Ухвала

від 12.07.2024 по справі 753/22150/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22150/23

провадження № 1-кп/753/1015/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_6 ,

під час судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12023100020003307 від 20.08.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава,

громадянина України, який зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

До Дарницького районного суду м. Києва 04 грудня 2023 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12023100020003307 від 20.08.2023, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до частини 3 ст. 35 КПК України на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2023 року для розгляду цього кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 06 грудня 2023 року призначено підготовче судове засідання.

За підсумками підготовчого судового засідання ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2023 року призначено вказане кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні та до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 лютого 2024 року включно, який в подальшому був неодноразово продовжений, востаннє ухвалою суду від 11 червня 2024 року продовжений до 09 серпня 2024 року включно.

Наразі вказане кримінальне провадження перебуває на стадії доповнень.

Відповідно до ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

У судовому засіданні 12 липня 2024 року прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 днів без визначення розміру застави, яке обґрунтував наявністю ризиків, а саме переховуватися від органів досудового розслідування і суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку прокурора, більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, з огляду на те, з метою запобігання вказаних ризиків є необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з клопотанням прокурора, захисник ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання про продовження обвинуваченому строку дії тримання під вартою та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу. Звертав увагу суду, що його підзахисний утрмується під вартою вже більше ніж десять місяців, натомість відомості щодо його неналежної поведінки або порушення процесуальних обов`язків відсутні. Також наголошував, що прокурор звертається з аналогічними клопотаннями посилаючись на ті ж самі доводи та ризики не змінюючи їх з моменту затримання. Щодо ризику переховування від суду захисник звертав увагу на те, що на території України запроваджений воєнний стан, в період дії якого чоловікам громадянам України віком від 18 до 60 років обмежено виїзд за межі України, у свою чергу ОСОБА_6 є військовослужбовцем, тому покинути територію України через непідконтрольну її частину буде для останнього «самогубством», окрім того останній під час досудового розслідування здав свій закордонний паспорт, тому ризик переховування відсутній. Також зазначав, що обвинувачений не має наміру вчиняти інші кримінальні правопорушення та/або продовжити ті в яких обвинувачується і просив врахувати, що останній одружений, є батьком неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання у місті Черкаси, що свідчить про міцні соціальні зв`язки. На підставі наведеного, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважав за можливе змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання останнього.

Захисник ОСОБА_4 підтримав доводи викладені захисником ОСОБА_5 та вказав, що є обґрунтовані підстави для зміни запобіжного заходу на той, про який зазначав його колега.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав доводи, які були зазначені його захисниками та просив змінити запобіжний захід.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, обговоривши заявлені клопотання, дійшов таких висновків.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 КПК України).

Як вже зазначалось, це кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, метою якого є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом.

Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Таким чином, вирішуючи питання продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

При цьому суд вважає необгрунтованими доводи захисника ОСОБА_5 про формальний підхід прокурора до вирішення питання про доведеність ризиків, що зумовлено відсутністю нових доказів на пітвердження необхідності застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Адже ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про наявність ризиків та неможливості запобігання їм більш м?якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв?язків, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення, поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв?язків).

Також суд звертає увагу стороні захисту, що чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов?язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конктретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Щодо клопотання сторони обвинувачення

Так, на обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі ризики, що визначені у частині першій статті 177 КПК України:

- ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду;

- ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.

Під час розгляду клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановлені при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_6 , суд враховує те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України. Характер інкримінованих правопорушень пов`язаний з незаконним обігом зброї та посягання на власність іншої особи. Санкція частини 1 статті 263 КК України відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від трьох до семи років. Санкція частини 5 статті 185 КК України відносить інкримінований злочин до особливо тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Незважаючи на заперечення сторони захисту, суд переконаний, що співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Також суд приймає до уваги, що ОСОБА_6 , серед іншого обвинувачується у тому, що він заволодів коштами на суму більше мільйона гривень. На переконання суду вказана грошова сума є більш ніж достатнім ресурсом для існування в умовах розшуку, що підвищує ймовірність ризику переховуватись від суду.

Вказана обставина не є вирішальною при оцінці наявності ризику переховування, проте у сукупності з іншими обставинами цього кримінального провадження непрямо підтверджує наявність ризику переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_6 .

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 здав на зберігання паспорт для виїзду за кордон, не спростовують ймовірність ризику переховування від суду на території України. Окрім того, належна процесуальна поведінка ОСОБА_6 не гарантує відсутність наміру переховування в майбутньому.

Враховуючи наведене, суд обґрунтовано дійшов до висновку, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду. Крім того, доведеним є те, що на теперішній час, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду не зменшився, не втратив свою актуальність та продовжує існувати.

Сторона захисту вказувала, що ОСОБА_6 не має наміру вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити ті, в яких обвинувачується.

Разом з тим, під час застосування запобіжного заходу у підготовчому судовому засідання 28 грудня 2023 року було встановлено, що стосовно ОСОБА_6 . Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань проводилось досудове слідство у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за повідомленням військової частини НОМЕР_1 щодо нез`явлення на службу солдата ОСОБА_6 .

Прокурор також суду вказав, що Соснівським районним судом міста Черкаси вже триває розгляд справи у зазначеному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

На переконання суду, вказані обставини можуть свідчати про існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи викладене, суд встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо клопотання сторони захисту

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При вирішенні питання щодо наявності інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження тримання під вартою, суд врахував 1) завдання кримінального провадження, 2) мету застосування запобіжного заходу, 4) співвідношенні ефективності запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою з одного боку та домашнього арешту з іншого.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У цьому кримінальному провадженні суд, дотримуючись розумного балансу між втручанням в право на свободу обвинуваченого (при застосування тримання під вартою) та необхідністю забезпечення інтересів дієвості кримінального провадження, дійшов висновку, що належна поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 , запобігання спробам вчинення ним дій, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на цій стадії можуть бути забезпечені виключно шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просив врахувати, що обвинувачений ОСОБА_6 має стійкі соціальні зв`язки, сімейний стан (одружений), наявність малолітньої дитини та постійне місце проживання у м. Черкаси.

Суд враховує зазначені характеризуючі дані стосовно ОСОБА_6 (які були взяті до уваги під час обрання запобіжного заходу) водночас звертає увагу, що вказані соціальні зв`язки існували і на момент вчинення інкримінованих злочинів (13.07.2023 народження дитини - серпень 2023 епізоди ікнримінованих ОСОБА_6 злочинів) та не слугували тим важелем впливу на його протиправну поведінку.

Суд вважає, що застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а саме домашнього арешту, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.

При цьому ті аргументи, на які посилається захисник з урахуванням характеру та тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , підтвердження існування встановлених ризиків, недостатньо для доведення того, що останній виконуватиме покладені на нього процесуальні обов?язки.

З урахуванням викладеного, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу слід залишити без задоволення.

Щодо визначення розміру застави

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому розмір застави має бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки та не була завідомо непомірною для нього, що призведе до неможливості внесення застави.

Так, тривалість застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою складає понад 10 місяців, альтернативним запобіжним заходом є можливість внесення застави. Під час досудового розслідування протягом дії основного запобіжного заходу розмір застави вже було неодноразово зменшено слідчими суддями.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва під час підготовчого судового засідання 28 грудня 2023 року судом було визначено заставу у розмірі 1 073 600 грн та в подальшому ухвалою суду від 16 квітня 2024 року такий розмір зменшено до 908 400 грн.

Під час розгляду цього клопотання про продовження строку тримання під вартою сторона захисту стверджувала, що визначений розмір застави є непомірним для ОСОБА_6 .

У той же час, суд звертає увагу сторони захисту, що чинне законодавство України не покладає можливість внесення застави виключно на обвинуваченого, його близьких родичів чи членів сім`ї, але вимагає забезпечення дієвості провадження, тобто співмірності застави не лише матеріальному стану особи, а й забезпеченню виконання покладених на особу процесуальних обов`язків.

Поряд з цим, не виключається можливість внесення застави окремими частинами, кількома фізичними або юридичними особами, одночасно фізичною та юридичною особами у визначених частках.

Враховуючи зазначене, суд вважає за доцільне раніше визначений розмір застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень залишити без змін, оскільки лише такий розмір застави, на думку суду, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та слугуватиме достатнім стимулюючим фактором для цього, зможе запобігти ризикам кримінального провадження.

Висновок

Суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а визначений розмір застави у сумі 908 400 грн визнаний таким, оскільки застава саме в такому розмірі здатна запобігти встановленим ризикам, передбаченим п. 1, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України.

Керуючись статтями 177, 182, 183 КПК України, суд

постановив:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, відмовити.

Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити частково.

Продовжити обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 09 вересня 2024 року включно.

Раніше встановлений розмір застави визначений ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн залишити без змін.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , строком на 60 днів наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

2) не відлучатися за межі міста Києва без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених у висунутому обвинувачені з потерпілою ОСОБА_7

5) носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити заставодавцю (у разі внесення ним застави), що що у разі внесення ним застави, на нього покладається обов`язок забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та його явку за викликом.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_8