Ухвала

від 18.07.2024 по справі 761/15429/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 липня 2024 року

м. Київ

справа № 761/15429/22

провадження № 61-9983ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київський міський клінічний ендокринологічний центр» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Комунального некомерційного підприємства «Київський міський клінічний ендокринологічний центр» (далі - КНП «КМКЕЦ»), в якому просив суд:

- визнати незаконним і скасувати наказ КНП «КМКЕЦ» від 29 червня 2022 року № 60 «Про звільнення у зв`язку із скороченням посади»;

- поновити на посаді лікаря ортопеда-травматолога амбулаторно-консультативного відділення КНП «КМКЕЦ» з 03 липня 2022 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 травня

2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 до КНП «КМКЕЦ» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді залишено без задоволення.

11 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

У касаційній скарзі заявник заявив клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги.

Клопотання обґрунтовано тим, що копію постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року заявником отримано 12 червня 2024 року, що підтверджено доказами.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року зареєстрована 28 травня 2024 року, забезпечено надання загального доступу - 28 травня 2024 року.

Враховуючи викладене клопотання заявника підлягає задоволенню.

Однак, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування пункту 1 статті 40, статті 42 КЗпП України.

Проте існує численна судова практика щодо правової позиції Верховного Суду щодо застосування пункту 1 статті 40, статті 42 КЗпП України у подібних правовідносинах.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для подачі касаційної скарги.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць