Постанова

від 26.06.2024 по справі 910/5972/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. Справа№ 910/5972/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Палія В.В.

Вовка І.В.

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Палія В.В.

Вовка І.В.

секретар судового засідання: Король Д.А.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 26.06.2024

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024

повний текст рішення складений 09.04.2024

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2024

у справі № 910/5972/18 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс"

до Фізичної особи-підприємця Кушніренко Тараса Анатолійовича

про визнання недійсним договору, додаткової угоди до нього, визнання недійсним актів приймання-здачі виконаних робіт, стягнення 175 244,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Кушніренко Тараса Анатолійовича про:

- визнання недійсним договору підряду на ремонтні та прибиральні роботи №1 від 01 вересня 2016 року, що був укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" та Фізичною особою-підприємцем Кушніренко Тарасом Анатолійовичем;

- визнання недійсною додаткової угоди до договору підряду на ремонтні та прибиральні роботи №1 від 01.09.2016 року;

- визнання недійсними актів приймання-здачі виконаних робіт № 01 від 12.10.2016, № 02 від 30.10.2016, № 03 від 30.11.2016, № 04 від 30.12.2016, № 01 від 30.01.2017, № 02 від 28.02.2017, № 03 від 30.03.2017, № 04 від 30.04.2017, № 05 від 31.05.2017, № 06 від 30.06.2017 та № 07 від 31.07.2017.

- застосування наслідків недійсності документів, а саме повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" сплачені ним грошові кошти в розмірі 175.244,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами статей 92, 203, 207, 215, 228, 234,843 ЦК України, статей 180, 181 ГК України та безпідставністю отримання відповідачем пред`явлених до стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 (суддя Ващенко Т.М.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 зупинено провадження у справі №910/5972/18 до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим Верховним судом України у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 370/890/15-ц (провадження № 61-2174зпв18).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 провадження у справі № 910/5972/18 поновлено, призначено підготовче засідання.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 по справі №910/5972/18 в позові відмовлено повністю.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що (1) ТОВ "Плато Плюс" не доведено наявності обставин того, що в діях сторін при укладенні спірних правочинів мало місце наявність умислу, а також і те, що обидві сторони не мали наміру створити правові наслідки на момент їх вчинення; (2) позивачем належними засобами доказування не доведено невиконання відповідачем умов договору підряду на ремонтні та прибиральні роботи №1 від 01 вересня 2016 року, що не може свідчити про фіктивність оспорюваних правочинів; (3) сторонами були вчинені юридично значимі дії, спрямовані на схвалення оспорюваного правочину, а відтак сторони бажали настання правових наслідків, які обумовлені договором про надання послуг, що виключає можливість визнання такого правочину недійсним на підставі приписів ч. ч. 2, 5 ст. 203 ЦК України; (4) позивачем здійснювалось перерахування грошових коштів Фізичній особі-підприємцю Кушніренко Тарасу Анатолійович із чітким призначенням платежу; доказів того, що розпорядження з перерахування позивачем на рахунок Фізичної особи-підприємця Кушніренко Тараса Анатолійовича коштів в сумі 175 244,00 грн здійснено неуповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" не надано.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 заяву Фізичної особи-підприємця Кушніренко Тараса Анатолійовича задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" на користь Фізичної особи-підприємця Кушніренко Тараса Анатолійовича 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 по справі № 910/5972/18, 02.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 30.04.2024, в якій просить прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження у справі №910/5972/18. Поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 по справі №910/5972/18. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 та ухвалити нове, яким задовольнити в повному обсязі позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" до Фізичної особи - підприємця Кушніренка Тараса Анатолійовича та скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2024.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення ухвалене місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Палій В.В., Вовк І.В.

07.05.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5972/18.

23.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5972/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі № 910/5972/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариству з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 у справі № 910/5972/18, призначено справу № 910/5972/18 до розгляду на 26.06.2024.

10.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи - підприємця Кушніренка Тараса Анатолійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. При цьому відповідач стверджував, що (1) згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «Плато Плюс» (код ЄДРПОУ 35725096) станом на 01 вересня 2016 року та 31 грудня 2016 року був ОСОБА_1 (з 21.01.2008 року); (2) будь-яких обмежень повноважень ОСОБА_1 (передбачені законом, статутом тощо) на момент укладення оспорюваних правочинів не було; (3) станом на 01 вересня 2016 року та 31 грудня 2016 року ФОП Кушніренко Т.А. та ТОВ «Плато Плюс» в особі представника ОСОБА_1, укладаючи договір підряду на ремонті та прибиральні роботи №1, діяли вільно та добросовісно, бажаючи настання правових наслідків, обумовлених договором, тому викладені у апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції - законним та таким, що ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин. Крім того, відповідач просить додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 у справі №910/1607/22 без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.09.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" (далі - замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Кушніренко Тарасом Анатолійовичем (далі-виконавець, відповідач) укладено договір підряду на ремонтні роботи № 1 (далі - договір), відповідно до п. п. 1.1 та 1.2 якого сторони узгодили, що виконавець зобов`язується виконати ремонтні та прибиральні роботи у приміщеннях та на території цілісного майнового комплексу, який належить замовнику та розташований за адресою: м.Київ, вул. Новопирогівська 62 А, а замовник оплатити виконані роботи в термін, обумовлений у даному договорі. Обсяги робіт вказані у актах виконаних робіт.

Додатковою угодою від 30.12.2016 термін дії договору продовжено на період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

На підставі вказаного договору між сторонами за період з 01.09.2016 по 31.07.2017 були підписані акти приймання-здачі виконаних робіт на загальну суму 175 244,00 грн., а саме: № 01 від 12.10.2016 на суму 5600,00 грн., № 02 від 30.10.2016 на суму 7700,00 грн., № 03 від 30.11.2016 на суму 6800,00 грн., № 04 від 30.12.2016 на суму 9500,00 грн., № 01 від 30.01.2017 на суму 17 724,00 грн., № 02 від 28.02.2017 на суму 17 000,00 грн., № 03 від 30.03.2017 на суму 25 640,00 грн., № 04 від 30.04.2017 на суму 21 320,00 грн., № 05 від 31.05.2017 на суму 21 320,00 грн., № 06 від 30.06.2017 на суму 21 320,00 грн. та № 07 від 31.07.2017 на суму 21 320,00 грн.

Зазначені акти з боку позивача та відповідача підписані без зауважень та заперечень. Зокрема, акти підписані зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" директором - ОСОБА_1 без будь-яких зауважень та заперечень.

На твердження позивача, оспорювані правочини підписано зі сторони товариства неуповноваженою особою, оскільки директором товариства як на час підписання оспорюваного договору, так і на час прийняття виконаних робіт відповідачем, була ОСОБА_2 . Також позивач вказує на ознаки фіктивності оспорюваних правочинів, оскільки послуги фактично не надавались позивачу. За наведеного, позивач на підставі ч. 2, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ст. 234 ЦК України, просив суд визнати недійсним вказані правочини та застосувати наслідки їх недійсності.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (стаття 234 ЦК України).

Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, у тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторони не вчиняли ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то такий правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Отже, для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявності таких умов: вина осіб, яка має прояв у формі умислу, спрямованого на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених у договорі. Відсутність хоча б однієї із цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 904/3935/18, від 28.02.2018 у справі № 909/330/16, від 01.11.2018 у справі № 910/18436/16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 (п. 10.61) зазначила, що при кваліфікації оспорюваного правочину як фіктивного судам необхідно встановити факт його вчинення для годиться (про людське око) обома сторонами, позаяк якщо одна зі сторін діяла лише для годиться, а інша намагалася досягти правового результату - такий правочин не можна визнати фіктивним.

Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (постанова Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

Таким чином, суд, з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

З огляду на вищевикладене, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 № 370/890/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені та поновлено його на посаді директора ТОВ «Плато Плюс» і наказ ТОВ «Плато Плюс» № 1-к від 21.01.2015 р. про покладення обов`язків керівника підприємства на ОСОБА_2 скасовано. В силу ст. 75 ГПК України вказана обставина не доказуються при розгляді даної справи.

Крім того, як вбачається з листа Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.10.2018 № 100.100/он/к-156/4-3522 відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «Плато Плюс» за період з 02.09.2015 по 23.10.2017 значилися: з 31.08.2015 по 14.04.2016 - ОСОБА_1 ; з 14.04.2016 по 18.04.2016 - ОСОБА_2 ; з 18.04.2016 (з 11 год. до 17 год.) - ОСОБА_1 ; з 18.04.2016 (з 17 год.) по 20.04.2016 - ОСОБА_2 ; з 20.04.2016 по 23.10.2017 - ОСОБА_1 .

До того ж, станом на момент ухвалення даної постанови Великою Палатою Верховного Суду у справі № 370/890/15-ц ухвалено постанову від 05.12.2018 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78529895), якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.07.2017, ухвали Апеляційного суду Київської області від 24.01.2017, рішення від 17.07.2015 та додаткового рішення від 03.10.2016 Макарівського районного суду Київської області в справі за позовом ОСОБА_1 , ТОВ «Плато плюс», Головного територіального управління юстиції в м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державний реєстратор відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Голосіївського району Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві Шубіна Тетяна Яківна, про поновлення на роботі відмовлено.

Отже, судове рішення про поновлення на посаді директора ТОВ «Плато плюс» ОСОБА_1 є чинним.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи наявність обставин, що підтверджують факт надання послуг, чинного рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Плато плюс», довідки РДА про перебування на посаді на момент підписання (укладення) оскаржуваного договору та складення спірних актів, взявши до уваги те, що скаржником не було доведено, що відповідач при укладенні спірних правочинів діяв недобросовісно і нерозумно.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що при укладанні спірного договору сторонами було дотримано норми чинного законодавства, а саме: зміст правочину не суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі; спірний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та завірений печатками, у відповідності до законодавства; правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про недоведення позивачем, що оспорюваний договір підряду не був направлений на реальне настання юридичних наслідків, встановлених цим договором. При цьому судом встановлено, що позивачем вчинено дії на виконання договору шляхом перерахування грошових коштів в сумі 175 244,00 грн.

Крім того, колегія суддів враховує, що оскільки підстав для визнання недійним договору судом не встановлено, то і вимоги про визнання недійсною додаткової угоди до договору, які фактично є похідними, також не підлягають задоволенню.

Поряд з цим, враховуючи, що вимоги позивача до відповідача про застосування наслідків недійсності документів, а саме повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", сплачених ним грошових коштів в розмірі 175 244,00 грн., шляхом їх перерахування за реквізитами, є похідними від його вимоги про визнання недійсним договору, за відсутності підстав для визнання його недійсним також не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними актів приймання-здачі виконаних робіт колегія суддів констатує, що спірні акти приймання-здачі виконаних робіт № 01 від 12.10.2016, № 02 від 30.10.2016, № 03 від 30.11.2016, № 04 від 30.12.2016, № 01 від 30.01.2017, № 02 від 28.02.2017, № 03 від 30.03.2017, № 04 від 30.04.2017, № 05 від 31.05.2017, № 06 від 30.06.2017 та № 07 від 31.07.2017 є документами, які не спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише засвідчують факт надання послуг, тобто виконання волі сторін договору, та фіксують послуги, що надаються за договором.

Відтак, спірні акти приймання-здачі виконаних робіт не є правочинами у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, тому не можуть бути визнані недійсними з наведених скаржником підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22.05.2018 у справі № 910/12258/17, від 05.02.2019 у справі №10/Б-5022/1319/2011, від 27.11.2018 у справі № 910/22274/17.

За змістом ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів судом.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному законодавством, є визнання правочину (договору) недійсним.

Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

У контексті зазначеного предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти самі по собі права позивача не порушують.

Водночас, спосіб захисту у вигляді визнання недійсними актів приймання-здачі виконаних робіт не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, не передбачений він також іншими нормами права.

Враховуючи, що спірні акти приймання-здачі виконаних робіт не є правочинами у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, а звертаючись з вимогою про визнання їх недійсними, позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав та інтересів.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано було здійснено розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Плато Плюс», у зв`язку із чим вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.

Так, представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" вказано, що суд першої інстанції повинен був відкласти розгляд справи, оскільки представника ТОВ «Плато Плюс» був відсутній у судовому засіданні 21.03.2024 з поважних причин, а саме у зв`язку з перебуванням на лікарняному.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Колегією суддів встановлено, що у судове засідання призначене Господарським судом міста Києва на 21.03.2024 представник позивача не з`явився, однак клопотав про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням на лікарняному.

Заявлене клопотання представника ТОВ «Плато Плюс» про відкладення розгляду справи суд розцінив як необґрунтоване.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що позивач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні інших представників, яким доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді відповідно до вимог процесуального закону.

Поряд з цим, в клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено обставин, з яких суд не може розглянути справу без участі представника позивача.

Позаяк, колегія суддів апеляційного суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Зі змісту апеляційної скарги ТОВ «Плато Плюс» слідує, що остання не містить жодних аргументів та правового обґрунтування, які є підставою для перегляду та скасування додаткового рішення, отже, враховуючи обставини справи та зміст додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Плато Плюс» слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 року та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 у справі № 910/5972/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 у справі № 910/5972/18 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 910/5972/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.07.2024.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді В.В. Палій

І.В. Вовк