Ухвала

від 09.08.2024 по справі 405/2929/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/2929/24

провадження № 1-кс/405/1861/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2024 м. Кропивницький

Cлідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю адвокатів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , внесеному 19.04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024120000000494, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, на повідомлення про підозру,

встановив:

21.06.2024 до Ленінського районного суду м. Кіровограда від адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , надійшла скарга на повідомлення про підозру від 20.04.2024 у кримінальному провадженні, внесеному 19.04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024120000000494, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Мотивуючи скаргу адвокат ОСОБА_3 зазначає, що 20.04.2024 заступником начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання за додержанням законів НПУ, які ведуть боротьби з організованою злочинністю ОСОБА_6 , складено, але належним чином не вручено ОСОБА_5 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Вважає, що підозра від 20.04.2024, яка складена відносно ОСОБА_5 є необґрунтованою, оскільки вважає, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем земельних ділянок, він був введений в оману своїми підлеглими працівниками, не знав і ніколи не бачив продавців земельних ділянок, посередників, нотаріусів, службових осіб Держгеокадастру, був впевнений, що він купив землі за належними документами, які готували його працівники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а перевіряли службові особи Держгеокадастру і нотаріуси.

Повідомлення про підозру не відповідає вимогам ч. 1 ст. 277 КПК України, оскільки в ньому вжиті загальні фрази без належної конкретизації.

Досудове розслідування здійснювалось з порушенням територіальної підслідності.

Витяг з фабули про кримінальне правопорушення, яке зазначене в ЄРДР, не є тотожним тому, що зазначено в повідомленні про підозру.

Просив скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 20.04.2024 у кримінальному провадженні № 12024120000000494 від 19.04.2024, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Зобов`язати орган досудового розслідування вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12024120000000494 від 19.04.2024 відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, протягом 24 годин з моменту прийняття рішення внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про прийняте рішення.

Прокурор в судове засідання не з`явився, від заступника начальника відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_9 надійшла заява, у якій він просить розглянути скаргу у його відсутність, та просить провернути скаргу адвокату ОСОБА_3 , оскільки постановою заступника Генерального прокурора від 18.06.2024 подальше здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024120000000494 доручено слідчим Головного слідчого управління Національної поліції України.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 заперечував проти повернення скарги, мотивуючи це тим, що Кримінальним процесуальним кодексом України це не передбачено, прокурор не послався на норму, на підставі якої скарга підлягає поверненню; скарга адвокатом ОСОБА_3 подана до суду до того як була змінена підслідність; зазначив, що у слідчого судді є конфлікт інтересів та вважає про необхідність заявлення слідчим суддею самовідводу, оскільки у неї наявний конфлікт інтересів та приватний інтерес; ним подано скаргу відносно слідчого судді до Вищої ради правосуддя; судом апеляційної інстанції визнано необґрунтованою підозру відносно ОСОБА_5 ; вважає, що розгляд цієї скарги має здійснювати саме Ленінським районним судом м. Кіровограда, а КПК України не передбачає можливості повернення скарги.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 заперечував проти повернення скарги, зазначив, що Кропивницьким апеляційним судом вирішено питання щодо підсудності, розглядаючи апеляційну скаргу на ухвалу про арешт майна від 03.06.2024, участь у судовому засіданні брав прокурор з Офісу Генерального прокурора; підстав для повернення скарг він не вбачає, і вважає, що це бути протиправним.

Слідчий суддя, заслухавши доводи адвокатів, дослідивши письмову заяву прокурора, вивчивши скаргу та матеріали, якими вона обґрунтовується, дійшов наступних висновків.

Так, п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено можливість оскарження на досудовому розслідуванні повідомлення про підозру.

В судовому засіданні встановлено, що постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_10 від 18.06.2024 здійснення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 19.04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024120000000494, через неефективність досудового розслідування слідчими СУ ГУНП в Кіровоградській області, доручено слідчим Головного слідчого управління Національної поліції України.

Таким чином, територіальна підслідність цього кримінального провадження змінена постановою від 18.06.2024, а скарга подана до суду адвокатом ОСОБА_3 21.06.2024, а тому, твердження адвоката ОСОБА_4 про те, що скарга адвокатом ОСОБА_3 подана до суду до того як була змінена підслідність, є безпідставним.

Суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Статтею 3 КПК України передбачено, що саме до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Також цією статтею визначено сторони кримінального провадження з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

У статті 7 КПК України зазначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості тощо.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність розглядаються за правилами глави 26 КПК України слідчим суддею того місцевого суду, у межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, з урахуванням вимог ст. 32 КПК України щодо територіальної підсудності.

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом, як того вимагають стаття 7 Загальної декларації прав людини та частина перша статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Правилами про підсудність забезпечується також рівність усіх громадян перед законом і судом (стаття 24 Конституції України та стаття 10 КПК України). Чітко встановлена законом підсудність як прояв цієї конституційної засади набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський суд з прав людини розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (рішення у справі «Фельдман проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 1978 року № 7360/76 у справі «Лео Занд проти Австрії» зазначено, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом», у частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплює усю організаційну структуру судів включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом», орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

Враховуючи те, що з 18.06.2024 досудове розслідування вже не здійснюється слідчими СУ ГУНП в Кіровоградській області, тому, слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда не може здійснити судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, оскільки це з 18.06.2024 має здійснювати слідчий суддя того суду у межах територіальної юрисдикції знаходиться Головне слідче управління Національної поліції України.

Наведене вище обґрунтування свідчить про зміну територіальної підслідності кримінального провадження, так і про зміну підсудності під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.

З вищевказаних підстав, слідчий суддя вважає, що скарга підлягає поверненню адвокату ОСОБА_3 .

Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді відповідного суду з дотримання територіальної підсудності в порядку, передбаченому КПК України.

Одночасно з цим, слідчим суддею зазначається про безпідставність доводів адвокатів, що Кропивницьким апеляційним судом визначено підсудність цього кримінального провадження, оскільки саме Кропивницький апеляційний суд є судом апеляційної інстанції, який здійснює апеляційний перегляд справ, які підсудні судам загальної юрисдикції в Кіровоградській області, а враховуючи, що предметом апеляційного перегляду була саме ухвала слідчого судді Ленінського районного суд м. Кіровограда, тому, розгляд апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.06.2024 про арешт майна, навіть за умови зміни підслідності кримінального провадження повинен здійснювати саме Кропивницький апеляційний суд.

Також не мають під собою підґрунтя твердження адвоката ОСОБА_4 про наявність підстав для самовідводу слідчого судді та наявність у слідчого судді конфлікту інтересів та приватного інтересу, оскільки це було предметом розгляду двох заяв про відвід адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за наслідками розгляду яких, ухвалами суду від 27.06.2024 та 11.07.2024 не встановлено підстав для відводу слідчого судді та відмовлено у задоволенні заяв про відвід, в яких, зокрема, що подані заяви фактично аргументуються суб`єктивною думкою захисників та їх клієнта щодо об`єктивності слідчого судді ОСОБА_1 при розгляді скарги та бажанням чинити тиск в судовому засіданні на суд з метою затягування судового розгляду та прийняття судом рішень, які є процесуально правильними з позиції захисту.

Окрім цього, рішенням Ради суддів України від 08.06.2017 №34 встановлено, що наявність скарги на суддю та відкриття дисциплінарного провадження не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної справи, а подання такої скарги до закінчення розгляду справи має ознаки впливу на суд, а отже, подача адвокатом ОСОБА_4 скарги відносно судді до закінчення розгляду скарги по суді є нічим іншим, як спробою штучно створити умови для перешкоджання слідчим суддею розгляду скарги по суті та заявлення самовідводу з цих підстав.

Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 - 307, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя,-

постановив:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному 19.04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024120000000494, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, на повідомлення про підозру повернути.

Копію даної ухвали невідкладно надати адвокату ОСОБА_3 , який її подав, разом зі скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_11