверджують нереальність господарських операцій ТОВ "Компанія "Хімпром" з ТОВ "Мартейн", ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес") та ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант"). Водночас, наведені відповідачем процесуальні документи та матеріали не містять відомостей про нереальність господарських операцій ТОВ "Компанія "Хімпром" із вказаними контрагентами.

Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на те, що остання податкова звітність ТОВ "Вейсес" була подана за листопад 2015 року, а 31.10.2016 анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Вейсес". Так, господарські операції ТОВ "Компанія "Хімпром" з ТОВ "Вейсес" відбувались в липні 2015, тобто на час вчинення таких операції ТОВ "Вейсес" було зареєстроване платником ПДВ та подавало податкову звітність з ПДВ.

Стосовно доводів відповідача про те, що кошти, які ТОВ "Компанія "Хімпром" за наслідками вказаних операцій на користь ТОВ "Мартейн", ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес") та ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант") за своєю сутністю є безповоротною фінансовою допомогою, суд зазначає наступне.

За визначенням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 ПК України фінансовою допомогою є фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна ж фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Вказана норма не містить застережень щодо можливості розширеного її тлумачення.

Суди виходить з того, що відповідачем-суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не доведено будь-якими належними та допустимими доказами наявності обставин отримання ТОВ "Мартейн", ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес") та ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант") від ТОВ "Компанія "Хімпром" сум безповоротної фінансової допомоги, зокрема, у вигляді суми коштів згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, або у вигляді суми безнадійної заборгованості, або основної суми кредиту чи депозиту, що надані без встановлення строків повернення такої основної суми тощо, а також не наведено конкретної ознаки безповоротної фінансової допомоги, передбаченої підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 ПК України, якій відповідають кошти, перераховані позивачем вказаним контрагентам.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 04.04.2018 у справі №826/9295/16 (адміністративне провадження №К/9901/25033/18).

Отже, висновків щодо порушення ТОВ "Компанія "Хімпром" вимог податкового законодавства під час взаємовідносин із ТОВ "Мартейн", ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес") та ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант") відповідач дійшов ґрунтуючись виключно на припущеннях щодо наявності ознак фіктивності в діяльності ТОВ "Компанія "Хімпром" вимог податкового законодавства під час взаємовідносин із ТОВ "Мартейн", ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (стара назва ТОВ "Вейсес") та ТОВ "Емеральд Інвест" (старі назви ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія "Адамант"), без проведення аналізу первинних документів, складених за наслідками таких взаємовідносин, хоча мав можливість вжити заходів для дослідження таких документів.

Суд зазначає, що констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акта перевірки).

Зазначене є порушенням пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, згідно якого факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Вирішуючи спір, суд вважає за необхідне зазначити, що податок, по суті, являє собою інструмент владного впливу держави в суспільних інтересах, оскільки є соціальним обов`язком, від виконання якого залежить суспільний розвиток. У процесі нормативного регулювання оподаткування важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів держави та платника податків, адже можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадку неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що позивачем надані всі первинні документи, які відображають реальність господарських операцій з його контрагентами та є підставою для формування податкового обліку, а відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки та правомірності оскаржуваних рішень, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2017 №005471401 та №005481401.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення №213 від 26.10.2017 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 2 557,24 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хімпром" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.07.2017 №005471401 та №005481401.

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хімпром" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 557,24 грн (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят сім гривень двадцять чотири копійки).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак