Ухвала

від 17.07.2024 по справі 2-86/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-86/11

Провадження № 8/522/5/24

УХВАЛА

17 липня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа Військова частина НОМЕР_1 , про визнання недійсним ордеру та записів в ньому, виселення, зобов`язання вчинити певні дії, визнати недійсними записи в документах реєстраційного обліку, зобов`язання привести квартиру в належний стан, вселення та стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

У проваджені Приморського районного суду м. Одеси знаходиться заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа Військова частина НОМЕР_1 , про визнання недійсним ордеру та записів в ньому, виселення, зобов`язання вчинити певні дії, визнати недійсними записи в документах реєстраційного обліку, зобов`язання привести квартиру в належний стан, вселення та стягнення судових витрат. (т. 11, а.с. 157-163).

У судове засідання 17.07.2024 року з`явилися ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_5 , інші учасники повідомлені належним чином, від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є заяви про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали у повному обсязі.

Від ОСОБА_8 та Військової частини надійшли заяви про розгляд справи їх відсутності. Інші учасники про причини неявки суд не повідомили, повідомлені належним чином згідно ч.3 ст. 130 ЦПК України, будь-яких заяв з приводу неявки суду не надано, в матеріалах справах надано розписки щодо делегування вручення через ОСББ «СВІТАНОК» судових повісток ОСОБА_2 , ОСОБА_3

ОСОБА_5 зазначив, що всі члени його родини. повідомленні про розгляд справи належним чином.

ОСОБА_1 заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_9 та просив відкласти його, оскільки вважає, що ОСОБА_7 не повідомлений належним чином, та вважає на необхідність виклику ОСОБА_10 через засоби масової інформації.

Протокольною ухвалою суд згідно ст. 429 ЦПК України ухвалив проводити судове засідання у відсутності інших учасників справи, яких згідно ч. 3 ст. 130 ЦПК України вважати належним чином повідомленими.

ОСОБА_1 заявив усно заяву про відвід головуючого судді, з обставин, які йому стали щойно відомі- у нього є сумніви в об`єктивності і неупередженості судді, яка вирішила розглядати сьогодні справу за відсутністю ОСОБА_7 , місцезнаходження якого не встановлено, та вважає, що таким чином є пряма зацікавленість судді у розгляді його заяви на користь відповідачів. Вважає, що суд безпідставно зазначає, що ОСОБА_7 належним чином повідомлений. Суддя є упередженою та знаходиться у зговорі з ОСОБА_5 також зазначив, що єдиним способом належного сповіщення ОСОБА_10 є оголошення у засобах масової інформації.

ОСОБА_5 заперечував проти безпідставного відводу головуючому судді та вважає, що у нього навіть не має слів щодо поведінки заявника кожного судового засідання, який не дає суду розглядати його ж заяву по суті, і суд всіляко сприяє у найякшвидшому розгляді заяви, це є знущання над судом і заперечує щодо наявності зацікавленості судді. Також вважає що всі члени його родини повідомлені належним чином та він у зв`язку з безкінечними клопотаннями та відводами позбавлений можливості висловити свою думку по суті заяві.

Суд, дослідивши матеріали справи, з урахуванням пояснень учасників справи, вважає, що відвід судді є безпідставним.

За умовами ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді (п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України).

Відповідно ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України.

Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові № 277/599/15-к 17.09.2019 року будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, щонеупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.

Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.

Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Частина 1 ст. 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.

Щодосуб`єктивноїскладової даного поняття, то у справі Хаушильд проти Данії зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або, що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Стосовнооб`єктивної неупередженостіу справі Фей проти Австрії ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

З огляду на це навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або іншими словами "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

Судом встановлено, що ОСОБА_10 не має адреси реєстрації в Україні, зі слів ОСОБА_5 всі члени його сім`ї про дату, час та місце розгляду даної справи повідомлені належним чином ним особисто.

Суд вбачає,що будь-якихналежних фактів про упередженість, пряму зацікавленість судді головуючого з відповідачами не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами.

Тому суд приходить до висновку про відсутність порушення об`єктивного і суб`єктивного критерію неупередженості суду.

Також не вбачається й наявності будь-якого правомірного сумніву в безсторонності і необ`єктивності суду при вирішенні процесуальних питань.

Крім того заява ОСОБА_1 про відвід головуючому сідді виникла лише після проголошення протокольної ухвали про вирішення питання щодо розгляду справи за відсутності належним чином повідомлених відповідачів.

Таким чином заявник ОСОБА_1 фактично не згоден з процесуальним рішенням суду.

Згідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Прийняття суддею відповідних процесуальних документів та вчинення інших процесуальних дій під час розгляду справи, не є підставою для відводу судді в контексті ст. 36 ЦПК України та не можуть оціночно визначатись, як сумніви у її об`єктивності та упередженості при розгляді цивільної справи, а можуть бути вирішенні у визначеному процесуальним законодавством порядку шляхом оскарження винесених судом процесуальних документів.

На підставі вищевикладеного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про відвід головуючого судді.

Будь-яких інших належних та допустимих підстав для відводу судді заявником зазначено не було.

Таким чином з огляду на положення ч. 4 ст. 36, ст. 40 ЦПК України, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу та залишає його без задоволення, при цьому підстав для передачі даної заяви на розгляд іншому судді не вбачає, оскільки заява надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до засідання (а саме під час судового засідання).

Також суд зазначає, що сторони повинні утримуватись від використання прийомів, які пов`язанні із зволіканням у розгляді справи, та добросовісно і максимально ефективно використовувати всі процесуальні механізми для прискорення процедури слухання справи.

Щодо висловлювань з боку відповідача ОСОБА_11 про зловживання заявником Шмелько своїми процесуальними правами, то суд наголошує наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Аналогічна норма викладена і в ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

У справі № 806/1943/18 позивачем у справі тричі заявлявся відвід, при цьому кожного разу заявник посилався частково на обставини, яким надавалась оцінка трьома колегіями апеляційного адміністративного суду, та які жодного разу не були визнані такими, що дають підстави для сумніву в неупередженості чи об`єктивності колегії суддів, а в решті зазначалися надумані підстави.

Схожі висновки щодо наявності підстав вважати подання безпідставної заяви про відвід суддів зловживанням процесуальними правами також містяться, зокрема, у постановах ВС від 4 серпня 2020 року у справа № 183/6913/16 (2-а/183/43/17) та від 7 травня 2020 року у справі № 826/12191/18.

Суд зазначає, що заявник неодноразово заявляв відводи головуючому судді в минулих судових засіданнях, в тому числі і з підстав вирішення судом проводити судове засідання за відсутності ОСОБА_12 .

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 89, 126, 258-260 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні усної заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Домусчі Л.В.

Ухвала оскарженню не підлягає окремо від рішення суду та набирає законної сили із моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали суду виготовлено 22.07.2024 року.

Суддя Домусчі Л.В.