ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.03.2024 Справа № 917/1615/21
м. Полтава
За позовом Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області вул.Старо-Троїцька, 13, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500 в інтересах держави в особі Пирятинської міської ради Полтавської області, вул. Соборна, 21, м. Пирятин, Полтавська область, 37000
до 1. Фермерського господарства "Берегове", вул. Київська 13, с. Давидівка, Пирятинський район, Полтавська область, 37010
2. Ліквідаційної комісії Давидівської сільської ради Пирятинського району, вул. Київська,13, с. Давидівка, Лубенський (Пирятинського) району, Полтавської області, 37010
про визнання незаконними рішень сесії Давидівської сільської ради, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки
Суддя Солодюк О.В.
Секретар судового засідання Олефір О.І.
Учасники справи згідно протоколу судового засідання
Розглядається позовна заява про визнання незаконними рішень Давидівської сільської ради, визнання недійсним договору оренди землі та додаткової угоди до договору, скасування державної реєстрації права оренди та припинення права оренди, повернення земельної ділянки.
Ухвалою суду від 22.10.2021 залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк до 10 днів з дня вручення ухвали для усунення вказаних у ній недоліків, а саме надати суду докази сплати судового збору за подання позову в розмірі 13 620,00 грн.
02.11.2021 (вх. № 12063) від прокуратури на виконання ухвали суду надано докази сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.11.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 02.12.2021 на 13:30 год.
Відповідач 2 відзив на позовну заяву не надав.
26.11.2021 (вх. № 13114) від представника відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 проти позову заперечує з наступних підстав.
1. Щодо порушення норм матеріального права:
Оспорюваний договір оренди укладено на підставі низки (комплексу) юридично значимих дій, розпочатих прийняттям рішення Давидівської сільської ради Пирятинського району від 13.12.2011 року Про надання в оренду земельних ділянок для ведення товарного виробництва юридичним особам.
Відповідачем-2 було прийнято рішення Про надання дозволу фермерському господарству Берегове на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22.11.2012, яким відповідачу-1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 20,5 га, розташованої в адміністративних межах Давидівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Наступним рішенням Давидівської сільської ради Пирятинського району від 12.12.2012 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду Фермерському господарству Берегове для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 20,5 га. Цієї ж дати укладено відповідний договір оренди.
Відповідач 1, посилаючись на ст. 8 Конституції України, зазначає, що правовідносини, що виникають, зокрема, в процесі реалізації права на користування (оренду) земельними ділянками, будуються на принципі юридичної визначеності.
Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duyn v.Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалив певну концепцію, в даному випадку це надання для поліцейських певних гарантій, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно із статтею 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, підприємство-орендар, щодо якого прийнято первісне рішення щодо надання земельної ділянки в оренду, вправі розраховувати на відповідне логічне закінчення процедури оформлення в порядку, який був визначений законом на час початку такої процедури.
Але, станом на 13.12.2011 не існувало чітко визначеного порядку проведення земельних торгів. Відповідні деталізовані зміни в законодавстві було здійснено Законом України від 05.07.2012 Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону (набрав чинності 18.08.2012).
Порядок проведення конкурсу з відбору виконавців робіт із землеустрою, оцінки земель та визначення виконавців торгів встановлений згідно з наказом Мінагрополітики від 25.09.2012 № 579 Про затвердження Порядку закупівлі послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель та визначення виконавця земельних торгів на конкурентних засадах.
Як вбачається, зокрема, зі змісту та дат прийняття вищевказаних нормативних актів, практики, яка склалась на відповідний період, системне проведення земельних торгів було запроваджено значно пізніше 2012 року, тобто за межами спірного періоду. За будь-яких умов, станом на кінець 2011 року, проведення земельних торгів було законодавчо та технічно неможливим.
Крім того, як зазначає відповідач 1, відповідно до змісту листа Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області від 05.10.2018 № 02-31/463 та рішення ради від 13.12.2011 (наразі не скасоване та не визнане недійсним у встановленому порядку), між радою та ФГ Берегове було укладено договір оренди щодо спірної земельної ділянки саме на підставі цього рішення.
Отже, оспорюваним наразі рішенням, фактично продовжувалась фактичні правовідносини оренди, які виникли на підставі рішення від 13.12.2011.
Такі правовідносини логічно, як наслідок правомірних очіківань/законних сподівань (в тому числі в сенсі практики ЄСПЛ) набули завершення після затвердження відповідного проекту землеустрою та укладення договору, як складової правовідносин оренди, що виникли на підставі, як уже зазначалось, саме рішення Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області від 13.12.2011 Про надання в оренду земельних ділянок для ведення товарного виробництва юридичним особам.
Отже, відповідно до приписів ст.134 Земельного кодексу України, як на час прийняття рішення від 13.12.2011, так і на час прийняття рішення від 12.12.2012, земельні торги не передбачались для випадків поновлення договірних відносин.
Відтак, точка зору позивача щодо укладення договору оренди земельної ділянки з порушенням встановленої законом процедури є хибною.
2. Позивач безпідставно посилається на п.3.5. Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 536 від 11.10.2011 Про затвердження Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки (набрав чинності 10.01.2012), оскільки:
1) рішення про надання земельної ділянки в оренду було прийнято 13.12.2011, тобто до набрання чинності наказом;
2) згідно з ч.3 ст.5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель, моніторинг родючості ґрунтів земель сільськогосподарського призначення та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення проводить центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, яким є Міністерство Аграрної політики і продовольства України.
У відповідності до п.п.2.3,2.4 Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 26 лютого 2004 року №51, моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення проводить Міністерство аграрної політики України у взаємодії з іншими виконавцями: Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, Держкомземом України, Держводгоспом України та науково-дослідними установами УААН землеохоронного профілю. Залежно від територіального поширення та завдань здійснюються національний, регіональний і локальний моніторинги ґрунтів: національний - охоплює землі сільськогосподарського призначення в Україні; регіональний - охоплює землі сільськогосподарського призначення в межах фізико-географічних і адміністративних одиниць, великих масивів зрошення та осушення; локальний - проводиться на території окремих землеволодінь та землекористувань.
Відповідно до п.п.3.1-3.3,4.1,4.4 Положення моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення здійснюється шляхом: аналізу та узагальнення архівного (базового) фонду даних; ґрунтово-агрохімічного та еколого-меліоративного (суцільних і вибіркових) обстежень ґрунтів, агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення; функціонування мережі стаціонарних ділянок та польових дослідів, на яких ведуться спеціальний, кризовий та науковий моніторинг ґрунтів і забезпечуються комплексні дослідження, контроль за властивостями ґрунтів, розроблення прогностичних моделей та ґрунтозахисних технологій; використання даних дистанційного зондування та глобальної системи визначення місцезнаходження досліджуваних ділянок. Агрохімічна паспортизація орних земель проводиться раз у 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5-10 років, а також на бажання землевласника, землекористувача, при зміні власника земель сільськогосподарського призначення. Дані агрохімічної паспортизації земельних ділянок надаються у вигляді агрохімічного паспорта, форму та порядок ведення якого встановлює Міністерство аграрної політики України.
До складу виконавців моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення відповідно до визначених завдань належать: Міністерство аграрної політики України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Держкомзем України, Держводгосп України та УААН. Центрдержродючість здійснює науково-методичне керівництво ведення моніторингу ґрунтів разом з: Національним науковим центром "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського", науковим центром "Агроекологія", Інститутом землеустрою Держкомзему України, Інститутом гідротехніки і меліорації УААН та іншими науково-дослідними установами УААН земле охоронного профілю (п. 4.1, 4.4 Положення).
Відповідно до вимог ст. 35 Закону України Про охорону земель, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологічно небезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу. Згідно вимог ст. 37 Закону, з метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.
Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 146, є загальними, в той час як відповідні нормативи для окремо визначеної земельної ділянки мають встановлюватися на підставі даних агрохімічного паспорту цієї ділянки.
Статтею 9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється шляхом проведення перевірок.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, саме на центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, яким є Міністерство Аграрної політики і продовольства України, покладена як функція контролю, так і функція виконавця відповідних робіт з моніторингу та паспортизації земель. Протягом часу дії договору вказаний орган в особі відповідних підрозділів не був позбавлений можливості та повноважень як ініціювати, так і організувати (спонукати шляхом приписів, тощо) виготовлення агрохімічних паспортів.
3) Законом України Про оренду землі (ст.15) передбачено, що Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Саме відсутність істотних умов може бути підставою для визнання правочину недійсним (неукладеним). Відсутність у договорі умов щодо агрохімічної паспортизації до таких підстав не відноситься.
Позивачем не наведено доказів порушення прав держави внаслідок не проведення земельних торгів (неможливість проведення яких обґрунтована в пункті 1), так і відсутності в договорі умов щодо агрохімічної паспортизації.
Позивач зазначає, що в п.9 договору вказано нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 1 га становить 2834,87 га, тобто нормативна грошова оцінка всієї земельної ділянки становить 2834,87 га х20,5 га = 58 114,835 га. Проте, в п. 9 договору вказані лише дані про розмір орендної плати, а в п.5, який дійсно містить інформацію про НГО, зазначено оцінку 1 га - 19525,84 грн., відповідно загальна оцінка складає 400262,50 грн.
Вказана сума відображає розмір НГО на час укладення договору - 2012 рік і ніяк не є сумою 58114,835 грн. (га), але і не може бути 493025,00 грн., оскільки це оцінка станом на 2018 рік.
Відповідач 1 постійно, починаючи з дати укладення договору і по сьогодні, сплачує орендну плату, виходячи з дійсної актуальної нормативної грошової оцінки, що контролюється, зокрема, і фіскальними органами.
Відтак, теза позивача, що відповідач 1 сплачує орендну плату в десятикратно заниженому розмірі, є принципово хибною.
Щодо порушення норм процесуального права відповідач 1 зазначає наступуне:
За відсутності конкретно зазначених порушених прав держави постає питання також про наявність у прокурора права бути позивачем.
За змістом Конституції України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та інших нормативних актів, права держави та права територіальної громади є далеко не тотожними.
Уявне право позивача (прокурора) виступити позивачем за даних обставин також спростовується тим, що Пирятинська міська рада Полтавської області є правонаступником Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, яка припинила свою діяльність з часу проведення установчої сесії Пирятинської міської ради (об`єднаної територіальної громади) 18.11.2020, відповідно до Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад.
Ліквідаційна комісія Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області за таких умов не може бути відповідачем в господарському процесі, оскільки, хоча рада і не є формально ліквідованою в сенсі Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, але припинила свою діяльність з огляду на норми Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад, як спеціального закону.
Пред`явлення позову від імені Пирятинської міської ради до Давидівської сільської ради, правонаступником якої є Пирятинська міська рада, виглядає юридичним парадоксом та є хибною правовою конструкцією.
Відповідач 1 вважає, що наразі у прокурора немає підстав представництва інтересів держави, з врахуванням обраного способу захисту її прав (визнання правочину недійсним).
Міська рада, орган владних повноважень, який виступає в статусі господарського партнера, управненого державою на передачу відповідних земель в оренду та контроль виконання договірних зобов`язань, не проявляє в даному випадку бездіяльності, оскільки відсутнє реальне порушення прав орендодавця (сплачується та постійно зростає орендна плата, орендар не завдає шкоди родючості ґрунтів, тощо).
Щодо пропущеного Прокурором строку позовної давності відповідач 1 зазначає, що правовідносини оренди щодо спірної земельної ділянки існують з 2011-2012 року. Весь цей час прокуратура не була обмежена в праві та можливості і раніше здійснити запити, ініціювати відповідну перевірку та довідатись про невідповідність правочину та процедури його укладення вимогам закону (якщо порушення є).
Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 по справі № 372/1387/13-ц (провадження № 14-147цс18) відповідач 1 зазначає, що в даному випадку позивачем є особа, правовий попередник якої (відповідач 2) і допустив порушення, відтак дізнався про це з моменту укладення договору - 2012 рік, тоді як позов пред`явлено у 2021 році.
Отже, відповідач 1 вважає, що позов не містить переконливих аргументів, які б доводили порушення прав держави чи інших осіб внаслідок укладення оспорюваних правочинів, а лише посилання на певні формальні обставини та тенденційно витлумачені норми законодавства.
Відповідач 1 просить суд застосувати позовну давність та в позові відмовити.
26.11.2021 (вх. № 13115) від представника відповідача1 до матеріалів справи надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву по справі.
26.11.2021 (вх. № 13160) від Пирятинської міської ради Полтавської області до матеріалів справи надійшли пояснення, в яких остання зазначає, що Давидівською сільською радою було дотримано вимоги законодавства під час укладення договору оренди без застосування процедури земельних торгів.
Ухвалою суду від 02.12.2021 поновлено відповідачу 1 строк для надання відзиву, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 01.02.2022 на 11:30 год.
Ухвалою суду від 01.02.2022 відкладено розгляд справи на 31.03.2022 на 14:00 год.
Ухвалою суду від 31.03.2022 за клопотанням представника відповідача 1 відкладено розгляд справи на 19.05.2022 на 11:50 год.
09.05.2022 (вх. № 2950) від прокуратури до матеріалів справи надійшли додаткові пояснення, в яких прокурор зазначає, що відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду землі (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Згідно статті 20 Закону України Про оренду землі (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5 від 30.03.2022 інформація про зареєстрований договір оренди землі № 02ЮО від 01.01.2012, укладений між Давидівською сільською радою та ФГ Берегове, на який посилаються відповідачі, відсутня. Враховуючи зазначене, вказаний договір оренди землі не може бути взятий судом до уваги, оскільки він не пройшов процедуру державної реєстрації, а право оренди земельної ділянки за ним не виникло.
Крім того, об`єктом договору оренди землі № 02ЮО від 01.01.2012 є земельна ділянка розміром 24 га, тоді як об`єктом оспорюваного договору оренди землі є земельна ділянка розміром 20,5 га, що також підтверджує той факт, що оспорюваний договір оренди землі, не є прологацією договору № 02ЮО від 01.01.2012, оскільки його об`єктом є інша земельна ділянка (з іншими розмірами).
Ухвалою суду від 19.05.2022 відкладено розгляд справи на 21.07.2022 на 10:00 год.
Ухвалою суду від 21.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.09.2022.
Ухвалою суду від 06.09.2022 за клопотанням представника відповідача 1 відкладено розгляд справи на 25.10.2022 на 10:00 год.
Ухвалою суду від 25.10.2022 відкладено розгляд справи на 06.12.2022 на 11:00 год.
02.12.2022 від Пирятинської міської ради до матеріалів справи надійшло клопотання/заява про розгляд справи без її представника (вх. № 9449).
Ухвалою суду від 06.12.2022 відкладено розгляд справи на 24.01.2023 на 11:40 год.
В судовому засіданні 24.01.2023 представник прокуратури позовні вимоги підтримує. Судом оголошено перерву до 28.03.2023 до 11:30 год.
27.03.2023 (вх. № 3784) від представника відповідача1 до матеріалів справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з відрядженням представника підприємства.
Ухвалою суду від 28.03.2023 відкладено розгляд справи на 30.05.2023 на 13:00 год.
Судове засідання, призначене на 30.05.2023 на 13:00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою суду від 12.06.2023 призначено розгляд справи на 03.08.2023 на 11:30 год.
02.08.2023 (вх. №9474) від Пирятинської міської ради до матеріалів справи надійшло клопотання, в якому останній просить суд розглянути справу без участі представника міської ради, при розгляді справи покладається на розсуд суду.
Судове засідання, призначене на 03.08.2023 на 11:30 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою суду від 10.08.2023 призначено розгляд справи на 26.10.2023 на 10:00 год.
26.10.2023 (вх. № 13677) від представника відповідача 1 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
25.10.2023 від Пирятинської міської ради до матеріалів справи надійшла заява про розгляд без участі представника (вх.№13634).
Ухвалою суду від 26.10.2023 відкладено розгляд справи на 19.12.2023 на 11:00год.
19.12.2023 від представника прокуратури до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів щодо реорганізації Давидівської сільської ради та повідомлення Пирятинської міської ради про пред`явлення даного позову.(вх.№ 16340).
Ухвалою суду від 19.12.2023 відкладено розгляд справи на 01.02.2024 на 15:00 год.
В судовому засіданні 01.02.2023 суд задовольнив клопотання прокуратури про долучення до матеріалів справи доказів (вх.№ 16340 від 19.12.2023), оголосив перерву в судовому засіданні до 19.03.2024 до 09:30 год.
В судовому засіданні 19.03.2024 представник прокуратури просить суд задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.
Пирятинська міська рада просить розгляд справи проводити без участі її представника (заява від 18.03.2024 за вх. № 3645).
Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 19.03.2024, Давидівська сільська рада припинена в результаті її реорганізації 15.03.2024. Правонаступником є Пирятинська міська рада.
В судовому засіданні 19.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Лубенською окружною прокуратурою Полтавської області за результатами вивчення питання додержання вимог законодавства при використанні земель комунальної власності встановлено факт порушення інтересів держави в особі Пирятинської міської ради Полтавської області при використанні земельної ділянки загальною площею 20,5 га з кадастровим номером 5323882203:03:001:0069, розташованої на території Пирятинської ОТГ Лубенського району Полтавської області.
Встановлено, що рішенням Давидівської сільської ради Пирятинського району від 22.11.2012 Про надання дозволу Фермерському господарству Берегове на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", Фермерському господарству Берегове надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 20,5 га, розташованої на території Давидівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Рішенням Давидівської сільської ради Пирятинського району від 12.12.2012 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду Фермерському господарству Берегове для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 20,5 га.
На підставі вищевказаного рішення, 12.12.2012 між ФГ Берегове та Давидівською сільською радою Пирятинського району укладено договір оренди землі № 02, згідно якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 20,5 га терміном до 01.01.2018 року.
22.12.2017 рішенням Давидівської сільської Пирятинського району № 133а продовжено договір оренди земельної ділянки від 12.12.2012 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 20,5 га, яка розташована в межах населеного пункту в межах Давидівської сільської ради Пирятинського району з кадастровим номером 5323882203:03:001:0069, терміном до 01.01.2025.
Речове право (оренда) зареєстровано державним реєстратором Чорнухинської РДА 09.01.2018 № 24385789.
Прокурор посилається на те, що рішення Давидівської сільської ради Пирятинського району прийняті, а договір оренди землі та додаткова угода до нього укладена із порушенням земельного законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 134 ЗК України, п.3.5. Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 536 від 11.10.2011 Про затвердження Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а тому вони є незаконними, підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а також просить скасувати державну реєстрацію права оренди та припинити право оренди ФГ «Берегове» на спірну земельну ділянку та зобов`язати ФГ «Берегове» повернути земельну ділянку територіальній громаді Пирятинської міської ради.
Щодо підстав представництва прокурора в суді, суд виходить з наступного.
Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Додержання законів, прийнятих єдиним законодавчим органом України, беззаперечно становить державний інтерес, а порушення, допущені у сфері земельних відносин, посягають на встановлений законодавством порядок щодо охорони та використання земель як основного національного багатства.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма передбачена ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох виключних випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Предметом спору в даному випадку є земельна ділянка комунальної форми власності.
Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, яке проведене, як зазначає прокурор, з порушенням вимог чинного законодавства.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.
Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні у розпорядження територіальної громади земельної ділянки, що є умовою забезпечення рівності можливостей всіх суб`єктів набути право оренди земельних ділянок на конкурентних засадах, явно переважає приватний інтерес у використанні земельної ділянки ФГ Берегове, яким свідомо порушуючи закон, безпідставно набуто права оренди.
Відповідно до ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Згідно п.п.4 п.6.1 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади.
Рішенням другої сесії восьмого скликання Пирятинської міської ради Полтавської області № 46 від 11.12.2020 «Про припинення Давидівської сільської ради та її виконавчого комітету» припинено юридичну особу Давидівську сільську раду Лубенського району Полтавської області в результаті реорганізації шляхом приєднання до Пирятинської міської ради Лубенського району Полтавської області.
Таким чином, Пирятинська міська рада, як представницький орган об`єднаної територіальної громади є правонаступником прав і обов`язків Давидівської сільської ради Пирятинського району.
Оскільки земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності с/г призначення, то органом уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження нею на даний час є Пирятинська міська рада.
Водночас Пирятинською міською радою Полтавської області порушень до цього часу не усунуто, хоча дані щодо використання земельних ділянок знаходяться не тільки у її розпорядженні, а й містяться в публічних та загальнодоступних інтернет-ресурсах, таких як Публічна кадастрова карта України.
Лубенською окружною прокуратурою листом від 02.09.2021 повідомлено Пирятинську міську раду про виявлені порушення та необхідність їх усунення, в тому числі і шляхом звернення до суду. Однак Пирятинською міською радою не вжито жодних заходів до усунення порушень. Листом від 07.10.2021 Пирятинська міська рада повідомила прокуратуру про відсутність підстав для вжиття заходів реагування щодо усунення порушень.
Така бездіяльність уповноваженого органу місцевого самоврядування оцінена прокурором, як невиконання функцій по захисту інтересів територіальної громади (бездіяльність) та інтересів держави в цілому, що відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 53 ГПУ України є достатньою підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення позову.
За таких обставин, орган який повинен здійснювати свої повноваження свідомо їх не здійснює, тому для відновлення порушених інтересів держави, з даним позовом до суду звертається прокурор.
Водночас, ні ст. 131-1 Конституції України, ні положення ст. 23 Закону України Про прокуратуру, ст. 53 ГПК України, які єдині в своєму змісті визначають виключно правові засади представництва прокурором інтересів держави в суді, не вимагають від прокурора надання таких доказів нездійснення чи неналежного здійснення повноважень органом державної влади чи місцевого самоврядування, як внесення відомостей до ЄРДР, вирок суду, докази накладення дисциплінарних стягнень тощо. А тому вимагання таких доказів є порушенням прав сторін на рівність у процесі.
Також положеннями ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, якими передбачено, що у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, прокурор має право лише отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та копії.
Таким чином, прокурор позбавлений повноважень встановлювати причини нездійснення або неналежного здійснення захисту порушених інтересів держави та вживати заходи впливу до посадових осіб відповідного органу, які є відповідальними за здійснення відповідних повноважень.
Витребування прокурором таких даних порушувало б положення ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно з якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Вказане підтверджується правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.09.2019 у справі № 909/516/18 та 912/2385/18 від 26.05.2020 року.
Окрім того, згідно висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2019, у справі 910/3486/18 прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює своїх повноважень.
За таких обставин, орган який повинен здійснювати свої повноваження свідомо їх не здійснює, тому для відновлення порушених інтересів держави з даним позовом до суду звернувся прокурор. Про звернення з позовом до суду прокурор повідомив Пирятинську міську раду листом від 11.10.2021.
Отже, прокурором дотримано ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що є підставою для звернення з даним позовом до суду.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши додані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
В силу частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин 12.12.2012) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, і визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частинами 2 та 3 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), визначено випадки коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності проводиться у порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України. Оскільки підстави для надання Фермерському господарству Берегове земельної ділянки в оренду відповідно до ч. 2, 3 ст. 134 ЗК України відсутні, тому мали застосовуватися вимоги ч.1 ст. 134 Земельного кодексу України про передачу в оренду земельної ділянки на конкурентних засадах.
Згідно ч.1 ст. 135 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі - продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення торгів.
Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги, стартова ціна лота, строк та інші умови користування земельною ділянкою, особа уповноважена організатором земельних торгів та укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, земельної ділянки, або право на яку виставляється на земельні торги.
Відповідно ч.24 ст. 137 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), договір оренди земельної ділянки між організатором земельних торгів і переможцем торгів укладається безпосередньо в день проведення торгів, крім випадків передбачених частиною двадцять дев`ятою цієї статті.
Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при передачі в оренду Давидівською сільською радою Пирятинського району земельної ділянки з кадастровим номером 5323882203:03:001:0069 (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки № 1184-ДК/1592/АП/09/01/-18 від 18.12.2018), та встановлено, що рішення Давидівської сільської ради Пирятинського району від 12.12.2012 (про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ФГ Берегове для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах населеного пункту Давидівської сільської ради) та № 133а від 22.12.2017 Про продовження договору оренди земельної ділянки ФГ Берегове прийняті, а договір оренди землі від 12.12.2012 та додаткова угода до нього від 29.12.2017, предметом яких є земельна ділянка з кадастровим номером 5323882203:03:001:0069 прийняті та укладені всупереч вимог статей 124 та 134 Земельного кодексу України, а саме без проведення земельних торгів.
Недотримання зазначеної процедури є порушенням органом місцевого самоврядування законодавства під час укладення договору оренди землі, тобто, передача в оренду юридичній особі - Фермерському господарству Берегове земельної ділянки без проведення земельних торгів (аукціону) здійснені всупереч ст. ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України, норми яких в даному випадку виключають можливість надання юридичній особі земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів. Орган місцевого самоврядування, укладаючи договір оренди земельної ділянки без проведення аукціону, виходить за межі наданої йому законодавством компетенції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 04 листопада 2014 року у справі № 3-157 гс 14 та постанові ВГСУ 13.11.2013 № 13/17/5022- 675/2012.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Оскільки прийняття оспорюваних рішень сесії Давидівської сільської ради Пирятинського району здійснено без дотримання порядку встановленого ст. ст. 116, 118, 124, 134 Земельного кодексу України, а відтак з порушенням вимог законодавства, це є підставою для визнання рішень сесії Давидівської сільської ради Пирятинського району незаконними та їх скасування.
Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про:
- визнання незаконним та скасування рішення Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області від 12.12.2012 Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ФГ Берегове для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах населеного пункту Давидівської сільської ради;
- визнання незаконним та скасування рішення Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області № 133а від 22.12.2017 Про продовження договору оренди земельної ділянки для ведення товарного виробництва в межах с. Кроти ФГ
Берегове обгрунтовані і підлягають судом задоволенню.
Згідно ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Підстави недійсності правочинів встановлено ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, зокрема підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст.ст. 210-211 Земельного кодексу України визначено, що наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.
Статтями 203, 228 ЦК України передбачено, що правочини не можуть суперечити цивільно-правовому законодавству, не повинні бути спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади, незаконним заволодінням ним.
Відповідно до п.п. 2, 4, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України та п.п. г, д ч. 3 ст. 152 ЗК України в якості способів захисту цивільних прав передбачено: визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та застосування інших, передбачених законом, способів.
Усунення порушень закону у даному випадку можливе також шляхом визнання недійсним договору оренди землі та додаткової угоди до нього відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України.
Статтею 236 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення, але якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.
Отже, враховуючи те, що суд визнав незаконним та скасував рішення Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області від 12.12.2012 Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ФГ Берегове для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах населеного пункту Давидівської сільської ради та рішення Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області № 133а від 22.12.2017 Про продовження договору оренди земельної ділянки для ведення товарного виробництва в межах с. Кроти ФГ Берегове, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог про:
- визнання недійсним договору оренди землі № 02 від 12.12.2012, укладеного між Давидівською сільською радою Пирятинського району Полтавської області і Фермерським господарством Берегове щодо земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, загальною площею 20,5 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5323882203:03:001:0069;
- визнання недійсною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі № 02 від 12.12.2012, яка укладена 29.12.2017 між Давидівською сільською радою Пирятинського району Полтавської області і Фермерським господарством Берегове щодо земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, загальною площею 20,5 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5323882203:03:001:0069, та їх задоволення.
Посилання відповідача 1 на те, що оспорюваний договір оренди укладено на підставі низки (комплексу) юридично значимих дій, розпочатих прийняттям рішення Давидівської сільської ради Пирятинського району від 13.12.2011 року Про надання в оренду земельних ділянок для ведення товарного виробництва юридичним особам і що рішенням ради від 12.12.2012, фактично продовжувалась правовідносини оренди, які виникли на підставі рішення від 13.12.2011, є безпідставним, оскільки матеріали справи не містять доказів реєстрації договору № 02ЮО оренди землі від 01.01.2012 та доказів його поновлення між сторонами відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі». (з урахуванням того, що у договорі № 02ЮО оренди землі від 01.01.2012 зазначено площу земельної ділянки 24,0 га, а у договорі оренди землі № 02 від 12.12.2012 - 20,50 га).
Також на час прийняттям рішення Давидівської сільської ради Пирятинського району від 13.12.2011 року Про надання в оренду земельних ділянок для ведення товарного виробництва юридичним особам вже діяла стаття 134 Земельного кодексу України (в редакції 05.10.2011), яка передбачала обов`язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах).
Щодо скасування державної реєстрації права оренди на нерухоме майно, суд зазначає наступне.
Статтею 236 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення, але якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 11 зазначеного закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Частиною третьою статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, ефективним способом захисту порушених прав в даному випадку є також скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди Фермерського господарства Берегове на земельну ділянку з кадастровим номером 5323882203:03:001:0069, площею 20,5 га, розташовану на території Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області Танчик Т.М. від 09.01.2018, номер запису про інше речове право 24385789, та припинення права оренди Фермерського господарства Берегове.
Статтею 216 ЦК України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Враховуючи викладене, земельна ділянка площею 20,5 га кадастровий номер 5323882203:03:001:0069, підлягає поверненню від Фермерського господарства Берегове до територіальної громади Пирятинської міської ради Лубенського району Полтавської області в особі Пирятинської міської ради.
Щодо тверджень відповідача про пропуск строку позовної давності суд зазначає наступне.
Факт прийняття Давидівською сільською радою Пирятинського району рішення від 12.12.2012 року та укладення на його підставі між Давидівською сільською радою Пирятинського району та ФГ Берегове договору оренди землі від 12.12.2012 з порушенням чинного законодавства став відомий Лубенській окружній прокуратурі після надходження акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 18.12.2018.
Давидівська сільська рада Пирятинського району увійшла до складу Пирятинської міської об`єднаної територіальної громади (Пирятинської міської ради) у жовтні 2020 року. Таким чином, Пирятинська міська рада могла довідатися про наявні порушення вимог земельного законодавства лише після передачі їй всіх прав і обов`язків Давидівської сільської ради у жовтні 2020 року.
Фактично Пирятинській міській раді про вищевказані порушення вимог земельного законодавства стало відомо з листа Лубенської окружної прокуратури від 02.09.2021.
Враховуючи викладене, даний позов поданий прокурором в межах строку позовної давності.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При винесенні даного рішення, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача 1.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області від 12.12.2012 Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ФГ Берегове для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах населеного пункту Давидівської сільської ради.
3. Визнати незаконним та скасувати рішення Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області № 133а від 22.12.2017 Про продовження договору оренди земельної ділянки для ведення товарного виробництва в межах с. Кроти ФГ Берегове.
4. Визнати недійсним договір оренди землі № 02 від 12.12.2012, укладений між Давидівською сільською радою Пирятинського району Полтавської області і Фермерським господарством Берегове щодо земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, загальною площею 20,5 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5323882203:03:001:0069.
5. Визнати недійсною додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі № 02 від 12.12.2012, яка укладена 29.12.2017 між Давидівською сільською радою Пирятинського району Полтавської області і Фермерським господарством Берегове щодо земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, загальною площею 20,5 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5323882203:03:001:0069.
6. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Фермерського господарства Берегове на земельну ділянку з кадастровим номером 5323882203:03:001:0069, площею 20,5 га, розташованої на території Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області Танчик Тетяни Миколаївни від 09.01.2018, номер запису про інше речове право 24385789 та припинити право оренди на вказану земельну ділянку Фермерського господарства Берегове.
7. Зобов`язати Фермерське господарство Берегове повернути територіальній громаді Пирятинської міської ради Лубенського району Полтавської області в особі Пирятинської міської ради земельну ділянку, кадастровий номер 5323882203:03:001:0069, загальною площею 20,5 га, шляхом підписання акту приймання-передачі.
8. Стягнути з Фермерського господарства Берегове, код ЄДРПУО: 32464591, на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100- річчя Полтави, 7 рахунок UA118201720343130001000006160 банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 13620 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Солодюк О.В.
Суд | Господарський суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 19.03.2024 |
Оприлюднено | 22.07.2024 |
Номер документу | 120484982 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Радіонова Олена Олександрівна
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Радіонова Олена Олександрівна
Господарське
Господарський суд Полтавської області
Солодюк О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні