Постанова

від 17.07.2024 по справі 712/11960/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 712/11960/23Провадження № 22-ц/821/1151/24категорія: 310020000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Винник І.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Пироженка С.А. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси, повний текст рішення складено 06 травня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

01 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що відповідач ОСОБА_2 є її рідним батьком. На даний час вона є повнолітньою та з 01 вересня 2023 року навчається в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького на 1 курсі денної форми навчання (контракт) за спеціальністю «Початкова освіта навчально-наукового інституту педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва». Термін навчання складає 3 роки 10 місяців.

Оскільки вона навчається на денній формі навчання, вказує позивачка, вона не має змоги влаштуватися на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Крім того, вона щороку сплачує за навчання 26 000 грн. згідно з договором про надання освітніх послуг.

Вважає, що відповідач зобов`язаний їй матеріально допомагати під час навчання, оскільки вона потребує цієї допомоги та просить стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 10 000 грн., щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення нею двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на період її навчання у розмірі 2 000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 01 листопада 2023 року і до досягнення нею 23 річного віку, тобто до 31 жовтня 2026 року включно.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі в сумі 1 211 грн. 20 коп.

Суд, при прийнятті рішення, керувався тим, що ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання, судом не встановлено наявності у неї своїх доходів, і більш того достатніх доходів для свого утримання, тобто підтверджена потреба позивачки у матеріальній підтримці батьків.

Враховуючи фінансову можливість відповідача надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній доньці, суд першої інстанції вважав, що для забезпечення достатнього рівня життя повнолітньої дитини, виходячи з засад розумності та справедливості, до стягнення підлягають аліменти в розмірі 2 000 грн. щомісячно.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2024 року у резолютивній частині рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2024 року виправлено допущену описку та викладено абзац третій резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 073 грн. 60 коп.».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 04 червня 2024 року ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, постановленим при неправильному застосуванні норм матеріального права та із порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2024 року та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_2 , зокрема, мотивована тим, що судом першої інстанції невірно зазначено заробітну плату за місцем роботи у розмірі 4196,00 грн. Втім, заробітна плата за лютий та березень 2023 року складає по 3378,18 грн., що в свою чергу унеможливлює сплату аліментів у присудженому судом розмірі 2000 грн.

Також судом першої інстанції не враховано, що відповідач має захворювання, які потребують періодичного лікування.

Вказує, що судом невірно розраховано та стягнуто з відповідача судовий збір.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 є рідним батьком ОСОБА_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження від 09 листопада 2005 року.

На даний час позивач є повнолітньою особою та з 01 вересня 2023 року навчається в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького на 1 курсі денної форми навчання (контракт) за спеціальністю «Початкова освіта навчально-наукового інституту педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва», що підтверджується Довідкою навчального закладу від 22 серпня 2023 року. Термін навчання складає 3 роки 10 місяців. Дата закінчення навчання 30 червня 2027 року.

З витребуваної судом Довідки про доходи відповідача ОСОБА_2 вбачається, що за період з вересня 2023 року по лютий 2024 року відповідач отримав заробітну плату в розмірі 40 636 грн. 67 коп. після здійснення відповідних відрахувань. Заробітна плата за останні два місяці склала 4 196 грн. в місяць. З наданої до суду інформації ГУ ДПС у Черкаській області від 26.03.2024 року про доходи ОСОБА_2 за період з січня 2023 року по березень 2024 року вбачається, що з доходів ОСОБА_2 має заробітну плату, а також дохід від надання земельної ділянки с/г призначення (майнового паю) в оренду (жовтень 2023 року).

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріалисправи, перевірившизаконність іобґрунтованість рішеннясуду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Частиною першою статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18.

Згідно із частиною статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3.1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3.2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За таких обставин, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (не залежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, незалежно від форми навчання, і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати їм матеріальну допомогу.

З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 2000 грн щомісячно.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, повнолітня дитина ОСОБА_1 , дійсно навчається на денній контрактній формі навчання в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, у зв`язку із цим не має можливості працевлаштуватися, тому потребує надання матеріальної допомоги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції при визначенні конкретного розміру стягуваних аліментів 2000 грн щомісячно виходив з положень ст. ст.182,200 СК України і при визначенні конкретного розміру стягуваних аліментів правильно врахував майновий стан відповідача та можливість надання їм матеріальної допомоги на утримання доньки.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку та згідно відомостей про суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору за період з січня 2023 року по березень 2024 року вбачається, що з доходів ОСОБА_2 має заробітну плату, а також дохід від надання земельної ділянки с/г призначення (майнового паю) в оренду (жовтень 2023 року), відповідно останній має можливість утримувати повнолітню дитину на період її навчання.

Відповідач не надав будь-яких об`єктивних доказів, які б давали підстави вважати про неможливість надання ним допомоги на утримання дитини, яка навчається.

Відтак є безпідставними посилання ОСОБА_2 , що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо розміру стягуваних аліментів не звернув уваги на те, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти, оскільки має низьку заробітну плату.

У контексті наведеного не заслуговують на увагу й доводи скаржника про його незадовільний стан здоров`я та проходження ним періодичного лікування, оскільки достатніх доказів, які б підтверджували вказані обставини не надано, зокрема неможливо встановити, що витрати на лікування є непосильними для відповідача.

Оцінивши сукупність наявних по справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 зобов`язаний та має реальну можливість надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній доньці, яка продовжує навчання, а тому,суд першоїінстанції обґрунтованостягнув ізвідповідачааліменти на утримання повнолітньої доньки саме в розмірі 2000 грн щомісячно, що відповідає положенням чинного законодавства та вимогам розумності і справедливості.

Інші доводи апеляційної скарги по суті позовних вимог ОСОБА_2 не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції надано мотивування усім доводам сторін у справі, що є обов`язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Разом з тим, перевіряючи доводи скаржника про невірний розрахунок судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачкою заявлено позовні вимоги з ціною позову 10 000 грн., за які підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Проте, судом першої інстанції позовні вимоги задоволено частково на 20%.

За приписами ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь держави повинен становити 214,72 грн. (1073,60*20%:100%)

Оскільки судом невірно здійснено розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2024 року в частині стягнення судового збору, зменшивши його розмір з 1073,60 грн. на 214,72 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Розподіл судових витрат понесених в суді апеляційної інстанції не здійснюється, оскільки по суті вирішення позовних вимог рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 368,374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Соснівськогорайонного судум.Черкаси від29квітня 2024року усправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягненняаліментів наутримання повнолітньоїдитини,яка продовжуєнавчання змінити в частині суми судового збору, зменшивши його розмір з 1073,60 грн. на 214, 72 грн.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді О.М Новіков

Л.І. Василенко