Рішення

від 12.03.2024 по справі 758/13293/20

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/13293/20

Провадження № 2/758/1068/24

Категорія 9

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2024 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Олекса Л.А.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Старенького С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистої приватної власності, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2020 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просив:1) встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з вересня 2002 року до 26 травня 2011 року; 2) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки 8000000000:91:447:0054, площею 0,0621 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , що у Подільському районі; 3) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини садового будинку АДРЕСА_4 , що у Подільському районі; 4) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини садового будинку АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позову посилається на те, що з вересня 2002 року до 26 травня 2011 року вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом з батьками ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартирі останніх за адресоюАДРЕСА_3 . 27 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який згодом було розірвано Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 02.12.2020 року №759/11677/20. В шлюбі в них народилась спільна дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .До позовної заяви в якості доказів було долучено чотири фотокартки та копію довіреності від 17.01.2017 року, виданою ОСОБА_2 на представництво її інтересів ОСОБА_1 .Також додані копії замовлень покупця, фіскальних чеків, рахунків-фактур, видаткових накладних. Позивач також стверджував, що 31.01.2020 року за ОСОБА_2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савченко Іриною Валеріївною було здійснено державну реєстрацію права власності на збудовані об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 . При цьому зазначав, що сторонами внаслідок спільної праці та ведення спільного господарства вже під час шлюбу було збудовано два об`єкти нерухомості за цими адресами.

Ухвалою від 08.12.2020 р. вищевказаний позов був залишений без руху з наданням позивачеві строку для усунення недоліків, які були усунуті позивачем у встановлений законом строк.

Ухвалою від 28.01.2021 р. відкрито провадження у справі №758/13293/20 за вказаним позовом з призначенням розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від14.02.2021 р. за заявою позивача забезпечено позов: заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії щодо продажу земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:447:0054 площею 0,0621 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, садового будинку АДРЕСА_4, садового будинку АДРЕСА_2 - до розгляду справи по суді.

В квітні 2021 р. відповідачем ОСОБА_2 подано зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання права власності, в якій просила суд визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право особистої приватної власності на: земельну ділянку 8000000000:91:447:0054, площею 0,0621 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; садовий будинок АДРЕСА_4 ; садовий будинок АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позову посилається на те, що,позовні вимоги ОСОБА_1 вона не визнає, сторони спільно почали проживати лише з моменту реєстрації шлюбу - з 27 травня 2011 року у її батьків в квартирі, за адресою: АДРЕСА_3 . Під час шлюбу в них народилась спільна дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що з часу укладення тягар утримання сім`ї було покладено на неї. 26 квітня 2011 року, тобто за один місяць до укладення шлюбу, Позивачкою за особисті кошти була придбана земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:91:447:0054, яка знаходиться в АДРЕСА_1 разом із садовими будинками, які були побудовані ще в 1991 році. Кошти на придбання цієї ділянки до укладання шлюбу вона частково використала свої особисті, частково позичила у батьків та громадянки ОСОБА_6 . Будинки не були на той час зареєстровані в БТІ, але фактично існували, та в подальшому поточно ремонтувались самою ОСОБА_2 та за допомогою її батька ОСОБА_3 . Особисті кошти позивач отримала в результаті здійснення підприємницької діяльності. Дана земельна ділянка була придбана разом із садовими будинками для особистого користування Позивача.До зустрічної позовної заяви в якості доказів було долучено копії Декларацій про доходи, зобов`язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця щодо себе та членів своєї сім`ї від 14.08.2009 р., 05.12.2006 року, та формами №П-2ДС від 05.12.2006 та 14.08.2009 року, заповнені особисто ОСОБА_1 , де він особисто зазначає, що проживає за адресою: АДРЕСА_7 , разом із своєю мамою. Також було долучено копії довідки ЖБК «Моторист» №19/04/21-1 від 19.04.2021 року щодо складу проживаючих за адресою: АДРЕСА_3 ; довідок №75 та 76 від 27.01.2020 року щодо будівництва будинків до 1991 року, видані обслуговуючим кооперативом «СТ Дружба » за підписом самого ОСОБА_1 (позивача за первинним позовом), який на той час працював на посаді голови правління цього кооперативу, копії декларацій та звітів суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 , копії розписок про боргові зобов`язання, видаткових накладних з товарними чеками до них, оплачених самою ОСОБА_2 та її батьком ОСОБА_3 , Копію договору підряду №1280 та Акту виконаних робіт від 06.06.2019 року.

В підготовчому засіданні 07.06.2021 р. прийнято до провадження зустрічний позов та об`єднано в однепровадження з первіснимпозовом

В червні 2021 р. представником відповідача за зустрічним позовом - адвокатом Єфремовим В.В. подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому ОСОБА_1 заперечив проти задоволення зустрічного позову, обгрунтовуючи тим, що, проживав за адресою: АДРЕСА_3 протягом періоду часу з вересня 2002 року до 26 травня 2011 року, не повідомляючи про це органи реєстрації. Вважає, що не долучено беззаперечних доказів, що збудовані об`єкти є приватною власністю ОСОБА_2 . Також долучив копію своєї трудової книжки.

Сторонами позовні вимоги в подальшому не уточнювались і не змінювались.

В підготовчому судовому засіданні 11.07.2023 р. закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі, протии задоволення зустрічного позову заперечували. Зазначили, що спірне майно у вигляді земельної ділянкип ридбанопід час шлюбу з відповідачем, а відтакмає бути поділеноміжподружжям. Позивач стверджував, що два будинки були побудовані на земельній ділянці вже після її придбання на спільні кошти подружжя. Вважали, що вимоги ОСОБА_2 про визнання її права приватної власності на обидва будинки є необґрунтованими, оскільки вони побудовані під час перебування в шлюбі, в тому числі і незареєстрованому, а відтак, у задоволенні зустрічного позову просили відмовити. Під час надання пояснень щодо позовних вимог ОСОБА_1 підтвердив, що працював в Подільській РДА м.Києва, познайомився з ОСОБА_2 у 2002 році, вони почали спілкуватися, свого житла не мав. З 2002 року почали спільне ведення господарства, оформили ТОВ, з 2003 року почалась спільна підприємницька діяльність. Разом їздили на море. У 2011 році придбали земельну ділянку, допомагав у веденні бізнесу. Позивач зазначав, що працював в Подільській РДА до 13.07.2009 року, про подання декларацій про свій майновий стан не пам`ятає, потім тривалий час не працював, повернувся до роботи 03.04.2017 року, був Головою правління садового товариства «Дружба». Дату початку і закінчення будівництва не пам`ятає, про подання декларації на початок будівництва будинків не пам`ятає. В будинок проживати разом переїхали у 2014 році.

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та її представник позовні вимоги зустрічного позову підтримали в повному обсязі, проти задоволення первісного позову ОСОБА_1 заперечували. Відповідач надала пояснення суду, що познайомились з ОСОБА_1 у 2002 році, спочатку стосунки були товариські та дружні. Декілька разів ОСОБА_1 ночував в неї дома, коли її батьків не було дома та вони були на дачі. Вона являється приватним підприємцем з 2003 року, постійно подає декларації про прибутки, працює постійно. З ОСОБА_1 не хотіла занадто зближатися, оскільки бачила що він веде нездоровий спосіб життя, зловживає алкоголем.Земельну ділянку з незареєстрованими на ній будівлями придбала у 2011 році до шлюбу, за свої кошти та кошти її батьків, в основному заощадження батька, а також позичала в родичів кошти для ремонту будинків. Будинки ремонтуються після розірвання шлюбних стосунків і досі, але певний час була перерва через судовий позов ОСОБА_1 . Будинки, які були на ділянці, зареєструвала пізніше, коли з`явився на це час, ОСОБА_1 сам підтверджував і визнавав при реєстрації, що будинки на ділянці були побудовані до 1991 року. Спільне проживання з ОСОБА_1 до укладання шлюбу заперечувала. В будинок проживати разом переїхали у 2015 році, коли поміняли в будинку вікна.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке.

Судом встановлено, щоз вересня 2002 року до 26 травня 2011 року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом з батьками ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартирі останніх за АДРЕСА_3 .

27 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2зареєстровано шлюб відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління у м. Києва, актовий запис № 551, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 01.08.2020 р.

Від даного шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 01.08.2020 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 02.12.2020 року №759/11677/20 шлюб між сторонами розірвано. Постановою Київського апеляційного суду від 18.03.2021 року дане рішення Святошинського районного суду м.Києва від 02.12.2020 року залишено без змін.

Позивач та Відповідач в період з 2002 року до дати реєстрації шлюбу не перебували в зареєстрованому шлюбі з іншими особами, зареєстрованому у визначеному законом порядку.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленніпорушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистомсвогоособистогонемайновогоабомайнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистомнаділена особа, права якоїпорушені, невизнаніабооспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленомуцим Кодексом, звернутися до суду за захистомсвоїхпорушених, невизнанихабооспорюваних прав, свобод чизаконнихінтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядаєсправи не інакше як за зверненням особи, поданимвідповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставідоказів, поданихучасникамисправиабовитребуваних судом у передбаченихцим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон абодоговір не визначаютьефективного способу захиступорушеного, невизнаногоабооспореного права, свободичиінтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позовівимогитакої особи можевизначити у своємурішеннітакийспосібзахисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом були допитані свідки, викликані позивачем.

Свідок ОСОБА_7 під час допиту повідомив що знає ОСОБА_1 , як сусіда по гаражу, ОСОБА_2 , також знає з 1994 року. В гості до них не ходив, в квартиру вхожий не був, знав, що ОСОБА_2 побудувала магазин, ОСОБА_1 йому розповідав, що це їх спільний бізнес, він допомагав їй за допомогою свого впливу в адміністрації, підтвердив що ОСОБА_2 допомагав її батько. Самого будівництва будинку не бачив, бачив декілька разів ОСОБА_1 з машиною в гаражах. Про спільний побут нічого не знає, лише зі слів третіх осіб.

Свідок ОСОБА_9 під час допиту повідомив, що знає ОСОБА_1 як друга, ОСОБА_2 також знає з 1980 року, більше спілкувався з її батьком, як сусід по гаражу. Що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом жили він не знав, не знав також, щодо реєстрації шлюбу. Бачив, що ходили разом в гаражі. Самого будівництва будинку не бачив, бачив декілька разів ОСОБА_1 в гаражах, та на земельній ділянці.

Свідок ОСОБА_10 під час допиту повідомив, що знає ОСОБА_1 та є його рідним дядьком, проживає в квартирі ОСОБА_1 давно, там же має проживати також і сам ОСОБА_1 по АДРЕСА_7 . У лютому-березні 2003 року ОСОБА_1 взяв деякі речі та повідомив, що поїхав проживати до жінки, якої не повідомив. Повідомив, що бачив будівництво будинку, але не повідомив рік, коли це відбувалося.

Також судом були допитані свідки, викликані Відповідачем.

Свідок ОСОБА_4 повідомила суду, що знає ОСОБА_1 приблизно з 2003-2003 рр. Він зустрічався з її дочкою ОСОБА_2 , одружуватись ніхто не збирався. ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 відкрити кіоск, для цього свідок разом з чоловіком дали їй 5 тисяч доларів та придбали їй для допомоги в роботі автомобіль «Таврія». ОСОБА_1 іноді приходив в гості, казав, що допомагає ОСОБА_2 з документами. Повідомила, що ОСОБА_1 часто пропадав надовго через запої. До одруження ОСОБА_2 проживала разом з батьками та дочкою в їх квартирі по АДРЕСА_3 .Потім придбала собі будинок на АДРЕСА_1 , вони з чоловіком - батьком ОСОБА_2 допомогли їй з грошима 10 тис.доларів. в розмірі. Але грошей все одно не вистачало для придбання, тому вона позичила кошти ще в ОСОБА_6 в розмірі 20 тис.доларів. Та ще пізніше вона позичила 30 тис. доларів, які в неї з`явились від продажу дачі та земельного паю, для ремонту придбаного будинку.Після купівлі будинку ОСОБА_2 повідомила, що вони вирішили одружитися з ОСОБА_1 , та після одруження у 2011 році вони деякий час разом проживали разом з батьками ОСОБА_2 в квартирі по АДРЕСА_3 .Ремонт будинку робили будівельники, оплачував та керував ремонтом в основному батько ОСОБА_2 , який мав будівельну освіту та досвід, ОСОБА_1 тривалий час взагалі не працював. Міг привезти лише інструменти з гаража на ділянку.

Свідок ОСОБА_6 підтвердила ті обставини, які зазначила ОСОБА_2 у зустрічному позові, зокрема надання нею в борг 20 тисяч доларів для придбання земельної ділянки з будинком. Повідомила що ОСОБА_1 побачила вперше приблизно у 2008 р. або 2010 р., коли він в якості водія привіз до неї в гості сім`ю ОСОБА_2 . Дізналася вже пізніше, що ОСОБА_2 з ОСОБА_1 вирішили одружитися та стали проживати разом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, яківизнаютьсяучасникамисправи, зазначаються в заявах по сутісправи, поясненняхучасниківсправи, їхніхпредставників.

Щодо позовної вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про визнання факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 у період з вересня 2002 року до 26 травня 2011 року, суд приходить до висновку про залишення без задоволення цієї позовної вимоги з наступної підстави.

Метою позову, заявленого позивачем за первісним позовом, є поділ спільного сумісного майна, набутого за час спільного проживання позивача однією сім`єю з колишньою дружиною як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна, при дослідженні якої необхідно встановити чи дійсно мало місце спільне проживання однією сім`єю. Тому в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу слід відмовити.

Дана позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 23 січня 2024 року при розгляді справи №523/14489/15-ц.

Щодо позовних вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частини земельної ділянки 8000000000:91:447:0054 та 1/2 частини садових будинків АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 , суд приходить до висновку про залишення без задоволення цієї позовної вимоги з наступної підстави.

При дослідженні доказів, які надав ОСОБА_1 на підтвердження його проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , судом не встановлено підтверджуючих фактів такого спільного проживання.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Верховний Суд вказав, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені ст. 74 СК вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святах, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Відповіде положення міститься у постанові КЦС ВС від 28 серпня 2019 року № 588/350/15-ц.

Сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 (провадження № 61-46210св18).

Фотографії, надані суду позивачем, жодним чином не підтверджують факти ведення спільного господарства у сторін, більше того, неможливо встановити час та місце створення цих фотографій, а отже неможливо встановити чи підтверджують фони саме факт спільного перебування сторін до дня реєстрації шлюбу. Дві з них містять зображення сторін під час прогулянок, одна під час святкування. Четверта взагалі не містить зображення ОСОБА_2 жодна з фотографій не містить підтверджень ведення спільного господарства, взаємних обов`язків, дій в інтересах спільної сім`ї.

Свідки, яких суд допитав за ініціативою позивача, також не підтвердили ведення спільного господарства, взаємних обов`язків, дій в інтересах спільної сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підтвердили лише існування спільної підприємницької діяльності сторін, посилаючись не на власні спостереження, а на слова ОСОБА_1 .

Підприємницька діяльність є іншим видом правовідносин людей, та відрізняється за змістом від їх спільного проживання в шлюбі. Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19).

Сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18).

Окрім того, позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 не надано інших доказів ведення спільного господарства, взаємних обов`язків, дій в інтересах спільної сім`ї. Також жодним чином не доведено початок будівництва будинків на земельній ділянці, зокрема не надано жодної проектної або дозвільної документації щодо дати початку будівництва або введення будинку в експлуатацію.

Натомість відповідачем ОСОБА_2 надано документи, які підтверджують, що на земельній ділянці на час придбання існували будинки, що було підтверджено під час реєстрації цих будинків. Зокрема такими доказами є плани кооперативу різних років, довідки та акти за період часу з 1957 по 1986 роки, довідки, які видав та підписав сам позивач ОСОБА_1 будучи офіційною особою, а саме Головою правління садового товариства «Дружба», при внесенні до Державного реєструречових прав на нерухомемайно відомостей щодо спірних будинків, як таких, що були побудовані до 1992 року, але не внесені до відповідного реєстру.

Позивач не ставить під сумнів дану реєстрацію будинків, жодним чином не оскаржує дану дію, визнав в судовому засіданні існування таких довідок та їх видачу.

Копію довіреності від 17.01.2017 року, виданою ОСОБА_2 на представництво її інтересів ОСОБА_1 суд також не може взяти до уваги як доказ спільного проживання до шлюбу, оскільки вона видана вже під час проживання в шлюбі у 2017 році, як пояснила ОСОБА_2 одразу після народження спільної дитини у зв`язку з її доглядом за дитиною та оформлення певних документів з цим пов`язаних. Дана обставина також підтверджується свідоцтвом про народження дитини, в якому зазначено днем її народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також додані позивачем копії замовлень покупця, рахунків-фактур, видаткових накладних жодним чином не підтверджують оплати таких товарів і робіт, фіскальні чеки стосуються інших оплат та не ідентифікують на який саме об`єкт призначались.

Натомість відповідачем ОСОБА_2 надано документи, зокрема копії видаткових накладних та товарні чеки до них, які підтверджують, що нею та її батьком ОСОБА_3 здійснювались оплати по договорам щодо будівельних матеріалів та ремонтних робіт.

Судом також враховано, що до квітня 2017 року позивач тривалий час не працював, жодним чином не пояснив своїх доходів, а отже викликає обґрунтований сумнів його твердження про те, що він мав змогу оплачувати будь-які будівельні роботи та утримувати сім`ю.

Приписами ч.2 ст. З Сімейного Кодексу України визначено що сім`ю складають особи, які спільно прожинають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду під 03.06.99 №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім 'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до ч.1ст. 3 б цього кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов 'язків подружжя.

Згідночастинипершої статті 57 СК України особистою приватною власністьдружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору даруванняабо в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належать їй, йомуособисто.

Також, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 Сімейного кодексу України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя (Постанова Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі N 331/8757/14-ц (провадження N 61-48599св18)).

Сам по собі факт реєстрації спірного нерухомого майна під час шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя, якщо спростовується презумпція спільності майна подружжя.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 надала суду докази того, що на земельній ділянці, яка була придбана до укладання шлюбу існували будівлі, які пізніше були внесені в установленому законом порядку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі і на підставі тих відомостей, які на тому етапі офіційно підтверджував і сам відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , видаючи офіційні довідки як посадова особа .

Придбання земельної ділянки поза шлюбом також підтверджується і матеріалами нотаріальної справи за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26.04.2011 року, яка була витребувана з ініціативи відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 .. Серед інших документів наявна нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 від 26.04.2011 року про те, що на момент укладання договору вона не перебуває а ні у зареєстрованому шлюбі, а ні у фактичних шлюбних відносинах (арк..спр. 222, том 2).

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 також надала суду докази того, що проживала із своїми батьками та дочкою окремо від ОСОБА_1 до дня шлюбу, зокрема послалася на власноруч заповнені ОСОБА_1 . Декларації про доходи, зобов`язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця щодо себе та членів своєї сім`ї від 14.08.2009 р., 05.12.2006 року, та формами №П-2ДС від 05.12.2006 та 14.08.2009 року, де він особисто зазначає, що в той період часу проживає за адресою: АДРЕСА_7 , разом із своєю мамою, а також було копії довідки ЖБК «Моторист» №19/04/21-1 від 19.04.2021 року щодо складу проживаючих за адресою: АДРЕСА_3 , де не зазначено, що там проживав ОСОБА_1

Кожна сторона повинна довести тіобставини, на які вона посилається як на підставусвоїхвимогабозаперечень. Отже, сторона, яка посилається на тічиіншіобставини, знає і може навести докази, на основіяких суд можеотриматидостовірнівідомості про них. В іншомуразі, за умовинедоведеності тих чиіншихобставин суд вправівинестирішення по справі на користьпротилежноїсторони. Таким чином, доказування є юридичнимобов`язкомсторін і іншихосіб, якіберуть участь у справі.

Отже з огляду на надані ОСОБА_2 належні докази, а також відсутністю доказів зі сторони відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , які б спростовували твердження позивача, суд приходить до висновку, що на спірне майно не розповсюджується статус презумпції спільного сумісного майна подружжя, а воно є приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки придбано за особисті кошти позивача за зустрічним позовом не під час перебування в шлюбних відносинах. Тому суд вважає що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню

Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Пунктами 23-25 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Згідно із зазначеними нормами при вирішенні питання про визнання майна подружжя їх спільною сумісною власністю чи особистою приватною власністю з`ясуванню підлягають, як підстави й час набуття такого майна, так і джерела його придбання.

Відповідно до ч. 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положення ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачають, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

Відповідно до частини 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести тіобставини, на які вона посилається як на підставусвоїхвимог і заперечень, крімвипадків, встановленихцим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищевикладені обставини, оскільки заявлені позивачем за зустрічним позовом докази ніким не спростовані, більше того, вони визнані і не оспорюються відповідачем за зустрічним позовом, суд вважає доведеним факт реєстрації спірних будинків в Реєстрі на тих підставах, що вони були побудовані до 1992 року, а отже перебували на земельній ділянці 8000000000:91:447:0054, площею 0,0621 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , вартість земельної ділянки АДРЕСА_4 під час її купівлі-продажу за участю ОСОБА_2 у квітні 2011 року.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову, то з відповідача за зустрічним позовом підлягає стягненню на користь позивача за зустрічним позовом сплачений останньою при подачі зустрічного позову судовий збір в розмірі 11 350 грн.

Крім того, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову, то підлягають скасуванню і заходи його забезпечення на підставі ст.158 ч.9 ЦПК України, застосовані ухвалою від 14.02.2021 р. до розгляду справи по суді.

Враховуючи вищевикладене, ст.ст. 57-60,69,70 СК України, ст. 368, 372 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 51, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності - відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистої приватної власності - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право особистої приватної власності на:

- земельну ділянку 8000000000:91:447:0054, площею 0,0621 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ;

- садовий будинок АДРЕСА_4 ;

- садовий будинок АДРЕСА_2 .

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 14 лютого 2021 року, скасувавши заборону ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серія НОМЕР_4 виданий Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві 19 березня 1996 року, РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти дії щодо продажу земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:447:0054 площею 0,0621 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, садового будинку АДРЕСА_4, садового будинку АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 користь ОСОБА_2 при подачі зустрічного позову судовий збір в розмірі 11 350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Н. М. Ларіонова