Ухвала

від 11.07.2024 по справі 405/2929/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-сс/4809/335/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2024 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

захисників підозрюваного ОСОБА_8

адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,

представника власника майна ОСОБА_11

- адвоката ОСОБА_12 ,

представника ТОВ «АГРОФІРМА ІМ.ЧКАЛОВА»

та ТОВ «СТРАЙКЛАЙН» адвоката ОСОБА_13 ,

представника ПП «СТ-СЕРВІС» та

ТОВ «АЙ ЕНД Ю ГРУП ЮКРЕЙН» адвоката ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 з доповненнями захисника ОСОБА_10 , представника власника майна ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 , представників ТОВ «АГРОФІРМА ІМ.ЧКАЛОВА» «ПП «СТ-СЕРВІС» ТОВ «СТРАЙКЛАЙН» ТОВ «АЙ ЕНД Ю ГРУП ЮКРЕЙН» на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 червня 2024 року про арешт майна ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеного 19 квітня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024120000000494, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

З представлених матеріалів судового провадження вбачається, що за клопотанням слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області майора поліції ОСОБА_15 від 15 травня 2024 року, погодженого із заступником начальника відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 , ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 червня 2024 року на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_8 , а також частки ОСОБА_8 у статутному капіталі різних юридичних осіб накладено арешт із забороною права відчуження, розпорядження та проведення будь-яких реєстраційних дій.

Необхідність та доцільність накладення арешту на майно ОСОБА_8 , слідчий суддя мотивував обгрунтованістю підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, наявністю ризиків його відчуження, потребами слідства у розкритті злочину, а також збереження арештованого майна для забезпечення його можливої конфіскації як виду покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі доведеності його винуватості.

Слідчий суддя дійшов висновку, що такі обмеження прав та законних інтересів ОСОБА_8 не є надмірними, відповідають інтересам суспільства та держави у боротьбі зі злочинністю.

В апеляційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну та необґрунтовану, постановити нову ухвалу про відмову слідчому у задоволенні клопотання про арешт майна, вказуючи про те, що ОСОБА_8 є жертвою кримінального переслідування у сфабрикованій проти нього справі і не причетний до будь-яких протиправних дій пов`язаних з реєстрацією ОСОБА_16 та ОСОБА_17 права власності на земельні ділянки.

Крім того, захисник зазначає про те, що законні підстави для арешту майна ОСОБА_8 відсутні, оскільки ОСОБА_8 є добросовісним набувачем земельних ділянок, не знав і не був обізнаний у деталях переоформлення права власності, підозра ОСОБА_8 у фінансових махінаціях із земельними ділянками у складі організованої групи, на думку сторони захисту абсурдна по своїй суті та змісту, корпоративні права ОСОБА_8 у статутному капіталі юридичних осіб знаходяться у заставі Європейському банку реконструкції та розвитку, арешт яких може привести до негативних фінансових наслідків, блокування та припинення господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, втрати робочих місць в умовах воєнного стану, дискредитації авторитету перед контрагентами.

У доповненнях до апеляційної скарги адвоката ОСОБА_9 захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 також стверджує про непричетність ОСОБА_8 до будь-яких протиправних дій пов`язаних з реєстрацію права власності на земельні ділянки, надуманість та необгрунтованість підозри, відсутність ризиків та законних підстав для арешту майна ОСОБА_8 , презумпцію невинуватості, а також міжнародні гарантії недоторканості та захисту права приватної власності.

У апеляційних скаргах, які аналогічні за змістом та правовим обґрунтуванням представники ТОВ «АГРОФІРМА ІМ.ЧКАЛОВА» ПП «СТ-СЕРВІС» ТОВ «СТРАЙКЛАЙН» ТОВ «АЙ ЕНД Ю ГРУП ЮКРЕЙН» та представник ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_12 , з посиланням на положення ст. 1 Протоколу №1 (1952 р.)до Конвенціїпро міжнароднігарантії недоторканостіправа приватноївласності, а також ряд рішень Європейського суду з прав людини просять скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну та необґрунтовану, постановити нову ухвалу про відмову слідчому у задоволенні клопотання про арешт майна, вказуючи про те, що всі суб`єкти господарювання, на частки яких накладено арешт є сумлінними платниками податків, мають бездоганну репутацію, надійних партнерів у господарських відносинах, надають робочі місця і гарантують дотримання трудових прав громадян.

Зокрема зазначають про те, що ОСОБА_8 є одним з учасників створення цих підприємств, розмір його частки у статутному капіталі визначений не правильно і не відповідає дійсності, арешт та заборона у проведенні реєстраційних дій, на думку представників призведе до блокування та зупинення правомірної господарської діяльності, порушення нормальної роботи з контрагентами, зменшення обсягу виробництва та виручки, сплати податків та інших обов`язкових платежів як до державного, так і до місцевого бюджетів.

Представники стверджують, що очолювані ними підприємства взагалі не фігурують у даному кримінальному провадженні, не є учасниками слідчих або розшукових дій, самі товариства та їх працівники не є підозрюваними у цьому та будь-якому іншому кримінальному провадженні, що вказує про безпідставність та незаконність накладення арешту на частки їх статутного капіталу.

Заслухавши доповідача, пояснення захисників ОСОБА_8 адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , представників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які підтримали апеляційні скарги, прокурора, який заперечував проти їх задоволення, дослідивши матеріали клопотання та зваживши доводи сторін, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

Однією з процесуальних гарантій реалізації прав людини в кримінальному провадженні являється здійснення слідчими суддями, у порядку передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб.

Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених КПК (статті 370, 372).

Вона має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Під обґрунтованістю ухвали розуміється її постановлення на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені доказами та іншими матеріалами, якими слідчий чи прокурор обґрунтовують доводи клопотання, та які досліджені під час судового розгляду та оцінені слідчим суддею відповідно до вимог ст. 94 КПК.

Вмотивованою є ухвала слідчого судді, в якій наведені належні й достатні мотиви та підстави її ухвалення.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен був з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна, тощо.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання.

За змістом положень ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, з представлених матеріалів клопотання вбачається, що з 19 квітня 2024 року у провадженні слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_15 , за процесуальним керівництвом прокурора ОСОБА_6 знаходилось кримінальне провадження №12024120000000494 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Приводом для порушення кримінального провадження стало повідомлення начальника Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області ОСОБА_18 від 17 квітня 2024 року про факт шахрайського заволодіння приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_19 разом з іншими невстановленими особами 19 земельними ділянками в Кіровоградській області.

На слідуючий день після призначення групи слідчих та прокурорів, тобто 20 квітня 2024 року прокурором ОСОБА_6 оформлено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, яку заступник начальника відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_20 намагався вручити дружині ОСОБА_21 - ОСОБА_22 .

Обгрунтованість цієї підозри та законність процедури вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру (ст. 278 КПК) як свідчать матеріали справи, в даний час оспорюється захисниками ОСОБА_8 в суді першої інстанції.

За версією слідства, ОСОБА_8 протягом 2017 - 2019 років за попередньою змовою з ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_19 , шляхом обману незаконно заволодів 19 земельними ділянками на території Кіровоградської області, загальною площею 38 га., вартістю 945037,6 грн.

Схема заволодіння чужим майном на думку слідства полягала у використанні ОСОБА_16 та ОСОБА_17 підроблених посвідчень учасників бойових дій (АТО) та довіреностей на право представництво їх інтересів, нотаріально посвідчених ОСОБА_19 , оформлення земельної документації, отримання дозволів Держгеокадастру та укладення договорів купівлі продажу на ім`я ОСОБА_8 .

Як вбачається з тексту повідомлення про підозру, роль ОСОБА_8 у такій злочинні схемі полягала в умисному протиправному заволодінні чужим майном (земельними ділянками) шляхом обману із залученням ОСОБА_16 та ОСОБА_17 з розподіленням обов`язків.

При цьому, матеріалами справи підтверджується і сторонами не оспорюється, що земельні ділянки, які розташовані на території Новомиргородського та Маловисківського районів Кіровоградської області, які за висновком слідства були об`єктом злочинного посягання знаходились у користуванні ТОВ «Горизонт» власником та кінцевим бенефіціаром якого був ОСОБА_8 .

Крім того, з представлених під апеляційного розгляду адвокатом ОСОБА_9 . об`єктивних даних вбачається, що за заявою ОСОБА_8 про притягнення ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 та приватного нотаріуса ОСОБА_19 до кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння земельними ділянками шляхом обману та підробки документів, до ЄРДР на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.03.2024 року внесенні відомості про злочин та розпочато кримінальне розслідування, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Тобто, ОСОБА_8 публічно заявив і офіційно підтвердив, що він є потерпілим в результаті шахрайських дій ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 та ОСОБА_19 , які фігурують й в інших аналогічних кримінальних провадженнях, відкритих за заявами адвокатів юридичного об`єднання «Дефенсорес»

При такихобставинах,неперевірених тасуперечливих даних,а такожбез проведеннякомплексних слідчихдій,з урахуваннямобсягу доказуваннята тривалостічасу (2017-2019роки)однозначно стверджуватипро обгрунтованістьпідозри ОСОБА_8 у вчиненніінкримінованого йомукримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.190КК України,законність процедуривручення якоїоспорюється,на даномуетапі досудовогорозслідування,підстав немає.

Тим більш, що неефективність розслідування цієї справи проти ОСОБА_8 та безрезультатність проведених слідчих дій, підтверджується постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_24 від 18.06.2024 року про зміну територіальної підслідності.

Зрозуміло, що на даному етапі досудового розслідування, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

Разом з цим, колегія суддів апеляційного суду з об`єктивністю констатує,що клопотання слідчого ОСОБА_15 , погоджене прокурором ОСОБА_6 про арешт майна ОСОБА_8 обґрунтоване лише фабулою обвинувачення та конфіскацією, як виду покарання у разі засудження ОСОБА_8 за ч.4 ст. 190 КК України.

При цьому, 19 земельних ділянок в Кіровоградській області, незаконне заволодіння яких поставлено ОСОБА_8 за провину, прокурор також просить арештувати з метою їх конфіскації, при тому, що відповідно до ст. 98 КПК України ці земельні ділянки підпадають під критерії речових доказів, як об`єкти кримінально протиправних дій або набуті протиправним шляхом.

Тобто, слідчий разом з прокурором неправильно визначив правову підставудля арештумайна,а слідчийсуддя цьогоне перевірив,не помітив,а посуті взагаліпроігнорував відсутністьу матеріалахклопотання конкретнихданих (витягівз реєструрухомого танерухомого майна) для встановлення наявності підстав для накладання арешту на будинки, домоволодіння, земельні ділянки, а також частки в статутному капіталі юридичних осіб ОСОБА_8 , що є головною умовою для можливості конфіскації такого майна як виду покарання.

Привирішені питанняпро арештмайна ОСОБА_8 ,слідчий суддя повинен був сам перевірити або зобов`язати слідчого та прокурора представити реєстри, яких не має у справі, у тому числі щодо розміру часток ОСОБА_8 у статутному капіталі юридичних осіб.

Не виконання елементарної перевірки даних, які вказані у клопотанні слідчого та правил судового контролю і призвело, на думку апеляційного суду до передчасних та необгрунтованих висновків про доцільність та необхідність арешту майна ОСОБА_8 з метою його можливої конфіскації, при тому, що під час апеляційного розгляду встановлено, що частки ОСОБА_8 у статутному капіталі підприємств, які визначені у клопотанні та в ухвалі слідчого судді або не належать ОСОБА_8 , як у випадку зі ОСОБА_11 ( ОСОБА_25 ) або належать ОСОБА_8 в іншому розмірі.

Наведені обставини потребували детального з`ясування, об`єктивної та належної оцінки, не дотримання цього принципу та формальний підхід і призвело до безпідставного та незаконного арешту, порушення прав та законних інтересів власника та володільця майна ОСОБА_8 .

Версія про відчуження майна ОСОБА_8 , як підстава для його арешту, залишилась взагалі абстрактною, нічим не підтвердженою і взагалі не мотивованою, а висновки слідчого судді про необхідність арешту майна ОСОБА_8 обмежені лише загальними фразами про наявність ризиків щодо його відчуження, розумності та співрозмірності обмеження права власності, те що арешт майна відповідає потребам слідства та інтересам суспільства.

Зарезультатами апеляційногорозгляду,колегія суддівдійшла довисновку проте,що ухваласлідчого суддіЛенінського районного судум.Кіровограда від 03червня 2024року проарешт майна ОСОБА_8 в даномукримінальному провадженніє незаконноюі підлягаєбезумовному скасуванню,у зв`язкуз істотнимпорушенням вимогКПК України,з постановленнянової ухвалипро частковезадоволення клопотанняслідчого ОСОБА_15 .

При вирішенні апеляційних скарг, колегія суддів виходить з того, що в силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності.

Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Об`єднаного Королівства»). Тобто заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Передбачені частиною четвертою статті 13, статтею 41 Основного Закону України гарантії захисту права власності поширюються на корпоративні права учасника господарської організації. Тому втручання в корпоративні права учасника господарської організації має бути обумовлене суспільною необхідністю, здійснюватися відповідно до закону з дотриманням принципу верховенства права та застосуванням заходів, які не є надто обтяжливими для його прав і свобод. Запроваджуючи нормативне регулювання суспільних відносин щодо реалізації учасником господарської організації корпоративних прав, законодавець має ухвалювати відповідні галузеві закони, дотримуючись єдиних конституційних принципів та забезпечуючи розумне співвідношення інтересів кожного з учасників правовідносин.

З урахуванням наведеного Конституційний Суд України вказує, що на право власника частки у статутному капіталі господарської організації на участь в її управлінні, яке є складовою корпоративного права, поширюються гарантії, передбачені частиною четвертою статті 13, статтею 41 Основного Закону України. Захищеність вказаного права на конституційному рівні означає, що втручання у таке право допускається у виняткових випадках з метою суспільної необхідності, виключно на підставі закону та з дотриманням засад справедливості, пропорційності.

Оскільки корпоративні права ОСОБА_8 на частки в статутному капіталі юридичних осіб, передані в заставу Європейському банку реконструкції та розвитку, що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами, то вони не можуть бути відчужені, а їх конфіскація без проведення окремих процедур узгодження з Європейським банком реконструкції та розвитку на даному етапі є неможливою.

Крім того, власник ТОВ «Агрофірма Хлібодар« ОСОБА_11 , представники ТОВ «АГРОФІРМА ІМ.ЧКАЛОВА» «ПП «СТ-СЕРВІС» ТОВ «СТРАЙКЛАЙН « ТОВ «АЙ ЕНД Ю ГРУП ЮКРЕЙН « не є фігурантами у цій справі, накладений арешт призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької (господарської) діяльності, зменшення сплати податків та інших обов`язкових платежів як до державного, так і до місцевого бюджетів,

Окрім того, накладений арешт призведе до порушення зі сторони цих суб`єктів господарювання своїх зобов`язань перед контрагентами, що напряму призведене до втрати репутації надійних партнерів у господарських відносинах тощо.

Дані про те, що інше нерухоме майно, а саме будинки, які зазначені у клопотанні слідчого, а також земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами належать саме ОСОБА_8 , а не являються об`єктами спільної часткової власності, матеріали клопотання не містять, їх арешт на думку апеляційного суду призведе до порушення прав та законних інтересів співвласників цього майна, що з урахуванням обсягу доказування, а також перспектив завершення досудового розслідування у найближчий час є недопустимим.

Доцільність арешту автомобіля MERCEDES-BENZS500L,з дипломатичниминомерами,з метоюйого конфіскації,яким користується ОСОБА_8 як почеснийконсул ЛитовськоїРеспубліки ум.Кропивницькому таКіровоградської області,також надумку апеляційногосуду незабезпечить виконання завданькримінального судочинства,перспектива йогоконфіскації ОСОБА_26 .

Зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких адвокати ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 просять скасувати ухвалу слідчого судді, які залишились прокурором не спростовані, знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного перегляду, що є приводом та підставою для скасування оскаржуваного рішення слідчого судді.

Відтак з урахуванням позиції сторони обвинувачення, а також загальних засад кримінального судочинства (ст. 7, 9, 13, 16, 22 23, 26 КПК України) та загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 132 КПК України) колегія суддів апеляційного суду вважає, що у даній ситуації, арешт 19 земельних ділянок, які як вважає слідство були об`єктом кримінального посягання, а також автомобіль MERCEDES-BENZ G55 AMG, який належить ОСОБА_8 на праві власності буде відповідати інтересам та потребам досудового розслідування в цій справі, такий вид втручання у права та законні інтереси спрямований на встановлення фактичних обставин цієї справи, арештовані земельні ділянки можливо використати як доказ обґрунтованості причетності або непричетності ОСОБА_8 або інших осіб до будь-яких протиправних дій.

Виконуючи судову функцію з перегляду рішення слідчого судді місцевого суду у даній справі, колегія суддів апеляційного суду, неупереджено, виключно в межах своїх повноважень, відповідно до свідомого розуміння права та незалежно від стороннього впливу з будь-якої сторони, з дотриманням процедури розгляду справ даної категорії, в повній мірі надала всім учасникам, з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін, право та можливість надати пояснення, представити додаткові докази, спростувати доводи іншої сторони та довести переконливість своїх вимог.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 309, 370 - 372, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 з доповненнями захисника ОСОБА_10 , представника власника майна ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 , представників ТОВ «АГРОФІРМА ІМ.ЧКАЛОВА» « ПП «СТ-СЕРВІС» ТОВ «СТРАЙКЛАЙН « ТОВ «АЙ ЕНД Ю ГРУП ЮКРЕЙН « - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 червня 2024 року про арешт майна ОСОБА_8 в кримінальному провадженні, внесеного 19 квітня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024120000000494, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України - скасувати та постановити нову ухвалу.

Клопотання слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області майора поліції ОСОБА_15 від 15 травня 2024 року, погодженого із заступником начальника відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного 19 квітня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024120000000494, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, - задовольнити частково.

Накласти арешт із забороною відчуження на 16 ( шістнадцять ) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, з кадастровими номерами, які вказані у клопотанні слідчого ОСОБА_15 від 15 травня 2024 року, що знаходяться на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області ( на теперішній час Новомиргородської міської громади Новоукраїнського району Кіровоградської області) та 3 (три) земельні ділянки сільськогосподарського призначення, з кадастровими номерами, які вказані у клопотанні слідчого ОСОБА_15 від 15 травня 2024 року, що знаходяться на території Якимівської сільської ради Маловисківського району (на теперішній час Смолінської селищної територіальної громади Новоукраїнського району Кіровоградської області ) загальною площею всього 38 га.

Накласти арешт із забороною відчуження на транспортний засіб MERCEDES-BENZ G 55 AMG н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 на праві приватної власності.

В решті задоволення клопотання слідчому ОСОБА_15 від 15травня 2024року про арешт майна ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеного 19 квітня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024120000000494, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України - відмовити.

Контроль завиконанням даноїухвали покластина процесуальногопрокурора ОСОБА_7

Ухвала Кропивницького апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4