Ухвала

від 16.07.2024 по справі 583/5052/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 липня 2024 року

м. Київ

справа № 583/5052/23

провадження № 61-9281ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 23 травня 2024 року у справі за позовом Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2023 року Охтирська міська рада Охтирського району Сумської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою на суму 291 590,70 грн.

Рішенням від 13 грудня 2023 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області відмовив задоволенні позовних вимог Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області.

Постановою від 23 травня 2024 року Сумський апеляційний суд скасував рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 грудня 2023 року та ухвалив нове судове рішення, яким стягнув з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910200000:11:014:0061, площею 0,2326 га без правовстановлюючих документів (договору оренди) в розмірі 247 852,10 грн.

У червні 2024 року представник Котляревський С. О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 23 травня 2024 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

22 листопада 2023 року Конституційний Суд України у рішенні у справі № 10-р(II)/2023 визнав пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення коштів у сумі 291 590,70 грн, тобто ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить 3 028,00 грн.

Враховуючи наведене, судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

Як на виняткові обставини, які можуть слугувати підставою для перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у справі з ціною позову, нижчою суми двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, заявник посилається на те, що касаційна скарга містить питання, яке має значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки на його переконання у чинному правозастосуванні відсутня єдність щодо розгляду певного питання.

Проте, такі доводи не заслуговують на увагу з огляду на те, що заявник не довів суперечність правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, яку на переконання заявника було неправильно застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі потребує належних, фундаментальних обґрунтувань.

З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не доведені, а колегія суддів наявність таких винятків не встановила.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням того, що заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 261, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 23 травня 2024 року у справі за позовом Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров