Рішення

від 05.11.2024 по справі 758/13293/20

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/13293/20

Проведенная 2др/758/84/24

Д О Д А Т КО В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Оболонській Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві без виклику учасників справи заяву представника позивача за зустрічним позовом - адвоката Старенького С.Є. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі№ 758/13293/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистої приватної власності, -

В С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду міста Києва надійшла заява представника позивача за зустрічним позовом - адвоката Старенького С.Є., щодо ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистої приватної власності, щодо стягнення судових витрат в розмірі 76 000 грн, які позивач поніс у зв`язку з розглядом його позовної заяви.

Заява обґрунтована тим, що 12.03.2024 року ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистої приватної власності, проте в резолютивній частині рішення не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст.270 ч.4 ЦПК України при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення сторони викликаються в разі необхідності. В зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути вищевказану заяву без виклику учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали заяви та матеріали справи, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12.03.2024 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності, відмовлено в повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистої приватної власності, задоволено в повному обсязі.

Однак, при ухваленні судового рішення, судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме не стягнуто витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з ст. 137 ЦПК України - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійсненим ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу представником позивача за зустрічним позовом - адвоката Стареньким С.Є. було надано договір про надання професійної правничої допомоги від 08.02.2021 р., відповідно до якого адвокат Старенький С.Є. надав ОСОБА_2 правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистої приватної власності.

Відповідно до платіжних доручення № @2PL660668 від 19.01.2023 р. на суму 20 000,00 грн., № @2PL807080 від 28.01.2023 р. на суму 8 000,00 грн., № @2PL491294 від 07.02.2023 р. на суму 8 000,00 грн., № @2PL098876 від 23.02.2023 р. на суму 5 000,00 грн., № @2PL3415090 від 24.02.2023 р. на суму 5 000,00 грн., № @2PL518615 від 27.02.2023 р. на суму 10 000,00 грн., № @2PL083845 від 13.03.2023 р. на суму 15 000,00 грн., № @2PL847814 від 17.03.2023 р. на суму 5 000,00 грн., до Акту про виконаних послуг, загальна вартість правової допомоги складає 76 000 грн, яка сплачена позивачем.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, з огляду на обсяг виконаних адвокатом Стареньким С.Є. робіт, складність справи, суд дійшов висновку, що сума гонорару в розмірі 76 000,00 грн. є неспівмірною із складністю справи та ціною позову, а тому є підстави для зменшення відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне заяву представника позивача за зустрічним позовом - адвоката Старенького С.Є. про ухвалення додаткового рішення суду задовільнити, ухвалити додаткове рішення в частині стягнення судових витрат по оплаті правничої допомоги в сумі 50 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 15, 81, 259, 263, 264, 265, 270 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача за зустрічним позовом - адвоката Старенького С.Є. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 758/13293/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистої приватної власності - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 50 000 грн. (п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Н. М. Ларіонова