Рішення

від 15.07.2024 по справі 161/3201/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/3201/24

Провадження № 2/161/1771/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2024 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Гриня О. М.,

за участюсекретаря судового засіданняЖежерун Д.А.,

в режимі відеоконференції представника відповідача адвоката Уманського С.О.

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Волинська філія Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя» про стягнення середнього заробітку за період затримки у виплаті заборгованості по заробітній платі та заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

16 лютого 2024 року позивач звернулася в суд з цим позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач починаючи з 05 жовтня 1988 року по 11 вересня 2023 року працювала у відповідача на різних посадах.

Позивач вказує, що під час звільнення з нею не був проведений повний розрахунок.

Також вказує, що у період роботи утворилася заборгованість у розмірі 220116,85 грн., яка їй частково була погашена у розмірі 58648,72 грн. 18 серпня 2023 року.

Вважає, що у зв`язку порушенням строки виплати заробітної плати вона має право на середній заробіток у розмірі 60713,10 грн.

Крім того вказує, що має право на компенсацію за втрату частини грошових доходів у розмірі 23636,80 грн.

Посилаючись на вищевикладене позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 161468,13 грн. заборгованості по заробітній платі, 60713,10 грн. середнього заробітку за період затримки у виплаті заробітної плати, 23636,80 грн. компенсації за втрату частини грошових доходів.

Відповідач у письмовому відзиві позовні вимоги заперечив. Узагальнені доводи відповідача зводяться до того, що жодної заборгованості по заробітній платі перед позивачем він не має, про що надав детальну довідку про нарахування заробітної плати позивачу, починаючи з 2021 року. Стосовно вимог про стягнення середнього заробітку та компенсації за втрату частини грошових доходів заперечив, як по суті, так і з підстав пропуску позивачем строку для звернення до суду, передбаченого ч.1 ст.233 КЗпП України.

Третя особа своїх письмових пояснень на позов не подала.

У судове засідання представник позивача не прибув, але у письмовій заяві просить суд слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги заперечила.

Судом встановлено, що позивач починаючи з 05 жовтня 1988 року по 11 вересня 2023 року працювала у відповідача на різних посадах.

Згідно наданої відповідачем детальної довідки, з вересня 2021 року по вересень 2023 року заробітна плата позивачу виплачувалася пропорційно до відпрацьованого часу та встановлених для неї робочих днів у кожному місяці.

Будь-якого конррозрахунку на довідку відповідача позивач суду не надала.

При цьому станом на день звільнення позивача, з нею був повність проведений розрахунок по заробітній платі, і доказів протилежного вона суду не надала.

У зв`язку з вищенаведеним суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, у зв`язку з їх безпідставністю.

Що стосується вимог про стягнення середнього заробітку, суд зазначає, що чинним КЗпП України передбачена компенсація працівнику середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (ст.117 КЗпП України).

З матеріалів справи слідує, що у відповідача перед позивачем дійсно існувала заборгованість по заробітній платі, але вона була наявна під час роботи позивача, тобто, до її звільнення. На час звільнення з позивачем був проведений повний розрахунок, а тому відсутні будь-які підстави для присудження на її користь середнього заробітку.

Суд ще раз підкреслює, що чинним трудовим законодавством не передбачено присудження працівнику середнього заробітку за порушення строків виплати заробітної плати під час чинності трудового договору, тобто, до звільнення.

Що стосується позовних вимог про стягнення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Тобто, вищенаведена компенсація також є окремим видом відповідальності роботодавця і не входить до структури заробітної плати.

Отже, на позовні вимоги позивача про стягнення компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, не поширюються строки для звернення до суду для вирішення трудового спору пов`язаного із виплатою заробітної плати, а поширюються загальні правила КЗпП України для вирішення трудового спору.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Отже, оскільки відповідач провів повний розрахунок з позивачем за заборгованістю по заробітній платі у день її звільнення 11 вересня 2023 року, а позивач звернулася до суду з позовом про стягнення компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, лише 16 лютого 2024 року, нею пропущений строк звернення для вирішення трудового спору, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України.

При цьому будь-яких клопотань про поновлення цього строку з наведеним поважних причин його пропуску, сторона позивача суду не надала. З наявних матеріалів справи суд також не вбачає наявність таких поважних причин. У зв`язку з цим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, який обчислюється з моменту повного розрахунку.

У зв`язку з повною відмовою у задоволенні позову, судові витрат позивача її не присуджуються.

Керуючись ст. 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Волинська філія Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя» про стягнення середнього заробітку за період затримки у виплаті заборгованості по заробітній платі та заробітної плати.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 );

Відповідач: Державне підприємство«Український державнийнауково-досліднийінститут проектуванняміст «Діпромісто»імені Ю.М.Білоконя» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Волинська філія Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя» (43000, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38)

Повне рішення суду складено та підписано 22 липня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Олександр ГРИНЬ