Постанова

від 16.07.2024 по справі 620/2325/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/2325/24 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

суддів: Губської Л.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівської обласної ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом в.о. керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури до Чернігівської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

В. о. керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури (далі- позивач) до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської обласної ради(далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації (далі-третя особа), в якому просив про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо оформлення права власності на пам`ятку архітектури місцевого значення ''Миколаївська церква'' (охоронний №59-Чг), балансовою вартістю 54388 230 грн, що знаходиться у с. Риботин, Новгород-Сіверського району Чернігівської області та зобов`язання відповідача вжити заходів щодо оформлення права власності на пам`ятку архітектури місцевого значення ''Миколаївська церква'' (охоронний №59-Чг), балансовою вартістю 54388 230 грн, що знаходиться у с. Риботин, Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Чернігівською обласною радою протиправно не вживаються дії щодо реєстрації права власності на пам`ятку архітектури місцевого значення, що може призвести до негативних наслідків у вигляді втрати пам`ятки.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року даний позов задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що органом, уповноваженим управляти комунальним майном територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді є Чернігівська обласна рада. Суд вказав, що речові права на пам`ятку архітектури місцевого значення "Миколаївська церква" (охоронний №59-Чг), що знаходиться у с. Риботин, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області, підлягають державній реєстрації відповідно до закону. Усупереч наведеного, правовстановлюючі документи на вказану пам`ятку архітектури місцевого значення, відповідачем не оформлено, чим допущено протиправну бездіяльність.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову - відмовити повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що оскільки Перелік об`єктів комунальної власності області, до складу якого увійшов і зазначений об`єкт, є лише документом системного обліку і ведення єдиної бази даних і не встановлює факт передачі у комунальну власність заходи щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за органом місцевого самоврядування не вживались у зв`язку із об`єктивними причинами, адже у відповідача відсутня можливість надати необхідні для державної реєстрації прав документи. Разом з тим, вказує, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено строк проведення державної реєстрації прав власності з моменту передачі майна у комунальну власність, а Законом № 1952-ІУ встановлено лише строк проведення державної реєстрації прав, який обчислюється з дня подання відповідної заяви, а не строк, в якій ця заява має бути подана.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до паспорта пам`ятки архітектури національного значення, об`єкт культурної спадщини місцевого значення "Миколаївська церква", розташований у с. Риботин, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області, перебуває у комунальній власності Чернігівської обласної ради (а.с.34-40).

Згідно рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 №87-23/VII Миколаївська церква включена до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (а.с.26-29).

Відповідно до листа Коропського бюро технічної інвентаризації від 06.12.2023 № 82 право власності на пам`ятку архітектури місцевого значення - «Миколаївська церква», охоронний №59-Чг не зареєстровано, інформація щодо власників - відсутня (а.с.42).

Враховуючи наведене, виконуючий обов`язки керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до вимог частини 3-5 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон) встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до норм вказаного Закону прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні «інтереси держави», що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 вказав, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частиною першою статті 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно із частиною другою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно з ч.5 ст. 16 Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Підставою набуття права комунальної власності є передача майна комунальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Так, матеріалами справи встановлено, що на території Коропської ОТГ Новгород - Сіверського району Чернігівської області наявна пам`ятка архітектури місцевого значення, а саме: «Миколаївська церква» (охоронний № 59-Чг), взята під державну охорону рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 26.06.1989 № 130 «Про взяття під державну охорону нововиявлених пам`ятників археології, архітектури, історії та культури».

Відповідно до паспорта пам`ятки архітектури місцевого значення «Миколаївська церква» (охоронний № 59-Чг), виготовленого Науково- дослідним інститутом історії архітектури та містобудування у 2015 році, об`єкт знаходиться за адресою: с. Риботин, Коропського (нині Новгород - Сіверського) району, Чернігівської області.

Вказана пам`ятка перебуває на балансі Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації на підставі розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 22.04.1997 № 231 та включена до Переліку об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на підставі рішення Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 № 87-23/ VII.

Таким чином, пам`ятка архітектури місцевого значення «Миколаївська церква» (охоронний № 59-Чг) є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради.

Наведене свідчить, що Чернігівською обласною радою до подання даного позову до суду не виникало сумнівів щодо віднесення пам`ятки архітектури місцевого значення «Миколаївська церква» до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Згідно листа Комунального підприємства «Коропське РБТІ» Коропської селищної ради від 06.12.2023 право власності на пам`ятку архітектури місцевого значення «Миколаївська церква», розташовану у с. Риботин, Новгород - Сіверського району, Чернігівської області, не оформлено, що свідчить крім того і про відсутність технічної документації на даний об`єкт.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Згідно із статтею 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

Пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. У документі, який посвідчує право власності на пам`ятку, обов`язково вказуються категорія пам`ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію (ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Частинами першою, другою статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам`ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Системний аналіз норм законодавства засвідчує, що пам`ятки архітектури можуть перебувати у комунальній власності та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень повинні забезпечувати реалізацію державної політики у сфері володіння, користування і розпорядження об`єктами комунальної власності на відповідній території, у тому числі щодо оформлення права власності на об`єкти, що знаходяться у їх адміністративних межах.

Крім того, Чернігівською обласною радою жодних доказів перебування пам`ятки архітектури місцевого значення «Миколаївська церква» у власності інших суб`єктів надано не було.

Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до положень законів України «Про управління об`єктами державної власності», «Про Фонд державного майна України», постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 467 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності» та від 30 листопада 2005 року № 1121 «Про затвердження Методики проведення інвентаризації об`єктів державної власності» Єдиний реєстр об`єктів державної власності формується та ведеться Фондом державного майна України згідно з наданої суб`єктами управління інформацією щодо об`єктів державної власності.

Однак, до Єдиного реєстру об`єктів державної власності відомості про належність пам`ятки архітектури місцевого значення «Миколаївська церква» до державної власності не вносилися.

Крім того, у своїй апеляційній скарзі Чернігівська обласна рада посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311, якою затверджено перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

При цьому доказів, що до зазначеного переліку включено пам`ятку архітектури місцевого значення «Миколаївська церква» до суду не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що твердження Чернігівської обласної ради про перебування пам`ятки архітектури місцевого значення «Миколаївська церква» у власності держави є лише припущенням та намаганням уникнути обов`язку виконання покладених на неї державою повноважень по управлінню власним майном та забезпеченню збереження об`єктів культурної спадщини.

Поряд із цим, питання оформлення права власності на комунальне майно чітко регламентовано законодавством.

Так, згідно ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV) у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Отже, речові права на пам`ятку архітектури місцевого значення "Миколаївська церква" (охоронний №59-Чг), що знаходиться у с. Риботин, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області, підлягають державній реєстрації відповідно до закону.

Усупереч наведеного, як вірно встановлено судом першої інстанції, правовстановлюючі документи на вказану пам`ятку архітектури місцевого значення, відповідачем не оформлено, чим допущено протиправну бездіяльність.

У постанові Касаційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі № 342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Пунктами 6, 7, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком. Для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються: документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об`єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

Отже, Чернігівська обласна рада зобов`язана вжити заходів для оформлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на вказану пам`ятку архітектури.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

З наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Чернігівської обласної ради - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 16 липня 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Л.В. Губська

Є.І. Мєзєнцев