Ухвала

від 18.07.2024 по справі 320/12704/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 липня 2024 року

м. Київ

справа №320/12704/24

адміністративне провадження № К/990/25945/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В.Е.,

суддів - Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Національного фонд досліджень України

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року

у справі № 320/12704/24 за позовом Національного фонд досліджень України до Державної аудиторська служби України, третя особа - Міністерство освіти і науки України, Міністерство фінансів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

Національний фонд досліджень України звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної аудиторської служби України, в якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Державної аудиторської служби України у вигляді нездійснення аналізу правильності обґрунтувань, викладених у запереченнях до Акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного фонду досліджень України № 000300-21/5 від 06 лютого 2024 року, наданих Національним фондом досліджень України 16 лютого 2024 року за № 3-5/132, ненадання на них висновку, який затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником та зобов`язати Державну аудиторську служби України здійснити аналіз правильності обгрунтувань, викладених у запереченнях до Акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного фонду досліджень України № 000300-21/5 від 06 лютого 2024 року, наданих Національним фондом досліджень України 16 лютого 2024 року за № 3-5/132, й надати на них висновок, затверджений керівником органу державного фінансового контролю або його заступником.

Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії вимоги Державної аудиторської служби України № 000300-14/2740-2024 від 23.02.2024 року про усунення виявлених ревізією порушень законодавства до прийняття судом остаточного рішення у адміністративній справі за поданим адміністративним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року, відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Національним фондом досліджень України подано касаційну до Верховного Суду.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Перелік судових рішень суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду апеляційним судом, визначено частиною другою статті 328 КАС України, до якого віднесено ухвали: про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 КАС України (щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), відмови у відкритті провадження у справі, залишення позову (заяви) без розгляду, закриття провадження у справі, відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження).

Частиною третьою статті 328 КАС України обумовлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, критерієм для касаційного оскарження постанов апеляційного суду за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову або про відмову у такому забезпеченні є зміст дій апеляційного суду, а саме те, чи підтримав він висновки суду першої інстанції про забезпечення позову, або чи забезпечив позов за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. Якщо на питання відповісти ствердно, відповідні постанови апеляційного суду можуть бути предметом касаційного оскарження.

Таким чином, у касаційному порядку можна оскаржити ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та постанову апеляційного суду про залишення зазначеної ухвали без змін, а також постанову апеляційного суду про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні.

При цьому, неможливим є касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також постанови апеляційного суду, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 відступила від викладеної вище правової позиції у частині висновків про неможливість оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову та про неможливість касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, зазначивши, що такі обмеження є невиправданими, та що у касаційному порядку можуть окрім інших переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто, як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено у такому забезпеченні), а також постанови суду апеляційної інстанції, якими скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову.

Так, заявник просить переглянути у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову та постанову суду апеляційної інстанції, якою таку ухвалу залишено без змін.

За таких обставин, з урахуванням висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, та від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та постанова суду апеляційної інстанції про залишення такої ухвали без змін, не можуть бути предметом касаційного оскарження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За наведеного правового врегулювання й обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національного фонд досліджень України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі № 320/12704/24 за позовом Національного фонд досліджень України до Державної аудиторська служби України, третя особа - Міністерство освіти і науки України, Міністерство фінансів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

Ж. М. Мельник-Томенко