Рішення

від 02.07.2024 по справі 523/10460/22

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/10460/22

Провадження №2/523/94/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2024 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого - судді Сувертак І.В.

при секретарі Мельніченко Г. О.,

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17) до Одеської міської ради (м. Одеса, пл. Думська, 1), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за участю представника позивача - адвоката Приходька В. М., представника відповідача ОМР - Сірака В. В.,

Установив

Позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулось до суду із позовом до Одеської міської ради та ОСОБА_1 та враховуючи уточнену позовну заяву просило проголосити рішення котрим в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про іпотечний кредит № 1550 від 05 вересня 2007 року у загальному розмірі 71 858,29 дол. США (сімдесят одна тисяча вісімсот п`ятдесят вісім доларів США 29 центів, з яких: 61 748,00 дол. США прострочена заборгованість за основним боргом, 8 333,86 дол. США - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками, 2 160,00 грн - прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту, 508,48 грн - пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту, 1776,43 дол. США - пеня, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 44,6 кв.м., жилою площею 12,4 кв.м., шляхом продажу на публічних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача посилався на те, що 05 вересня 2007 року ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського міського відділення № 7860 ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 уклали Договір про іпотечний кредит № 1550, згідно якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 65 000,00 дол. США з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 05.09.2027 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір, посвідчений 05 вересня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою 1.1, та зареєстровано в реєстрі за № 2247.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав інформаційну довідку № 330309910 від 26.04.2023 з Державного речових прав на нерухоме майно за параметрами запиту за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до п.1.2. Іпотечного договору предметом іпотеки є однокімнатна квартира, загальною площею 44,6 кв.м., жилою площею 12,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (сім б).

Згідно п. 1.3 вищезазначена квартира належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Поведьонковою І.І, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 05.09.2007 за реєстровим № 2245.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. На дату смерті позичальниці за Кредитним договором обліковувалась заборгованість у загальному розмірі 71 858,29 дол. США (сімдесят одна тисяча вісімсот п`ятдесят вісім доларів США 29 центів) та 2 668,48 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят вісім грн. 48 коп.), яка до теперішнього часу не погашена.

На підтвердження суми заборгованості позивач надав розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 1550 від 05.09.2007 року, укладеному між позичальником ОСОБА_2 та філією - Одеське обласне управління AT «Ощадбанк» станом на 16.11.2009р. та копію розрахунку загальної заборгованості за договором № 1550 від 05/09/2007 ОСОБА_2 станом на 05/09/2012.

Окрім того, позивач надав копію розпорядження 1217 відділу бухгалтерського обліку від 05 вересня 2007 року про видачу ОСОБА_2 готівкою 65 000 дол. США та відповідні виписки по рахунках.

У зв`язку з відсутністю спадкоємців, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24.05.2021 по справі №523/12436/17 визнано спадщину померлої ОСОБА_2 , що складається з квартири АДРЕСА_4 відумерлою.

Одночасно, вказаним рішенням суду майно померлої ОСОБА_2 , що складається з квартири АДРЕСА_4 передано у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.

31.01.2022 року на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 523/12436/17 було проведено державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на квартиру АДРЕСА_4 , про що свідчить інформаційна довідка № 330354923 від 26.04.2023 за параметром запиту реєстраційного номеру об`єкту нерухомого майна 2572856451100.

01.06.2022 року банк направив на адресу Одеської міської ради вимогу № 113.20- 08/1550/1547/15524/2022-15/вих. про сплату заборгованості ОСОБА_2

07.07.2022 року банк отримав відповідь № 638 вих. на вимогу, щодо сплати боргу ОСОБА_2 . Вказаною відповіддю ОМР - відмовила у сплаті боргу.

Позивач вважає це рішення, таким, що порушує його права.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до ст. 1231 цього Кодексу.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Крім того, предметом розгляду вказаної справи є звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_4 .

Згідно інформаційної довідки № 330354923 від 26.04.2023р. (копія додається), квартира загальною площею 44,6 кв.м. та житловою площею 12,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24.05.2021 по справі № 523/12436/17 була зареєстрована 31.01.2022р. за власником Одеською міською радою - Відповідачем 1 по справі.

Натомість, відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву зазначено, що «31.01.2022 року на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24.05.2021 року у справі № 523/12436/17 проведено державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на вищевказану квартиру за адресою: АДРЕСА_5 (РНОНМ: 2569744051100, номер запису про право власності: 46496764).

Однак, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради листом від 15.04.2022 року № 01-03-041-45/129 повідомила про те, що спеціалістами районної адміністрації встановлена фактична відсутність житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_5 .

З наведеного, відповідач Одеська міська рада робить висновок (останній абз. стор. 6 відзиву), що таким чином, фактично відбулось захоплення квартири комунальної власності шляхом проведення щодо неї державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , за наявності чинної державної реєстрації права власності на цю квартиру за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Також, Суворовською районною адміністрації Одеської міської ради подано до Суворовської окружної прокуратури м. Одеси заяву про вчинення за попередньою змовою групою осіб відповідних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (шахрайство), ч. 1 ст. 358 (підроблення офіційного документа), ч. 4 ст. 358 (використання завідомо підробленого документа) КК України.

З метою підтвердження вказаних обставин, AT «Ощадбанк» 12.01.2023 звернувся до Суворовської окружної прокуратури міста Одеси із запитом про надання інформації (копія додається).

Згідно відповіді Суворовської окружної прокуратури міста Одеси від 19.01.2023 підтверджено звернення Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про вчинення кримінального правопорушення за обставинами, викладеними у запиті Банку. Повідомлено, що за результатом розгляду вказаної заяви, 30.03.2022 дізнавачем СД відділу поліції № 3 Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області були внесені відповідно відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022164490000340 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Разом з тим, також повідомляємо суд, що 13.01.2022р. товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Парус» (ЄДРПОУ 34321485) на замовлення Одеського обласного управління AT «Ощадбанк» було проведено незалежну експертну оцінку ринкової вартості майна (із виходом на місце та проведенням 13.01.2022р. фотофіксації об`єкта оцінки), що знаходиться в іпотеці банку, а саме: однокімнатної квартири, загальною площею 44,6 кв.м., житловою 12,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (тобто тієї самої квартири, що є предметом розгляду цієї справи).

Із висновку ТОВ «Компанія Парус» від 20.01.2022р. (копія додається) вбачається, що зазначена квартира в наявності є, має окремий вхід з двору та використовується як офісне приміщення громадської організації.

Враховуючи вищенаведені обставини справи у ОСОБА_1 , виникає обов`язок відповідати за цим позовом, у тому числі в силу ст. 23 Закону України «Про іпотеку».

Приймаючи до уваги те, що територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, позивач просив свої позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 05 вересня 2022 року відкрито провадження по цивільній справі за зазначеним позовом та ухвлено її розглядати за нормами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17 січня 2023 року залучено до участі у справі №523/10460/22 співвідповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , котра зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 07 листопада 2023 року клопотання представника Одеської міської ради про закриття провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17) до Одеської міської ради (м. Одеса, пл. Думська, 1), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 13 грудея 2023 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд по суті позову Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17) до Одеської міської ради (м. Одеса, пл. Думська, 1), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник позивача адвокат Приходько В. М. в судовому засіданні позовні вимоги банку підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача ОМР Сірак В. В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову в повному обсзяі, підтримав відзив на позовну заяву.

Відзив мотивований тим, що Одеська міська рада не є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , а відтак не зобов`язана задовольняти вимоги кредиторів, визначені ст. 1282 ЦК України.

Крім того, позивачем та ОСОБА_2 відсутні кредитні відносини, оскільки судовим наказом Суворовського районного суду м. Одеси від 23.09.2009 року у справі № 2-Н-4593/09 зобов`язано достроково стягнути з ОСОБА_2 500 432,32 грн.

При достроковому стягненні всієї суми кредиту за судовим рішенням, у тому числі процентів, пені тощо, кредитний договір є фактично вичерпним, кредитні правовідносини припиняються і переходять у площину виконання судового рішення, а у боржника виникає нове зобов`язання перед кредитором з виконання судового рішення.

Також позовні вимоги банку не підлягають задоволенню через фактичну відсутність житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_5 .

Позивачем 13 липня 2023 року надано відповідь на відзив ОМР, позивач просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, про розгляд справи повідомлялась належним чином, причин неявки суду не сповістила та з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталась.

Дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторік, котрі прибули в сдове засідання, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 вересня 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського міського відділення № 7860 ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 уклали Договір про іпотечний кредит № 1550, згідно якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 65 000,00 дол. США з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 05.09.2027 року.

Судовим наказом Суворовського районного суду м. Одеси від 01.09.2009 року у справі № 2-Н-4593/09 (видано 23 вересня 2009 року) зобов`язано достроково стягнути з ОСОБА_2 500 432,32 грн. (а.с. 52).

Постановою державного виконавця Першого Суворовського ВДВС ОМУЮ Ломова М. М. від 07 травня 2010 року виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 2-Н-4593/09 закінчено у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 . (а.с. 58).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в ухвалі від 30.11.2016 року у справі № 711/10892/14-ц дійшов наступного висновку: «Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Якщо сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати...

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості, позивач змінив строк виконання кредитних зобов`язань, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов, тобто з 27.09.2009року. Позивач звернувся до суду з даним позовом 06.10.2014 року, тобто з порушенням строку позовної давності, на застосуванні якого наполягав відповідач». (Вказані висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду України від 02.11.2016 року № 6-1174цс16, від 09.11.2016 року № 6-2251цс16, від 16.11.2016 року №6-900цс16).

Отже, при достроковому стягненні всієї суми кредиту за судовим рішенням, у тому числі процентів, пені тощо, кредитний договір є фактично вичерпним, кредитні правовідносини припиняються і переходять у площину виконання судового рішення, а у боржника виникає нове зобов`язання перед кредитором з виконання судового рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень ст. З зазначеного закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, судових наказів, а також виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Таким чином, існування судового наказу Суворовського районного суду м. Одеси від 23.09.2009 року про дострокове стягнення з ОСОБА_2 на користь банку заборгованості, а також приймаючи до уваги те, що виконавче провадження закрито ще 07 травня 2010 року, дає підстави стверджувати, що банк втратив право на примусове виконання рішення суду (у зв`язку з пропущенням встановленого законодавством строку для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання), а тому банк вже не є кредитором спадкодавця ОСОБА_2 та не має законних підстав на звернення до суду із даною позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо посилань відповідача на те, що Одеська міська рада не є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , а відтак не зобов`язана задовольняти вимоги кредиторів, визначені ст. 1282 ЦК України, суд не приймає до уваги, оскільки визнання спадщини відумерлою слід вважати особливою, відмінною від спадкування підставою набуття права власності територіальною громадою, отже і вимоги AT «Ощадбанк» до Одеської міської ради щодо звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтуються не на ст. 1282 ЦК України, а на інших нормах законодавства, на підставі яких передбачений обов`язок територіальної громади, яка отримала майно в порядку відумерлості, задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що вбачається з наступного.

Відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, викладеного у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 641/2906/18 сформульовано такий висновок: орган місцевого самоврядування не є спадкоємцем у справі та не залучається до спадкування. Однак у зв`язку із відсутністю інших спадкоємців у нього виникає цивільний інтерес на визнання спадщини відумерлою та отримання її у власність територіальної громади. Зазначене надає підстави місцевій раді звертатись до суду як із заявами про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження та у подальшому оформити своє право власності на таке майно, так і з належним позовами в порядку позовного провадження на захист свого інтересу.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 1277 ЦК України територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.

Щодо посилань відповідача ОМР на те, що вимоги банку не підлягають до задоволення через фактичну відсутність житлового приміщення, що є предметом розгляду справи, суд не приймає оскільки предмет іпотеки фактчино в наявності є, що підтверджується правовстановлюючими документами на нерухоме майно.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У зв`язку із наведеним суд вважає, що позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено нявність кредитних відносин між банком та померлою ОСОБА_2 , приймаючи до уваги винесений судовий наказ по справі №2-Н-4593/09 та закриттям виконавчого провадження щодо його виконання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,5,10,12, 211, 258, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17) до Одеської міської ради (м. Одеса, пл. Думська, 1), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 12 липня 2024 року.

Суддя