Справа №461/1226/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 липня 2024 року м. Львів. Галицький районний суд м. Львова
у складі:
головуючого судді Юрківа О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Пахолко Д.О.,
представника позивача Ювченка А.В. ,
представниці позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_6» Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД.НЕТ» про зобов`язання до вчинення дій, відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , Інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_6» Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД.НЕТ» про зобов`язання до вчинення дій, відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 02 грудня 2023 року на сторінці аналітичного інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_6» Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД.НЕТ» у розділі «Суспільство» було опубліковано статтю журналіста ОСОБА_6 «ІНФОРМАЦІЯ_3», посилання:ІНФОРМАЦІЯ_4. У даній статті були опубліковані особисті дані ОСОБА_4 , які ідентифікують його, а саме, прізвище, ім`я, рід занять, місце народження та проживання до війни, а також обставини справи, за результатами розгляду якої останнього було засуджено до кримінального покарання, на що особою не було надано дозвіл. З огляду на те, що стаття не містить посилання на офіційне джерело, з якого була отримана поширена інформація щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності, позивач вважає, що ОСОБА_5 отримала вказану інформацію з випадкових неперевірених джерел, які не мають відношення до здійснення будь-яким державним органом його повноважень, визначених законом. ОСОБА_4 зазначає, що авторка не посилається на будь-який ресурс органів державної влади, уповноважений на обробку персональних даних у певній сфері. У статті відсутні посилання на джерело інформації щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності, обставин вчинення правопорушення, відношення саме даної особи, особисті дані якої оприлюднено, до вказаної події. Єдиним офіційним джерелом, на яке робиться посилання у статті є ресурс «YouControl», інформація з цього ресурсу стосується роду діяльності особи та носить фрагментарний характер. Позивач зазначає, що, оприлюднивши інформацію щодо місця його народження та реєстрації, авторка статті остаточно дала можливість ідентифікувати його особу, оскільки серед фізичних осіб-підприємців є ще особа з аналогічним прізвищем та іменем, однак зареєстрована у м. Одесі. Ідентифікувавши позивача як саме особу, про яку йдеться у статті, а саме фізичну особу-підприємця, з іменем ОСОБА_7 , зареєстрованого у м. Маріуполь, основним видом діяльності якого є комп`ютерне програмування, відповідачі зробили можливим доступ до його персональних контактних даних, а саме номеру телефону, доступ до якого є загальнодоступним на відкритому ресурсі « Опендатабот », та який позивач зробив доступним з метою пошуку замовників.
ОСОБА_4 стверджує, що зазначені відповідачкою його дані у статті, яка була опублікована інтернет-виданням «ІНФОРМАЦІЯ_6» Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД.НЕТ», дозволяють повністю ідентифікувати його, сукупність приведених особистих даних не залишає сумніву, що мова йде саме про нього, та будь-хто з користувачів мережі інтернет з числа осіб, які є його знайомими та/або цікавляться його особою, мають змогу дізнатися інформацію, яка не призначена для широкого загалу, однак проти волі суб`єкта персональних даних була поширена на невизначене коло осіб. 04.01.2024 року ОСОБА_4 звернувся на адресу редакції видання «ІНФОРМАЦІЯ_6» шляхом написання електронного листа на електронні скриньки самої редакції: info@zaxid.net та автора: ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогою видалити статтю, однак жодної реакції на лист отримано не було.
У подальшому представник позивача - адвокат Ювченко А.В. звернувся до редакції видання за адресою: АДРЕСА_1 з письмовою заявою в інтересах свого довірителя про незаконну обробку і використання особистих даних від 29.01.2024, у якій поставив вимогу негайного видалення статті. Заява була направлена 29.01.2024 у електронній формі з цифровим підписом на офіційну адресу електронної пошти видання ІНФОРМАЦІЯ_2 та наступного дня поштовим зв`язком на офіційну адресу: АДРЕСА_1 , однак відповіді на вказану заяву не надійшло, станом на 09.02.2024 стаття не видалена.
ОСОБА_4 зазначає, що він є фізичною особою-підприємцем, видом діяльності якої є комп`ютерне програмування. Споживачі його послуг, природно, є активними користувачами мережі Інтернет, плануючи замовити послуги, пропоновані позивачем, вони здійснюють перевірку виконавця робіт та крім характеристик сформованого багаторічною працею позитивного іміджу професіонала своєї справи, отримують відомості щодо кримінального засудження, що надає значних репутаційних втрат позивачу. Позивач зазначає, що ознайомившись з інформацією, оприлюдненою відповідачами у статті, що досліджується, від співпраці з ним відмовилися два потенційних замовника.
Крім цього, публікація статті та поширена інформація, що є предметом дослідження у справі, призвели до напруження у відносинах позивача з друзями та близьким оточенням, оскільки ОСОБА_4 всім завжди був відомий як особа законослухняна та правосвідома.
Позивач зазначив, що додатково, крім покарання, передбаченого кримінальним законом, він отримав осуд осіб з близького кола свого спілкування, дехто перестав спілкуватися з ним, іншим довелося розповідати подробиці справи, пояснювати обставини, які призвели до тих чи інших дій у окремо взятій ситуації. ОСОБА_4 зазначає, що через поширення персональних даних він зазнав репутаційних втрат як у сфері професійної діяльності, так і у особистій сфері, що призвело до душевних страждань та дискомфорту, пов`язаних із нерозумінням ситуації щодо збору та розповсюдження інформації щодо нього, приниженні його честі та гідності, а також ділової репутації. Позивач зазначає, що на його номер телефону декілька разів телефонували невідомі особи, висловлюючи образи на його адресу, що призвело до того, що він перестав відповідати на невідомі номери, таким чином, втрачаючи потенційних клієнтів.
Позивач вважає, що умисне ігнорування його вимог та вимог його представника - адвоката Ювченка А.В. щодо видалення статті є прямим порушенням закону відповідачами, завдало йому додаткових душевних страждань.
ОСОБА_4 зазначає, що розмір заподіяної йому моральної шкоди, з урахуванням ступеня, тривалості, тяжкості моральних страждань, істотності вимушених змін у життєвих стосунках, а також з урахуванням принципів розумності та співмірності, відповідності у поведінці відповідачів, що полягала у зухвалому нехтуванні нормами закону та його справедливими вимогами, оцінює у 100000, 00 гривень.
Позивач вважає, що дії авторки статті «ІНФОРМАЦІЯ_3», а також інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_6» ТзОВ «ЗАХІД.НЕТ» щодо розміщення даної статті на ресурсі є недопустимими та такими, що зазіхають на встановлений конституційний порядок у сфері захисту персональних даних. Враховуючи наведене, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13.02.2024 року відкрито загальне судове провадження у справі.
15.03.2024 року представник відповідачів подав до суду відзив на позовну заяву.
01.04.2024 року представник позивача, адвокат Ювченко А.В., подав до суду відповідь на відзив.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
27.05.2024 року представник відповідачів подав до суду заперечення на відповідь на відзив.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах позовної заяви, просять позов задовольнити.
Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просить відмовити в задоволенні позову, оскільки такий є безпідставним та необгрунтованим. Зазначив, що вся інформація (включно з персональними даними позивача), яка опублікована в статті, була взята з відкритих джерел де ця інформація раніше була опублікована перед необмеженим колом осіб. Зокрема, вирок у справі № 448/1976/23 було опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01.12.2023 року. У вироку, окрім іншого, зазначається: «ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполь Донецької області; зареєстрованого за адресою; АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, фізичної особи-підприємця, раніше не судимого». Також, у вироку зазначається опис встановлених обставин вчинення кримінальних проступків, які не оспорюються учасниками судового провадження, що по своїй суті повністю відповідають опису ситуації, який наведено у статті. При цьому, доступ до вироку у ЄДРСР є абсолютно відкритим для всіх користувачів. Разом з тим, на офіційному сайті «Судова влада України» (за посиланням: https://court.gov.ua), в розділі «Стан розгляду справ» (за посиланням: https://court.gov.ua/fair/), за номером справи № 448/1976/23 будь-якому користувачу видається інформація про назву суду, єдиний унікальний номер справи, номер провадження, дата надходження до суду, склад суду, сторони спору, стадія розгляду. Таким чином, на офіційному сайті державного органу у відкритому доступі опублікована інформація щодо того хто є обвинуваченим у справі № 448/1976/23 (зокрема, прізвище, ім`я, по батькові). При цьому, у вироку зазначається, що ця особа є «уродженцем м. Маріуполь, Донецької області») та описуються встановлені обставини («які не оспорюються учасниками судового провадження»), що відповідають суті статті. Загальновідомою є інформація, що ЄДРСР та сайт «Судова влада України» (з офіційним доменом для всіх українських державних органів «gov.ua») беззаперечно є офіційними платформами спільного доступу до інформації (веб-сайтами) державного органу - Державної судової адміністрації України (ч. 1 ст. З Закону України «Про доступ до судових рішень»). Представник відповідача зазначає, що імперативною нормою закону встановлено, що відповідачі звільняються від будь-якої відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, порушує права і законні інтереси особи, якщо ця інформація, окрім іншого, була оприлюднена на їхніх веб-сайтах та сторінках на платформах спільного доступу до інформації. Отже, фактично, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» забороняє обмежувати доступ до інформації, яка була правомірно поширена раніше. Таким чином, відповідачі не можуть бути притягнуті до відповідальності за поширення інформації, яку розпорядники публічної інформації правомірно поширили раніше (зокрема, оприлюднили на офіційному веб-сайті https://court.gov.uaта у судовому рішенні, розміщеному в ЄДРСР), що прямо кореспондується з вищенаведеною нормою ч. 1 ст. 117 ЗУ «Про медіа». Також, представник відповідача зазначає, що посилання ОСОБА_4 на норми Закону України «Про захист персональних даних» в даній ситуаціє є абсолютно безпідставними, оскільки стаття була підготовлена журналістом та опублікована в онлайн-медіа, що свідчить про її публікацію виключно для журналістських цілей. Разом з тим, враховуючи, що Україна, де факто, перебуває у стані повномасштабної війни з росією, так як питання виконання громадянами свого військового обв`язку (питання мобілізації та ухилення від мобілізації) наразі є предметом надзвичайно великого суспільного інтересу та прямо впливає на національну безпеку та обороноздатність України, резюмує, що інформація поширена в статті (щодо притягнення до відповідальності за ухилення від мобілізації), очевидно, є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Представник відповідачів зазначає, що в будь-якому разі норми Закону України «Про захист персональних даних» не розповсюджуються на наведений випадок публікації персональних даних позивача, окрім іншого, з огляду на забезпечення балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів і наявністю значного суспільного інтересу до подій описаних в статті. Вважає, що інформація про сферу діяльності позивача («айтівець») не є персональними даними в розумінні чинного законодавства, так як не дозволяє ідентифікувати конкретно особу. Також, зазначає, що в позовній заяві абсолютно жодним чином не обґрунтовано моральну шкоду, фактично ОСОБА_4 в позовній заяві, без надання жодних доказів, просто констатує, що така шкода була завдана і на власний розсуд визначає розмір такої шкоди.
Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши інші матеріали справи, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 на сторінці аналітичного інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_6» Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД.НЕТ» у розділі «Суспільство» було опубліковано статтю журналіста ОСОБА_6 «ІНФОРМАЦІЯ_3», посилання:ІНФОРМАЦІЯ_4.
У даній статті були зазначено наступну інформацію:
«Мостиський районний суд Львівщини виніс вирок айтівцю ОСОБА_9 , який підробив документи щодо непридатності до військової служби та спробував виїхати за кордон. Суд призначив чоловіку 10,5 тис. грн штрафу.
Як вказано у вироку суду, який винесли у листопаді 2023 року, уродженець Маріуполя ОСОБА_10 на початку серпня 2023 року захотів незаконно перетнути кордон. Він знайшов в інтернеті бланк тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та довідки військово-лікарської комісії, вніс свої анкетні дані, а також відомості щодо його непридатності до військової служби із виключенням з військового обліку на підставі висновку ВЛК.
14 серпня ОСОБА_10 спробував виїхати до Польщі на підставі підроблених документів. Чоловік приїхав у пункт пропуску в Шегинях, однак прикордонники виявили підробку. Щодо нього порушили кримінальну справу за фактом підробки документів та використання таких документів.
Під час досудового розслідування ОСОБА_10 визнав свою провину. У вироку суду вказано, що чоловік є ФОПом. Згідно з даними бізнес-пошукової системи YouControl, ОСОБА_10 зареєстрований у Маріуполі та його основний вид діяльності комп`ютерне програмування.
Справу розглянув суддя ОСОБА_11 , який дослідив усі матеріали справи та визнав ОСОБА_12 винним у підробці документів, призначивши йому 10,5 тис. грн штрафу. На вирок ще може бути подана апеляція».
04.01.2024 року ОСОБА_4 звернувся на адресу редакції видання «ІНФОРМАЦІЯ_6» шляхом написання електронного листа на електронні скриньки самої редакції: info@zaxid.net та автора: ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогою видалити статтю.
У подальшому представник позивача - адвокат Ювченко А.В. звернувся до редакції видання за адресою: АДРЕСА_1 з письмовою заявою в інтересах свого довірителя про незаконну обробку і використання особистих даних від 29.01.2024, у якій поставив вимогу негайного видалення статті. Заява була направлена 29.01.2024 у електронній формі з цифровим підписом на офіційну адресу електронної пошти видання ІНФОРМАЦІЯ_2 та наступного дня поштовим зв`язком на офіційну адресу: АДРЕСА_1 .
Відповіді на вказані заяви позивач та його представник не отримували.
Вирок у справі № 448/1976/23 було опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01.12.2023 року. У даному вироку зазначається: «ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполь Донецької області; зареєстрованого за адресою; АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, фізичної особи-підприємця, раніше не судимого». Також, у вироку зазначається опис встановлених обставин вчинення кримінальних проступків. Крім того, у вироку, що опублікований у ЄДРСР міститься номер судової справи.
Доступ до вироку у ЄДРСР є абсолютно відкритим для всіх користувачів.
На офіційному сайті «Судова влада України» (за посиланням: https://court.gov.ua), в розділі «Стан розгляду справ» (за посиланням: https://court.gov.ua/fair/), за номером справи № 448/1976/23 будь-якому користувачу видається інформація про назву суду, єдиний унікальний номер справи, номер провадження, дата надходження до суду, склад суду, сторони спору, стадія розгляду. Таким чином, на офіційному сайті державного органу відкритому доступі опублікована інформація щодо того хто є обвинуваченим у справі № 448/1976/23 (зокрема, прізвище, ім`я, по батькові).
ЄДРСР та сайт «Судова влада України» (з офіційним доменом для всіх українських державних органів «gov.ua») є офіційними платформами спільного доступу до інформації (веб-сайтами) державного органу - Державної судової адміністрації України (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Стаття 23 Конституції України забороняє збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно з ст.34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Також кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Окрім того, статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст. 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується право на захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Статтею 201 ЦК України встановлено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Статтею 14 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.
Відповідно до ч. 2 ст. 276 ЦК України, якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.
Згідно з ч. 2 ст. 278 ЦК України, якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.
Статтею 280 ЦК України встановлено, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Згідно з статтею 4 Закону України «Про медіа», «діяльність у сфері медіа ґрунтується на принципах, свободи вираження поглядів і переконань, свободи поширення, обміну та отримання інформації, свободи діяльності суб`єктів у сфері медіа, у тому числі вільного визначення змісту інформації, свободи господарської діяльності у сфері медіа, гарантованості права на інформацію, відкритості та доступності інформації, достовірності і повноти інформації, правомірності одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, захищеності особи від втручання в її особисте та сімейне життя».
Відповідно статті 24 Закону України «Про інформацію», «Забороняється цензура - будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналіста, суб`єкта у сфері медіа, його засновника (співзасновника), видавця, керівника, розповсюджувача, узгоджувати інформацію до її поширення або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації.
Забороняються втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб`єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом».
31.03.2023 року набрав чинності Закон України «Про медіа».
Відповідно до ч. 8 ст. 2 Закону України «Про медіа», дія цього Закону поширюється на суб`єктну сфері медіа, які підпадають під юрисдикцію України, за наявності принаймні однієї з таких ознак: суб`єкт заснований в Україні, має місцезнаходження в Україні, і редакційні рішення регулярно приймаються ним на території України; суб`єкт не заснований в Україні, але відповідає одному з критеріїв, передбачених частинами дев`ятою - тринадцятою цієї статті».
При цьому, згідно з ч. 11 ст. 2 Закону України «Про медіа», дія цього Закону поширюється на всіх суб`єктів у сфері онлайн-медіа, що відповідають вимогам частини восьмої цієї статті, у тому числі тих, що не були зареєстровані як суб`єкту сфері медіа у встановленому цим Законом порядку».
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про медіа», для цілей цього Закону суб`єктами у сфері медіа є: суб`єкти у сфері аудіовізуальних медіа; суб`єкти у сфері друкованих медіа; суб`єкти у сфері онлайн-медіа; провайдери аудіовізуальних сервісів; провайдери платформ спільного доступу до відео; постачальники електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про медіа», «онлайн-медіа - медіа, що регулярно поширює інформацію у текстовій, аудіо-, аудіовізуальній чи іншій формі в електронному (цифровому) вигляді за допомогою мережі Інтернет на власному веб-сайті, крім медіа, які віднесені цим Законом до аудіовізуальних медіа»,
Інтернет-видання «ZAHID.net» є українським інтернет-виданням (згідно розділу «Контакти» на сайті видання зазначено: АДРЕСА_1), що регулярно поширює інформацію у текстовій, аудіо-, аудіовізуальній чи іншій формі в електронному (цифровому) вигляді за допомогою мережі Інтернет на власному веб-сайті.
Таким чином, інтернет-видання «ZAHID.net» є онлайн- медіа в розумінні ЗУ «Про медіа» та, як наслідок, діяльність наведеного видання регулюється, окрім іншого, Законом України «Про медіа» норми якого є спеціальними по відношенню до інтернет-видання «ZAHID.net».
Відповідно до ч. 1 ст. 117 Закону України «Про медіа», суб`єкти у сфері медіа та їх працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, забороненої цим Законом, а також інформації, що не відповідає дійсності, порушує права і законні інтереси особи, якщо ця інформація, окрім іншого, містилася в офіційних повідомленнях або одержана від державних органів, органів місцевого самоврядування (в тому числі іноземних) у письмовій формі, в тому числі була оприлюднена на їхніх веб-сайтах та сторінках на платформах спільного доступу до інформації;
Інформація наведена в статті, зокрема, персональні дані позивача: прізвище, ім`я, місце народження, рід занять, опис обставин кримінального правопорушення, вчиненого позивачем тощо, була оприлюднена на веб-сайтах та сторінках на платформах спільного доступу до інформації державних органів.
Інформація, що розміщена у ЄДРСР та на сайті «Судова влада України» (з офіційним доменом для всіх українських державних органів «gov.ua») є офіційними платформами спільного доступу до інформації (веб-сайтами) державного органу - Державної судової адміністрації України (ч. 1 ст. З Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Таким чином, нормами законодавства встановлено, що відповідачі звільняються від будь-якої відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, порушує права і законні інтереси особи, якщо ця інформація, окрім іншого, була оприлюднена на їхніх веб-сайтах та сторінках на платформах спільного доступу до інформації.
Більше того, згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація: 3) службова інформація.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», «1. Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону».
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше. Таким чином, даною статтею фактично заборонено обмежувати доступ до інформації, яка була правомірно поширена раніше.
Отже, ОСОБА_5 та інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_6» Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД.НЕТ» не можуть бути притягнуті до відповідальності за поширення інформації, яку розпорядники публічної інформації правомірно поширили раніше (зокрема, оприлюднили на офіційному веб-сайті https://court.gov.uaта у судовому рішенні, розміщеному в ЄДРСР).
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про захист персональних даних», дозволяється обробка персональних даних без застосування положень цього Закону, якщо така обробка здійснюється: 1) фізичною особою виключно для особистих чи побутових потреб; 2) виключно для журналістських та творчих цілей, за умови забезпечення балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів.
Аналогічна по суті норма наведена в ч. 1, 2 ст. 29 Закону України «Про інформацію», інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
При цьому, вичерпний перелік інформації, що є предметом суспільного інтересу Законом не встановлено.
Стаття опублікована на сайті відповідача була підготовлена журналістом та опублікована в онлайн-медіа, що свідчить про її публікацію виключно для журналістських цілей.
Згідно з ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
У справі «Українська прес-група проти України» та у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізацїї кожного. Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надані. Журналістська свобода передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або навіть провокаційних. При дотриманні умов параграфа 2 статті 10 Конвенції право вільно передавати інформацію поширюється не лише на «інформацію» та «ідеї», які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає «демократичного суспільства».
Свобода висловлювань також охоплює інформацію чи ідеї, які ображають, шокують чи дратують, але має особливу важливість стосовно преси, завданням якої є передача інформації чи ідей щодо політичних питань та інших питань, які представляють загальний інтерес, що вбачається з рішення ЄСПЛ у справі «Санді Таймс проти Сполученого Королівства» від 06.11.1980 року.
Таким чином, норми Закону України «Про захист персональних даних» не розповсюджуються на наведений випадок публікації персональних даних позивача, окрім іншого, з огляду на забезпечення балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів і наявністю значного суспільного інтересу до подій описаних в статті.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду судом не здобуто належних доказів того, що діями відповідачів завдано позивачу шкоди його немайновим правам. Інформація, що зазначена у статті та яку позивач вважає, що відповідачі відносно нього зібрали незаконно, розміщена на офіційних сайтах органів державної влади, зокрема на сайті «Судова влада України» та Єдиному державному реєстрі судових рішень, та не отримана відповідачами у спосіб заборонений законодавством. Дана інформація є у загальному доступі для всіх громадян та з нею може ознайомитись невизначене коло осіб. Тому у задоволенні вимог про визнання дій відповідачів протиправними та зобов`язання видалити статтю з сайту слід відмовити за безпідставністю.
Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювачу, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього її заподіянні. Перераховані складові фактичної підстави для відповідальності з заподіяння моральної шкоди є колом тих обставин, які повинні бути встановлені судом. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.
Згідно з ч. 3 ст. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду доказів того, що саме через дії відповідачів йому завдано моральну шкоду, крім того позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення вимог законодавства відповідачками.
Перераховані складові фактичної підстави для відповідальності з заподіяння моральної шкоди є колом тих обставин, які повинні бути встановлені судом. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.
Також позивачем не надано доказів, що підтверджують наявність завданої позивачу моральної шкоди, та її розміру, не доведено протиправність у діяннях відповідачів, відсутні також причинний зв`язок між шкодою і діями відповідачів. Таким чином, суду не представлено доказів на підтвердження вини відповідачів у заподіянні моральної шкоди.
Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 19, 81,141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 270, 275, 277, 297, 299, 1167 ЦК України, ст.ст. 1, 30 Закону України «Про інформацію», ст. 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», ст. ст. 32, 34 Конституції України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_6» Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД.НЕТ» про зобов`язання до вчинення дій, відшкодування моральної шкоди - відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Повний текст рішення проголошено 19.07.2024 року о 15 год. 10 хв.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя О.Р. Юрків.
Суд | Галицький районний суд м.Львова |
Дата ухвалення рішення | 12.07.2024 |
Оприлюднено | 23.07.2024 |
Номер документу | 120494647 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про спонукання виконати або припинити певні дії |
Цивільне
Галицький районний суд м.Львова
Юрків О. Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні