Ухвала

від 11.07.2024 по справі 752/7818/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «УКРГЕОЗЕМПРОЕКТ» на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 вересня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22.09.2023 задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення 11.07.2023 обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем здійснення своєї діяльності ТОВ «Укргеоземпроект», а саме на: системний блок «Bravo» FQC -00263 , системний блок «Brown» РН 563 SO, моноблок Lenovo YJ00F1413 та моноблок Lenovo YJ00LY28.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Укргеоземпроект» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначав, що слідчий суддя безпідставно прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання прокурора про арешт майна без повідомлення власника цього майна, жодним чином не мотивувавши своє рішення, чим позбавлено Товариство можливості надати свої пояснення та висловити правову позицію з питання наявності підстав для накладення арешту на своє майно.

---

Справа 752/7818/23 Слідчий суддя - ОСОБА_7

Апеляційне провадження № 11-сс/824/3166/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .

При цьому, вказане майно було вилучене у Товариства 11.07.2023 під час проведення обшуку за місцем здійснення його діяльності, у зв`язку із чим Товариство жодним чином не могло його сховати, знищити, пошкодити, відчужити, тощо.

Вилучені системний блок «Bravo» FQC-00263, системний блок «Brown» РН 563 SO, моноблок Lenovo YJ00F1413 та моноблок Lenovo YJ00LY28, не були безпосередньо зазначені в ухвалі слідчого судді від 28.06.2023, на підставі якої проводився обшук.

Крім того, майно було вилучене у Товариства 11.07.2023, проте із клопотанням про арешт цього майна прокурор звернувся до слідчого судді лише 29.08.2023, тобто з порушенням строку, встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України.

Також апелянт вказав, що у клопотанні не зазначено, що посадові особи Товариства є суб`єктами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, на відміну від посадових осіб ТОВ «Техінвентаризація», до якого ТОВ «Укргеоземпроект» не має жодного відношення.

Арештована комп`ютерна техніка Товариства не є предметом злочину та не має будь-якого відношення до розслідуваного кримінального провадження, а твердження прокурора в клопотанні про те, що вказана комп`ютерна техніка є знаряддям вчинення злочину та може бути використана як доказ, є безпідставними та необґрунтованими.

Арештоване майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України, оскільки відсутні дані, які б давали підстави вважати, що вилучене майно є об`єктом кримінального правопорушення, або набуте внаслідок злочинних дій, чи було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

На думку апелянта, подальше обмеження права власності Товариства є недопустимим, оскільки за такий тривалий строк, орган досудового розслідування повинен був вжити всіх необхідних дій задля належного фіксування доказів та встановлення усіх обставин справи.

Прокурор у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора, який не прибув у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ТОВ «Укргеоземпроект», який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності представника власника майна.

Як зазначив апелянт, та підтверджується даними наявної у справі розписки, копію оскаржуваної ухвали представник ТОВ «Укргеоземпроект» отримав 29.03.2024, та 02.04.2024 подав апеляційну скаргу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга подана в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, СУ ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023100000000457 від 04.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Згідно даних клопотання, до слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшли матеріали про те, що співробітниками 6-го управління (боротьби з організованою кіберзлочинністю) 1-го управління (оперативного реагування) Департаменту кіберполіції Національної поліції України встановлено, що посадові особи ТОВ «Техінвентаризація» (код ЄДРПОУ 38726321), діючи умисно з корисливих мотивів в інтересах ТОВ «Дача Друзів» (код ЄДРПОУ 32553817, до 23.02.2016 мало назву ТОВ «Росхолдинг»), зловживаючи повноваженнями, протиправно внесли до офіційних документів завідомо неправдиві відомості із використанням електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів), систем та комп`ютерних мереж, що спричинило тяжкі наслідки.

Згідно даних протоколу обшуку від 11.07.2023, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.06.2023 проведено обшук за місцем здійснення своєї діяльності ТОВ "Укргеоземпроект" за адресою: Київська область, м. Бровари, б-р Незалежності, 39, в ході якого виявлено та вилучено системний блок "Bravo" FQC-00263, системний блок "Brown" PH 563 SO, моноблок Lenovo YJ 00 F 1413 та моноблок Lenovo YJ00LY28.

Відповідно до даних протоколу огляду від 07.08.2023, складеного головним інспектором 6-го управління (боротьби з організованою кіберзлочинністю) 1-го управління (оперативного реагування) Департаменту кіберполіції Національної поліції України, в ході огляду пристрою - моноблоку Lenovo YJ00LY28 виявлено, що на жорсткому диску знаходиться файл із планом земельної ділянки 3221286801:01:093:0001; під час огляду пристрою - моноблоку Lenovo YJ00F1413 виявлено, що на жорсткому диску знаходиться файл із планом земельної ділянки 3221286801:01:093:0001; під час огляду пристрою - системного блоку "Bravo" FQC-00263 виявлено, що на жорсткому диску знаходяться папки із файлами, які містять проекти земельних ділянок ТОВ Дача Друзів після розділу земельної ділянки 3221286801:01:093:0001; під час огляду пристрою - системного блоку "Brown" PH 563 SO виявлено, що на жорсткому диску знаходиться файл із планом земельної ділянки 3221286801:01:093:0001.

Постановою старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 від 12.07.2023 системний блок "Bravo" FQC-00263, системний блок "Brown" PH 563 SO, моноблок Lenovo YJ00F1413 та моноблок Lenovo YJ00LY28 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023100000000457.

29.08.2023 прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на системний блок «Bravo» FQC-00263, системний блок «Brown» РН563SO, моноблок Lenovo YJ00F1413 та моноблок Lenovo YJ00LY28, що були вилучені за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем знаходження та здійснення діяльності ТОВ «Укргеоземпроект», із забороною користування та розпорядження вказаним майном.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22.09.2023 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення 11.07.2023 обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем здійснення своєї діяльності ТОВ «Укргеоземпроект», а саме на: системний блок «Bravo» FQC -00263 , системний блок «Brown» РН 563 SO, моноблок Lenovo YJ00F1413 та моноблок Lenovo YJ00LY28.

З висновками слідчого судді суду першої інстанції про наявність підстав для арешту вищевказаного майна погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення 11.07.2023 обшуку за місцем здійснення своєї діяльності ТОВ «Укргеоземпроект», а саме на: системний блок «Bravo» FQC -00263 , системний блок «Brown» РН 563 SO, моноблок Lenovo YJ00F1413 та моноблок Lenovo YJ00LY28, з тих підстав, що вказане майно може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення та містити відомості, які мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 12023100000000457, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на системні блоки та моноблоки, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, втрачене, знищене, передане, відчужене чи зникнути.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Посилання апелянта на невідповідність вилученого майна критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучені системні блоки та моноблоки, з огляду на дані протоколу огляду від 07.08.2023, могли використовуватись під час підготовки до вчинення злочину та складання технічних документів, а відтак можуть містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Посилання апелянта на те, що посадові особи ТОВ «Укргеоземпроект» не є підозрюваними у кримінальному провадженні, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх, правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100000000457 триває, органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів, встановлення усіх обставин кримінального правопорушення та осіб, причетних до його вчинення.

Посилання апелянта на те, що вилучені системний блок «Bravo» FQC-00263, системний блок «Brown» РН 563 SO, моноблок Lenovo YJ00F1413 та моноблок Lenovo YJ00LY28, не були безпосередньо зазначені в ухвалі слідчого судді від 28.06.2023, на підставі якої проводився обшук, спростовуються даними ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.06.2023, якою надано дозвіл на проведення обшуку в нежилих приміщеннях, які використовуються ТОВ «Укргеоземпроект» (код ЄДРПОУ 34838267) за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та вилучення документації із землеустрою земельної ділянки із кадастровим номером 3221286801:01:093:0001 із додатками, кресленнями, схемами, тощо, у тому числі інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в кримінальному провадженні.

Як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Ураховуючи, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.06.2023 прямо надано дозвіл на вилучення за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі, інших предметів, які мають значення для встановлення істини в кримінальному провадженні, то, на переконання колегії суддів, вилучена комп`ютерна техніка не є тимчасово вилученим майном у розумінні положень ч. 7 ст. 236 КПК України.

З цих же підстав, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на звернення прокурора із клопотанням про арешт майна з порушенням строку, встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки з аналізу вказаної норми убачається, що фактично вона стосується лише тимчасового вилученого майна.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що слідчим суддею в порушення вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не повідомлено представника власника майна про розгляд клопотання про арешт майна, не можуть бути безумною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді, оскільки, з урахуванням вимог ст. 172 КПК України, слідчий суддя за наявності підстав, викладених у наведеній нормі закону, може розглянути клопотання без повідомлення власника майна.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «УКРГЕОЗЕМПРОЕКТ» залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 вересня 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3