Ухвала

від 29.05.2024 по справі 369/9019/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9019/22

Провадження № 2-п/369/85/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Херенковій К.К.,

за участі представника позивача Орлова О.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Белокриницького Артема Олександровича про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2024 року у цивільній справі № 369/9019/22 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

09 травня 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Белокриницький Артем Олександрович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2024 року у цивільній справі № 369/9019/22 за позовом № 369/9019/22 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Свою заяву про перегляд заочного рішення заявник мотивував тим, що відповідач не був присутнім під час розгляду справи з поважних причин, за адресою місця проживання та реєстрації ( АДРЕСА_1 ) не отримував ухвали про відкриття провадження у справі, позову з додатками та повісток. Заявник зазначив, що представник відповідача подав до суду 10 жовтня 2023 року в якому просив відкласти розгляд справи призначений на 11 жовтня 2023 року у зв`язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи, проте ознайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді не зміг.

Заявник просив скасувати заочне рішення № 369/9019/22 від 05 квітня 2024 року та призначити справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Орлов О.О. заперечував щодо задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

У судовому засіданні представник позивача Орлов О.О. заперечував щодо задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

У судове засідання інші учасники справи не з`явились, повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, в межах розгляду заяви, приходить до висновку, про відсутність підстав для скасування заочного рішення суду з наступних підстав.

Відповідно до ст.284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, для скасування заочного рішення необхідно встановити як поважність причини неявки у судове засідання та (або) повідомлення про причини неявки, так і наявність істотного значення доказів, на які посилається відповідач, для правильного вирішення справи.

Тобто для скасування заочного рішення необхідна одночасна наявність наведених частин зазначених умов.

Суд дослідивши матеріали справи вважає, що жодна з наведених підстав для скасування заочного рішення і більш того їх сукупність у заяві про перегляд заочного рішення відсутні.

Щодо відсутності поважних причин неявки в судове засідання відповідача та не отримання ним копій документів по справі наданих позивачем, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєвої І.О. від 22 вересня 2022 року провадження в справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

24 листопада 2022 року копію ухвали, копію позовної заяви та додані до неї документи надіслано відповідачу ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається із матеріалів справи ні відповідач ні його представник жодного разу не з`явилися в призначені судові засідання - 01.01.2022 року, 23.02.2023 року, 17.05.2023 року, 27.06.2023 року, 11.10.2023 року, будучи належним чином повідомленим про місце, дату, час проведення судових засідань шляхом надіслання судових повісток поштовим відправленням на адресу місця проживання відповідача, однак конверти з поштовими повідомленнями було повернуті до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Крім того, відповідача було повідомлено про час, дату та місце розгляду справи шляхом надіслання SMS-повідомлення на номер телефону: НОМЕР_1 .

10 жовтня 2023 року представником відповідача до суду надано клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 11 жовтня 2023 року, та підтверджено у клопотанні номер мобільного телефону відповідача ОСОБА_2 , а саме: НОМЕР_1 .

Суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Єврорпейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В той же час, за положеннями статті 129 Конституції, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому,відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Доказів поважності причин неявки представник відповідача не подавав. Суд звертає увагу на той факт, що матеріали вказаної цивільної справи містять підтвердження про належне повідомлення відповідача про проведення судових засідань.

До того ж представник відповідача не звертався до суду із клопотаннями про забезпечення участі у розгляді справи в режимі відеоконференції, до суду особисто не з`являвся.

Таким чином вбачається, що представник відповідача систематично не з`являвся в судові засідання з метою затягування розгляду даної цивільної справи.

Реалізація принципу змагальності в цивільному судочинстві спонукає учасників справи та їх представників до використання всіх можливих механізмів захисту права, у зв`язку з чим ними можуть допускатися і певні зловживання. Водночас слід наголосити, що зловживання правом має розглядатися як процесуальне правопорушення виключно за умови встановлення причино-наслідкового зв`язку між зловживанням та завданою шкодою (встановленням певних ризиків) іншому учаснику справи. Тобто зловживання процесуальним правом як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в порушенні умов належної реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав іншими учасниками справи.

Верховний Суд трактує зловживання як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав (ухвала ВС від 06 серпня 2018 року, справа №552/2378/17).

Процесуальні права та обов`язки учасників справи визначені ст. 43 ЦПК України. Зокрема, учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу №552/2378/17, визначив зловживання, як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав.

Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність, нечесність, відсутність відкритості поведінки, відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Це підтверджується постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14.

Таким чином, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад цивільного судочинства.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовийпроцес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Разом з тим, сторони у розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.

У зв`язку з наведеним, ураховуючи неодноразові відкладення судових засідань, враховуючи відсутність клопотання про участь відповідача в режимі відеоконференцїі, суд дійшов до обґрунтованого та законного висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача та відповідача.

Крім того, факт подання представником відповідача клопотань, вже свідчить про обізнаність останнього про розгляд справи та відкриття провадження у справі.

Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність причин неявки в судове засідання відповідача, в заяві відсутні посилання на докази, які б мали істотне значення для справи та які б не були досліджені судом при ухваленні заочного рішення, то за відсутності зазначених обставин у їх сукупності, у суду відсутні правові підстави для скасування заочного рішення. За таких обставин, суд приходить висновку про відмову у задоволенні заяви.

Отже, враховуючи те, що відповідачем не були надані докази, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи судом, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.

Крім того, суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд.

Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення права.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Враховуючи ці обставини та викладене вище, встановлену законом обов`язковість судових рішень, сторони є рівними перед законом і мають рівні права, гарантовані Конституцією України та іншими нормативними актами, на захист своїх інтересів державою.

Виходячи з цього, відсутності мотивації усіх в сукупності підстав для скасування заочного рішення суду, підстави для задоволення заяви відсутні.

Керуючись ст. 287, 288 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Белокриницького Артема Олександровича про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2024 року у цивільній справі № 369/9019/22 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення даної ухвали до Київського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 05 червня 2024 року.

Суддя: І. О. Фінагеєва