Постанова

від 17.07.2024 по справі 916/923/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/923/24м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Богацької Н.С.,

Колоколова С.І.,

секретар судового засідання - Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Бєрікул Ю.В., у порядку самопредставництва;

від відповідача: Бурда Т.С., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича

на рішення Господарського суду Одеської області

від 09 травня 2024 року (повний текст складено 09.05.2024)

у справі № 916/923/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича

про стягнення 875 141,60 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Літвінов С.В.

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 17.07.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" (далі також - позивач, ТОВ „ЕРДГАЗ") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича (далі також - відповідач, ФОП Бурда О.С.) про стягнення 875 141,60 грн. заборгованості, з яких: 550 000,00 грн. основної заборгованості за спожитий газ, 60 121,15 грн. штрафу, 99 150,69 грн. пені, 32 811,77 грн. - 3% річних та 133 057,99 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу від 15.12.2021 №15/12/21/-ЕГ-126 в частині оплати вартості поставленого позивачем газу у січні-лютому 2022, у зв`язку з чим у ФОП Бурди О.С. утворилась заборгованість у розмірі 550 000,00 грн., на яку позивачем було нараховано пеню за період з 06.03.2022 по 06.09.2022, штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу та 3% річних і інфляційні втрати, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, за період з 06.03.2022 по 29.02.2024.

В процесі розгляду справи, з посиланням на ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК кодексу України, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 у справі №916/923/24 (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" 550 000,00 грн. - заборгованість за спожитий газ, пеню в розмірі 49 575,34 грн, штраф в розмірі 30 060,58 грн., 3% річних в розмірі 32 811,77 грн., інфляційні витрати в розмірі 133 057,99 грн. та судовий збір в сумі 10 501,70 грн.

У задоволенні решти вимог, а саме: у стягненні 49 575,34 грн. пені та 30 060,58 грн. штрафу - відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором в частині своєчасної оплати за поставлений газ, у зв`язку з чим за ним рахується відповідна заборгованість. Водночас, врахувавши те, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків, внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, перевіривши ступінь виконання зобов`язань відповідачем, причини неналежного виконання зобов`язань, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи, з урахування запровадженого воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, господарський суд дійшов висновку про зменшення пені на 50% та штрафу на 50%.

Разом з цим, суд, перевіривши запропонований позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Бурда Олександр Степанович звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 у справі №916/923/24 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції п.п. 1-7 глави 3 розділу 9 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та порушено ст.ст. 76-78, 80, 118, 119 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що матеріали даної справи не містять жодного належного, допустимого та достовірного доказу, зміст якого дозволив би встановити дійсну заборгованість відповідача перед позивачем за договором про постачання природного газу, а тому висновок суду першої інстанції про доведеність заборгованості ФОП Бурди О.С. перед позивачем у розмірі 550 000,00 грн. є помилковим.

Крім того, відповідач наполягає на тому, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми ст. 617 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України», оскільки суд залишив поза увагою той факт, що ФОП Бурда О.С. звільнений на період дії воєнного стану в Україні від зобов`язань, що виникли на підставі договору постачання природного газу від 15.12.2021 №15/12/21/-ЕГ-126, що прямо передбачено п.п. 8.1, 8.2 даного договору.

Водночас, у період з 01.03.2022 до 11.11.2022 м. Херсон (місце знаходження відповідача) було окуповано збройними силами РФ, що є загальновідомим фактом та підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309. Більш того, 15.06.2023 під час ракетної атаки був зруйнований належний відповідачу об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Торгова, 37, та який використовувався відповідачем для провадження підприємницької діяльності, що унеможливило здійснення ним господарської діяльності та отримання прибутку з 24.02.2022 з причин, що від ФОП Бурди О.С. не залежали та обумовлені дією форс-мажорних обставин.

При цьому, апелянт зауважує, що на виконання вимог п. 8.2 Договору №15/12/21/-ЕГ-126, він вживав заходи щодо повідомлення позивача (01.03.2022) про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання ФОП Бурдою О.С. грошових зобов`язань станом 05.03.2022, докази чого наявні в матеріалах справи.

Таким чином, на переконання скаржника, суд першої інстанції помилково визнав недоведеною обставину звільнення відповідача від виконання договірного зобов`язання на період дії форс-мажорних обставин.

Також апелянт вказує, що стягнута судом першої інстанції сума штрафу та пені є такою, що призводить до надмірного збагачення позивача, несправедливого та надмірного тягарю для ФОП Бурди О.С., який є пенсіонером, особою з інвалідністю та проживає на території ведення активних бойових дій, а також суперечить правовій природі механізму забезпечення виконання зобов`язання, у зв`язку з чим, апелянт вважає, що відповідач, в силу дії обставин непереборної сили, є звільненим від будь-яких штрафних санкцій за Договором №15/12/21/-ЕГ-126.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024, у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича на рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 у справі №916/923/24 та призначено її розгляд на 17.07.2024 року о 10:30 год. Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

18.06.2024 від ТОВ «ЕРДГАЗ» до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Зокрема, позивач зазначає, що у даному спірному випадку вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника, а обсяги - відповідно до даних Оператора ГРМ/ГТС, що узгоджується з положеннями п. 13 Розділу 2 "Правил постачання природного газу" затверджених Постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015. Оскільки акти приймання-передачі природного газу за січень-лютий 2022 сторонами у спірних правовідносинах не підписувались, то дані про фактичні обсяги споживання відповідачем природного газу у вказаний період позивач отримав саме у Оператора ГРМ. Тобто у відповідності до Правил та Договору обсяги споживання природного газу споживачем визначено та підтверджено у відповідності до законодавства і вказана обставина відповідачем не спростована.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, то ТОВ «ЕРДГАЗ» зауважує, що зобов`язання відповідача виникло за період постачання газу січень-лютий 2022, а окупація м. Херсон офіційно почалась з 01.03.2022, що у тому числі, свідчить про не доведення відповідачем неможливості виконати відповідні умови конкретного договору, у зв`язку із введення військового стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо).

У зв`язку із перебуванням у щорічній відпустці судді-члена колегії Діброви Г.І. з 01.07.2024 по 26.07.2024, розпорядженням керівника апарату суду від 12.07.2024 №235 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/923/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2024 для розгляду справи №916/923/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Колоколова С.І.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.07.2024 справа №916/923/24 прийнята до провадження вказаним складом судової колегії.

Також 15.07.2024 задоволено заяву представника ТОВ "ЕРДГАЗ" - Бєрікула Юрія Васильовича про надання йому можливості брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon". Вирішено здійснювати розгляд даної справи в режимі відеоконференції.

17.07.2024 у судове засідання з`явились представники обох сторін. Представник відповідача, виклавши свою правову позицію, підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її вимоги. Представник ТОВ «ЕРДГАЗ» проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні 17.07.2024, яке проводилось в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що 15.12.2021 між ТОВ "ЕРДГАЗ" (Постачальник) та ФОП Бурдою Олександром Степановичем (Споживач) (код ЕІС- 56ХО0004ОІМОN00N) було укладено Договір постачання природного газу №15/12/21-ЕГ-126 (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних (п. 1.3 Додатку №1) для Споживача підтверджених обсягах, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати Постачальнику вартість природного газу, у розмірі, строках та порядку, що визначені цим Договором (т. 1 а.с. 25-29).

Обов`язковою умовою для постачання природного газу Споживачу є наявність у Споживача, зокрема, укладеного з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, на підставі якого Споживач набуває право санкціоновано відбирати газ із газорозподільної системи (п. 2.2 Договору).

При цьому, відповідно до розділу 1 цього Договору, терміни, що вживаються в останньому мають наступні значення: Оператор ГРМ - оператор газорозподільної системи, до газових мереж якого підключений об`єкт Споживача - АТ «Херсонгаз»; ЕІС-код персональний код ідентифікації Споживача як суб`єкта ринку природного газу.

Постачальник передає Споживачу газ у фізичних точках входу/виходу газотранспортної системи, визначених Оператором ГТС відповідно до Правил Кодексу газотранспортної системи (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, Постачальник забезпечує постачання підтвердженого обсягу природного газу Споживачу протягом визначеного у Додатку №1 до даного Договору періоду постачання.

За умовами п. 3.2 Договору, Споживач, зокрема, 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Постачальнику заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць. У разі відсутності письмової заявки, підтвердженим обсягом газу є плановий обсяг, визначений у п. 1.3 Додатку №1 до Договору.

Згідно з абз. 4 п. 3.7 Договору, Постачальник має право контролювати обсяг споживання природного газу Споживачем, використовуючи базу даних Оператора ГТС або інформацію Споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті Споживача.

Положеннями п.п. 3.8, 3.9 Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюються актом приймання-передачі газу, який складається на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ/ГТС.

Відповідно до п. 4.1 Договору, постачання газу здійснюється за ціною, що вільно встановлюється між Постачальником та Споживачем. Ціна газу на момент укладання Договору становить:

-при умові 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки 28 333,33 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 5 666,67 грн., всього з ПДВ - 34 000,00 грн. (тридцять чотири тисячі грн.00 коп.)

- при умові 100% оплати договірного обсягу постачання газу до 25 числа місяця поставки 28 583,33 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 5 716,67 грн., всього з ПДВ - 34 300,00 грн. (тридцять чотири тисячі триста грн.00 коп.);

- при умові 100% оплати фактичного обсягу споживання газу до 18 числа місяця наступного за місяцем поставки 29 250,00 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 5 850,00 грн., всього з ПДВ - 35 100,00 грн. (тридцять пять тисяч сто грн.00 коп.)

В подальшому ціна на газ визначається на офіційному вебсайті Постачальника. У разі зміни Постачальником, така ціна є обов`язковою для Сторін даного Договору. Споживач підписанням цього Договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.

Вартість місячного договірного обсягу газу, відповідного місяця постачання, визначається як добуток Ціни Газу та планового обсягу газу, визначеного Сторонами на відповідний місяць постачання (п. 1.3 Додатку №1 або відповідної заявки).

Вартість фактично поставленого Споживачу обсягу газу, протягом відповідного місяця постачання, визначається як добуток Ціни газу та обсягу фактично поставленого Споживачу газу, за відповідний місяць постачання, згідно актів приймання-передачі.

Загальна вартість Договору складається з місячних сум вартості фактично поставлених обсягів газу Споживачеві, згідно актів приймання-передачі, складених Сторонами протягом строку дії Договору.

Пунктом 4.4, 4.10.2 Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті на поточний рахунок Постачальника.

Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток ціни, визначеної на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об`єкту Споживача, заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про ціну на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати за фактично поставлений природний газ за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць, та/або акту звіряння, та/або рахунку-акту.

Приписами п. 3.9 Договору також передбачено, що у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до Договору або в судовому порядку.

Пунктом 5.2.6 Договору встановлено, зокрема, що Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу.

Відповідно до п. 6.1 Договору, за невиконання, або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, що встановлена цим Договором та чинним законодавством України.

У разі проведення Споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за Договором, він у безспірному порядку повинен сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченого платежу (п. 6.2 Договору).

Згідно з п. 8.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків щодо Договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дій. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п. 8.2 Договору).

За умовами п. 8.3 Договору, сторони зобов`язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючи документи відповідно до законодавства.

Пунктом 8.4 Договору встановлено, що настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку.

Положеннями п. 8.5 Договору передбачено, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику за газ, який був поставлений до їх виникнення.

Відповідно до п. 9.5 Договору, всі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром або вручені особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або дата поштового штемпелю відділу зв`язку одержувача. Оперативний обмін інформацією здійснюється між сторонами, у порядку, визначеному у Додатку №1 до Договору.

Договір, у відповідності з п. 9.9, набирає чинності з моменту його підписання та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Даний Договір підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками обох суб`єктів господарювання.

З боку ТОВ «ЕРДГАЗ» Договір підписаний О.Г. Чернегою (на підставі довіреності).

У матеріалах справи наявна заява від Споживача-ФОП Бурди О.С. про приєднання до умов договору розподілу природного газу від 30.12.2015№1-3831КТ (для споживача, що не є побутовим), згідно з якою відповідачу присвоєно ЕІС - код 56ХО0004ОІМОN00N; місцезнаходження точок комерційного обліку: м. Херсон, вул. 21 Січня, 37 та м. Гола пристань, вул. 1 Травня, 9 (т. 1 а.с. 91).

Відповідно до відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС- кодом 56ХО0004ОІМОN00N, останній протягом січня-лютого 2022 спожив 16 328,18 куб.м газу (т. 1 а.с. 18), а саме:

- у січні 2022 - 8888,72 куб. м. газу,

- у лютому 2022 - 7439,46 куб. м. газу.

Додатком №1 до Договору від 15.12.2021 №15/12/21-ЕГ-126 визначено: період постачання газу Споживачу: з січня по грудень 2022; запланований місячний обсяг постачання газу, зокрема: січень - 10 тис. куб. м., лютий - 10 тис. куб. м., березень - 10 тис. куб. м.; точка контакту Постачальника: м. Херсон, вул. Петренко, 18, офіс 602, контактна особа - Чернега О.Г., електронна пошта Постачальника для оперативного обміну інформацією: ІНФОРМАЦІЯ_1 /

Додаток підписаний сторонами та скріплений їх печатками (т. а.с. 30).

Судова колегія звертає увагу на те, що у матеріалах справи не міститься доказів направлення ТОВ «ЕРДГАЗ» або вручення відповідачу для підпису актів приймання-передачі природного газу за січень-лютий 2022.

Разом з тим, за твердженням позивача, у зв`язку з відсутністю підписаних відповідачем актів приймання-передачі за період січень 2022 - лютий 2022, позивач звернувся до Оператора ГРМ з запитом щодо надання відповідних даних, за результатом чого отримав лист АТ "Херсонгаз" від 04.03.2024 вих. № 240304/1058/311 від 04.03.2024, відповідно до якого ТОВ «ЕРДГАЗ» у січні-лютому 2022 здійснив постачання природного газу ФОП Бурді О.С. в обсязі 16,328 тис. м3 на загальну суму 741 647,32 грн., що в свою чергу підтверджується карткою рахунка контрагента за зазначений період (т. 1 а.с.31).

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не у повному обсязі, отже, не виконував господарські зобов`язання у визначений Договором строк, внаслідок чого за відповідачем рахується основна заборгованість за поставлений позивачем природний газ на суму 550 000,00 грн., на яку Постачальник здійснив нарахування штрафу в розмірі 60 121,15 грн., пені в розмірі 99 150,69 грн., 3% річних в розмірі 32 811,77 грн. та інфляційних втрат в розмірі 133 057,99 грн. і звернувся до суду з відповідним позовом.

Розрахунок штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (т. 1 а.с. 14-16, 21-22).

В свою чергу, посилаючись на форс-мажорні обставини, відповідач вважає, що він повинен бути звільненим від відповідних зобов`язань, з урахуванням наданих ним доказів щодо надсилання позивачу повідомлення від 01.03.2022 про настання обставин непереборної сили та неможливості виконання з боку ФОП Бурди О.С. розрахунків за Договором постачання природного газу від 15.12.2021 №15/12/21-ЕГ-126 (т. 1 а.с. 58-59).

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Щодо стягнення суми основної заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у даній справі стосуються сфери постачання природного газу.

За положеннями ч. 1ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу постачальником здійснюється на підставі відповідного договору. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну отриманого товару.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стосовно аргументів апелянта відносно того, що матеріали даної справи не містять жодного належного, допустимого та достовірного доказу, зміст якого дозволив би встановити дійсну заборгованість відповідача перед позивачем за договором про постачання природного газу, виходячи з того, що позивачем не надано підписаних (узгоджених з відповідачем) актів приймання-передачі природного газу, то судова колегія відхиляє відповідні твердження з огляду на наступне.

Дійсно, умовами Договору передбачено підписання сторонами актів приймання-передачі природного газу, на підставі яких Споживач розраховується з Постачальником, виходячи з інформації щодо спожитого ним газу.

Доказів вручення або направлення відповідачу таких актів у матеріалах справи не міститься.

Водночас, судова колегія наголошує, що ФОП Бурда О.С. є суб`єктом ринку природного газу (як Споживач) та має ЕІС-код, який є персональним номером для ідентифікації суб`єкту ринку природного газу у газотранспортній інформаційній системі України та є необхідною умовою для газопостачання як побутовим, так і непобутовим споживачам, оскільки використовуються для обліку природного газу.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827, були затверджені Правила постачання природного газу.

Пунктом 3 розділу І Правил постачання природного газу визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Споживач, що не є побутовим, автоматично виключається з Реєстру споживачів діючого постачальника на Інформаційній платформі з дня початку періоду постачання природного газу постачальником.

Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача.

Також, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2493 затверджено Кодекс газотранспортної системи, який є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Відповідно до пунктів 1 та 2 гл. 4 розділу IV Кодексу ГТС, інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; інформацію про всіх суб`єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; інформацію про фактичне добове споживання; інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи.

Згідно з п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС, у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та може використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених Кодексом ГТС.

Веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень, (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Усі операції, що здійснюються через інформаційну платформу, зберігаються з інформацією щодо відповідного користувача інформаційної платформи та часу здійснення операції.

Отже, суб`єкти ринку природного газу мають право доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Таким чином, як позивач, так і відповідач мають можливість відстежувати обсяг природного газу, що поставляється/споживається суб`єктом ринку газопостачання, згідно з ЕІС-кодом такого суб`єкту.

Отже, ТОВ «ЕРДГАЗ» провів нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, яки були отримані ним в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Крім того, судова колегія враховує, що поставка природного газу здійснювалась на підставі відповідного Договору, а не актів приймання - передачі. Акт засвідчує лише здійснення господарської операції та є первинним документом, який є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Тобто, акт приймання-передачі газу не є документом, що існує сам по собі, він передбачений відповідним Договором; відповідач погоджувався з даною умовою та її не оскаржував. Підписаним сторонами Договором про постачання природного газу від 15.12.2021 №15/12/21-ЕГ-126 було зазначено, що приймання газу переданого Постачальником Споживачу у відповідному місяці поставки оформлюється саме актом приймання-передачі газу.

Як зазначалось вище, відповідно до відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС- кодом 56ХО0004ОІМОN00N (вказаний код присвоєно споживачу ФОП Бурді О.С.), протягом січня-лютого 2022 ФОП Бурда О.С. спожив 16 328,18 куб.м газу (т. 1 а.с. 18), а саме:

- у січні 2022 - 8888,72 куб. м. газу,

- у лютому 2022 - 7439,46 куб. м. газу.

Вказані дані Оператора ГТС відповідачем не спростовано будь-яким доказом.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія зазначає, що аргументи апелянта стосовно того, що матеріали даної справи не містять жодного належного, допустимого та достовірного доказу щодо розміру фактичної заборгованості відповідача перед позивачем за договором про постачання природного газу, є помилковими.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 Цього кодексу).

З огляду на те, що у матеріалах справи наявні докази споживання відповідачем у січні-лютому 2022 газу, що поставлявся ТОВ "ЕРДГАЗ", враховуючи вищенаведені обставини даної справи та приписи чинного законодавства, судова колегія зазначає, що Договір поставки природного газу є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим Договором.

Апеляційна колегія звертає увагу на те, що контррозрахунків основного боргу відповідачем суду не надано, що свідчить про згоду відповідач із заявленим позивачем обсягом спожитого ФОП Бурдою О.С. природного газу, а тому позовна вимога щодо стягнення 550 000,00 грн. основної заборгованості за спожитий ФОП Бурда О.С. газ протягом січня-лютого 2022 є обґрунтованою.

Щодо звільнення відповідача від виконання договірного зобов`язання на період дії форс-мажорних обставин.

В апеляційній скарзі ФОП Бурда О.С. наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з існуючими в Україні форс-мажорними обставинами, а саме: військовою агресією Російської Федерації.

Враховуючи те, що відповідні доводи апелянта стосуються, у тому числі, незгоди останнього з неврахуванням судом першої інстанції форс-мажорних обставин, підтвердженням яких є лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 (адреса посилання: https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf), апеляційна колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічний за змістом припис міститься у ч. 1 ст. 74 названого Кодексу.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1).

Приписами ст. 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом; якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Апеляційний суд зазначає, що господарським процесуальним законодавством передбачено чіткий порядок надання доказів до суду. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку апелянт вважає, що він підлягає звільненню від виконання зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 218 ГК України, внаслідок настання форс-мажорних обставин, які є загальновідомими, про що свідчать, зокрема, Указ Президента України від 24.02.2022 №64/202 про введення в Україні воєнного стану, який діє по теперішній час та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

При цьому, наявність форс-мажорних обставин повинна бути засвідчена Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" шляхом видачі сертифіката, який для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

За змістом ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що форс мажорні-обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, у будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Крім того, у ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Отже, єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.

При цьому, таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовились, однак, це не пов`язує суд, у випадку виникнення спору між сторонами, щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Відтак, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що ФОП Бурда О.С. не надано до матеріалів справи відповідного сертифікату про наявність форс-мажорних обставин, виданого відповідачу щодо засвідчення відповідних обставин, які вплинули на діяльність безпосередньо останнього - ФОП Бурди О.С.

У цьому контексті колегією суддів враховується те, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому, Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду даної справи воєнний стан в Україні триває.

У зв`язку з цим, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія РФ проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Однак, вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22.

Також, як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Враховуючи вказане, колегія суддів констатує, що лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретно щодо правовідносин між ТОВ «ЕРДГАЗ» та ФОП Бурди О.С. в частині обов`язку останнього сплачувати вартість спожитого природного газу за відповідним Договором постачання природного газу від 15.12.2021 №15/12/21-ЕГ-126.

При цьому, апеляційна колегія зазначає, що відповідач-1 не був позбавлений можливості звернутися до ТПП України за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, та довести дію відповідних форс-мажорних обставин в межах актуальних для нього правових питань.

Ураховуючи викладене, доводи апелянта та його посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 колегією суддів відхиляються.

Більш того, апеляційна колегія наголошує, що положення ст. 617 Цивільного кодексу України, які кореспондуються зі ст. 218 Господарського кодексу України, на яку посилається апелянт в апеляційній скарзі, передбачають можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, а не від виконання цих зобов`язань в цілому.

Так, з ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до положень абз. 1 ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань (як і не змінює строків такого виконання); цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2024 у справі №913/308/23.

Крім того, у своїй постанові від 21.08.2022 у справі №910/15264/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу на те, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання.

Зокрема, суд касаційної інстанції вказав, що «Продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань внаслідок форс-мажору чи інших обставин є можливим лише якщо сторони це прямо вказали в умовах договору, або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин».

Даний висновок Верховного Суду говорить про те, що навіть, якщо під час війни сторона не можете виконати свої зобов`язання за договором - це не зміна умов договору, а звільнення від сплати штрафних санкцій.

Вказане узгоджується і з положеннями Договору про постачання природного газу від 15.12.2021 №15/12/21-ЕГ-126, в якому передбачено звільнення сторони від відповідальності (а не від договірного зобов`язання) за часткове або повне невиконання обов`язків щодо Договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 8.1 Договору).

При цьому, настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку (п. 8.4 Договору), тобто, як встановлено вище, шляхом надання контрагенту саме сертифікату ТПП, якого відповідач не отримував.

Крім того, сторонами було чітко узгоджено, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику за газ, який був поставлений до їх виникнення (п. 8.5 Договору).

У цьому контексті судова колегія звертає увагу, що стягнення основної заборгованості відповідача заявлено позивачем за січень-лютий 2022, тобто за період, який виник до введення в Україні воєнного стану та окупації з боку РФ м. Херсон та Херсонської області.

Водночас, як зазначалось вище, відсутність у боржника (відповідача) необхідних коштів не вважаються обставинами дії непереборної сили.

Таким чином, твердження апелянта про те, що він звільнений на період дії воєнного стану в Україні від зобов`язань, що виникли на підставі Договору постачання природного газу від 15.12.2021 №15/12/21/-ЕГ-126, є хибними.

Щодо звільнення відповідача від сплати пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за невиконання договірного зобов`язання.

Як зазначалось вище, згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що під випадком ("casus") в практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов`язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов`язаний або якщо на місці боржника була б інша особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п.п. 6.1, 6.2 Договору від 15.12.2021 №15/12/21/-ЕГ-126 визначено, що за невиконання, або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, що встановлена цим Договором та чинним законодавством України. У разі проведення Споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за Договором, він у безспірному порядку повинен сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченого платежу.

Із наведеного випливає, що штраф, пеня, 3% річних та інфляційні втрати сплачуються боржником у разі прострочення ним виконання договірного зобов`язання з його вини.

Водночас, виходячи з вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. ІІри цьому доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» ( «beyond reasonable doubt» ). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу ві ро гідностей» ... Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, що з огляду на те, що позивач здійснив нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне розрахування з боку ФОП Бурди О.С. за поставлений йому природний газ, слід дослідити підстави невиконання боржником своїх зобов`язань за Договором поставки природного газу.

У даному випадку відповідач наполягає на тому, що йому не надавались акти приймання-передачі споживаного ним газу, в яких визначався відповідний обсяг останнього, а тому, відповідно, ФОП Бурда О.С. не був поінформований саме ТОВ «ЕРДГАЗ» про визначену останнім суму до сплати за спожитий відповідачем газ впродовж січня-лютого 2022

В контексті наведеного судова колегія враховує, що за умовами п. 4.1 Договору ціна природного газу не є сталою, у зв`язку з чим вартість фактично поставленого Споживачу обсягу газу, протягом відповідного місяця постачання, визначається як добуток Ціни газу та обсягу фактично поставленого Споживачу газу, за відповідний місяць постачання, згідно актів приймання-передачі, які відповідно до п.п. 3.8, 3.9 Договору засвідчують фактичний обсяг газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному місяці поставки, та повинні бути оформлені сторонами.

Разом з цим, за умовами п. 4.4 Договору, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць, та/або акту звіряння, та/або рахунку-акту.

Отже, апеляційний суд вважає, що позивач має надати суду докази на підтвердження дати оформлення сторонами актів приймання-передачі газу за розрахунковий місяць, як факту обізнаності ФОП Бурди О.С. про суму, яка підлягає оплаті з боку відповідача.

Проте, дослідивши матеріали справи, судова колегія зазначає, що в останніх відповідних доказів не міститься. Позивачем не спростовується факт не надсилання відповідачу передбачених Договором документів, у якості підстави для оплати Споживачем вартості спожитого ним природного газу. У матеріалах справи не міститься жодного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на підтвердження отримання відповідачем будь-якого відповідного відправлення від позивача або розписки в особистому отриманні будь-якого акту приймання-передачі природного газу.

Відтак, відсутність доказів вручення відповідачу актів-приймання передачі із вказаною датою їх отримання ФОП Бурдою О.С. свідчить про відсутність необхідної інформації, за допомогою якої можна визначити факт існування певних обставин, а саме: встановленої відповідачу до сплати суми вартості спожитого ним природного газу.

Вимоги про сплату заборгованості Постачальником Споживачу також не надсилалось.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність.

У даному випадку апеляційна колегія звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Отже, оцінюючи в сукупності наведене, судова колегія зазначає про відсутність вини ФОП Бурди О.С. в невиконанні зобов`язань за Договором від 15.12.2021 №15/12/21-ЕГ-126, оскільки позивачем не доведено належне направлення відповідачу та отримання останнім від ТОВ «ЕРДГАЗ» актів приймання-передачі спожитого газу для підтвердження обізнаності відповідача про нараховану йому суму до сплати.

Разом з цим, пунктом 9.5 Договору визначено, що всі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром або вручені особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або дата поштового штемпелю відділу зв`язку одержувача. Оперативний обмін інформацією здійснюється між сторонами, у порядку, визначеному у Додатку №1 до Договору.

Оскільки невиконання Договору відповідачем щодо сплати кошів перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із невиконанням позивачем договірних зобов`язань щодо повідомлення відповідача про виставлену йому до сплати суму, відповідач не має бути притягненим до господарсько-правової відповідальності за порушення зобов`язання. У даному випадку відповідачем були порушені грошові зобов`язання внаслідок випадку (за відсутності вини).

Окремо судова колегія наголошує на тому, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку судом першої інстанції не було з`ясовано усі обставини, що мають значення для справи; наявна недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; наявна невідповідність висновків суду, встановленим обставинам справи та було неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню в частині задоволення вимог позивача щодо стягнення визначених ним сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Керуючись ст. ст. 232, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 у справі №916/923/24 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРДГАЗ» задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" 550 000,00 грн. заборгованість за спожитий природний газ у січні-лютому 2022.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.».

Доручити Господарському суду Одеської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ.

Матеріали справи №916/923/24 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний 18.07.2024.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Богацька Н.С.

Суддя Колоколов С.І.