Ухвала

від 19.07.2024 по справі 308/10885/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/10885/24

1-кс/308/4251/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024072030000030, відомості про яке 19.03.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України

в с т а н о в и в:

на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшли матеріали означеного клопотання про накладення арешту на майно.

Внесене клопотання обґрунтоване тим, що вилучене майно відповідає ознакам речових доказів , а наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, свідчить про необхідність накладення арешту на відповідне майно з метою його збереження.

Прокурор у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду клопотання, однак подав заяву в якій клопотання підтримав та просив розглянути у його відсутності.

У судове засідання власник вилученого майно не з`явився, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подав.

З огляду на скорочені терміни розгляду клопотань даної категорії та відсутність перешкод для розгляду клопотання у відсутності власника, слідчий суддя розглядає таке у відсутності сторін.

Вирішуючи подане клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, слідчий суддя виходив із такого.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (абзац перший ч. 3 ст. 170 КПК України).

Таким чином, накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів допускається без повідомлення певній особі про підозру та може накладатися на майно будь-якої фізичної.

Згідно з ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

За правилами ч. 2 цитованої норми у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

На переконання слідчого судді, клопотання прокурора наведеним вимогам процесуального закону відповідає.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За приписами ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що перелік обставин, персоніфікованих ст. 91 КПК України, підлягає встановленню в межах досудового розслідування безвідносно до обов`язкових елементів складу кримінального правопорушення, що забезпечує дотримання принципу законності, передбаченого ст. 9 КПК України та який покладає на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого обов`язок всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставини кримінального провадження.

Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Матеріалами клопотання підтверджується факт здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 332 КК України, тоді як вказане у клопотанні майно має значення для досудового розслідування та є доказом у кримінальному провадженні.

Із урахуванням наведеного слідчий суддя констатує, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Накладення арешту є необхідним для збереження речового доказу, відтак задоволення клопотання призведе до досягнення мети арешту.

За обставин цього клопотання стороною обвинувачення на виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Вказане обумовлює висновок про те, що при задоволенні цього клопотання може бути досягнуте завдання арешту майна.

Крім того, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, що свідчить про пропорційність заходу забезпечення кримінального провадження.

Підсумовуючи викладене у сукупності, слідчий суддя доходить до висновку про необхідність задоволення внесеного клопотання.

Керуючись статтями 22, 170-174 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

клопотання про арешт майна задовольнити повністю.

Накласти арешт на мобільний телефон марки «IPhone 15 Pro Max» без сім карти, imei1: НОМЕР_1 imei2: НОМЕР_2 , який було вилучено в ході проведення обшуку 10.07.2024 у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1