Ухвала

від 17.07.2024 по справі 643/11283/21

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/11283/21

Провадження № 2-з/643/37/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2024

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Олійника О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Новакової Т.С.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Шмуйлової І.М.

розглянувши заяву про забезпечення позову, яка подана позивачем ОСОБА_1 у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 13.07.2018 року між ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О., зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3687.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03.09.2021 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд у порядку загального позовного провадження.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 року №2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», змінено територіальну підсудність Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м. Полтави.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючою по справі визначено суддю Черняєву Т.М.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 27.01.2023 року прийнято до провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Призначено підготовче судове засідання.

Згідно з ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 06 березня 2023 року, клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Лютянської Ніни Семенівни про передачу справи на розгляд іншому суду задоволено. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним передано на розгляд до Московського районного суду м. Харкова.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у справі визначено суддю Олійника О.О.

До суду 10.02.2022 року надійшла заява про забезпечення позову від ОСОБА_1 , яка не була розглянута попереднім складом суду через активні бойові дії на території м. Харкова.

У даній заяві про забезпечення позову заявник просить суд звільнити його від сплати судового збору за подання даної заяви та в порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка відповідно до договору купівлі-продажу від 13.07.2018 року зареєстрована за ОСОБА_3 на праві приватної власності та заборонити будь-яким особам укладати угоди стосовно вказаної квартири, проводити її реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати її відчуження.

Ухвалою суду від 21.07.2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову відмовлено, а заяву про забезпечення позову повернено заявнику.

Постановою Харківського апеляційного суду від 02.07.2024 року скасовано ухвалу першої інстанції від 21.07.2023 року та направлено справу для продовження розгляду.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову позивача від 10.02.2022 року, суд дійшов наступних висновків.

Щодо клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік та предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 136 ЦПК України підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення від його сплати є майновий стан сторони у справі (тобто як позивача, так і відповідача).

Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані.

Відповідно до п. 2 та 12 Порядку призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1098 призначення тимчасової допомоги особі проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) (крім міст Києва та Севастополя) рад, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціального захисту населення, виконавчими органами рад об`єднаних територіальних громад (далі - органи соціального захисту населення) з урахуванням її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу.

Тимчасова допомога перераховується особі кожні шість місяців з урахуванням змін її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу і виплачується до досягнення такою особою віку, з якого вона набуває право на пенсійну виплату.

Тимчасова допомога не призначається у разі, коли:

середньомісячний сукупний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

особа одержує пенсію або державну соціальну допомогу, що призначається відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» або «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»;

особа або члени її сім`ї протягом 12 місяців перед зверненням за наданням тимчасової допомоги здійснили купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, іншого транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатили послуги (одноразово) з будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, іншого транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв`язку, крім житлово-комунальних послуг у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами та медичних послуг, пов`язаних із забезпеченням життєдіяльності, на суму, яка на дату купівлі (оплати) перевищує 50 тис. гривень;

особа працює, провадить іншу діяльність, пов`язану з отриманням доходу;

за результатами вибіркового обстеження матеріально-побутових умов сім`ї виявлено, що особа має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно (здавання в найм або в оренду житлового приміщення (будинку) або його частини; один чи кілька членів сім`ї працюють без оформлення трудових відносин в установленому порядку; можливість отримання доходу від утримання худоби, птиці, інших тварин; дохід від народних промислів, використання наявної сільськогосподарської техніки, вантажних машин, мікроавтобусів тощо);

у власності особи або членів її сім`ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. метр на одного члена сім`ї та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю, чи більш як один автомобіль, інший транспортний засіб (механізм).

За наявності обставин, передбачених в абзацах четвертому - шостому цього пункту, тимчасова допомога може бути призначена органом соціального захисту населення на підставі рішень утворених ним комісій, якщо у складі сім`ї є особа з інвалідністю.

Рішення про призначення тимчасової допомоги в таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов особи, яка звернулася за призначенням такої допомоги.

Звертаючись до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, позивачем долучено до заяви довідку щодо перебування на обліку в УПСЗН Салтівського району Харківської міської ради як особа, що отримує тимчасову допомогу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1098 від 27 грудня 2017 року за період з серпня 2021 року по січень 2022 року. При звернення до суду ОСОБА_1 також було подано аналогічну довідку за період з грудня 2020 року по травень 2021 року. Крім того, матеріали справи містять інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29 січня 2019 року відповідно до якого записи щодо власності позивача на нерухоме майно відсутні.

Також, при розгляді справи інтереси позивача представляла адвокат Лютянська Ніна Семенівна на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги. Тепер, адвокат Шмуйлова І.М. також на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору суд надавши оцінку вказаним документам дійшов висновку про наявність для звільнення від сплати судового збору позивача за подання заяви про забезпечення позову від 10.02.2022 року.

Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову обгрунтована наступними доводами.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13.07.2018 року.

Станом на теперішній час, власником квартири АДРЕСА_2 по вищевказаній адресі є ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 13.07.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О., зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №3687. Вказана інформація підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного (реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

У ОСОБА_1 існують побоювання, що під час розгляду даної справи у Московському районному суді, ОСОБА_3 відчужить квартиру, яка ним придбана, але фактично знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_1 .

Також, повідомляє суд про те, що ОСОБА_3 в усній розмові з ОСОБА_1 та з сусідами даного будинку неодноразово зазначав про наміри продати квартиру АДРЕСА_3 .

Додатково повідомляє, що невжиття заходів забезпечення позову, може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, у випадку їх задоволення судом І інстанції.

З урахуванням викладеного, вважає, що ним доведено наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно вказаної квартири, проводити її реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати її відчуження.

При цьому, вважає, що зазначений вид забезпечення позовних вимог є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, позивачем 15.07.2024 року до суду подана заява з долученням додаткових доказів, а саме постанови Полтавського апеляційного суду від 22.11.2023 року у справі № 643/14938/16-ц, якою заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 01 листопада 2017 року та ухвалу суду від 14 грудня 2017 року про виправлення описки в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімп-39», за участю третьої особи - Харківська міська рада, про визнання права власності - відмовлено.

У своїй заяві від 15.07.2024 року позивач просить суд взяти до уваги висновки, зазначені в Постанові Полтавського апеляційного суду від 22.11.2023 року по справі № 643/14938/16-ц, при розгляді його заяви про забезпечення позову.

ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 у справі № 643/14938/16-ц звертався до суду з позовом про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_4 , правовстановлюючі документи на яку в матеріалах справи відсутні. Позовних вимог щодо квартири АДРЕСА_5 позивач ОСОБА_2 не заявляв та відповідних вимог суду не доводив. До квартир (кімнат) АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 не має жодного відношення - не вселявся, не мешкав, не був зареєстрований. У квартирі (кімнаті) АДРЕСА_6 на законних підставах мешкає ОСОБА_1 .

За договором купівлі-продажу ОСОБА_2 продав квартиру, власником якої ніколи не був. Саме недійсність договору купівлі-продажу квартири між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3 і є предметом спору. Договір купівлі-продажу квартири були направлені не на купівлю та продаж, а не на те, щоб зберегти за собою майно, набуте у незаконний спосіб. Договір порушує його, ОСОБА_4 , право на житло.

Від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Прокопенко Ю.О. надійшли письмові заперечення на заяву про забезпечення позову, зміст яких полягає в наступному.

Предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу. Заява про забезпечення позову містить вимогу заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 . Отже, вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, не є співмірним з позовними вимогами. Крім того, заява про забезпечення позову не містить посилання на те, як відмова в забезпеченні позову утруднить або зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду., враховуюче і те, що поданий ОСОБА_1 позов має немайновий характер. Крім того, в порушенні вимог п.6 ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного зобов`язання. Зустрічне зобов`язання- це гарантія відшкодування ймовірних збитків для відповідача. Керуючись викладеним, прошу відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання щодо забезпечення позову.

У судове засіданне відповідачі та представник відповідача не зявились, повідомлялись належним чином.

Позивач та його представник підтримали заяву про забезпечення позову, надали відповідні пояснення та просили суд її задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши заяву про забезпечення позову від 10.02.2022 року та матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 13.07.2018 року між ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О., зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3687.

Вказує, що відповідач ОСОБА_2 незаконно набув право власності на квартиру, в якій проживає позивач і яке є його єдиним житлом на підставі заочного рішення Московського районного суду міста Харкова від 01 листопада 2017 року та ухвалу суду від 14 грудня 2017 року про виправлення описки у справі № 643/14938/16-ц, відповідно до яких було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачем, в якій була проведена перенумерація та в якій мешкає ОСОБА_1 , і саме позивачем є її користувачем на законних підставах.

Згодом було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1 , укладений 13.07.2018 року між ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О., зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3687.

18.07.2023 року представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Прокопенко Ю.О. до справи було долучений доказ, а саме договір купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1 , укладений 21.04.2023 року між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_5 (покупцем), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Задорожною Н.В., зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 6. Додано до клопотання про залучення третьої особи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про нового власника спірної квартири та в якому просили суд залучити нового власника квартири ОСОБА_5 до участі у справі в якості третьої особи.

Ухвалою суду від 31.07.2023 року було задоволено клопотання представника відповідача та залучено в якості третьої особи до участі у справі ОСОБА_5 .

Судом під час розгляду заяви про забезпечення позову було досліджено копію постанови Полтавського апеляційного суду від 22.11.2023 року у справі № 643/14938/16-ц.

Цією постановою встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Спірна квартира площею 42,6 кв.м. складається з квартир АДРЕСА_6 та

АДРЕСА_8 перебував на балансі ПрАТ «Трест» Південзахіденергобуд».

Рішенням загальних зборів акціонерів від 25 березня 1998 року прийняті зміни до статуту, у зв`язку з чим даний гуртожиток передано на баланс новоутвореного КП «ЖКГ «Південзахіденергобуд».

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області № 1278 від 19 грудня 2007 року будівлю АДРЕСА_9 виключено з числа гуртожитків та присвоєно статус житлового будинку, у зв`язку з чим його мешканцям дозволено закріпити за собою займану житлову площу та відкрити особові рахунки у встановленому законом порядку.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2009 року у справі № 2-7294/2009 визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_10 , зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 укласти з ОСОБА_1 договір найму на вищевказане житлове приміщення.

Даним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_11 з 23.01.1996, він вселився у спірну кімнату на законних підставах та постійно в ній мешкає, отже, має право на користування вказаним житловим приміщенням.

Вказані обставини підтверджуються також копією паспорту ОСОБА_1 із зазначенням місця його проживання в АДРЕСА_11 з 23.01.1996, довідкою про реєстрацію місця проживання за відомостями Департаменту реєстрації Харківської міської ради № 03-17715-2018 від 14.09.2018 про місце проживання його в кв. АДРЕСА_10 , з 23.01.1996 по теперішній час, квитанціями про сплату ОСОБА_1 комунальних послуг, наданих за вказаною адресою.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Московської районної в місті Харкові ради від 23 лютого 2010 року № 22/10 ОСОБА_1 визнано наймачем квартири АДРЕСА_10 зі складом сім`ї одна особа.

18.02.2009 рішенням загальних зборів органу самоорганізації населення - Будинкового комітету « АДРЕСА_9 » змінено нумерацію кімнат у вказаному будинку на квартири для зручності мешканців жилого будинку.

Списки мешканців зі зміненою нумерацією квартир були передані до підприємств, які надають житлово-комунальні послуги, особові рахунки при цьому не змінювались.

10.11.2009 Харківським міським бюро технічної інвентаризації складено технічний паспорт на квартирний багатоповерховий житловий будинок АДРЕСА_9 , що налічує 159 квартир.

Таким чином, житлове приміщення, перенумероване у квартиру АДРЕСА_12 , на яку просив визнати право власності позивач ОСОБА_2 , перебувало у фактичному користуванні ОСОБА_1 , який на законних підставах мав право на дане житло. Заявник в установленому законом порядку не визнавався таким, що втратив право користування спірною квартирою, але не був залучений до участі у справі при вирішенні судом позовних вимог ОСОБА_2 , що призвело до ухвалення судового рішення про права ОСОБА_1 на спірне житлове приміщення.

За таких обставин між сторонами вбачається спір про право щодо квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Види заходів забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18) від 18 травня 2021 року, у справі № 914/1570/20 та від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження№ 14-28цс23), зроблено висновки про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам

З 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.

У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

За змістом статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі визнання на підставі судового рішення недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

Ураховуючи той факт, що відповідачі вже двічі здійснили відчуження квартири АДРЕСА_1 , а єдиним користувачем цієї квартири є позивач, який продовжує в ній проживати, суд вбачає, що існує ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд вважає, що не застосування заходів забезпечення позову у цій справі може призвети до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, шляхом можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, третіх осіб направлених на продаж квартири, яка є безпосереднім предметом спору.

Враховуючи, що спосіб забезпечення позову є співмірним з предявленими позовними вимогами, таке звернення не спрямоване на зловживання учасником справи своїми правами, з метою забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та врахувавши, що вказаний, застосований спосіб забезпечення позову є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, а саме шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1558810463101, загальною площею 42,6 кв.м.

Інші заходи забезпечення позову, про які просить суд у своїй заяві ОСОБА_1 , а саме заборона будь-яким особам укладати угоди стосовно цієї квартири, проводити її реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати її відчуження, фактично і є арештом квартири, позаяк правова природа арешту майна чи іншого обмеження прав щодо майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає в обмеженні права розпорядження ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

Тому в цій частині заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Крім того, суд зазначає, що спір по суті не розглянуто, а забезпечення позову є заходом щодо охорони інтересів позивача та направлене на забезпечення ефективного виконання можливого судового рішення у справі.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються позовні вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Щодо відсутності зустрічного забезпечення у заяві позивача то суд вважає, що відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом питання зустрічного забезпечення не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.

Керуючись ст. 153, 260 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову від 10.02.2022 року - задовольнити.

Звільнити позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову від 10.02.2022 року.

Заяву про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1558810463101, загальною площею 42,6 кв.м.

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_11 ;

Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_13

Боржник: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_14

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Копію ухвали суду направити до відповідних компетентних органів для виконання та учасникам справи для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання) безпосередньо до Харківського апеляційного суду апеляційної скарги.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складений 17.07.2024 року.

Суддя - О.О. Олійник