Постанова

від 16.10.2024 по справі 320/12704/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/12704/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного фонду досліджень України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Національного фонду досліджень України до Державної аудиторської служби України, треті особи: Міністерство освіти і науки України, Міністерство фінансів України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Національний фонд досліджень України звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної аудиторської служби України, треті особи: Міністерство освіти і науки України, Міністерство фінансів України, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність Державної аудиторської служби України у вигляді нездійснення аналізу правильності обґрунтувань, викладених у запереченнях до Акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного фонду досліджень України № 000300-21/5 від 06 лютого 2024 року, наданих Національним фондом досліджень України 16 лютого 2024 року за № 3-5/132, ненадання на них висновку, який затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником та зобов`язати Державну аудиторську служби України здійснити аналіз правильності обгрунтувань, викладених у запереченнях до Акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного фонду досліджень України № 000300-21/5 від 06 лютого 2024 року, наданих Національним фондом досліджень України 16 лютого 2024 року за № 3-5/132, й надати на них висновок, затверджений керівником органу державного фінансового контролю або його заступником.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

18 квітня 2024 року від Національного фонду досліджень України надійшла заява про зміну предмета позову, в якій заявник просить:

" 1. Прийняти до розгляду заяву Національного фонду досліджень України про зміну предмету позову в справі № 320/12704/24 та приєднати цю заяву до матеріалів справи для розгляду по суті.

2. Розглядати позов Національного фонду досліджень України із предметом позову, викладеним у цій заяві.

3. Задовольнити в повному обсязі позов Національного фонду досліджень України до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, а саме визнати протиправною та скасувати вимогу Державної аудиторської служби України (лист від 23.02.2024 № 000300-14/2740-2024) про усунення порушень, виявлених за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного фонду досліджень України за період з 01.01.2020 по 30.06.2023".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року повернуто Національному фонду досліджень України заяву про зміну предмета позову без розгляду.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказану ухвалу та передати заяву про зміну предмету позову на розгляд суду першої інстанції.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

01 травня 2024 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно частин 1, 2 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 3 ст. 262 КАС України визначено, що підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що враховуючи особливості розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження позивач має право змінити або предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви, протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, в даному випадку позивач міг звернутися із заявою про зміну позовних вимог за п`ять днів до судового засідання та не пізніше 19.04.2024 року.

Судом першої інстанції встановлено, що заяву про збільшення позовних вимог позивачем подано до суду 18.04.2024 року, тобто позивачем не пропущено строк для подання заяви про зміну позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20 зазначив про те, що заміна позовних вимог іншими вимогами та/або доповнення позовних вимог новими вимогами, зокрема і у разі, якщо позовні вимоги є вимогами немайнового характеру, відбувається саме шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Верховним Судом у справі № 761/41071/19 зокрема вказано, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Відтак, апелянтом вірно вказано, що під час винесення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 КАС України є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що заяву про зміну предмета позову належить повернути позивачу, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 312, 315, 320, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національного фонду досліджень України задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року - скасувати.

Справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду питання про прийняття заяви про зміну предмету позову.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Сорочко Є.О.

Суддя Чаку Є.В.