Постанова

від 08.01.2025 по справі 214/4324/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/611/25 Справа № 214/4324/22 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.

секретар судового засідання Лідовська А.В.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдінг компанія «Інтермет»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, відповідно доч.2ст.247ЦПК Українибез фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдінг компанія «Інтермет» на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2024 року, яке ухвалено суддею Ткаченком А.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 19 липня 2024 року,

В С Т А Н О В И В

В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдінг компанія «Інтермет» (надалі ТОВ «Холдінг компанія «Інтермет») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на підприємстві.

Позовна заява мотивована тим, що нещасний випадок із позивачем стався 26 серпня 2006 року о 03-00 годині. За фактом нещасного випадку відповідачем було складено акт № 1 форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 09 листопада 2006 року, а також форми Н-5 від 09 листопада 2006 року розслідування нещасного випадку, що стався 26 серпня 2006 року о 03-00 годині. Причиною нещасного випадку зазначено травмування внаслідок протиправних дій інших осіб. За фактом нещасного випадку, а саме нанесення йому тілесних ушкоджень невідомими особами при виконанні ним службових обов`язків інспектора охорони, було відкрито кримінальне провадження, в рамках якої проведено судово-медичну експертизу та за результатами якої він зазнав ушкоджень середньої тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров`я. Згідно висновків СМЕ йому встановлено 25% ступеню втрати професійної працездатності первинно та згодом 35% втрати працездатності безстроково, встановлено безстроково 3 групу інвалідності з причини трудового каліцтва.

У зв`язку з вказаним розладом здоров`я порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості вести повноцінний спосіб життя, оскільки з моменту отримання травм, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування.

Окрім того, внаслідок отриманих ушкоджень, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, що постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах.

На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань, тому просив стягнути з відповідача на свою користь 150000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням від 17 лютого 2023 року позов задоволено повністю.

Ухвалою суду від 22 листопада 2023 року за заявою відповідача скасовано заочне рішення суду від 17 лютого 2023 року.

Після перегляду справи рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Холдінг компанія«Інтермет» на користь ОСОБА_1 150000,00 грн. моральної шкоди, без стягнення податків та обов`язкових платежів.

Стягнуто з ТОВ «Холдінг компанія«Інтермет» 1211,00 грн. судового збору на користь держави.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2025 року виправлена описка у резолютивній частині судового рішення, абзац третій резолютивної частини викладено в новій редакції щодо розміру судового збору стягнуго з відповідача на користь держави. Стягнуто з ТОВ «Холдінг компанія«Інтермет» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 500,00 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ТОВ «Холдінг компанія«Інтермет» в своїй апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду і новим рішенням відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга по суті мотивована тим, що суд не врахував, що моральні страждання позивачу вже було відшкодовано, заступником генерального директора Хрипа В.С., який може це підтвердити будучи допитаним у якості свідка.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

06 січня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Повалій О.В. надійшли додаткові пояснення у справі, які по суті є відзивом на апеляційну скаргу відповідача та які суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки їх подано з порушенням норм ЦПК України без надання доказів направлення іншій стороні по справі.

08 січня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Повалій О.В. надійшла заява про проведення апеляційного розгляду справи за відсутності позивача та його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 з 24.05.2006 по 05.03.2008 працював на різних посадах у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Холдінг компанія «Інтермет» та був звільнений з підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату працівників (а.с. 6-7 копія трудової книжки).

26серпня2006рокуінспекториохорони ТОВ«Холдінгкомпанія«Інтермет» Глущенко Віталій Іванович та ОСОБА_2 заступили на чергування в нічну зміну. Біля 3-ї години інспектори охорони, знаходячись у приміщенні для чергування, побачили через вікно трьох невідомих осіб, які спускалися з козлового крану. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вийшли з приміщення для чергування, щоб з`ясувати причину перебування невідомих на території техбази. На питання, що вони тут роблять, невідомі не відповіли і почали бити ОСОБА_1 . ОСОБА_2 в цей час залишив місце події і закрився в приміщенні для чергування. Після побиття інспектора охорони ОСОБА_1 невідомі зникли через огорожу, а потерпілий добрався до приміщення для чергування. ОСОБА_2 викликав міліцію, по приїзду якої була викликана швидка медична допомога. Каретою швидкої допомоги ОСОБА_1 був доставлений до КЗ «Міська лікарня №2».

Указані обставини відповідачем не оспорюються.

За даним фактом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, було складено акт № 1 форми Н-1 від 09.11 2006 року, а також акт форми Н-5 від 09.11 2006 року про розслідування нещасного випадку, що стався 26 серпня 2006 року о 03 год.00 хв. (а.с. 8, 9-10 копії актів) та відкрито кримінальне провадження.

Висновком судово-медичної експертизи №3804 від 21 листопада 2006 року встановлено, що знайдені у ОСОБА_1 ушкодження у вигляді забійних ран 3-4 пальців правої кисті; синця передньої поверхні тулуба; перелому нігтьової фаланги 4 пальця правої кисті, що викликало комбіновану контрактуру міжфалангових суглобів 3-4 пальців правої кисті, порушення функції захвату 1 ст., відносяться до ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, що встановлено висновком (а.с. 11-12 копія висновку).

Висновком комісії за результатами розслідування нещасного випадку встановлено, що нещасний випадок стався на території підприємства в робочий час, під час виконання службових обов`язків, тому вважається пов`язаним з виробництвом (а.с.8).

Згідно довідки МСЕК від 12 грудня 2006 року серії ДНА-02 № 010192 позивачу встановлено 25% ступеню втрати професійної працездатності первинно (а.с. 13 копія довідки)

Згідно довідки Саксаганської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 03 лютого 2009 року серії МСЕ-ДНА-01 №650891 позивачу з 1 лютого 2009 року встановлена 3 група інвалідності, причина інвалідності - трудове каліцтво, безстроково (а.с.14 копія довідки).

Згідно довідки МСЕК від 03 лютого 2009 року серії ДНА-02 № 026059 позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності 35% з 01 лютого 2009 року і безстроково (а.с. 14 копія довідки).

На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу, у зв`язку з отриманим ним на виробництві трудовим каліцтвом, моральної шкоди відповідачем з вини якого її й заподіяно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практичноможливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з Акту №1 про нещасний випадок трудове каліцтво позивач отримав на виробництві (а.с. 9-10).

Отже, роботодавецьТОВ «Холдінг компанія «Інтермет»,під час роботи позивача, допустив порушення ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло, з виниТОВ «Холдінг компанія «Інтермет»,яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що останнім в апеляційному порядку не оспорюється.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутого з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 рокуз подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, судом враховано, що, у зв`язку з отриманням трудового каліцтва та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 35%, та встановленням 3 групи інвалідності у позивача змінилися умови життя, він змушений проходити лікування, переносить фізичні та моральні страждання.

При цьому, суд вірно зазначив, що належних та допустимих доказів добровільного відшкодування моральної шкоди з боку підприємства не надано.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне і обґрунтоване.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдінг компанія «Інтермет» залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 08 січня 2025 року.

Головуючий:

Судді: