Постанова

від 10.07.2024 по справі 260/9323/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/9323/23 пров. № А/857/9756/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р.. Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засіданняБерезюка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року (головуючий суддя Гебеш С.А., м. Ужгород, повний текст 25.03.2024) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКТЕКС» до Закарпатської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛКТЕКС» звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Закарпатської митниці у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA305000/2023/000049/1 від 11.05.2023, № UA305000/2023/000053/1 від 13.05.2023, № UA305000/2023/000055/1 від 19.05.2023, № UA305000/2023/000058/1 від 23.05.2023 у, № UA305000/2023/000061/1 від 31.05.2023, № UA305000/2023/000065/1 від 06.06.2023, № UA305000/2023/000067/1 від 13.06.2023, № UA305000/2023/000071/1 від 21.06.2023, № UA305000/2023/000074/1 від 25.06.2023, № UA305000/2023/000075/1 від 27.06.2023, № UA305000/2023/000077/1 від 02.07.2023, № UA305000/2023/000078/1 від 06.07.2023, № UA305000/2023/000083/1 від 09.07.2023, № UA305000/2023/000084/1 від 12.07.2023; визнати протиправними та скасувати картки відмови Закарпатської митниці про відмову у прийнятті митної декларації № UA305130/2023/000171 від 11.05.2023, № UA305130/2023/000172 від 13.05.2023, № UA305130/2023/000175 від 19.05.2023, № UA305130/2023/000179 від 23.05.2023, № UA305130/2023/000185 від 31.05.2023, № UA305130/2023/000194 від 07.06.2023, № UA305130/2023/000196 від 13.06.2023, № UA305130/2023/000209 від 21.06.2023, № UA305130/2023/000217 від 25.06.2023, № UA305130/2023/000218 від 27.06.2023, № UA305130/2023/000224 від 02.07.2023, № UA305130/2023/000226 від 06.07.2023, № UA305130/2023/000230 від 09.07.2023, № UA305130/2023/000234 від 12.07.2023.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення Закарпатської митниці про коригування митної вартості товарів: № UA305000/2023/000049/1 від 11.05.2023; № UA305000/2023/000053/1 від 13.05.2023; № UA305000/2023/000055/1 від 19.05.2023; № UA305000/2023/000058/1 від 23.05.2023;№ UA305000/2023/000061/1 від 31.05.2023;№ UA305000/2023/000065/1 від 06.06.2023;№ UA305000/2023/000067/1 від 13.06.2023;№ UA305000/2023/000071/1 від 21.06.2023;№ UA305000/2023/000074/1 від 25.06.2023;№ UA305000/2023/000075/1 від 27.06.2023; № UA305000/2023/000077/1 від 02.07.2023; № UA305000/2023/000078/1 від 06.07.2023; № UA305000/2023/000083/1 від 09.07.2023; № UA305000/2023/000084/1 від 12.07.2023.

Визнано протиправними та скасовано картки відмови Закарпатської митниці про відмову у прийнятті митної декларації за номерами: № UA305130/2023/000171 від 11.05.2023; № UA305130/2023/000172 від 13.05.2023; № UA305130/2023/000175 від 19.05.2023; № UA305130/2023/000179 від 23.05.2023; № UA305130/2023/000185 від 31.05.2023; № UA305130/2023/000194 від 07.06.2023;№ UA305130/2023/000196 від 13.06.2023;№ UA305130/2023/000209 від 21.06.2023;№ UA305130/2023/000217 від 25.06.2023;№ UA305130/2023/000218 від 27.06.2023;№ UA305130/2023/000224 від 02.07.2023;№ UA305130/2023/000226 від 06.07.2023;№ UA305130/2023/000230 від 09.07.2023;№ UA305130/2023/000234 від 12.07.2023.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Закарпатська митниця оскаржила його в апеляційному порядку і просить скасувати таке, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.5 ст.54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має, зокрема, право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до приписів ч.1. та ч.3 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення; у разі якщо документи, подані декларантом, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, апелянт вважає, що у даній справі витребовування додаткових документів та вжиття додаткових заходів щодо контролю задекларованої митної вартості, було обумовлено тим, що документи, подані декларантом, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у тому числі ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар.

Зокрема:

-для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано договір про перевезення (який не містить цінової інформації) та довідку довільної форми від перевізника про транспортні витрати. При цьому, платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг (зокрема, заявка, рахунок тощо) до митного оформлення не надавались, у зв`язку з чим перевірити достовірність даних витрат не виявляється можливим;

-не зважаючи на наявність експедиторського договору, інформація про розмір експедиторських витрат ніде не обумовлена, не зазначена та, відповідно, існує сумнів у включенні вказаних витрат до митної вартості. Враховуючи, що згідно частини 4 статті 306 Господарського кодексу України, транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, то витрати за експедиційні послуги разом з транспортними витратами повинні включатись в митну вартість товарів. Вказаний сумнів поглиблюється тим, що заявлена митному органу сума транспортних витрат не змінилась, незважаючи на наявність посередника (експедитора) та очевидну необхідність оплати його послуг;

-розділ 9 контракту передбачає права використання торгових знаків Продавця. Що собою являють торгові знаки Продавця в контракті не уточнено, особливо зважаючи на те, що Продавець не являється виробником товарів, та відповідно, можливим власником торгового знаку чи марки. Вказане безпосередньо стосується правильності визначення митної вартості товарів, оскільки питання прав використання торговельних марок та інших подібних елементів (логотипів, знаків тощо) передбачає наявність відповідних договірних умов з відповідною оплатою за використання покупцем таких прав (роялті, ліцензійні платежі тощо), що повинні включатись до митної вартості товарів, відповідно до пункту 3 частини 10 статті 58 МКУ.

-вантаж заявлений таким, що був у використанні, імпортуються товари різних категорій (одяг, взуття, текстиль), при цьому, фактурна вартість всіх товарів є однаковою (0,35 євро за кг). Водночас, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, не надавались.

Отже, сумніви митного органу та підстави для запиту додаткових документів згідно з вимогами ст.53 МКУ є належним чином обґрунтованими, перелік запитуваних документів є мінімально необхідним з огляду на обставини зовнішньоекономічної операції та виявлені невідповідності. Жодних зайвих чи непередбачених статтею 53 МКУ документів від декларанта не витребовувалось.

Водночас, декларантом не було подано додаткових документів на запит митного органу у відповідності з положеннями статті 53 МКУ.

Так, не зважаючи на достатню кількість часу, декларантом не зроблено навіть спроби спростувати хоч які-небудь виявлені митним органом недоліки шляхом надання письмових роз`яснень чи документальних підтверджень. Зокрема, середній час між наданням митним органом запиту про надання додаткових документів та наданням декларантом ТОВ «ПОРТО ФРАНКО» електронного листа-відповіді з ідентичним змістом «Подати додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію не можемо» становить від 1 хвилини до 2 годин.

Зазначені обставини вказують на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст.58 МКУ в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Так, відповідно до частини другої ст.58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/ або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.57 МК України , визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); д) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише в разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Таким чином, на підставі наведених норм Митного кодексу України, у зв`язку із наявністю невідповідностей в поданих декларантом документах, непідтвердженням використаних декларантом відомостей, неподанням запрошуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, заявлена декларантом митна вартість не була визнана.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) «Оцінка товару для митних цілей» та Угода про застосування статті VII ГАТТ.

Відповідно до пункту 2(a) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2(b) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (a) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на аналогічний товар.

Правовірність вищевказаних дій митниці підтверджується правовою позицією Верховного Суду, наведеної, зокрема в постановах від 14.07.2020 по справі №809/1557/17, від 10.06.2020 по справі №1.380.2019.004752, від 28.09.2020 по справі №520/2133/19, від 10.04.2020 по справі №822/2806/15, від 18.05.2022 по справі №620/1735/20, від 13.05.2022 по справі №140/1979/21, від 20.03.2024 у справі №560/1919/23 наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для коригування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості.

Так, Верховним Судом у справі №520/2133/19, наведена правова позиція, що системний аналіз норм ст.ст. 53-55, 57-63 МК України, вказує що обов`язок довести задекларовану митну вартість лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні задекларованого товару зобов`язаний надати документи за переліком згідно ч.2 ст.53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право митниці вчиняти наступні дії спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах результатами митного огляду цього товару, порівняння заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. В разі ненадання декларантом документів на підтвердження задекларованої митної вартості, контролюючий орган приймає рішення про коригування митної вартості.

У справі №620/1735/20 Верховний Суд навів схожу правову позицію, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У даній справі, враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду щодо обґрунтованості сумнівів на підставі порівняння заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, а також враховуючи інші підстави для обґрунтованого сумніву в достовірності митної вартості, що позивачем неправильно застосовано норми ч.3 ст.53 МК України (щодо обов`язку декларанта надати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості) та ч.2 ст.58 МК України (щодо підстав неможливості застосування визначення митної вартості за ціною договору у разі не підтвердження документально та не визначення достовірно відомостей використаних декларантом або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні).

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01.05.2023 по 31.07.2023 позивачем було здійснено 14 партій поставок товару, які товариство отримало від іноземного контрагента LLC WESTTEX-2022 (Угорщина) за наступними митними деклараціями: UA305130/2023/012455 від 11.05.2023 року; UA305130/2023/012832 від 13.05.2023 року; UA305130/2023/013441 від 19.05.2023 року; UA305130/2023/013870 від 23.05.2023 року; UA305130/2023/014669 від 30.05.2023 року; UA305130/2023/015420 від 07.06.2023 року; UA305130/2023/016099 від 13.06.2023 року; UA305130/2023/016900 від 21.06.2023 року; UA305130/2023/017445 від 25.06.2023 року; UA305130/2023/017686 від 27.06.2023 року; UA305130/2023/018190 від 02.07.2023 року; UA305130/2023/018614 від 06.07.2023 року; UA305130/2023/018955 від 09.07.2023 року; UA305130/2023/019257 від 12.07.2023 року, що не заперечується відповідачем.

За кожною митною декларацією задекларовано по три товари, зокрема:

товар 1 (код 6309000020): «одяг та додаткові речі до одягу, що були у використанні, для подальшого використання, не сортований, дезинфікований, з текстильних матеріалів (Second Hand) - 3-ї категорії. Ступінь зношеності не перевищує 30%». Торговельна марка та виробник невідомі, країна виробництва - невідома, країна походження - Євросоюз, фактурна вартість - 0,35 євро/кг;

товар 2 (код 6309000010): «вироби, що були у використанні: Взуття вживане дезинфіковане, несортоване (до 30% зносу) - 3-ї категорії». Торговельна марка та виробник невідомі, країна виробництва - невідома, країна походження - Євросоюз, фактурна вартість - 0,35 євро/кг;

товар 3 (код 6309000090): «Вироби, що були у використанні: Постільна білизна, тюлі, скатертини та інші текстильні вироби, вживані, дезинфіковані, несортовані (до 30% зносу) - 3-ї категорії». Торговельна марка та виробник невідомі, країна виробництва - невідома, країна походження - Євросоюз, фактурна вартість - 0,35 євро/кг.

За результатами митних процедур та перевірки митних декларацій та поданих до них документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA305000/2023/000049/1 від 11.05.2023 року; № UA305000/2023/000053/1 від 13.05.2023 року; № UA305000/2023/000055/1 від 19.05.2023 року; № UA305000/2023/000058/1 від 23.05.2023 року; № UA305000/2023/000061/1 від 31.05.2023 року; № UA305000/2023/000065/1 від 06.06.2023 року; № UA305000/2023/000067/1 від 13.06.2023 року; № UA305000/2023/000071/1 від 21.06.2023 року; № UA305000/2023/000074/1 від 25.06.2023 року; № UA305000/2023/000075/1 від 27.06.2023 року; № UA305000/2023/000077/1 від 02.07.2023 року; № UA305000/2023/000078/1 від 06.07.2023 року; № UA305000/2023/000083/1 від 09.07.2023 року; № UA305000/2023/000084/1 від 12.07.2023 року та за датами прийняття оскаржуваних Рішень складено Картки відмови № UA305130/2023/000171 від 11.05.2023 року; № UA305130/2023/000172 від 13.05.2023 року; № UA305130/2023/000175 від 19.05.2023 року; № UA305130/2023/000179 від 23.05.2023 року; № UA305130/2023/000185 від 31.05.2023 року; № UA305130/2023/000194 від 07.06.2023 року; №UA305130/2023/000196 від 13.06.2023 року; № UA305130/2023/000209 від 21.06.2023 року; № UA305130/2023/000217 від 25.06.2023 року; № UA305130/2023/000218 від 27.06.2023 року; № UA305130/2023/000224 від 02.07.2023 року; № UA305130/2023/000226 від 06.07.2023 року; № UA305130/2023/000230 від 09.07.2023 року; № UA305130/2023/000234 від 12.07.2023 року.

Митним органом при коригуванні митної вартості товарів було застосовано 6 (резервний) метод визначення митної вартості; позивачем основний метод (за ціною договору).

В оскаржуваних Рішеннях зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана з наступних причин:

необхідність додаткового підтвердження вартості перевезення вантажу;

вантаж заявлений таким, що був у використанні, імпортуються товари різних категорій (одяг, взуття, текстиль) при цьому, фактурна вартість всіх товарів є однаковою (0,35 євро за кг);

ступінь зношеності товару - не перевищує 30%, що викликає сумнів;

при визначенні числового значення митної вартості товарів за основу взята наявна в ЄАІС Держмитслужби інформація щодо митної вартості оформлень подібних товарів на ідентичних комерційних умовах від ідентичного відправника (МД № UA305160/2023/000113 від 04.01.2023, UA305160/2023/000292 від 05.01.2023), з урахуванням заявлених транспортних витрат, що становить 1,4701 дол/кг.

обґрунтований сумнів у своїй достовірності укладення контракту між позивачем та контрагентом на загальну суму 5 млн. євро з відтермінуванням на 360 днів та відсутність уточнення у контракті торгових знаків продавця.

Розглядаючи спір, судом першої інстанції вірно враховано, що частиною першою статті 51 МК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною першою статті 53 МК визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою та третьою статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За частиною першою статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 264 МК митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Суд першої інстанції, з урахуванням наведеного правильно вважав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23 жовтня 2021 року у справі №815/4821/16, 25 серпня 2023 року у справі № 810/3516/16 тощо.

У даній спірній ситуації, судом першої інстанції правильно зауважено, щодо обґрунтованого сумніву відповідача у достовірності укладення Контракту між позивачем та LLC. WESTTEXТ-2022 (Угорщина) на загальну суму 5 млн євро з відтермінуванням на 360 днів та відсутністю уточнення у Контракті торгових знаків продавця, що відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять: умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Тобто, ціна договору, відтермінування розрахунку за поставлений товар, використання торгових знаків за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певного договору. При цьому, сторони вільні у визначенні умов договору.

А отже, відтермінування платежу, загальна сума контракту та використання торгових знаків Продавця жодним чином не впливають на визначення вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року в справі №1.380.2019.001438 дійшов висновку про те, що строк оплати за товар не може впливати на визначення митної вартості товару і це покликання не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснюватися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для коригування митної вартості товару, а тим більше витребування контролюючим органом додаткових документів.

Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19.

Крім того, суд слушно зауважив, що згідно пункту 2.5 Контракту загальна сума Контракту (5000000 євро) є орієнтовною.

А позивачем зважаючи на те, що умовами Контракту передбачено відтермінування плати за товар виконуються такі умови Контракту про що свідчать платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 25.08.2023, 30.06.2023, 05.07.2023, 12.07.2023 про здійснення оплати відповідно до Контракту.

Щодо твердження відповідача про те, що фактурна вартість всіх товарів (одяг, взуття, текстиль), які постачаються є однаковою, то суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно додатку №1 до основного Контракту позивач та постачальник визначили, що вартість всіх трьох товарних позицій однакова. Це зумовлено тим, що відповідного до угорського та європейського законодавства дані види товарів мають однаковий код замитнення, а саме 6309 згідно з положеннями Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу. Згідно Гармонізованої системи опису та кодування товарів за товарною позицією 6309 не проводиться подальше розділення на товарні підпозиції та категорії розділення товарів.

Деталізація товарів на національному рівні в УКТЗЕД є інструментом для збереження ставок ввізного мита. Коди (два або більше), яким відповідають однакові ставки ввізного мита, згортаються в один код. Митні ставки для деталізованої за УКТЗЕД товарної категорії 6309 0000 на товарні підкатегорії є однаковими.

Судом першої інстанції, також встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 16.01.2023 був укладений договір про комплекс послуг з організації міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом №2 (далі Договір №2).

Відповідно до пункту 3.1. Договору №2 виконавець (ФОП) надає послуги згідно Заявки Замовника (Позивача). Заявка може бути відправлена шляхом передачі заявки за допомогою засобів мобільного зв`язку (СМС, Телеграм, месенджер, вайбер номер якого вказується у реквізитах), поштовим відправленням, електронною поштою або вручена представнику Виконавця особисто не пізніше одного дня до терміну надання автотранспорту Виконавцем. У разі термінового перевезення Замовник, за згодою Виконавця, подає Заявку того ж дня.

Згідно пункту 3.4 Договору №2 комплекс послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом здійснюється виконавцем з місця вказаного у заявці.

Перед кожним початком поїздки перевізником було надано - довідку про транспортні витрати, у якій передбачені всі істотні умови у тому числі оплата вартості перевезення. Всі довідки про транспортні витрати були долучені при митному оформлені товарів.

Згідно Договору №2 термін оплати послуг виконавця: протягом семи банківських днів з дати підписання акту приймання передачі наданих послуг та передачі замовнику повного пакету документів на оплату, вказаного в пункті 6.4.цього Договору.

Водночас МК не визначено види доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

У матеріалах справи наявні акти наданих послуг (міжнародні перевезення) №51 від 12.07.2023 року, №50 від 09.07.2023 року, № 49 від 06.07.2023 року № 48 від 02.07.2023 року, № 34 від 23.05.2023 року, № 32 від 13.05.2023 року, № 33 від 19.05.2023 року, № 31 від 11.05.2023 року, № 36 від 31.05.2023 року і платіжні інструкції №56 від 22.08.2023 року на суму 12000,00 грн, №54 від 31.07.2023 року на суму 12000,00 грн, №19 від 30.05.2023 року на суму 30000,00 грн.

Крім того, наявні договір транспортної експедиції №02/06/01 від 01.06.2023 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та акти здачі - прийняття робіт №ГА-0000227, №ГА-0000224, №АГ-0000222, №ГА-0000207, №АГ-0000190 та платіжні інструкції №34 від 23.06.2023 року на суму 18000,00 грн, №39 від 05.07.2023 року на суму 12000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зауважив, що приймаючи оскаржені Рішення відповідач обґрунтовуючи числове значення митної вартості товару, скоригованого митним органом, обмежився лише посиланням на номер та дату МД від 04.01.2023 № UA305160/2023/000113, 05.01.2023 UA305160/2023/000292, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару.

Зазначені декларації також не можуть вважатися співставними з умовами постачання за Контрактом, укладеним позивачем. Відповідачем не надано ніяких доказів проведення коригування вартості товарів з урахуванням цієї декларації.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. Натомість відповідач не надав суду доказів того, що митна вартість товарів за митними деклараціями, які слугували основною для коригування заявленої позивачем митної вартості товару, не були відкориговані.

Оскаржувані Рішення не містять порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Судом першої інстанції вірно враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 5 лютого 2019 року у справі №816/1199/15-а.

Подані позивачем документи містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже в сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Разом з тим, згідно листа компанії відправника товару, LLC WESTTEXT-2022 здійснює поставки свого товару в Україну за ціною 0,35 євроцентів за 1 кілограм товару всім своїм контрагентам у тому числі і позивачу. У листі LLC WESTTEXT-2022 повідомило, що не відвантажувало жодному своєму контрагенту в Україну у тому числі позивачу, вживаний одяг, вживане взуття та домашній текстиль за ціною вищою 0,35 євро/кг.

Відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірних рішеннях про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Закарпатської митниці залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року по справі №260/9323/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді А.Р. Курилець

О.І. Мікула

повний текст складено 18.07.2024