Постанова

від 10.07.2024 по справі 185/9460/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року

м. Київ

справа № 185/9460/21

провадження № 61-10010св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Павлоградська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року у складі судді Юдіної С. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2023 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Зайцевої С. А., Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року Павлоградська окружна прокуратура звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» (далі - ТОВ «Сегеста»), ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» (далі - ТОВ «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава»), про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04 жовтня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області надало ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в порядку безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді Павлоградського району передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, зокрема, земельну ділянку площею 85,2359 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0740, яка перебувала у постійному користуванні

ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава», до складу якої входила спірна земельна ділянка, кадастровий номер 1223582800:01:003:0789.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі № 160/1636/19 визнано протиправною бездіяльність

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що полягала у невиданні наказів про затвердження проектів землеустрою та зобов`язано прийняти рішення про затвердження проектів землеустрою ОСОБА_1 та інших осіб щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2563/15-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0789, для ведення особистого селянського господарства, на підставі якого ОСОБА_1 15 квітня 2020 року зареєструвала право власності на зазначену земельну ділянку та 24 квітня 2020 року за договором купівлі-продажу відчужила її ТОВ «Сегеста».

Водночас згідно з пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України на час прийняття ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області оспорюваного наказу від 25 лютого 2020 року № 4-2563/15-20-СГ, органом, уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки, була об`єднана територіальна громада в особі Вербківської сільської ради.

За фактами зловживання посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області службовим становищем розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021042120000049 за частиною другою статті 364, частиною другою статі 239-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області приймаючи наказ від 25 лютого 2020 року № 4-2563/15-20-СГ не врахувало, що предметом дослідження у адміністративній справі № 160/1636/19 був проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , розроблений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) у 2016 році, тоді як на затвердження у 2020 році було надано проект землеустрою, розроблений у 2019 році. Зазначені проекти істотно відрізняються за змістом, у тому числі конфігурацією та місцем розташування земельної ділянки.

Отже, під час розгляду та затвердження проектної документації у 2020 році у

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області були відсутні правові підстави для врахування рішення Дніпровського окружного адміністративного суду у справі № 160/1636/19.

ОСОБА_1 не мала бажання займатися особистим селянським господарством, а відчуження земельної ділянки ТОВ «Сегеста» штучно спрямоване на заволодіння товариством спірною земельною ділянкою, що дає підстави для висновку про її використання не за цільовим призначенням, що порушує права Вербківської об`єднаної територіальної громади.

Посилаючись на наведене, позивач просив: визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року

№ 4-2562/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 1223582800:01:003:0789, від 24 квітня 2020 року № 744

площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області; витребувати у ТОВ «Сегеста» земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0789, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, на користь Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2024 року, в задоволенні позовних вимог Павлоградської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що на час передачі земельних ділянок, зокрема й спірної, із земель державної власності у приватну власність ОСОБА_1 ,

ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області мало відповідні повноваження.

Складений між ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Вербківським сільським головою Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області акт приймання-передачі

від 21 грудня 2018 року земельних ділянок сількогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність з переліком земельних ділянок, до якого увійшла земельна ділянка, кадастровий номером 1223582800:01:003:0740, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», дає підстави для висновку про початок процедури передачі земель державної форми власності у комунальну.

Однак 29 серпня 2019 року рішенням Вербківської сільської ради № 59-38/VІІскл. «Про виключення земель сільськогосподарського призначення державної форми власності розташованих на території Вербківської сільської ради з акта приймання-передачі від 21 грудня 2018 року» вирішено звернутися до

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про виключення земельних ділянок сільськогосподарського призначення із акта приймання-передачі та наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року, з метою приведення у відповідність до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад».

Зазначене стало підставою для видачі наказу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 03 жовтня 2019 року № 4-2428/15-19-СГ «Про внесення змін до наказу Головного управління від 21 грудня 2018 року

№4-5230/15-18-СГ», яким земельна ділянка, кадастровий номер 1223582800:01:003:0740, виключена з додатку до акта від 21 грудня 2018 року.

Зважаючи на наведене, суди дійшли висновку, що Вербківською сільською радою рішення про прийняття до комунальної власності Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області в особі Вербківської сільської ради, земельної ділянки, кадастровий номер 1223582800:01:003:0740, з якої виділена спірна земельна ділянка, ніколи не приймалося, що відповідно до статей 116, 118, 122 Земельного кодексу України

(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), було єдиною підставою вважати здійсненою процедуру переходу земельних ділянок у комунальну власність із державної.

Позивач не довів порушення прав та законних інтересів

ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава», натомість у матеріалах справи міститься нотаріально завірена згода

згідно з якою зазначене товариство не заперечує проти передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Узагальнюючи наведене, суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку у встановлений законом спосіб та, відповідно, законно відчужила її на користь ТОВ «Сегеста» за договором купівлі-продажу від 24 квітня 2020 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У липні 2024 року заступник керівника Дніпровської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, надалі уточненою, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 23 листопада

2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 17 січня 2023 року у справі № 904/8849/21, від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, від 22 лютого 2023 року у справі

№ 320/12166/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

А також на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування

статей 125 Земельного кодексу України, статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у взаємозв`язку з вимогами розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад»

у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги Павлоградської окружної прокуратури, суди попередніх інстанцій не врахували, що на час прийняття ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказу від 25 лютого 2020 року № 4-2562/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності і єдиним органом, уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки, була Вербківська сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області.

Передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності здійснювалася на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», яким було зобов`язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, в комунальну власність об`єднаних територіальних громад.

Згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок від 21 грудня 2018 року, спірна земельна ділянка передана Вербківській об`єднаній територіальній громаді, а тому не могла бути передана ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській областіу приватну власність ОСОБА_1

Суди не надали оцінки порушенню процедури виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 в частині неприпинення права постійного користування спірною земельною ділянкою ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава». Суди мали критично оцінити нотаріально завірену згоду (заява від 18 жовтня 2019 року) товариства на передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , оскільки у такій згоді не міститься жодного посилання на припинення права користування.

Суди залишили поза увагою порушення вимог земельного законодавства стосовно використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Суди безпідставно посилалися на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі № 160/2969/19, як на підставу затвердження проектної документації землеустрою.

Предметом дослідження у справі № 160/2969/19 була бездіяльність

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області в результаті незатвердження проекту землеустрою, розробленого ФОП ОСОБА_3 на підставі наказу

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-6266/15-16-СГ від 04 жовтня 2016 року № 4-6355/15-16-СГ та договору від 11 жовтня 2016 року № 0378-ПР.

У затвердженні саме зазначеного проекту щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 1223582800:01:003:0690, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області відмовлено ОСОБА_1 , про що її повідомлено листом від 26 червня 2017 року № Я/6844/0-6104/8-17.

Посилання на зазначені обставини містяться у мотивувальній частині рішення адміністративного суду із зазначенням номера і дати наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, номера договору, вихідного номера і дати листування тощо. Тобто предметом розгляду адміністративної справи не було затвердження будь-якого, у тому числі розробленого у майбутньому, проекту землеустрою щодо буд-якої земельної ділянки, розташованої на будь-якій території, у тому числі право на розпорядження якою у ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області було відсутнє.

Також судом повністю проігноровано усі доводи прокуратури щодо зловживання ОСОБА_1 своїм правом на отримання земельної ділянки, оскільки одразу після отримання спірної земельної ділянки у власність (15 квітня 2020 року)

вже 24 квітня 2020 року вона відчужила її на користь ТОВ «Сегеста».

Разом із ОСОБА_1 у березні-квітні 2020 року ще 41 особа відчужила на користь ТОВ «Сегеста» на підставі договорів купівлі-продажу 42 земельні ділянки, які складають єдиний масив, загальною площею майже 85 га. Вказаними фізичними особами набуто право власності на 42 земельні ділянки, що увійшли до масиву земель, разом із земельною ділянкою ОСОБА_1 , на підставі аналогічних дій, у тому числі шляхом звернення до адміністративних судів, інтереси яких представляли одні і ті ж представники, із зазначенням позивачами у позовних заявах та інших процесуальних документах адреси для листування, що є одночасно адресою одного із засновників та кінцевих бенефіціарних власників

ТОВ «Сегеста» - ОСОБА_4 .

Такі дії ОСОБА_1 дають підстави для висновку про відсутність у неї наміру на самостійне оброблення земельної ділянки та про отримання її лише з єдиною, заздалегідь визначеною метою - незаконне набуття прав на земельну ділянку, що фактично є зловживанням правом, оскільки метою отримання ОСОБА_1 земельної ділянки було не набуття права власності, а передача її у власність юридичної особи - ТОВ «Сегеста».

У серпні 2023 року до Верховного Суду від ТОВ «Сегеста» надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому товариство просило касаційну скаргу Дніпровської обласної прокуратури залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У серпні 2023 року до Верховного Суду від ТОВ «Сегеста» надійшли додаткові пояснення щодо обставин, викладених у касаційній скарзі, у яких товариство просило касаційну скаргу заступника керівника Дніпровської обласної прокуратури залишити без задоволення а оскаржувані судові рішення - без змін.

У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ «Сегеста» про закриття касаційного провадження на підставі частин четвертої, п`ятої

статті 396 ЦПК України.

У травні 2024 року до Верховного Суду від ТОВ «Сегеста» надійшли додаткові пояснення у справі та клопотання про закриття касаційного провадження на підставі частин четвертої, п`ятої статті 396 ЦПК України.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 06 липня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2023 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури,з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано із Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області матеріали цивільної справи № 185/9460/21; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У вересні 2023 року матеріали справи № 185/9460/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Суди встановили, що 23 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району за межами населених пунктів, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04 жовтня 2016 року № 4-6355/15-16-СГ вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вербківської сільської ради, розташованої за межами населеного пункту, орієнтовним розміром 2 га, цільове призначення (01.03) - для ведення особистого селянського господарства, зобов`язано керівника Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області при надходженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечити в установленому законом порядку: погодження проекту землеустрою; реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

У 2016 році ОСОБА_1 отримала проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, складений ФОП ОСОБА_2 , перевірений і внесений до Державного земельного кадастру ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області у 2017 році, в якому ручкою дописано кадастровий номер земельної ділянки - 1223582800:01:003:0690.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 отримала завдання на виконання робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі наказу

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04 жовтня 2016 року

№ 4-6355/15-16-СГ.

26 січня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано ОСОБА_1 довідку статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), в якій зазначено відомості про земельну ділянку сільськогосподарського призначення Дніпропетровської області Павлоградського району Вербківської сільської ради (за межами населеного пункту), площею 2 га, форма власності - державна, секція А-01.08 - для сінокосіння і випасання худоби, із зазначенням оренди, суборенди ТОВ «Агротехеко», ТОВ ІВОК «Експлерент», ТОВ «Еко-Вербки», кадастровий номер земельної ділянки 1223582800:01:003:0171.

02 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про затвердження розробленої документації із землеустрою, відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій», щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності.

26 червня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_1 , що земельна ділянка розташована поряд з водним об`єктом, а тому,

з метою недопущення порушень вимог земельного законодавства, їй необхідно до проекту долучити висновок Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів та визначитися з наявністю обмежень у використанні земельної ділянки.

Не погодившись з такою вимогою, ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про оскарження бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та зобов`язано його прийняти рішення про затвердження проектів землеустрою, зокрема

ОСОБА_1 , щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

28 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , з метою продовження процедури безоплатної передачі земельної ділянки, кадастровий номер 1223582800:01:003:0789,

у приватну власність, відповідно до вимог статті 118 ЗК України, звернулася до Приватного підприємства «Земельний ресурс» (далі - ПП «Земельний ресурс») із заявою про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 1223582800:01:003:0789, у власність для ведення особистого селянського господарства, складений у 2019 році ПП «Земельний ресурс», погоджено ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області 04 лютого 2020 року.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській від 25 лютого 2020 року

№ 4-2563/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, загальною площею 2 га, в тому числі пасовища площею 2 га (кадастровий номер 1223582800:01:003:0789) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Право власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 зареєструвала 15 квітня 2020 року.

24 квітня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сегеста» укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_1 передала у власність ТОВ «Сегеста» земельну ділянку площею 2 га, розташовану на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223582800:01:003:0789, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Правове обґрунтування

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу з одночасним припиненням речових прав на земельну ділянку

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках

(абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України).

Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Відповідно до частини першої вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Подібні висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95-98),

від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 115),

від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі

№ 200/606/18 (пункти 63, 74) та інших.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, за умови його невідповідності закону, не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27),

від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01 лютого 2020 року

у справі № 922/614/19 (пункт 52)).

Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц

(пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 84),

від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101) та інші).

Суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі

№ 910/1809/18 (пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74) та інших.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76).

У справі, що переглядається, Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, вважаючи власником спірної земельної ділянки Вербківську об`єднану територіальну громаду, прагне витребувати майно власника від особи, яка заволоділа ним (статті 387, 388 ЦК України).

Позивач у межах розгляду справи у спорі за віндикаційним позовом може посилатися, зокрема, на незаконність спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані. Суд має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Ураховуючи наведене, суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині, проте помилилися щодо мотивів такої відмови, а тому оскаржувані судові рішення в цій частині належить змінити з викладенням мотивувальної частини судових рішень у редакції цієї постанови.

Щодо позовних вимог до ТОВ «Сегеста» про витребування земельної ділянки

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

Передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Аналізуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що спір у цій справі в частині позовних вимог Павлоградської обласної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради про витребування у ТОВ «Сегеста» земельної ділянки є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача, як власника землі, з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, державної реєстрації таких прав.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 185/9666/21.

Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін, справа в частині зазначених позовних вимог належить до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. А тому оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області про витребування земельної ділянки підлягають скасуванню, а провадження у справі в цій частині - закриттю.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19.

Вирішуючи позовні вимоги Павлоградської обласної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради суди зазначеного не врахували, а тому дійшли помилкового висновку про розгляд позовних вимог про витребування спірного нерухомого майна від юридичної особи у порядку цивільного судочинства.

Суди мали закрити провадження у справі в частині вирішення зазначених позовних вимог, оскільки спір у цій частині підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 -22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про витребування земельної ділянки підлягають скасуванню, а провадження у справі в цій частині - закриттю.

Судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2562/15-20-СГ, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24 квітня 2020 року з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Сегеста» на земельну ділянку підлягають зміні з викладенням мотивувальної частини судових рішень у редакції цієї постанови.

Верховний Суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачу його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи в частині позовних вимог до ТОВ «Сегеста» про витребування земельної ділянкидо відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2023 року в частині позовних вимог Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» про витребування земельної ділянки скасувати.

Провадження у справі № 185/9460/21 у зазначеній частині закрити.

Повідомити Павлоградську окружну прокуратуру Дніпропетровської області, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» земельної ділянки віднесено до юрисдикції господарського суду.

В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2023 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець