Постанова

від 17.07.2024 по справі 904/3157/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/3157/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий суддя, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судову засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост ліс"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Парусніков Ю.Б., судді: Іванов О.Г., Верхогляд Т.А.)

від 15.05.2024

у справі № 904/3157/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост ліс"

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

про стягнення боргу,

за участю представників учасників справи:

позивача - Шевченко О.В.,

відповідача - Золотухін Р.М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Рост ліс» (далі - ТОВ «Рост ліс», позивач), з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з вимогою до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», відповідач) про стягнення 833 847,88 грн - основного боргу за несплату вартості поставленого товару, 292 442,67 грн - інфляційних витрат та 58 447,00 грн - 3 % річних.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов Договору поставки в частині повної та своєчасної оплати вартості переданої у власність відповідача продукції.

2. Короткий зміст ухвалених судових рішень за результатами розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2023 у справі №904/3157/23 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 591 079,44 грн - боргу, 285 280,16 грн - втрат від інфляції та 58 447,00 грн - 3 % річних. В решті позову відмовлено.

2.2. Постановою Центрального господарського суду від 15.05.2024 у справі №904/3157/23 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2023 скасовано повністю та ухвалено нове судове рішення, яким позовну заяву ТОВ «Рост ліс» до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції керувався приписами пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «Рост ліс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального господарського суду від 15.05.2024 у справі №904/3157/23, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2023 у справі залишити в силі.

3.2. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України відзначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 частин першої статті 226 ГПК України.

Позивач стверджує, що умови Договору про третейську угоду (застереження) не можливо було виконати, через відсутність правової визначеності щодо чіткого порядку формування самого складу суду та чіткого визначення ким саме (компетентним органом якої саме організації) повинен був бути обраний третій суддя, а посилання умов договору на компетентний орган стосується діяльності постійно діючих третейських угод, а не суду «ad hoc».

ТОВ «Рост ліс» вважає, що судом апеляційної інстанції не було повно та всебічно досліджено всі докази у справі та не надано їм відповідної правової оцінки, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права: статті 55 Конституції України, статті 124 Конституції України, статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус судів", статей 2, 8 Закону України "Про третейські суди"; та до порушення норм процесуального права - статті 4 ГПК України.

3.3. ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні судових рішень

4.1. Між ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (покупець) та ТОВ «Рост ліс» (продавець) 12.01.2017 укладено договір поставки № 2351-ПУ (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, постачальник (позивач) зобов`язується поставити у власність покупця (відповідача) продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК (далі - «Продукція»), в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у цьому Договорі та Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Покупець зобов`язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього Договору (пункт 1.2 Договору).

Постачання продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та у строки, погоджені сторонами у Специфікаціях до цього Договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, що супроводжується одним документом щодо якості та/або одним товаросупровідним документом (пункт 4.1 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору загальна сума Договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до поставки кількості загальна вартість Договору змінюється пропорційно до кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, зазначеної у відповідних Специфікаціях до Договору. Толеранс (відхилення за кількістю) постачання продукції складає 10%, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних специфікаціях до Договору.

У будь-якому випадку загальна орієнтовна сума Договору не повинна перевищувати 84 000 000,00 гривень без ПДВ на дату укладання Договору. Сума Договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної Додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого органу управління Покупця.

Ціни на продукцію, що поставляється Постачальником, встановлюються сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору (пункт 5.2 Договору).

Розрахунки за продукцію, що постачається за цим Договором, здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 робочих днів з 90 календарних днів з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови надання податкової накладної та документів, передбачених розділом 4 цього Договору (пункт 5.4 Договору в редакцій Додаткової угоди від 13.12.2017).

Відповідно до пункту 7.5 вказаного Договору всі суперечки, що виникають між сторонами у зв`язку з виконанням цього договору або стосуються його зміни, припинення, недійсності, підлягають розгляду і вирішуються в третейському суді для розгляду конкретного спору (третейський суд «ad hoc»).

За змістом пункту 7.6 Договору третейський суд для розгляду конкретного спору формується і діє у складі трьох третейських суддів. Персональний склад третейського суду для розгляду конкретного спору визначається сторонами в порядку, передбаченому пунктом 7.9 Договору.

Третейське провадження порушується шляхом вручення позивачем відповідачу вимоги про третейський розгляд конкретного спору за цим договором (пункт 7.8 Договору).

За змістом пункту 7.9 Договору склад третейського суду для розгляду конкретного спору формується в наступному порядку.

Одного з третейських суддів обирає позивач, вказавши інформацію про нього у своїй вимозі, згідно з пунктом 7.10 Договору та Законом України «Про третейські суди».

Другий третейський суддя обирається відповідачем протягом 30 (тридцяти) календарний днів з моменту отримання від позивача вимоги про третейський розгляд. У своєму повідомленні позивачеві про призначення третейського судді відповідач указує інформацію про нього згідно з пунктом 7.10 цього Договору та Закону.

Третій третейський суддя, який виступає в якості голови, обирається двома обраними третейськими суддями протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту вибору другого третейського судді, з урахуванням вимог пункту 7.10 цього Договору та Закону.

У разі недосягнення згоди у виборі третього третейського судді протягом зазначеного терміну такого третейського суддю призначає компетентний орган на письмовий запит однієї із сторін.

Відповідно до пункту 7.10 Договору сторони дійшли згоди про наявність обов`язкових вимог до третейських суддів, передбачених Законом.

Згідно з пунктом 7.13 Договору рішення третейського суду для розгляду конкретного спору (третейський суд «ad hoc») є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених законодавством України.

Пунктом 7.14 Договору сторони погодили, що процедура і правила, якими необхідно керуватися в ході третейського розгляду, визначаються Законом та цією третейською угодою.

Умови договору, що містять відомості про найменування сторін, їх місцезнаходження, місце і дату укладення договору, являються складовими частинами третейської угоди, викладеної в розділі 7 цього договору (пункт 7.15 Договору).

Відповідно до пункту 8.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, строк дії Договору встановлюється до 31.12.2018 включно.

У разі невиконання (неналежного виконання) сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, термін дії Договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У разі укладення сторонами на виконання цього Договору Специфікації до Договору до закінчення строку дії Договору, встановленого в абзаці 1 пункту 8.1 цього Договору, строки виконання зобов`язань за якими виходять за межі строку дії Договору, зазначеного в абзаці 1 пункту 8.1 цього Договору, дія Договору продовжується на строк виконання сторонами зобов`язань за вказаними специфікаціями. Строк дії Договору продовжується лише щодо Специфікацій, які укладені у порядку, зазначеному в цьому пункті Договору, та лише на період виконання сторонами зобов`язань за вказаними Специфікаціями.

4.2. ПАТ «Перший український міжнародний банк» (Банк, Фактор) та ТОВ «Рост ліс» (Клієнт) 12.01.2018 уклали Договір факторингу з регресом № МБ-Ф-DNI-1375 (далі - Договір № МБ-Ф-DNI-1375), за пунктом 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується здійснювати Факторингове фінансування Клієнта за плату на умовах Факторингу з регресом.

Ліміт Факторингового фінансування за цим Договором встановлюється в розмірі 1 500 000,00 грн зі строком дії до 01.07.2019 (пункт 1.2 Договору № МБ-Ф-DNI-1375).

Додатком № 1 до Договору факторингу з реєстром № МБ-Ф-DNI-1375, визначено перелік боржників, відповідно до якого, під номером 1 значиться - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»; назва - Договір поставки; номер - 2351-ПУ; дата укладання - 12.01.2017; термін дії - 31.12.2018/до повного виконання сторонами своїх зобов`язань; максимальний розмір авансового платежу (% від вартості права вимоги включити % депонування) - 95%; % депонування (% від суми авансового платежу) - 5,0% - за умови, якщо строк відстрочення платежу (з урахуванням періоду очікування) становить до 120 календарних днів, 10,0 % - за умови, якщо строк відстрочення платежу (з урахуванням періоду очікування) становить з 121 до 180 календарних днів, 21,0% за умови, якщо строк відстрочення платежу (з урахуванням періоду очікування) становить з 181 до 360 календарних днів (в редакції Додаткової угоди № 6).

4.3. Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди до Договору від 13.12.2018, у відповідності до статей 651, 653, 654 ЦК України, сторони дійшли взаємної згоди продовжити строк дії Договору до 31.12.2020.

4.4. На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 591 079,44 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- від 06.01.2020 № РН-0000001 на суму 112 118,40 грн,

- від 10.01.2020 № РН-0000002 на суму 99 918,00 грн,

- від 13.02.2020 № РН-0000003 на суму 62 840,16 грн,

- від 16.03.2020 № РН-0000004 на суму 102 461,38 грн,

- від 17.03.2020 № РН-0000005 на суму 109 664,35 грн,

- від 29.03.2020 № РН-0000006 на суму 104077,15 грн.

4.5. Позивач виставив відповідачеві рахунки-фактури:

- від 06.01.2020 № СФ-0000001 на суму 112 118,40 грн,

- від 10.01.2020 № СФ-0000002 на суму 99 918,00 грн,

- від 13.02.2020 № СФ-0000003 на суму 62 480,16 грн,

- від 16.03.2020 № СФ-0000004 на суму 102 461,38 грн,

- від 17.03.2020 № СФ-0000005 на суму 109 664,35 грн,

- від 29.03.2020 № СФ-0000006 на суму 104 077,15 грн.

Відповідач поставлений товар не оплатив.

4.6. За твердженням позивача, останній направив відповідачу претензію від 22.12.2022 № 02-12/22, в якій вимагав погасити заборгованість у сумі 833 847,88 грн, з яких 591 079,44 грн за видатковими накладними: № РН-0000001, № РН-0000002, № РН-0000003, № РН-0000004, № РН-0000005, № РН-0000006, та 242 768,44 грн боргу за поставками 2019 року, за якими відповідачем не доплачено по 5 % за кожною видатковою накладною.

За даними позивача, наведену претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.

4.7. На прострочений борг відповідача у сумі 591 079,44 грн позивач, з посиланням на статтю 625 ЦК України, нарахував 58 447,00 грн - 3 % річних за період з 05.05.2020 по 05.10.2023 та 292 442,67 грн - індексу інфляції за період з травня 2020 року по вересень 2023 року.

Всі нарахування проводилися окремо за кожним актом.

4.8. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 05.10.2023 про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, виходив з такого:

- укладеним сторонами Договором (пунктом 7.9) компетентний орган не визначений, тоді як Законом передбачено, що у випадку необрання призначеними/обраними сторонами третейськими суддями третього третейського судді, розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду;

- поняття компетентного органу, на який сторони посилаються в Договорі, не визначено, як самим Договором так і Законом;

- передбачений сторонами Договору порядок формування складу третейського суду для вирішення конкретного спору із залученням компетентного органу не відповідає принципу правової визначеності, а тому, на думку місцевого господарського суду, є таким, що не може бути виконаним;

- за відсутності домовленості двох третейських суддів про обрання ними третього третейського судді, за відсутності чіткого зрозумілого порядку залучення ними компетентного органу для вирішення цієї проблеми, а також у зв`язку з відсутністю в третейському застереженні погодженого сторонами такого компетентного органу, передбачена договором третейська угода (третейське застереження) не може бути реально виконана в частині формування повного складу третейського суду, що не дозволяє встановити дійсні наміри сторін стосовно створення певного третейського суду, що свідчить про можливість передання заінтересованою стороною господарського спору до компетентного суду;

- суд виходить з принципу процесуальної економії, оскільки, у випадку непогодження обраними/призначеними сторонами третейськими суддями третього судді, спір може бути вирішено лише компетентним судом.

4.9. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, виходив з такого:

- предметом апеляційного оскарження є по суті ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2023, постановлена у даній справі за результатами розгляду судом першої інстанції клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в порядку пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, в якому останній заперечував проти розгляду справи саме господарським судом з огляду на наявність визначеного умовами договору третейського застереження;

- обставини справи, які стосуються вирішення спору по суті позовних вимог ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» не оспорюються, оскільки в основу доводів апеляційної скарги включено лише заперечення на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2023, яка не підлягала оскарженню окремо від рішення;

- в межах доводів апеляційної скарги, перегляду в апеляційному порядку підлягає лише постановлена по даній справі ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2023;

- умови договору, що містять відомості про найменування сторін, їх місцезнаходження, місце і дату укладення договору, являються складовими частинами третейської угоди, викладеної в розділі 7 цього договору (пункт 7.15 Договору);

- шляхом вчинення третейського застереження в пунктах 7.5 - 7.15 Договору поставки, зазначений спір має розглядати саме третейський суд для розгляду конкретного спору у складі трьох третейських суддів, персональний склад якого має визначається сторонами;

- третейське застереження є чинним, відповідає вимогам Закону, в судовому порядку недійсним не визнавалося, а тому може бути виконане;

- в силу принципу свободи договору сторони домовилися вирішувати між собою всі спори, які виникатимуть у зв`язку з виконанням Договору поставки в третейському суді, який формується і діє у складі трьох третейських суддів та визначається сторонами в порядку, передбаченому Договором поставки;

- висновок суду першої інстанції стосовно того, що укладеним сторонами Договором (пунктом 7.9) компетентний орган не визначений, тоді як Законом передбачено, що у випадку необрання призначеними/обраними сторонами третейськими суддями третього третейського судді, розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду, колегія суддів відхиляє, оскільки, як зазначалося вище, в силу приписів статті 12 Закону третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом;

- за умовами Договору йдеться саме про створення сторонами третейського суду для вирішення конкретного спору що допускається статтею 17 Закону, а не про передачу спору конкретно визначеному постійно діючому третейському суду, утворення якого передбачено саме компетентним органом суб`єктів, визначених у Законі;

- у даному конкретному випадку, позивач в порушення погоджених з відповідачем умов третейського застереження, взагалі не звертався до відповідача з вимогою про третейський розгляд конкретного спору, який виник в процесі виконання умов Договору поставки. Матеріали справи не містять будь-яких доказів у підтвердження надсилання позивачем такої вимоги відповідачу;

- у зв`язку з встановленням факту наявності у даній справі укладеного між сторонами третейського застереження (пункт 7.5. Договору поставки), враховуючи норми Закону щодо підвідомчості справ третейським судам, вказаний спір помилково розглянутий компетентним судом;

- безпідставними є доводи позивача про наявність у нього конституційного права на звернення для вирішення спору саме до господарського суду, оскільки наявність дійсного третейського застереження та обов`язковість звернення до третейського суду за наявності волі на розгляд справи третейським судом, що її виявив відповідач, не є обмеженням прав позивача, гарантованих статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і статті 55 Конституції України.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №904/3157/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 17.06.2024 відкрито касаційне провадження у справі №904/3157/23 за касаційною скаргою ТОВ «Рост ліс» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі №904/3157/23.

5.2. Об`єктом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі №904/3157/23, якою позов залишено без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі №904/3157/23, якою позов залишено без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

6.2. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно із частиною шостою статті 4 ГПК України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

За змістом частин першої, третьої статті 22 ГПК України спір, який належить до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Тобто, у разі наявності третейської угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України заперечення щодо розгляду спору в господарських судах, господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.

6.3. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між сторонами виник спір щодо реалізації сторонами права на передачу спору на вирішення третейського суду, зважаючи на третейське застереження, викладене у пунктах 7.5 - 7.15 Договору поставки, укладеного між сторонами.

Так, статтею 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону ( стаття 3 Закону України «Про третейські суди»).

За змістом статті 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Зі змісту статті 12 Закону України «Про третейські суди», зокрема вбачається, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Отже, згідно з нормами статей 3, 5, 7, 12 Закону України "Про третейські суди" передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом правом відповідних юридичних та/або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

За таких обставин, третейська угода щодо передачі спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору.

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди «ad hoc»). Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи.

Порядок утворення третейських судів передбачений статтею 8 Закону України «Про третейські суди», зокрема порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням цього Закону (частина шоста статті 8).

Статтею 14 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів.

Відповідно до приписів статті 17 даного Закону формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами. Якщо сторони не погодили іншого, то формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в такому порядку: при формуванні третейського суду в складі трьох і більше третейських суддів кожна із сторін призначає чи обирає рівну кількість третейських суддів, а обрані у такий спосіб третейські судді обирають ще одного третейського суддю для забезпечення непарної кількості третейських суддів. Якщо одна із сторін не призначить чи не обере належної кількості третейських суддів протягом 10 днів після одержання прохання про це від іншої сторони або якщо призначені чи обрані сторонами третейські судді протягом 10 днів після їх призначення чи обрання не оберуть ще одного третейського суддю, то розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі №906/493/16, зокрема відзначено, що:

- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;

- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди.

6.4. Судами першої та апеляційної інстанцій у спірних правовідносинах встановлено факт включення сторонами у Договір поставки третейського застереження.

Так, за умовами пункту 7.5 Договору, усі суперечки, що виникають між сторонами у зв`язку з виконанням цього договору або стосуються його зміни, припинення, недійсності, підлягають розгляду і вирішуються в третейському суді для розгляду конкретного спору (третейський суд «ad hoc»).

Як уже відзначалось, відповідно до статті 17 Закону України "Про третейські суди" формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами.

У пункті 7.6 Договору третейський суд для розгляду конкретного спору формується і діє у складі трьох третейських суддів. Персональний склад третейського суду для розгляду конкретного спору визначається сторонами в порядку, передбаченому пунктом 7.9 Договору.

Так, відповідно до зазначеного пункту Договору одного третейського суддю обирає позивач, вказавши інформацію про нього, згідно з пунктом 7.10 Договору і Закону України "Про третейські суди", у своїй вимозі. Другий третейський суддя обирається відповідачем протягом 30 календарних днів з моменту отримання від позивача вимоги про третейський розгляд. У своєму повідомленні позивачу про призначення третейського судді відповідач вказує інформацію про нього, згідно із пунктом 7.10 Договору та Закону України "Про третейські суди". Третій третейський суддя, що виступає в якості голови, обирається двома вибраними третейськими суддями протягом 30 календарних днів з моменту обрання другого третейського судді, з урахуванням вимог пункту 7.10 Договору і Закону України "Про третейські суди". У випадку недосягнення згоди у виборі третього третейського судді протягом вказаного строку такого третейського суддю визначає компетентний орган за письмовим запитом однієї із сторін.

До початку розгляду справи по суті, відповідач звернувся до господарського суду з запереченням проти розгляду спору в господарському суді та просив залишити позов ТОВ «Рост ліс» без розгляду відповідно до вимог пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, посилаючись на укладення між сторонами третейської угоди у вигляді третейського застереження, що міститься у спірному Договорі поставки.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, дійшов висновку про неможливість виконання третейського застереження, погодженого сторонами у Договорі, оскільки поняття компетентного органу, на який сторони посилаються в Договорі, не визначено, як самим Договором так і Законом. При цьому суд відзначив, що передбачений сторонами Договору порядок формування складу третейського суду для вирішення конкретного спору із залученням компетентного органу не відповідає принципу правової визначеності, а тому є таким, що не може бути виконаним.

Суд апеляційної інстанції не погодився з наведеними висновками суду першої інстанції та відзначив, що судом не встановлено обставин щодо недійсності або втрати чинності третейської угоди, а також неможливості її виконання. При цьому суд врахував, що у даному конкретному випадку позивач у порушення погоджених з відповідачем умов третейського застереження, взагалі не звертався до відповідача з вимогою про третейський розгляд конкретного спору, який виник в процесі виконання умов Договору поставки. Матеріали справи не містять будь-яких доказів у підтвердження надсилання позивачем такої вимоги відповідачу.

Мотивуючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд виходив з того, що між сторонами наявна чинна третейська угода про передачу всіх спорів на вирішення третейського суду для розгляду конкретного спору, та що від відповідача до початку розгляду справи по суті надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді. Крім того, суд вказав, що неправильним є висновок суду першої інстанції стосовно неможливості виконання третейського застереження в частині формування складу третейського суду для вирішення конкретного спору, адже такий визначений та відповідає статті 17 Закону України "Про третейські суди".

Відтак апеляційний суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «Рост ліс» підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

6.5. Отже, з огляду на нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, ураховуючи, що спірна третейська угода не визнавалась у встановленому законом порядку недійсною або такою, що втратила чинність, ураховуючи, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про третейський розгляд конкретного спору та відповідно не вчиняв жодних дій щодо формування складу третейського суду для вирішення конкретного спору у відповідності до умов Договору, з огляду на що і не було встановлено обставин неможливості виконання вказаної третейської угоди, колегія суддів доходить висновку, що суд апеляційної інстанції дійшов заснованого на законі висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви ТОВ «Рост ліс» без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

При цьому Суд ураховує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

А відтак позивач за наявності чинних договірних зобов`язань щодо порядку та способу вирішення спорів між сторонами за спірним Договором, не був позбавлений можливості діяти у відповідності до умов третейської угоди, що міститься у Договорі, умови якого, у свою чергу, ним були погодженні при підписанні, а також неоспорені у подальшому.

При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника на положення статті 17 Закону, відповідно до яких у разі неможливості з тих чи інших причин сформувати склад третейського суду (судді) для вирішення конкретного спору, розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду. А тому за відсутності вчинення будь-яких дій на виконання третейської угоди, обґрунтованими є висновки апеляційного суду про передчасність позову до Господарського суду Дніпропетровської області.

6.6. Отже, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм права не знайшли свого підтвердження. Судом не встановлено порушення апеляційною інстанцією норм права, як необхідної передумови для скасування ухваленого судового рішення, а відтак підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Водночас Суд вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам даної Постанови.

6.7. Касаційний господарський суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатом перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення, дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін, як такої, що ухвалена із додержанням норм права.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост ліс" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі №904/3157/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко