Постанова

від 21.06.2011 по справі 2а-5433/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2011 р. № 2а-5433/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої cудді Потабенко В.А.

за участю секретаря Іваськевича С.В.,

за участю представників сторін:

позивача Шпака В.В., згідно довіреності,

відповідача Демідюка В.В., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-Львів" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТзОВ «Геос-Львів`звернулось до суду з позовом до ДПІ у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень рішень від 11.05.2011 № 0001213221/0, № 0001222321/0 та від 06.05.2011 № 0000551721.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що угода з ТзОВ "Лаванда-Континент" була реальною, висновки податкового органу про її безтоварність суперечать первинним бухгалтерським документам, наданим до перевірки. Крім того, вартість авіаквитків, оплачених позивачем для фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не є доходом вказаних осіб, а лише виконанням умов договорів про надання посередницьких послуг, що були укладені 01.10.2009 року. В зв`язку з наведеним, спірні податкові повідомлення-рішення слід скасувати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у запереченні на позов від 26.05.2011 року, суть якого зводиться до наступного. ДПІ в Сихівському районі м. Львова вважає, що договора, укладені між позивачем та ТзОВ "Лаванда-Континент" щодо постачання шкіри ВРХ та хімматеріалів не спричинили реального настання правових наслідків. Відтак, ТзОВ "Геос-Львів" безпідставно віднесено до валових витрат витрати, пов`язані із придбанням ТМЦ, та суму ПДВ, сплаченого в складі вартості ціни товару. Крім того, відповідач зазначає, що витрати на авіаперевезення фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягали оподаткуванню та включенню до загального місячного доходу фізичних осіб. Чого, однак, зроблено не було. Відтак, податковим органом правомірно донараховано податок на прибуток, податок на додану вартість та податок з доходів фізичних, а також штрафні (фінансові) санкції. Відтак, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ТзОВ "Геос-Львів" підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова на підставі направлень на перевірку від 24.03.2011 року №161 та від 07.04.2011 року №190 проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Геос-Львів`з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено акт № 770/23-2/30539282 від 20.04.2011 року.

Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1, пп. 7.4.4, п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"; та пп. ї п. 1.3 ст.1, п.3.2 ст.3, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст.4, п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Так, перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Геос-Львів`п. 5.1, пп. 5.2.1. п 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств`в зв`язку з безпідставним включенням до складу валових витрат вартість придбаних у ТзОВ «Лаванда-Континент`товарів на суму 9739531,45 грн., в тому числі за 2009 рік в сумі 6331525,00 грн. (VI кв. 2009 року), за І кв. кв. 2010 року - в сумі 3408006,45 грн. В результаті вказаного встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2434883,00 грн. та завищення від`ємного значення за 2009 рік на суму 3419475,00 грн. Товариством було завищено валовий дохід за І кв. 2010 року в сумі 456885,00 грн. та за півріччя 2010 року в сумі 761940,00 грн., у зв`язку з чим 24.03.2011 на вказану суму було подано уточнюючу декларацію № 9001591903, яка прийнята до відома ДПІ у Сихівському районі м. Львова. Врахувавши дану обставину, податковим повідомленням рішенням № 0001212321/0 від 11.05.2011 року ДПІ у Сихівському районі м Львова збільшено суму грошового зобов`язання ТзОВ «Геос-Львів`з податку на прибуток підприємств у розмірі 1580017,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 395004,25 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТзОВ «Геос-Львів`в порушення п 1.3, п.1.7, п.1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість`безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних товарів у ТзОВ «Лаванда-Континент», всього в сумі 1947908,00 грн., в тому числі за жовтень 2009 року - 190286,00 грн., за листопад 2009 року - 658836,00 грн., за грудень 2009 року - 417185,00 грн., за січень 2010 року - 513366,00 грн. та за лютий 2010 року -168235,00 грн. В результаті цього було занижено податок на додану вартість на загальну суму 1506450,00 грн., в тому числі за листопад 2009 року в сумі 407664,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 417185,00 грн., за січень 2010 року в сумі 513366,00 грн., за лютий 2010 року в сумі 168235,00 грн. та заниження від`ємного значення відображеного в рядку 26 Декларації на суму 75845,00 грн. Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Сихівському районі м Львова від 11.05.2011 року № 0001222321/0 визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1506450,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 376613,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ «Геос-Львів`в особі директора ОСОБА_6 , надалі Покупець, та ТзОВ «Лаванда-Континент`в особі директора ОСОБА_7 , надалі Продавець, укладено договір від 01.06.2009 року №0106-1, відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість на умовах, передбачених в даному договорі. Відповідно до п.1.2 розділу 1 договору «Предмет договору», продажу підлягають шкіри ВРХ мокросоленого консервування, контуровані, боєнського походження. Відповідно до п.1.3 даного договору, асортимент, кількість, сортність та ціна товару визначається сторонами в товаросупровідних накладних.

Пунктом 3.1 розділу 3 договору «Умови передачі товару`встановлено, що передача товару здійснюється по накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін. А згідно п.4.2, 4.3 розділу 4 договору «Умови розрахунків`оплата за доставлений товар здійснюється Покупцем у грошовій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця. При згоді сторін допускається оплата товару у формах, інакших від грошових, у тому числі шляхом видачі (передачі) векселів.

Окрім вищезгаданого договору між ТзОВ «Геос-Львів`в особі директора ОСОБА_6 , надалі Покупець, та ТзОВ «Лаванда-Континент`в особі директора ОСОБА_7 , надалі Продавець, укладено договір від 01.06.2009 року №0106-2, відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість на умовах, передбачених в даному договорі. Умовами договору передбачено, що продажу піддягають хімматеріали, асортимент, кількість та ціна яких визначаються сторонами в товаросупровідних накладних. Передача товару здійснюється по накладним, підписаними уповноваженими представниками сторін, відповідно до п.3.1 розділу 3 договору «Умови передачі товару». Оплата за доставлений товар, згідно до п.4.2, п.4.3 розділу 4 договору «Умови розрахунків», здійснюється Покупцем у грошовій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця. При згоді сторін допускається оплата товару у формах, інакших від грошових, у тому числі шляхом видачі (передачі) векселів.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаванда-Континент" протягом 2009-2010 років на користь ТзОВ "Геос-Львів" на підставі договорів від 01.06.2009 року №0106-1 та від 01.06.2009 року №0106-2 здійснювалась поставка товару, про що видані видаткові накладні за номерами : 0110/2 від 01.10.09р., 0110/3 від 01.10.09 р., 0510/1 від 05.10.09 р., 0211/1 від 02.11.09 р., 0211/2 від 02.11.09 р., 0211/3 від 02.11.09 р., 0311/3 від 03.11.09 р., 0112/2 від 01.12.09 р., 0112/1 від 01.12.09 р., 2112/1 від 21.12.09 р., 0401/1 від 04.01.10 р., 0401/2 від 04.01.10 р., 0401/4 від 04.01.10 р., 0401/3 від 04.01.10 р., 0501/1 від 05.01.10 р., 0501/2 від 05.01.10 р., 0102/1 від 01.02.10 р., 0102/3 від 01.02.10 р., 0102/2 від 01.02.10 р. та відповідні їм податкові накладні.

В акті перевірки помилково зазначено, що на підставі накладної № 0510/1 від 05.10.2009 року та накладної №2112/1 від 21.12.2009 року підприємство отримало шкірсировину ВРХ. В дійсності на підставі вказаної накладної підприємством отримано напівфабрикат «Вет-блу`сорт С>2,6 вагою 6287 кг. та вартістю 123,07 грн./кг., а на підставі накладної №2112/1 від 21.12.2009 року - напівфабрикат «Вет-блу`сорт А-В>2,6 вагою 7450 кг. та вартістю 132,10 грн./кг. Зазначений напівфабрикат до моменту придбання ТзОВ "Геос-Львів" зберігався на складських площах ТзОВ "Геос-Львів" на підставі договору оренди б/н від 03.01.2008 року та відповідно не потребував транспортування покупцю.

В судовому засіданні на підставі поданих позивачем документів встановлено, що поставка товару виконана, розрахунки за договорами проведено. Отриманий товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, про що під час перевірки надані відповідні документи, а саме: накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, документів на списання ТМЦ у виробництво, видаткові накладні, що підтверджують подальший продаж товариством шкіряного напівфабрикату «Вет-блу», виготовленого із сировини, що поставлена ТзОВ "Лаванда-Континент".

Як зазначено в акті перевірки інших первинних документів, які б підтверджували факт надходження та оприбуткування шкірсировини ВРХ та хімматеріалів (консервантів) від ТзОВ «Лаванда-Континент`для перевірки посадовими особами ТзОВ «Геос-Львів`не надано, а тому податковий орган прийшов до висновку про те, що правочини від 01.06.2009 року №0106-1 та від 01.06.2009 року №0106-2, укладені між ТзОВ «Геос-Львів`та ТзОВ «Лаванда-Континент`щодо постачання шкірсировини ВРХ та хімматеріалів, не спричинили реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними, оскільки основними постачальниками ТзОВ «Лаванда-Континент`були підприємства з ознаками «фіктивності»- ТзОВ «РК Атекс», ТзОВ «Інтертрейді`та ТзОВ «Бентфайс».

Однак, суд не може погодитись з такими висновками ДПІ в Сихівському районі м. Львова, оскільки.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, з наступними змінами та доповненнями,, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. 5.2.1 ст. 5 вищезгаданого Закону).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) - пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 згаданого Закону.

Разом з тим, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, з наступними змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит регулюють лише положення пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено, що датою виникнення платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової декларації, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до вимог п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 згаданого Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності (ст.61), будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. За вказаних обставин сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Податковий орган прийшов до висновку про нікчемність вищенаведених правочинів з ТзОВ "Лаванда-Континент", посилаючись на те, що згадані підприємства не знаходяться за юридичною адресою, а також, що у них відсутня матеріально-технічна база для надання відповідних робіт та послуг.

З даного приводу слід зазначити, що незнаходження підприємств за юридичною адресою чи наявність матеріально-технічної бази не є самостійною правовою підставою для визнання правочинів нікчемними, виключення з податкового кредиту суму податку на додану вартість та нарахування податку на прибуток.

В судовому засіданні було встановлено, що ДПІ в Сихівському районі м. Львова не зверталось до суду з позовами про застосування наслідків нікчемного правочину в порядку ст. 208 ГК України.

Заперечень щодо правильності оформлення первинних бухгалтерських документів ТзОВ "Лаванда-Континент" представник відповідача в судовому засіданні не надав.

Таким чином, належно оформлені податкові накладні, видані ТзОВ «Лаванда-Континент», яке було і є зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення операцій з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не дають відповідачу підстав для висновку про завищення сум податкового кредиту.

Не можна залишити поза увагою той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права і не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визначення зобов`язання недійсним відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов`язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків Умисел юридичної особи, в даному випадку, визначається умислом тієї особи, що уклала угоду, на підставі якої виникло таке зобов`язання. Доказами в підтвердження спрямованості умислу на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковим органам відомості про відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування (припинення) державної реєстрації підприємства тощо. Таких доказів, які стосується ТзОВ «Лаванда-Континент`ревізором в акті не висвітлено.

Крім того, висновки зазначені в акті перевірки щодо не підтвердження операцій з приймання-передачі товарів через відсутність перевізних документів, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання товару, документів, що підтверджують виконання вантажно-розвантажувальних робіт, також є безпідставними та необґрунтованими виходячи з наступного:

Наведені документи не є обов`язковими та вичерпними для підтвердження вищезазначених обставин. Зокрема, факт приймання-передачі товарів у даному випадку підтверджено видатковими та податковими накладними, якими і зафіксована відповідна операція, що відповідає ч.2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, дані зобов`язання виконані належним чином, у відповідності до умов правочину та у відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України припинені виконанням, проведеним належним чином.

Законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток і, зокрема, визначення їх витратної частини, та/чи податку на додану вартість; товаро-транспортні накладні застосовуються лише у межах договору перевезення, учасниками якого є перевізник та замовник транспортних послуг; поставку товару ТзОВ «Геос-Львів`підтверджено відповідними первинними документами, які були надані до перевірки; перевіркою не доведено, що укладені підприємствами угоди можливо було виконати виключно за рахунок власних трудових ресурсів, основних фондів та обладнання ТзОВ "Лаванда-Континент"; посилання в акті перевірки на порушення вимог наказу № 488/346 безпідставне у зв`язку з відсутністю його реєстрації у встановленому порядку в Міністерстві юстиції України.

Пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації (ДПА) України від 10.08.2005 року №327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205), із наступними змінами та доповненнями визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб`єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб`єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб`єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб`єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб`єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Крім того, пунктом 2.3.4 того ж Порядку є встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб`єкта господарювання (наприклад, «приховування об`єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка`тощо).

З урахуванням вищевикладеного, на думку суду, акт перевірки містить саме необґрунтовані дані та суб`єктивні припущення, висловлені перевіряючими. А, відтак, відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, рівно як і підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 17 Закону «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000551721/0 від 06.05.2011 року, яким визначено податкове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 63427,79 грн., в тому числі: основний платіж 50742,23 грн., штрафні (фінансові) санкції 12685,56 грн.

Проведеною перевіркою також встановлено порушення пп. "ї" п 1.3 ст. 1, п. 3.2 ст. 3, пп. 4.2.1 п 4.2 ст.4 п 7.3 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в зв`язку з неутриманням та не перерахуванням податку з доходів фізичних осіб в розмірі 33290,58 грн.

Дане порушення, як зазначається в акті перевірки, виникло в зв`язку з оплатою ТзОВ «Геос-Львів`на користь ЗАТ «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень`вартості авіаквитків, згідно відповідних рахунків фактур, за якими здійснювали авіа перельоти фізичні особи - нерезиденти, які не є працівниками підприємства.

Підприємством до перевірки надано ряд цивільно-правових угод з фізичними особами - нерезидентами, а саме договорів про надання посередницьких послуг від 01.10.2009 року, укладених з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У відповідності до умов вказаних договорів Замовник дає завдання, а Виконавець зобов`язується надавати Замовникові посередницькі послуги, визначені у договорі.

У відповідності до пп. 4.1.-4.4 вказаних договорів, підставою для проведення розрахунку за надані послуги є укладений Виконавцем від імені Замовника Договір поставки сировини. Замовник проводить розрахунок з Виконавцем виключно після надання Замовнику відповідної довідки про присвоєння ідентифікаційного коду. Оплата за надані послуги здійснюється замовником за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб за ставкою, що діє за законодавством України, а саме - 30%. Також, відповідно до п 2.2. цих договорів, Замовник бере на себе зобов`язання оплатити авіа перельоти, які здійснюються для виконання даного Договору.

На виконання вимог вказаних договорів підприємством на підставі відповідних рахунків фактур придбано авіаквитки на загальну суму 110968,60 грн.

Відповідно до пп. "ї" п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003 року, з наступними змінами та доповненнями, дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує). Тобто, доходи фізичних осіб - нерезидентів, одержувані за договорами цивільно-правового характеру, зокрема від надання незалежних посередницьких послуг, включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу таких платників податку і повинні оподатковуватися податковим агентом при їх нарахуванні (пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону).

Отже, витрати на придбання авіаквитків фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є їх доходом в розумінні пп. "ї" п. 1.3 ст. 1, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки не є виплатою чи винагородою за цивільно-правовим договором. А тому, на підприємство не покладено обов`язку утримати податок з доходів фізичних осіб з сум вартості авіаквитків, придбаних на виконання умов договорів від 01.10.2009 року.

Винагорода за вказаними договорами виплачується виключно у вигляді відсотку від вартості поставленої сировини, за укладеними Виконавцем, в порядку виконання умов цього договору, Договорами поставки сировини (п. 4.3. договорів). Саме дана виплата є доходом виконавців за вказаними договорами та підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, про що зазначено і безпосередньо в договорі (п. 4.4.).

Крім того, на підставі проведеної роботи вказаними особами надано ТзОВ «Геос-Львів`детальний звіт про виконану роботу, а саме звіт групи спеціалістів за наслідками вивчення ринку постачальників необробленої шкіри Мозамбіка за листопад 2009 року квітень 2010 року та листопад 2010 року січень 2011 року, копія якого долучена до матеріалів справи, що також підтверджує факт придбання авіаквитків на виконання умов договорів від 01.10.2009 року.

З урахуванням наведеного, висновки податкового органу про не включення до місячного оподатковуваного доходу фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вартості авіаквитків є неправомірним.

Перевіркою встановлено порушення абзацу "г" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст.4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2, пп. 8.1.8 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб`та порушення пп. 1.3, пп. 1.12 п. 1 розділу І, пп. 1.5 п. 1 розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон в зв`язку з неутриманням та не перерахуванням податку з доходів фізичних осіб в розмірі 17451,65 грн.

Дане порушення, як зазначається в акті перевірки, виникло в зв`язку з оплатою ТзОВ «Геос-Львів`на користь ЗАТ «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень`грошових коштів за придбані квитки, за якими здійснював авіа перельоти у службові відрядження працівник підприємства ОСОБА_8 .

Визначаючи податкове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб, ДПІ в Сихівському районі в м. Львові покликається на відсутність зв`язку службового відрядження з основною діяльністю підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, до перевірки надано наказ на відрядження ОСОБА_8 , посвідчення про його відрядження та копію закордонного паспорту з відмітками про перетин кордону і візою країни відрядження.

Відповідно до пп. 5.4.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платника податку підприємства, установи, організації включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, в тому числі витрати на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв`язку зі здійсненням таких витрат.

У відповідності до п. 6 розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затв. МФ України № 59 від 13.03.1998 року, витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов`язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Компенсаційні виплати (відшкодування), що здійснюються працедавцем, зокрема виплати відповідно до встановлених законодавством гарантій і компенсацій при службових відрядженнях, включаючи працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, не є «доходом`і «додатковим благом`таких працівників у розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (пп. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4).

Витрати на авіа переліт до місця відрядження, цілком зрозуміло, є реальними витратами підприємства для виконання працівником службового завдання, які підтверджені відповідними документами, і з яких у подальшому працівник не зможе отримати додаткового блага (для використання в особистих цілях тощо).

Тобто, витрати на авіа переліт працівників підприємства під час службового відрядження не розглядаються як доходи їх одержувачів (працівників), що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Крім того, в матеріалах справи наявний результат досягнення мети ОСОБА_8 службового відрядження, який знайшов відображення в звіті групи спеціалістів за наслідками вивчення ринку постачальників необробленої шкіри Мозамбіка за листопад 2009р. квітень 2010 р. та листопад 2010 року січень 2011 року, Мапуту, Мозамбік, який підтверджує взаємозв`язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства виробництво і обробка шкіри.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності прийнятих ним податкових повідомлень рішень.

А тому, з огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти зокрема постанову про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Відповідно до приписів ст. 94 КАС України, з Державного бюджету України в користь позивача слід стягнути 3,40 грн. судових витрат (судового збору, сплаченого при подачі позову до суду).

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова від 11.05.2011 року № 0001213221/0 та № 0001222321/0, від 06.05.2011 року № 0000551721/0.

Стягнути із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-Львів» 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 26.06.2011 року.

Суддя Потабенко В.А.