Постанова

від 11.12.2024 по справі 916/923/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/923/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" участі не брали,

від Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.09.2024 про відмову у розстроченні виконання рішення, прийняту суддею Літвіновим С.В., м. Одеса, повний текст складено 30.09.2024,

у справі №916/923/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича

про стягнення 875 141,60 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 875141,60 грн, з яких: 550000 грн основної заборгованість за спожитий газ, 60121,15 грн штрафу, 99150,69 грн пені, 32811,77 грн 3% річних та 133057,99 грн інфляційних втрат.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 11.03.2024 відкрито провадження у справі №916/923/24.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 у справі №916/923/24 позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" 550000 грн заборгованості за спожитий газ, пеню у розмірі 49575,34 грн, штраф у розмірі 30060,58 грн, 3% річних у розмірі 32811,77 грн, інфляційні втрати у розмірі 133057,99 грн та судовий збір у сумі 10501,70 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 частково задоволено апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича; частково скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 у справі №916/923/24; позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" 550000 грн заборгованості за спожитий природний газ у січні-лютому 2022 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

25.07.2024 на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі №916/923/24 місцевим господарським судом було видано наказ про його примусове виконання.

25.07.2024 до суду першої інстанції від Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича надійшла заява б/н від 25.07.2024 (вх.№2-1235/24 від 25.07.2024), в якій останній з урахуванням поданих в подальшому письмових уточнень б/н від 13.09.2024 (вх.№33408/24 від 13.09.2024) просив розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі №916/923/24 строком на 1 рік шляхом сплати Фізичною особою-підприємцем Бурдою Олександром Степановичем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" заборгованості у розмірі 500000 грн за наступним графіком: 17.10.2024 41666,67 грн; 17.11.2024 41666,67 грн; 17.12.2024 41666,67 грн; 17.01.2025 41666,67 грн; 17.02.2025 41666,67 грн; 17.03.2025 41666,67 грн; 17.04.2025 41666,67 грн; 17.05.2025 41666,67 грн; 17.06.2025 41666,67 грн; 17.07.2025 41666,67 грн; 17.08.2025 41666,67 грн; 17.09.2025 41666,67 грн.

Зазначена заява обґрунтована неможливістю негайного виконання Фізичною особою-підприємцем Бурдою Олександром Степановичем судового рішення у даній справі, яка зумовлена існуванням незалежних від нього негативних обставин у вигляді окупації Херсонської територіальної громади у період з 01.03.2024 по 11.11.2022, ведення активних бойових дій на території Херсонської територіальної громади у період з 01.03.2023 по теперішній час та руйнування нерухомого майна відповідача, яке він використовував для провадження підприємницької діяльності, внаслідок ракетної атаки, а також з огляду на пенсійний вік відповідача та наявність нього проблем зі здоров`ям (інвалідність ІІ групи), у зв`язку з чим останній не зі своєї вини позбавлений можливості знайти вид заробітку, який би дозволив оперативно отримати дохід у розмірі 550000 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2024 у справі №916/923/24 (суддя Літвінов С.В.) відмовлено у задоволенні вищенаведеної заяви б/н від 25.07.2024 (вх.№2-1235/24 від 25.07.2024) про розстрочення виконання рішення.

Дана ухвала суду мотивована тим, що недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами для розстрочення виконання рішення судового рішення, яке до того ж в силу частини п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, що безпідставно не враховано заявником, який запропонував графік, що передбачає порушення встановленого процесуальним законом річного строку.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Фізична особа-підприємець Бурда Олександр Степанович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.09.2024 у справі №916/923/24 та ухвалити постанову, якою розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі №916/923/24 строком на 1 рік шляхом сплати Фізичною особою-підприємцем Бурдою Олександром Степановичем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" заборгованості у розмірі 500000 грн за наступним графіком: 17.10.2024 41666,67 грн; 17.11.2024 41666,67 грн; 17.12.2024 41666,67 грн; 17.01.2025 41666,67 грн; 17.02.2025 41666,67 грн; 17.03.2025 41666,67 грн; 17.04.2025 41666,67 грн; 17.05.2025 41666,67 грн; 17.06.2025 41666,67 грн; 17.07.2025 41666,67 грн; 17.08.2025 41666,67 грн; 17.09.2025 41666,67 грн.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що у поданій ним заяві про розстрочення виконання рішення наведено обставини, які суд першої інстанції повинен був врахувати відповідно до вимог частини четвертої статті 331 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі ступінь вини відповідача у виникненні спору, стан його здоров`я, матеріальне становище та надзвичайні події у вигляді тимчасової окупації території, на якій Фізична особа-підприємець Бурда Олександр Степанович здійснював свою господарську діяльність з використанням майна, яке в подальшому було зруйноване внаслідок ракетного обстрілу. Крім того, за твердженням апелянта, місцевий господарський суд мав можливість в межах своїх дискреційних повноважень встановити графік розстрочення з дотриманням встановленого законом річного строку, який був би відмінний від графіку, запропонованого відповідачем, між тим Господарський суд Одеської області такою можливістю безпідставно не скористався, відмовивши у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення у повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 21.10.2024 у справі №916/923/24 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 05.11.2024.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.09.2024 у справі №916/923/24 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 11.12.2024 о 10:00.

У судовому засіданні 11.12.2024 представники сторін участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами оскарження ухвали (а.с.125, 126), при цьому апелянт подав до суду апеляційної інстанції заяву б/н від 11.12.2024 (вх.№3710/24/Д2 від 11.12.2024) про розгляд справи за відсутності останнього та його представника.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 1291 КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За умовами частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.

За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

В силу частин першої, п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Частинами третьою, четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка вчиняється останнім за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

При цьому колегією суддів враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, вказана норма процесуального закону не вимагає.

Законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення (розстрочення) виконання, визначено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки (розстрочення) та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Аналогічну правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 16.10.2020 у справі №905/2912/15.

Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. При цьому розстрочення є можливим при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками, декілька індивідуально визначених речей тощо).

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява №6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00).

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Розстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.09.2020 у справі №905/30/16, від 14.07.2020 у справі №908/1884/19 та від 16.01.2020 у справі №910/1820/19.

Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Водночас чинним законодавством України не передбачено вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки (розстрочення), натомість встановлено лише критерії для визначення таких обставин. Зокрема, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Крім того, обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні, а тому не є підставами для надання відстрочки або розстрочення виконання рішення обставини, які зумовлені суб`єктивним фактором і неправомірною поведінкою самого боржника.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зауважує на тому, що відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За умовами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями статті 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують її аргументи. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Дослідивши наявні у матеріалах оскарження ухвали докази, колегія суддів вбачає, що Бурда Олександр Степанович є фізичною особою-підприємцем з 10.08.1999.

Зареєстрованим місцезнаходженням відповідача є АДРЕСА_1 , а єдиним зареєстрованим видом економічної діяльності останнього виступає надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20).

Відповідачу на праві власності належать нежитлові приміщення та спортивний комплекс, які знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Торгова, 37, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №372505993 від 02.04.2024.

У зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Вказаний указ затверджено Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України №2102-IX від 24.02.2022. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, внаслідок чого останній триває до теперішнього часу.

У період з 01.03.2022 до 11.11.2022 місто Херсон було окуповане агресором, що є загальновідомим фактом та підтверджується наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022 та №309 від 22.12.2022, а в подальшому після деокупації продовжує вважатися територією можливих бойових дій.

15.06.2023 внаслідок бомбардування агресором міста Херсон належному відповідачу об`єкту нерухомого майна за адресою: м. Херсон, вул. Торгова, 37, було завдано значних руйнувань, за фактом чого відкрито кримінальне провадження №12023231040001201, яке проводиться СВ Управління Служби безпеки України в Херсонській області, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудового розслідування від 15.06.2023.

В акті комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, б/н від 06.07.2024, зазначено, що за результатами обстеження об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Херсон, вул. Торгова, 37 встановлено наявність пошкоджень несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо часткового демонтажу частини об`єкта або його окремих конструкцій, підсилення об`єкта або його окремих несучих та огороджувальних конструкцій, у зв`язку з чим рекомендовано виконання робіт із відновлення шляхом капітального ремонту.

Згідно з витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації від 09.07.2024 ступінь пошкоджень окремих конструкцій вищенаведеного об`єкта нерухомого майна варіюється від 41% до 80%.

У матеріалах оскарження ухвали також міститься фотофіксація відповідних руйнувань нерухомого майна за адресою: м. Херсон, вул. Торгова, 37.

За таких обставин, істотне пошкодження об`єкта нерухомого майна, яке не може бути використане відповідачем з метою здачі в оренду внаслідок його непридатності для використання та експлуатації до проведення ремонтно-відновлювальних робіт, є винятковою обставиною, яка ускладнює майновий стан Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича та, як наслідок, утруднює одномоментне виконання відповідачем постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі №916/923/24.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позиція, викладеною в постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №905/1885/18, про те, що обставина перебування відповідача у стані економічної кризи у зв`язку з проведенням бойових дій перешкоджає повному відновленню його виробничої діяльності, носить винятковий характер і ускладнює виконання судового рішення.

Крім того, Бурда Олександр Степанович є пенсіонером ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та особою, з інвалідністю II групи безстроково, що підтверджується довідкою №042882 від 20.07.2006.

Відтак пенсійний вік відповідача та стан його здоров`я об`єктивно обмежують його працездатність, у зв`язку з чим значно ускладнена можливістю останнього знайти вид заробітку, який би дозволив оперативно отримати дохід у розмірі 550000 грн для негайного виконання судового рішення у даній справі.

Однак, постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд безпідставно не надав оцінки зазначеним вище обставинам існування ускладнень у здійсненні Фізичною особою-підприємцем Бурдою Олександрою Степановичем своєї господарської діяльності зі здачі в оренду належного йому майна та стану здоров`я останнього, натомість формально послався на те, що твердження заявника про його скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що Фізична особа-підприємець Бурда Олександр Степанович має потенційне джерело для сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" грошових коштів на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі №916/923/24 у вигляді отримання доходу на підставі укладених відповідачем, як орендодавцем, договорів оренди нежитлового приміщення №4-12 від 01.01.2024 та №4-44 від 01.01.2024, що свідчить про реальну можливість боржника здійснити добровільне погашення заборгованості не негайно (одномоментно), а на умовах розстрочення.

Отже, надання розстрочення виконання судового рішення дозволить відповідачеві отримати дохід, який в подальшому спрямувати на погашення заборгованості перед позивачем, що відповідає інтересам обох сторін.

Водночас апеляційний господарський суд наголошує на тому, що розстрочення виконання рішення жодним чином не зменшує суму грошових коштів, яка має бути сплачена відповідачем на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі №916/923/24, натомість таке розстрочення забезпечить реальне виконання останнім цього рішення без накопичення боргів, тобто дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), передбачаючи щомісячну сплату відповідачем частини загальної суми заборгованості, тим більше, що тривалість відповідного розстроченням для стягувача не є надмірною та підлягає визначенню з урахуванням дозволених процесуальним законом меж (1 рік з дня ухвалення такого рішення).

При цьому, звертаючись з заявою про розстрочення виконання судового рішення б/н від 25.07.2024 (вх.№2-1235/24 від 25.07.2024) у редакції письмових уточнень б/н від 13.09.2024 (вх.№33408/24 від 13.09.2024), відповідачем безпідставно залишено поза увагою імперативні приписи частини п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України про те, що відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, у зв`язку з чим задоволення вказаної заяви Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича у повному обсязі призвело б до порушення конкретно встановленого процесуальним законом максимального строку, на який допускається таке відстрочення.

Проте, визначення періоду розстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду. Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким (постанова Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №926/4693/23).

Таким чином, беручи до уваги можливість господарського суду в межах своїх дискреційних повноважень встановити графік розстрочення з дотриманням встановленого законом річного строку, який був би відмінний від графіку, запропонованого відповідачем, сама по собі обставина недотримання Фізичною особою-підприємцем Бурдою Олександром Степановичем приписів частини п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розстрочення не може слугувати безумовною підставою для відмови у задоволення заяви про розстрочення у повному обсязі безвідносно до підтверджених за допомогою належних доказів виняткових обставин, які свідчать про наявність правових підстав для надання заявникові такого розстрочення.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на не подання позивачем до господарського суду жодного доказу на підтвердження погіршення його фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні його діяльності чи завдання останньому збитків в результаті розстрочення виконання судового рішення у даній справі, беручи до уваги зумовлені об`єктивними і надзвичайними обставинами (широкомасштабною військовою агресією проти України) перешкоди у повноцінному здійсненні господарської діяльності відповідача, які зумовлюють погіршення фінансового становища останнього і недостатність у нього коштів для одномоментного погашення боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ", а також фактор стану здоров`я заявника (пенсійний вік та інвалідність), колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, користуючись дискреційними повноваженнями, наданими положеннями чинного законодавства, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича б/н від 25.07.2024 (вх.№2-1235/24 від 25.07.2024) у редакції письмових уточнень б/н від 13.09.2024 (вх.№33408/24 від 13.09.2024) та розстрочення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі №916/923/24 строком на 8 місяців шляхом сплати боргу рівними частинами, що є адекватним проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами законодавства, яке регулює порядок виконання судових рішень, у тому числі і можливість розстрочення їх виконання на строк, який не може перевищувати одного року з дня їх ухвалення.

За таких обставин, ухвала Господарського суду Одеської області від 23.09.2024 про відмову у розстроченні виконання рішення у справі №916/923/24 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича б/н від 25.07.2024 (вх.№2-1235/24 від 25.07.2024) у редакції письмових уточнень б/н від 13.09.2024 (вх.№33408/24 від 13.09.2024) та, відповідно, розстрочення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі №916/923/24 шляхом сплати Фізичною особою-підприємцем Бурдою Олександром Степановичем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" заборгованості у розмірі 550000 грн за наступним графіком: 68750 грн до 17.12.2024, 68750 грн до 17.01.2025, 68750 грн до 17.02.2025, 68750 грн до 17.03.2025, 68750 грн до 17.04.2025, 68750 грн до 17.05.2025, 68750 грн до 17.06.2025, 68750 грн до 17.07.2025.

Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284, 331 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.09.2024 про відмову у розстроченні виконання рішення у справі №916/923/24 скасувати.

Заяву Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича про розстрочення виконання судового рішення б/н від 25.07.2024 (вх.№2-1235/24 від 25.07.2024) у редакції письмових уточнень б/н від 13.09.2024 (вх.№33408/24 від 13.09.2024) задовольнити частково.

Розстрочити виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі №916/923/24 шляхом сплати Фізичною особою-підприємцем Бурдою Олександром Степановичем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" заборгованості у розмірі 550000 грн за наступним графіком: 68750 грн до 17.12.2024, 68750 грн до 17.01.2025, 68750 грн до 17.02.2025, 68750 грн до 17.03.2025, 68750 грн до 17.04.2025, 68750 грн до 17.05.2025, 68750 грн до 17.06.2025, 68750 грн до 17.07.2025.

У задоволенні решти заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.12.2024.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук