Ухвала

від 17.07.2024 по справі 346/3853/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/3853/23

Провадження № 22-з/4808/71/24

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В.В.

Суддя-доповідач Девляшевський

У Х В А Л А

17 липня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі судді Девляшевського В.А., розглянувши заяву судді Девляшевського В.А. про самовідвід у розгляді заяви представника Національного музею Голодомору-геноциду Мороз Мар`яни Зіновіївни про відвід судді Томин О.О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного музею Голодомору-геноциду, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Міністерства культури та інформаційної політики України, виконуюча обов`язків Генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду Гасиджак Леся Іванівна, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, продовження дії контракту, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2024 року,

в с т а н о в и в:

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2024 року позов ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного музею Голодомору-геноциду, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Міністерства культури та інформаційної політики України, виконуюча обов`язків Генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду Гасиджак Л.І., про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, продовження дії контракту задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства культури та інформаційної політики України № 287-к від 27.06.2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду з 05.09.2022 року. Стягнуто з Національного музею Голодомору-геноциду на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 580444,56 грн з обов`язковим відрахуванням всіх обов`язкових податків і зборів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць. Стягнуто з Міністерства культури та інформаційної політики України на користь держави 6878,04 гривень грн судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Системою автоматизованого розподілу справ здійснено розподіл даної справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2024 року по справі № 346/3853/23, провадження № 22-ц/4808/966/24 визначено колегію у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Максюта І.О., судді: Томин О.О., Фединяк В.Д.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

21 червня 2024 року від представника Національного музею Голодомору-геноциду Мороз Мар`яни Зіновіївни надійшла заява про відвід судді Томин О.О.

Згідно наказу Івано-Франківського апеляційного суду №230-в від 11.06.2024 року, суддя Томин О.О. перебувала у відпустці з 17.06.2024 по 26.06.2024 та з 27.06.2024 по 13.07.2024, а також згідно наказу №196-ос від 11.07.2024 - 15.07.2024.

Заява про відвід судді мотивована тим, що Івано-Франківський апеляційний суд розглядав справу №346/2848/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національний музей Голодомору-геноциду, про визнання незаконним наказу про звільнення, його скасування та поновлення на роботі за апеляційною скаргою Міністерства культури та інформаційної політики України на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2023 року.

До складу суду в розгляді зазначеної справи входили: суддя-доповідач Бойчук І.В. та судді Томин О.О., Девляшевський В.А.

На думку заявника, викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності судді Томин О.О. при розгляді даної справи, оскільки матеріали (обставини) справи за окремими її положеннями є тотожними та/ або схожими із матеріалами цивільної справи №346/2848/22.

Постановою від 14 червня 2023 року апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України Івано-Франківським апеляційним судом у згаданому складі суддів було залишено без задоволення.

У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, №11/1987/134/188, § 46).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, п. 45). Такі ж висновки містяться в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року.

Крім того, пункт 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, наголошує, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші, ніж перелічені у пунктах 1-4 частини першої статті 36 ЦПК України, обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

З підстав, зазначених у статтях 36, 37 ЦПК України, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Оскільки я брав участь у розгляді названої справи, на яку посилається заявниця, і ухвалював у складі суддів рішення, то вважаю, що ця обставина може викликати сумнів у моїй безсторонності та неупередженості при вирішенні даної заяви.

З метою усунення обставин, які б давали сумнів в моїй, як судді об`єктивності та неупередженості при вирішенні вказаної заяви, а також для забезпечення довіри учасників справи до судових рішень, заявлений мною самовідвід підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 36, 39, 40 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву судді Девляшевського Віталія Анатолійовича про самовідвід задовольнити.

Заяву представника Національного музею Голодомору-геноциду Мороз Мар`яни Зіновіївни про відвід судді Томин О.О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного музею Голодомору-геноциду, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Міністерства культури та інформаційної політики України, виконуюча обов`язків Генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду Гасиджак Леся Іванівна, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, продовження дії контрактупередати для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Девляшевський