Ухвала

від 05.09.2024 по справі 753/22150/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22150/23

провадження № 1-кп/753/1015/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

під час судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12023100020003307 від 20.08.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава,

громадянина України, який зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

До Дарницького районного суду м. Києва 04 грудня 2023 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12023100020003307 від 20.08.2023, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до частини 3 ст. 35 КПК України на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2023 року для розгляду цього кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 06 грудня 2023 року призначено підготовче судове засідання.

За підсумками підготовчого судового засідання ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2023 року призначено вказане кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні та до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 лютого 2024 року включно, який в подальшому продовжувався, востаннє ухвалою суду від 12 липня 2024 року продовжений до 09 вересня 2024 року включно.

Наразі вказане кримінальне провадження перебуває на стадії останнього слова обвинуваченого.

04 вересня 2024 року на адресу суду від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 днів.

Відповідно до ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Під час судового засідання, яке проводилось 05 вересня 2024 року відбулась заміна адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - захисників ОСОБА_5 , так як останній уклав договір про надання правової допомоги із адвокатами ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .

Окрім цього, судом було отримано клопотання від захисника ОСОБА_8 про відкладення судового засідання для ознайомлення з матеріалами справи.

З огляду на наведене, суд вважав за неможливе переходити до останнього слова обвинуваченого та задовольнив клопотання захисника про вікладення судового засідання, водночас суд відповідно до вимог ст. 331 КПК України вважав за можливе за участі адвоката ОСОБА_4 - захисника ОСОБА_5 , розглянути клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проти чого не заперечувала сторона захисту.

У судовому засіданні 05 вересня 2024 року прокурор ОСОБА_3 підтримав раніше заявлене клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 днів без визначення розміру застави, яке обґрунтував наявністю ризиків, а саме переховуватися від органів досудового розслідування і суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку прокурора, більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, з огляду на те, з метою запобігання вказаних ризиків є необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення заявленого клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав доводи, які були зазначені його захисником.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, обговоривши заявлене клопотання, дійшов таких висновків.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 КПК України).

Як вже зазначалось, це кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, метою якого є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом.

Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Таким чином, вирішуючи питання продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Адже ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про наявність ризиків та неможливості запобігання їм більш м?якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв?язків, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення, поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв?язків).

КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов?язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конктретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, на обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі ризики, що визначені у частині першій статті 177 КПК України:

- ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду;

- ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.

Під час розгляду клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановлені при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_5 , суд враховує те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України. Характер інкримінованих правопорушень пов`язаний з незаконним обігом зброї та посяганням на власність іншої особи. Санкція частини 1 статті 263 КК України відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від трьох до семи років. Санкція частини 5 статті 185 КК України відносить інкримінований злочин до особливо тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Враховуючи наведене, суд обґрунтовано дійшов до висновку, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду. Крім того, доведеним є те, що на теперішній час, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду не зменшився, не втратив свою актуальність та продовжує існувати.

З приводу ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то судом під час застосування запобіжного заходу у підготовчому судовому засіданні 28 грудня 2023 року було встановлено, що стосовно ОСОБА_5 . Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань проводилось досудове слідство у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за повідомленням військової частини НОМЕР_1 щодо нез`явлення на службу солдата ОСОБА_5 .

Прокурор також суду вказав, що Соснівським районним судом міста Черкаси вже триває розгляд справи у зазначеному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

На переконання суду, вказані обставини можуть свідчити про існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи викладене, суд встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При вирішенні питання щодо наявності інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження тримання під вартою, суд врахував 1) завдання кримінального провадження, 2) мету застосування запобіжного заходу, 4) співвідношенні ефективності запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою з одного боку та домашнього арешту з іншого.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У цьому кримінальному провадженні суд, дотримуючись розумного балансу між втручанням в право на свободу обвинуваченого (при застосування тримання під вартою) та необхідністю забезпечення інтересів дієвості кримінального провадження, дійшов висновку, що належна поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 , запобігання спробам вчинення ним дій, передбачених пп. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на цій стадії можуть бути забезпечені виключно шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд вважає, що застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а саме домашнього арешту, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.

Щодо визначення розміру застави

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому розмір застави має бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки та не була завідомо непомірною для нього, що призведе до неможливості внесення застави.

Так, тривалість застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою складає понад 11 місяців, альтернативним запобіжним заходом є можливість внесення застави. Розмір застави вже було неодноразово зменшено.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва під час підготовчого судового засідання 28 грудня 2023 року судом було визначено заставу у розмірі 1 073 600 грн та в подальшому ухвалою суду від 16 квітня 2024 року такий розмір зменшено до 908 400 грн.

Суд вважає за доцільне раніше визначений розмір застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень залишити без змін, оскільки наразі такий розмір застави, на думку суду, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та слугуватиме достатнім стимулюючим фактором для цього, зможе запобігти ризикам кримінального провадження.

Висновок

Суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а визначений розмір застави у сумі 908 400 грн визнаний таким, оскільки застава саме в такому розмірі наразі здатна запобігти встановленим ризикам, передбаченим п. 1, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України.

Керуючись статтями 177, 182, 183 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 03 листопада 2024 року включно.

Раніше встановлений розмір застави визначений ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн залишити без змін.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , строком на 60 днів наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

2) не відлучатися за межі міста Києва без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених у висунутому обвинувачені з потерпілою ОСОБА_9

5) носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити заставодавцю (у разі внесення ним застави), що що у разі внесення ним застави, на нього покладається обов`язок забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 та його явку за викликом.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_10