Рішення

від 15.07.2024 по справі 910/17000/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2024Справа № 910/17000/23Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" (27612, Кіровоградська область, Кропивницький р-н, село Могутнє, вул. Миру, 152ж, код ЄДРПОУ 41212880)

до Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 43068454)

про стягнення 4 745 935,30 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Чеверда О.А.

Від відповідача: Тронь І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості за договором № 14999/01 від 30.03.2018 у розмірі 4 747 501,56 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.11.2023 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

13.11.2023 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/17000/23 здійснювати у порядку загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 18.12.2023.

05.12.2023 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Розглянувши подану представником позивача заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, суд вирішив задовольнити її.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК", Чеверди Ольги Віталіївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

07.12.2023 від відповідача засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

У засіданні суду 18.12.2023 представник позивача заявив усне клопотання про поновлення процесуального строку для подачі відповіді на відзив та долучення до матеріалів справи відповіді на відзив, повідомив, що ним 18.12.2023 направлено через систему "Електронний суд" клопотання про поновлення строку для подачі відповіді на відзив та долучення до матеріалів справи відповіді на відзив.

Судом встановлено, що дані документи відсутні в матеріалах справи та відповідно до бази "Діловодство спеціалізованого суду" станом на час судового засідання не зареєстровані.

Представник відповідача щодо задоволення даного клопотання заперечень не навів.

Судом протокольною ухвалою від 18.12.2023 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для подачі відповіді на відзив та долучення до матеріалів справи відповіді на відзив.

У засіданні суду 18.12.2023 судом на підставі ч. 5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 29.01.2024.

21.12.2023 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

17.01.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

У засіданні суду 29.01.2024 представник відповідача повідомив, що ним 29.01.2024 через систему "Електронний суд" подано письмові пояснення та заяву про закриття провадження у справі в частині, у зв`язку з частковою оплатою суми боргу.

Судом встановлено, що дані документи відсутні в матеріалах справи та відповідно до бази "Діловодство спеціалізованого суду" станом на час судового засідання не зареєстровані.

У засіданні суду 29.01.2024 судом на підставі ч. 5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 12.02.2024.

29.01.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли письмові пояснення та заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 1 566,26 грн, у зв`язку з частковою оплатою суми основного боргу.

У зв`язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. на лікарняному, підготовче засідання 12.02.2024 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду від 16.02.2024 підготовче засідання призначено на 26.02.2024.

Представник відповідача у засіданні суду 26.02.2024 підтримав заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 1 566,26 грн, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечень не навів.

Дослідивши долучені відповідачем до матеріалів справи платіжні доручення, судом встановлено, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем погашено суму основного боргу у розмірі 1 566,26 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 326 491 від 30.11.2023 на суму 578,50 грн;

- № 332 856 від 28.12.2023 на суму 987,76 грн.

Ухвалою Господарського суду від 26.02.2024 провадження у справі № 910/17000/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" до Державного підприємства "Гарантований покупець" в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 1 566,26 грн - закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору, подальший розгляд у справі за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" до Державного підприємства "Гарантований покупець" постановлено здійснювати про стягнення основного боргу у розмірі 4 745 935,30 грн.

У підготовчому засіданні 26.02.2024 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду від 26.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.03.2024.

15.03.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині оплати 2 915,50 грн.

Представник позивача у засіданні суду 18.03.2024 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позову у повному обсязі.

У засіданні суду 18.03.2024 оголошено перерву на 15.04.2024.

У судовому засіданні 15.04.2024 було досліджено докази у справі та оголошено перерву на 13.05.2024.

09.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/17000/23, в якому останній просить суд зупинити провадження у справі № 910/17000/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи 910/4439/23, яка передана на розгляд до Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду; у разі неможливості постановити ухвалу про зупинення розгляду справи без тексту ухвали про передачу справи 910/4439/23 на розгляд до об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду - відкласти розгляд справи до опублікування Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду тексту ухвали від 30.04.2024.

У засіданні суду 13.05.2024 представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, просив його задовольнити, попередньо повернувшись до стадії підготовчого провадження, у разі неможливості зупинити провадження у справі, відкласти розгляд справи.

Представник позивача заперечив щодо задоволення даного клопотання.

У засіданні суду 13.05.2024 оголошено перерву на 03.06.2024.

31.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.

Представник відповідача у засіданні суду 03.06.2024 підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, просив його задовольнити.

Представник позивача поставив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Суд протокольною ухвалою від 03.06.2024 повернувся до стадії підготовчого провадження.

В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 30.04.2024 вирішено передати справу № 910/4439/23, що за усіма ознаками тотожності є подібною цій справі, на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстави, передбаченої ч. 2 ст. 302 ГПК України. Відправляючи справу № 910/4439/23 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду колегія суддів виходила з необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладених постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 в частині, що стосується незастосування до спірних правовідносин наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 та задоволення у зв`язку з цим вимог виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом до Гарантованого покупця про стягнення вартості відпущеної електричної енергії під час дії особливого періоду (воєнного стану).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 зупинено провадження у справі № 910/17000/23 до закінчення розгляду Верховним Судом у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи №910/4439/23.

26.06.2024 позивачем до суду подано клопотання про поновлення провадження у справі.

Судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 21.06.2024 касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі № 910/4439/23 - без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 поновлено провадження у справі № 910/17000/23, судове засідання призначено на 15.07.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 15.07.2024 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні 15.07.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

15.07.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2018 року між Державним підприємством «Енергоринок» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" (далі - продавець) був укладений договір №14999/01, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продавати, а покупець зобов`язується купувати електроенергію, вироблену продавцем та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

30.06.2019 року між Державним підприємством «Енергоринок», Державним підприємством «Гарантований покупець» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" була укладена додаткова угода № 191/01 до договору від 30.03.2018 року №14999/01.

Дана додаткова угода була укладена з метою реалізації Закону України «Про ринок електричної енергії» в частині правонаступництва відповідача за договором купівлі- продажу електричної енергії за зеленим тарифом №14999/01 від 30.03.2018 між ДП «Енергоринок» та позивачем, тобто здійснено заміну сторони договору та приведення такого договору у відповідність до типового договору купівлі-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом між відповідачем та позивачем, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.

23 квітня 2020 року між Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - Гарантований покупець/ відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «"ГРІН ТЕК" (далі - продавець за «зеленим» тарифом/ позивач) була укладена додаткова угода №1271/01/20 до договору від 30.03.2018 року № 14999/01.

Даною додатковою угодою від 23.04.2020 року сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова "виробник за «зеленим» тарифом" замінити словами "продавець за «зеленим» тарифом" та статті 1-7 договору викласти в новій редакції.

Так, згідно з п. 1.1. договору (в редакції Додаткової угоди від 23.04.2020 року) продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок купівлі), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

05 березня 2021 року між відповідачем та позивачем була укладена додаткова угода №1095/01/21 до договору від 30.03.2018 року № 14999/01.

Згідно з п. 1.2 договору (в редакції додаткової угоди від 05.03.2021 року) Гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі Гарантованого покупця (п. 2.2 договору).

Якщо продавець за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030) (п. 7.4. договору).

Відповідно до п. 8.1. Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для здійснення купівлі-продажу електричної енергії продавець повинен стати учасником ринку електричної енергії, укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом або за аукціонною ціною, типові форми яких затверджені Регулятором, вступити на підставі цього договору до балансуючої групи гарантованого покупця, про що продавець зобов`язаний повідомити ОСР, на території ліцензованої діяльності якого знаходиться, та здійснювати операції з купівлі та продажу електричної енергії лише із гарантованим покупцем.

Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1452 «Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ТОВ «ГРІН ТЕК», видано позивачу ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії відповідно до додатка.

Відповідно до пунктів 2.3., 2.4. договору продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець за «зеленим» тарифом продає Гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії пробивачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Так, позивач у позовній заяві зазначає, що останній є виробником за «зеленим» тарифом, а відтак, здійснює продаж Гарантованому покупцю електричної енергії відповідно до Порядку.

Вартість електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (п. 2.5. договору).

Розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця визначається відповідно до глави 9 Порядку (п. 2.6 договору).

За умовами п. 3.1. договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави/4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).

Оплата електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання - передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (п. 3.3 договору).

У випадку здійснення Гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за «зеленим» тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за «зеленим» тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акту купівлі-продажу (акту коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період (п. 3.4 договору).

Пунктом 8.3. Порядку визначено, що фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.

Розділом 10 Порядку врегульовано розрахунок платежів та порядок їх здійснення між гарантованим покупцем та продавцями.

За умовами пунктів 10.1.-10.4. Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

З урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі- продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.

Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому і 00% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕІІ уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Так, на виконання умов договору та вказаних вище вимог Порядку позивачем та відповідачем було підписано акти купівлі-продажу електричної енергії за такі періоди на загальну суму 7 910 414,74 грн:

- за жовтень 2021 року: акт від 31.10.2021 на суму 891 631,55 грн;

- за лютий 2022 року: акт від 28.02.2022 па суму 404 361,84грн;

- за березень 2022 року: акт від 31.03.2022 (з урахуванням акту коригування на суму -56,59грн) на суму 928 146,64 грн;

- за квітень 2022 року: акт від 30.04.2022 на суму 685 291,82 грн;

- за травень 2022 року: акт від 31.05.2022 на суму 1 262 706,35грн;

- за червень 2022 року: акт від 30.06.2022 на суму 1 280 949,23 грн;

- за липень 2022 року: акт від 31.07.2022 на суму 1 416 233,29 грн;

- за серпень 2022 року: акт від 32.08.2022 на суму 1 041 094,02 грн.

Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Регулятора - 12.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Гарантованим покупцем, зокрема, у жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року.

Таким чином, позивач зазначає, що остаточним терміном оплати ДП "Гарантований покупець" електричної енергії, відпущеної ТОВ "ГРІН ТЕК" за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, є 15.09.2022.

Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 № 1190, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Регулятора - 21.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Гарантованим покупцем у липні 2022 року.

Таким чином, позивач зазначає, що остаточним терміном оплати ДП "Гарантований покупець" електричної енергії, відпущеної ТОВ "ГРІН ТЕК " у липні 2022 року, є 26.09.2022.

Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 № 473, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Регулятора - 15.03.2023, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Гарантованим покупцем у серпні 2022 року.

Таким чином, позивач зазначає, остаточним терміном оплати ДП "Гарантований покупець" електричної енергії, відпущеної ТОВ "ГРІН ТЕК " у серпні 2022 року, є 21.03.2023.

Відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у спірний період в розмірі 3 162 913,18 грн, а саме:

- за жовтень 2021 року на загальну суму 802 731,57 грн;

- за лютий 2022 року на загальну суму 375 509,31 грн;

- за березень 2022 року на загальну суму 160 427,57 грн;

- за квітень 2022 року на загальну суму 338297,82 грн;

- за травень 2022 року на загальну суму 218 241,97 грн;

- за червень 2022 року на загальну суму 321 554,09 грн;

- за липень 2022 року на загальну суму 448 471,64 грн;

- за серпень 2022 року на загальну суму 497 679,21 грн.?

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач за відпущену позивачем електроенергію у періоди жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року розрахувався лише частково, у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість у розмірі 4 745 935,30 грн (з урахуванням заяви про закриття провадження у справі), яка у добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а згідно з приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Нормами спеціального законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.

Частиною 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем.

Згідно з ч. 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Згідно з п. 8 ч. 9 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що матеріали справи містять акти купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року, підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем своїх обов`язків за договором із продажу електричної енергії відповідачу.

Беручи до уваги умови договору та п. 10.1 Порядку, зобов`язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії за 1-10 дні місяця мало бути виконане відповідачем у строк до 15 числа (включно) розрахункового місяця, а з оплати поставленої електричної енергії за 11-20 дні місяця до 25 числа включно розрахункового місяця.

Постановами НКРЕКП затвердило розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у наступні періоди: постанова № 1117 від 09.09.2022 - у жовтні 2021 року та лютому-червні 2022 року; постанова № 1190 від 20.09.2022 - у липні 2022 року; постанова № 473 від 14.03.2023 - у серпні 2022 року.

Враховуючи вимоги п. 10.4 Порядку та зазначені вище Постанови НКРЕКП відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у спірний період в розмірі 3 162 913,18 грн, а саме:

- за жовтень 2021 року на загальну суму 802 731,57 грн;

- за лютий 2022 року на загальну суму 375 509,31 грн;

- за березень 2022 року на загальну суму 160 427,57 грн;

- за квітень 2022 року на загальну суму 338297,82 грн;

- за травень 2022 року на загальну суму 218 241,97 грн;

- за червень 2022 року на загальну суму 321 554,09 грн;

- за липень 2022 року на загальну суму 448 471,64 грн;

- за серпень 2022 року на загальну суму 497 679,21 грн.?

Дана заборгованість підтверджується актами купівлі-продажу підписаними з обох сторін.

Отже, із наведеного вбачається, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання із оплати відпущеної позивачем електроенергії, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за договором у сумі 4 745 935,30 грн, яка підтверджена належними та допустимими доказами та не спростована відповідачем.

Разом з тим, під час розгляду даної справи відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості за договором перед позивачем, а саме:

- 21.02.204 була здійснена оплата в розмірі 2 915,50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №348552 від 21.02.2024.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Слід зазначити, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/17000/23 в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 915,50 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами в цій частині.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна копія платіжної інструкції №319773 від 26.10.2023, з якої вбачається, що відповідач здійснив зарахування грошових коштів на рахунок позивача у розмірі 650,13 грн.

Так, господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 13/51-04).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 916/3245/17 та від 12.06.2019 року у справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Враховуючи, що станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом предмет спору у розмірі 650,13 грн був відсутній, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

При цьому, можливість закриття провадження у справі і відмови у задоволенні позову пов`язані саме з моментом відкриття провадження у даній справі, а не з моментом звернення до суду з вказаним позовом.

Оскільки відповідачем до відкриття провадження у справі сплачено суму заборгованості у розмірі 650,13 грн, то суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду про стягнення зазначеної суми є безпідставним, оскільки його права та інтереси у цій частині не є порушеними.

Враховуючи наведене, несплаченою залишається заборгованість у розмірі 4 742 369 ,67 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доводи відповідача, які стосуються дотримання останнім положень наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову, суд відхиляє з огляду на таке.

Так, відповідач посилається до положень ст. 599 ЦК України, за якими зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відтак, належним виконанням основного зобов`язання покупця за договором є сплата у повному обсязі вартості придбаного ним товару.

Слід зазначити, що станом на дату настання строку оплати за заявлений період наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 втратив чинність.

У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі Договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за Договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку.

Водночас, п. 1 наказу № 206 від 15.06.2022 передбачає дотримання Гарантованим покупцем при здійснення розрахунків із виробниками електричної енергії положень Порядку № 641, а тому положення цього Порядку є обов`язковими для виконання відповідачем.

Отже, відповідно до Порядку № 641 позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за поставлену ним електричну енергію відповідно до укладеного Договору, а відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи (два авансових та один - за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Вказаний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/15867/21.

Більше того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 зупинено провадження у справі № 910/17000/23 до закінчення розгляду Верховним Судом у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи №910/4439/23.

Так, Верховний Суд у постанові від 21.06.2024 у справі 910/4439/23 зазначив, зокрема, що Об`єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22.

Оскільки, за висновками Об`єднаної палати Верховного Суду, положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.

Об`єднана палата Верховного Суду дійшла висновків про відсутність підстав для тлумачення норм Наказу №206 як такого, що змінює чи припиняє обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до чинного законодавства, Порядку № 641 та укладеного між сторонами договору.

Поряд з цим, Об`єднана палата Верховного Суду звернула увагу на те, що Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 року скасувало дію Наказу № 206 від 15.06.2022 року, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець"мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.

Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.

Сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили в пункті 3.3 договору, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Пунктом 10.4 Порядку встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Таким чином, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку.

Водночас, в матеріалах даної справи відсутні докази щодо внесення змін до договору в частині розрахунків за спірний період, тоді як саме вищевказаним договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників, який відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Як визначено у ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, остаточним терміном оплати Гарантованим покупцем електричної енергії, відпущеної ТОВ «ГРІН ТЕК» у жовтні 2021 року та лютому-червні 2022 року є 15.09.2022; у липні 2022 року - 26.09.2022; у серпні 2022 року - 20.03.2023.

Враховуючи зазначене, термін оплати відповідачем електричної енергії, відпущеної ТОВ «ГРІН ТЕК» у спірні періоди є таким, що настав.

Отже, з урахуванням часткових оплат відповідачем суми основного боргу після відкриття провадження у справі, з Гарантованого покупця на користь ТОВ «ГРІН ТЕК» підлягає стягненню 4 742 369,67 грн заборгованості, у зв`язку з чим позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який станом на момент прийняття даного рішення суду не є скасованим.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор) є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Судом встановлено, що НКРЕКП прийнято постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332, якою надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов`язковими для застосування.

Постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766» доповнено пункт 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 підпунктом 16, згідно якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку.

Щодо доводів відповідача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

На підтвердження настання форс-мажорних обставин відповідач посилався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).

Отже, із вказаного можна дійти висновку, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті Торгово-промислової палати України.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Більш того, загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.

Відповідно до ст.ст. 73, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності зі встановленими обставинами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Провадження у справі № 910/17000/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" до Державного підприємства "Гарантований покупець" в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 2 915,50 грн - закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" (27612, Кіровоградська область, Кропивницький р-н, село Могутнє, вул. Миру, 152ж, код ЄДРПОУ 41212880) заборгованість у розмірі 4 742 369 (чотири мільйони сімсот сорок дві тисячі триста шістдесят дев`ять) грн 67 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 71 135 (сімдесят одна тисяча сто тридцять п`ять) грн 55 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.07.2024

Суддя І.О. Андреїшина