Рішення

від 17.07.2024 по справі 918/453/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/453/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ-ТРАНСБУД"

про стягнення збитків 58 870,80 грн.

Секретар судового засідання Коваль С.М.

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ-ТРАНСБУД" про стягнення збитків 58 870,80 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору про надання транспортно-експедиційних послуг №1/12/07/22 від 12.07.2022. Так, на виконання умов Договору про надання транспортно-експедиційних послуг №1/12/07/22 від 12.07.2022 року та заявки на перевезення вантажу №А214 від 30.10.2023 року, ТОВ "Антарес Інвест М" були виконані наступні роботи (надані такі послуги): міжнародні транспортні послуги по перевезенню вантажу автомобілем Renault BM 1663 ВТ н/п НОМЕР_1 водій Шкуренко Андрій по маршруту: Daugavpils, LV - с. Загінці Хмельницької обл., що підтверджується актом надання послуг №540 від 06.11.2023 року. Однак, ТОВ "МВ-Трансбуд" здійснив завантаження транспортного засобу без врахуванням встановлених у державах, по території яких виконувалось перевезення вантажів, обмежень щодо загальної ваги вантажів та навантаження на вісь транспортного засобу, внаслідок чого було порушено допустимі норми навантаження на вісь вантажного автомобіля. Порушення було виявлено 04.11.2023 року працівниками прикордонного пункту пропуску, про що було складено відповідний протокол та виписано штраф у розмірі 6000 польських злотих. Внаслідок порушення ТОВ "МВ-Трансбуд" взятих на себе за Договором про надання транспортно-експедиційних послуг №1/12/07/22 від 12.07.2022 року зобов`язань, а саме неналежне завантаження транспортного засобу, ТОВ "Антарес Інвест М" було завдано збитків у розмірі 6000 злотих, що еквівалентно 58 870,80 грн. за курсом НБУ станом на 01.05.2024 року (1 злотий - 9,8118 грн.).

Тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" звернулося до господарського суду, з даним позовом та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ-ТРАНСБУД" 58 870,80 грн. завданих збитків.

27 травня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ-ТРАНСБУД" надійшов відзив на позов в якому зазначає, що позовні вимоги до експедитора ТОВ "МВ-ТРАНСБУД" заявлені безпідставно, адже вина експедитора у вказаному правопорушенні відсутня. За розміщення вантажу у вантажному відсіку транспортного замобу відповідає виключно перевізник в особі водія. Під час завантаження водій т/з проявив необачність, не переконався у правильному розміщенні вантажу у вантажному відсіку належного позивачу т/з, що спричинило перевантаження на вісь №2 та сплату штрафу. Тому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Також просить покласти на позивача понесені відповідачем витрати на правову допомогу 8500,00 грн.

08 липня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" надійшла відповідь на відзив. Серед іншого зауважує, що з умов договору вбачається, що водій повинен слідкувати за розміщенням та кріпленням вантажу в кузові автомобіля для запобігання пошкодження вантажу та рухомого складу під час транспортування (доставки). Ні позивач, ні водій не повинні завантажувати товар, розміщувати та закріпляти його для транспортування. Коли водій ТОВ "Антарес Інвест М" приїжджає на завантаження, він не має доступу до товару та фактично жодним чином не контролює цей процес. Водій немає ні технічної, ні фізичної можливості перевірити навантаження на вісь транспортного засобу, а, оскільки, завантаження товару є обов`язком Відповідача, Позивач покладається на добросовісність контрагента та через водія перевіряє (контролює) кріплення та стан товару під час перевезення. Інформація про транспортний засіб, який використовувався для перевезення вантажу зазначена у Заявці на перевезення вантажу №А214 від 30.10.2023 року, а тому у ТОВ "МВ-Трансбуд" все необхідна інформація. Таким чином, посилання Відповідача на те, що саме водій (перевізник), а не відправник (чи експедитор) володіє інформацією про технічні характеристики свого транспортного засобу і вважається обізнаним в тому, як розміщувати вантаж у вантажному відсіку транспортного засобу, є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того вважає, що витрати за надання правової допомоги в сумі 8500,00 грн. є неспіврозмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру, а тому клопотання про відшкодування витрат не підлягає задоволенню у вказаній сумі. Просить зменшити розмір витрат та задоволити у сумі 1500,00 грн.

11 липня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ-ТРАНСБУД" надійшли заперечення на відповідь на відзив. Вказує, що погоджується з позивачем в тому, що договір не містить обов`язку перевізника завантажити автомобіль такий обов`язок законодавством покладається на відправника, який є окремим суб`єктом перевезення (має як свої права так і визначені законодавством обов`язки). Відповідач не є вантажовідправником, а є експедитором. Тому, обов`язки відправника щодо завантаження автомобіля прийняти на себе не може, адже не перебуває в місці завантаження в момент прийняття вантажу перевізником. Проте відповідач наголошує, що контроль за розміщенням вантажу у вантажному відсіку транспортного засобу обов`язок перевізника. Згідно вимог підпункту 2.2.4 Договору, - саме виконавець зобов`язується слідкувати за розміщенням вантажу в кузові автомобіля. При цьому, обов`язки слідкувати за розміщенням вантажу на замовника перевезення (експедитора, відповідача) не покладаються ні договором, ні законом.

15 липня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" надійшли додаткові пояснення, у яких у загальному викладає позицію, що співпадає з доводами у поданих ним заявах посуті.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 02 травня 2024 року відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 28 травня 2024 р. на 10:15 год.

Представник позивача 20.05.2024 року подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 20 травня 2024 року задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" Алфімова Вячеслава Віталійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Судове засідання у справі призначене на 28 травня 2024 року на 10:15 год. провести в режимі відеоконференції.

27 травня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ-ТРАНСБУД" надійшов відзив на позов.

27 травня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ-ТРАНСБУД" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

28 травня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 28.05.2024 р. розгляд справи відкладено на 25.06.2024 р. на 10:20 год.

Ухвалою від 25.06.2024 розгляд справи відкладено на 17 липня 2024 р. на 13:40 год.

Представники позивача та відповідача до суду 17.07.2024 не прибули. Судом вживалися належні заходи щодо повідомлення учасників про дату, час та місце розгляду справи. Участь у засіданні судом не визнавалася обов`язковою.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" надійшла заява від 17.07.2024 про розгляд справи без участі представника позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За умовами п.2 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що неявка учасників не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

12 липня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" (надалі Виконавцем, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МВ-ТРАНСБУД" (надалі Замовник, відповідач) укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 1/12/07/22, згідно якого Замовник доручає та оплачує, а Виконавець бере на себе зобов`язання здійснити власним або найманим автомобільним транспортом перевезення вантажів по Україні та міжнародні перевезення (п. 1.1 Договору). (арк.с. 29-30).

За умовами договору Замовник зобов`язується надати завчасно Виконавцю Заявку на здійснення перевезеня вантажу в довільній формі з наданням наступної інформації: маршрут; найменування, кількість вантажу; необхідна кількфість та тип рухомого складу; адреси місць завантаження, контактні особи; дата та час подачі автотранспорту; адреси місць розвантаження, контактні особи; термін доставки вантажу; вартість транспортних послуг та умови розрахунку; додаткові умови. Заявка на перевезення надсилається Замовником Виконавцю факсимільним зв`язком (електронною поштою) та має юридичну силу, якщо вона підтверджена печатками та підписами уповноважених представників обох сторін. Копія Заявки має юридичну силу до одержання оригіналу (п. 2.1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1.2. Договору Замовник зобов`язується забезпечити завантаження/розвантаження транспортного засобу протягом 24 (міжнародні перевезення 48) годин при перевезеннях по Україні (без урахування вихідних та святкових днів).

Виконавець зобов`язується підтвердити прийняті Заявки печаткою та підписом уповноваженої особи та вислати (передати) Замовнику за допомогою електронних засобів зв`язку. Забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу, придатного та повністю готового до перевезення визначеного виду вантажу, в узгоджений Сторонами строк. Прийняти вантаж за кількістю місць та цілісністю пакування, з відповідними відмітками в товарно-транспортній накладній. Слідкувати за розміщенням та кріпленням вантажу в кузові автомобіля для запобігання пошкодженя вантажу та рухомого складу під час транспортування. Терміново інформувати Замовника та не приступати до перевезення без його згоди в разі невідповідності даних про вантаж, маршрут перевезення, зазначених в Заявці на перевезення, фактичному стану вантажу та інструкціям вантажовідправника ( пп. 2.2.1.-2.2.5. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору кількість прийнятих (зданих) Виконавцем вантажів визначається кількістю місць, зазначених в товарно-транспортній накладній. В разі невідповідності кількості та стану вантажу кількості та якості вантажу, зазначеним в товарно-транспортних документах, при прийманні вантажу до перевезення Виконавець (водій-експедитор) має зробити відповідні записи в першому екзкмплярі товарно-транспортної накладної, що залишається у вантажовідправника. В разі невідповідностей та пошкоджень, які були виявлені при розвантаженні, Виконавець (водій-експедитор) має приймати участь при складанні Акту (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору в разі невиконання або неналежного виконання умов даного Договору Сторони несуть матеріальну відповідальність згідно до діючого законодавства України.

Згідно п. 9.1. Договору договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2022 року.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками замовника та виконавця та скріплений печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов Договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 12 липня 2022 року № 1/12/07/22 Позивачу від Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ-ТРАНСБУД" було надано заявку на перевезення вантажу № А214 від 30 жовтня 2023 року. Назва вантажу: добрива в біг-бегах, вага кількість вантажу 47,5 т., сума фрахту 3000 євро по курсу НБУ на день завантаження. Також було визначено дата та місце відправки та доставки вантажу (арк.с. 31).

Перевезення здійснювалось транспортним засобом RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , н/п НОМЕР_3 водій Шкуренко Андрій по маршруту: Daugavpils, LV - с. Загінці Хмельницької обл., що підтверджується актом надання послуг №540 від 06.11.2023 року.

04.11.2023 року працівниками прикордонного пункту пропуску було виявлено порушення, а саме завантаження транспортного засобу без врахуванням встановлених у державах, по території яких виконувалось перевезення вантажів, обмежень щодо загальної ваги вантажів та навантаження на вісь транспортного засобу, внаслідок чого було порушено допустимі норми навантаження на вісь вантажного автомобіля. Про що було складено відповідний протокол та виписано штраф у розмірі 6000 польських злотих.

Відповідно до протоколу №PL302060.1584.W.2023 від 04.11.2023 року перевірки транспортного засобу при перетині державного кордону:

1.Місце, дата час проведення перевірки: с. Дорогуськ, 04.11.2023 01:02:22.

2.Суб`єкт, який здійснює перевезення: ТОВ "Антарес Інвест М".

3.Водій транспортного засобу: Андрій Шкуренко,UA, FP499879.

4.Транспортний засіб Renault НОМЕР_4 , н/п НОМЕР_1 . Кількість осей 5 (2 + 3). Ведучий міст №2. Характеристика керованого автомобіля: підвіска пневматична або рівноважна, спарені колеса на ведучій осі, розподілене навантаження.

5.Результати вимірювання фактичних параметрів автомобіля:

а) результати вимірювання навантажень на вісь та загальна маса транспортного засобу (динамічне зважування) (витяг з протоколу з зазначенням маси перевантаження додається).

6.Місце, дата та час закінчення перевірки: м. Дорогуськ, 04.11.2023 13:08.

7.За результатами огляду встановлено, що транспортний засіб є ненормативним Штраф: 6000 злотих.

Оскільки водій не був згодний з такими результатами зважування та вважав, що зважування на мостових вагах виконано неправильно і не відповідає фактичній вазі автомобіля з вантажем та фактичним тиском на окремі осі автомобіля, на його вимогу було проведено повторне зважування.

Згідно з п. 5 протоколу №PL302060.1585.W.2023 від 04.11.2023 року, який був оформлений після повторного огляду, знову було виявлено перегруз на 2 осі транспортного засобу (витяг з протоколу з зазначенням маси перевантаження наявний в матеріалах справи).

Зі сторони ТОВ "Антарес Інвест М" було здійснено сплату штрафу 6 000 злотих, що підтвержується платіжним документом від 04.11.2023 (арк.с. 24).

Таким чином, позивач вважає, що внаслідок порушення ТОВ "МВ-Трансбуд" взятих на себе за Договором про надання транспортно-експедиційних послуг №1/12/07/22 від 12.07.2022 року зобов`язань, а саме неналежне завантаження транспортного засобу, ТОВ "Антарес Інвест М" було завдано збитків у розмірі 6000 злотих, що еквівалентно 58 870,80 грн. за курсом НБУ станом на 01.05.2024 року (1 злотий 9,8118 грн.).

Оскільки п. 2.1.2. Договору про надання транспортно-експедиційних послуг №1/12/07/22 від 12.07.2022 року передбачено, що саме Замовник зобов`язаний забезпечити завантаження транспортного засобу, то саме Замовник відшкодовує збитки, завдані Виконавцю невиконанням чи неналежним виконанням зазначеного обов`язку.

09.03.2023 року на адресу відповідача було надіслано вимогу з проханням в семиденний строк з моменту отримання даної вимоги відшкодувати ТОВ "Антарес Інвест М" завдані збитки у розмірі 6000 злотих.

Однак, ТОВ "МВ-Трансбуд" відмовилося добровільно відшкодувати завдані збитки, у зв`язку з чим ТОВ "Антарес Інвест М" звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором перевезення.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 Господарського кодексу України кореспондуються зі статтею 628 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір без зауважень та застережень підписаний уповноваженим представником Позивача та Відповідача, а відтак є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

На підставі поданої Відповідачем Заявки Позивачем здійснено міжнародне перевезення вантажу, і вказана обставина учасниками спору не заперечується.

Нормою ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" зокрема, визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.Відповідно до ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Приписами ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 929 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням; договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ст. 930 ЦК України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі; клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов`язків.

Згідно з п. 1.1. Договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 1/12/07/22 від 12.07.2022 року Замовник доручає та оплачує, а Виконавець бере на себе зобов`язання здійснити власним або найманим автомобільним транспортом перевезення вантажів по Україні та міжнародні перевезення.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 6 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 918 Цивільного кодексу України, завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 2 статті 11 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов`язання за цими договорами.

До Конвенції Україна приєдналась із застереженням Законом N 57-V (57-16) від 01.08.2006.

Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначене в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції (стаття 4 Конвенції).

Статтею 6 Конвенції закріплено реквізити, які має містить вантажна накладна та визначено, що сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Відповідно до підпункту 4 частини 1 статті 7 Конвенції, відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності: даних, зазначених у підпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статті 6.

Підпунктом h пункту 1 статті 6 Конвенції визначено, що вантажна накладна містить такі дані як вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу.

Згідно з частиною 1 статті 8 Конвенції приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов`язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов`язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.

Водночас, статтею 8 та 17 Конвенції закріплено перелік обов`язків Перевізника ( у даному випадку Виконавця/Позивача) приймаючи вантаж, який не є вичерпним та який додатково визначено умовами укладеного між сторонами Договору.

Так, згідно п.2.2.4. Договору Виконавець (ТОВ "АНТАРЕС ІНВЕСТ М") зобов`язується слідкувати за розміщенням та кріпленням вантажу в кузові автомобіля для запобігання пошкодженя вантажу та рухомого складу під час транспортування.

У відповідності до п. 28 здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування", плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень; перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу; погодження маршруту видається після внесення в установленому розмірі плати за проїзд. У разі прийняття рішення про відмову перевізника від проїзду за погодженим маршрутом внесена плата за проїзд не повертається.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (надалі - правила), перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення; здавання вантажу - подання вантажоодержувачу перевізником вантажу, згідно з товарно-транспортним документом, з наступним розвантаженням і оформленням документів про його передачу вантажоодержувачу.

У відповідності до п. 8.6. правил, вантаження, закріплення, укриття, ув`язка вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів виконуються замовником.

Згідно з п. 8.19. правил, при вантаженні в один автомобіль важких і легких за масою вантажів важкі розміщують унизу, а легкі зверху. Вантажі розміщують так, щоб маса вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом.

Водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню (п. 8.20. правил).

Пунктами 8.21., 8.22. правил передбачено, що, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України. Вантажовідправник на вимогу водія зобов`язаний усунути виявлені недоліки в укладанні вантажу.

Згідно з п.8.26. правил, вантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оформлених у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж.

У відповідності до п. 22.5. Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як передбачено ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду (постанова від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19), тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до Договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 1/12/07/22 від 12.07.2022 року та заявки на перевезення вантажу №А214 від 30.10.2023 р. замовником є ТОВ "МВ-ТРАНСБУД", а виконавцем - ТОВ "АНТАРЕС ІНВЕСТ М". Між сторонами було досягнуто згоди на перевезення транспортним засобом RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , н/п НОМЕР_3 водій Шкуренко Андрій по маршруту: Daugavpils, LV - с. Загінці Хмельницької обл., що підтверджується актом надання послуг №540 від 06.11.2023 року (а.с. 6).

В позові зазначається, що Позивачем на території Польщі сплачено штраф за порушення нормативів навантаження на вісь транспортного засобу, які діють в цій країні. Пунктом 5 Протоколу №PL302060.1584.W.2023 від 04.11.2023 року перевірки транспортного засобу, зазначено, що по осі №2 перевищення вагових параметрів складає 460/4,00 кг/%.

Поряд з тим, згідно пункту 5 Протоколу №PL302060.1584.W.2023 від 04.11.2023 загальна маса транспортного засобу з вантажем склала 39340 кг, при ліміті 40000 кг. Тобто відповідала встановленим нормативам, та відправником вантажу (Відповідачем) у вантажний відсік транспортного засобу перевізника був переданий вантаж вагою, яка є допустимою для здійснення відповідного перевезення.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дослідивши умови Договору, враховуючи правовідносини сторін, суд дійшов висновку, що саме на Позивача, в даному випадку водія Позивача, покладено обов`язок слідкувати за розміщенням та кріпленням вантажу в кузові автомобіля, в тому числі задля уникнення перевищення вагових параметрів - навантаження на вісь, що було допущено Виконавцем при виконанні Договору.

Відповідно до статті 3 Конвенції перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг, яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Частиною 2 статті 9 Конвенції закріплено, що якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Під час завантаження, водій транспортного засобу ТОВ "АНТАРЕС ІНВЕСТ М" не переконався у правильному розміщенні вантажу у вантажному відсіку належного позивачу т/з, що спричинило перенавантаження на вісь №2 та сплату штрафу у розмірі 6 000 злотих.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що матеріалами справи не підтверджується обставина того, що водієм транспортного засобу RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , н/п НОМЕР_3 водій ОСОБА_1 , при завантаженні вантажу, за наслідками здійснення перевірки відповідності кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, було сповіщено замовника (Відповідача) про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу та заявлено вимогу про усунення таких недоліків.

Відтак, матеріалами справи підтверджується обставина того, що перевізником (Виконавцем) прийнято до перевезення вантаж, який був належно завантажений у транспортний засіб Відповідачем, і з моменту завантаження вантажу в транспортний засіб відповідальним за вантаж є перевізник.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено вину Відповідача у допущенні порушення навантаження на одиночну вісь, а відтак і підстав для сплати суми штрафу Відповідачем в розмірі 6 000 польських злотих, що еквівалентно 58 870,80 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Отже, підставою для відшкодування збитків відповідно до п.1 ст.611 Цивільного кодексу України та ст.224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).

Отже, позивачем не доведено наявність завданої шкоди відповідачем, протиправність поведінки відповідача, а також наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою, тому вимога про стягнення 58 8700, 80 грн. збитків є необґрунтованою.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Висновки суду.

За результатами розгляду спору та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що у позові належить відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що у позові відмовлено, судові витрати понесені позивачем - залишаються за останнім та не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

У відзиві на позов відповідачем викладено прохання покласти на позивача витрати на правову допомогу 8500,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, з метою отримання правової допомоги, у тому числі і представництва інтересів у суді, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "МВ-ТРАНСБУД" звернулося до адвоката Лози Віктора Миколайовича, про що було укладено відповідний Договір про правову допомогу від 23.05.2024, Подано довіреність на надання правової допомоги від 23.05.2024 на ім`я адвоката Лози В.М., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Лози В.М. від 16.05.2008 №507.

Так, згідно пунктів 1.1., 1.2. Договору про правову допомогу від 23.05.2024, Повірений (адвокат) зобов`язується від імені і за рахунок Довірителя (відповідача) здійснити наступні дії: Надати правову допомогу у справі №918/453/24 у спорі з "АНТАРЕС ІНВЕСТ М". З цією метою: 1. Здійснити аналіз позовних вимог, огляд, аналіз та попередню оцінку доданих до позову доказів (6 год). 2. Провести аналіз судової практики, що склалася в аналогічних спорах (1 год). 3. Здійснити аналіз законодавства Республіки Польща (2 год). 4. Підготувати відзив на позовну заяву (12 год). 5. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді (6 год).

Дії вчиняються на таких умовах і в наступному порядку: заучастю чи без особистої участі повіреного в судових засіданнях.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього Договору Довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 8500,00 грн. Розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній в п.2.1. сумі сплачуються повіреному в момент передачі підготовленого відзиву на позов.

27 травня 2024 року між сторонами підписаний Акт №1 приймання-передачі наданих послуг.

У акті сторони погодили, що Повірений надав, а представник Довірителя Прит Микола Іванович прийняв наступні послуги: правову допомогу у спорі з TOB "АHTAPEC ІНВЕСТ М» у справі №918/453/24; Проведення аналізу позовних вимог, огляд, аналіз та попередня правова оцінка доданих до позову доказів (5 год. 50 хв); Здійснення аналізу судової практики, що склалася в аналогічних спорах (1 год. 10 хв); Проведення аналізу законодавства Республіки Польща (2 год); Підготовка відзиву на позовну заяву (12 год); Вчинення інших дій необхідних для розгляду справи в суді (6 год).

Загальна вартість Послуг складає 8500,00 грн. Підписанням цього Акту Сторони підтверджують факт належного надання послуг Повіреним, відповідно до положень Договору та оплату наданих послуг. Довіритель не має претензій до Повіреного стосовно наданих послуг, вказаних у п. 1.1. цього Акту. Повірений не має претензій до Довірителя щодо забезпечення його, в межах п.3.2.1 Договору засобами, необхідними для виконання доручення

Товариство з обмеженою відповідальністю "МВ-ТРАНСБУД" сплатило на ім`я адвоката Лози В.М. кошти за надання правової допомоги. До матеріалів справи надано копію квитанції до прибуткового касового ордера від 27.05.2024 на суму 8500,00 грн.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському обєднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

У даній справі учасником зроблено заяву щодо вирішення питання про розподіл судових витрат та вказано про орієнтовний розрахунок судових витрат разом із першою заявою по суті (відзивом).

В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 звернув увагу на необхідність оцінки дій адвоката (щодо вивчення апеляційної скарги, підготовки до судового засідання, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції тощо) за критерієм обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розу-мінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Стаття 12 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності основним документом, що підтверджує набуття особою статусу адвоката відповідно і права на здійснення нею адвокатської діяльності на підставі договору про надання правової допомоги.

У межах даної справи вбачається, що кошти за надання правової допомоги сплачені на ім`я адвоката Лози В.М. згідно квитанції на суму 8500,00 грн.

У ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 Постанови).

Суд також звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19р. у справі № 922/445/19.

Розподіляючи витрати відповідача за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми та дають підстави для відшкодування судом витрат на послуги адвоката.

Витрати у розмірі 8500,00 грн. є співмірними із категорією та складнісю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, а тому суд не вбачає підстав для їх зменшення.

Відтак, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ-ТРАНСБУД" за послуги адвоката Лози Віктора Миколайовича, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача у повному обсязі в сумі 8 500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" (01024, м.Київ, вул. Академіка Богомольця, буд.7/14, приміщення 182, код ЄДРПОУ 37881886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ-ТРАНСБУД" ( 33003, м.Рівне, вул.Гагаріна, 39, код ЄДРПОУ 38949541) - судові витрати на правову допомогу в сумі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 19 липня 2024 року.

Суддя Бережнюк В.В.