Рішення

від 08.07.2024 по справі 753/7529/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7529/23

провадження № 2/753/1086/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Цимбал І.К.,

при секретарі Козін В.Є.

за участю сторін: представників позивача - Ігнатюка В.М., Нестеришина Т. С.

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Адвокатського бюро «Ігнатюк та партнери» до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості зі сплати гонорару за договором про надання правової допомоги -

ВСТАНОВИВ:

Суть справи.

Позивач звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до відповідача, про стягнення заборгованостізі сплати гонорару за договором про надання правової допомоги, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати гонорару за договором про надання правової допомоги від 01.02.2019 урозмірі 357395 грн.43 коп., з яких: 247903 грн. 98 коп. -заборгованість зі сплати фіксованого розміру гонорару; 93985 грн. 57 коп. - інфляційні втрати; 15505грн. 88 коп. - 3% річних від суми боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що сторони уклали договір, про надання правової допомоги від 01.02.2019 (далі - договір та/або угода), за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачеві правову допомогу при підготовці та пред`явленні до суду адміністративного позову до органів Пенсійного фонду України у справі, про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії в частині перерахунку раніше призначеної органами Пенсійного фонду України відповідачеві, як прокурору, пенсії за вислугою років з розміру 90%, а відповідач зобов`язалася оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Пунктом 3.1 Договору було встановлено, що за надання правової допомоги відповідач сплачує позивачеві гонорар у розмірі 258703 грн. 98 коп., який становить суму 3 (трьох) перерахованих відповідачеві органами Пенсійного фонду України місячних пенсійних виплат, яка, за попередніми, узгодженими з відповідачем, розрахунками складає 86234 грн. 66 коп. на місяць (90% від заробітної плати).

Також Договором (пункт 3.4.) було визначено порядок розрахунків, а саме: частина гонорару у розмірі 10800 грн. 00 коп. сплачується авансом в день підписання Договору, а інша частина гонорару, який передбачено у пунктом 3.1 Договору, сплачується відповідачем за наслідками наданої правової допомоги після проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку пенсії та після отримання відповідачем від органів Пенсійного фонду України перерахованих за судовим рішенням, яке вступило в законну силу, пенсійних виплат на її пенсійний картковий рахунок.

Позивач зазначає, що ним було належним чином виконано умови Договору, за наслідками чого Тернопільським окружним адміністративним судом 25.04.2019 було ухвалено рішення у справі №500/691/19, про задоволення позовних вимог відповідача та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду Україниу місті Києві здійснити з 19.02.2018 перерахунок раніше призначеної пенсії без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка визначена у висновку судового експерта та складає 95 816 грн. 29 коп., без обмеження її граничного розміру. Вказане судове рішення набрало законної сили та було виконане органом Пенсійного фонду України: відповідачеві здійснено перерахунок раніше призначеної пенсії, внаслідок чого розмір її пенсії став складати 86234 грн. 66 коп. і 07.04.2021 відповідач отримала також заборгованість з пенсійних виплат у розмірі 844287 грн.

Позивач, зазначає, що відповідач свої зобов?язання за Договором з оплати гонорару не виконала належним чином. Зокрема, відповідачем було сплачено на користь позивача авансовий платіж у розмірі 10800 грн., проте іншу частину гонорару в розмірі 247903 грн. 98 коп. відповідач, незважаючи на здійснення перерахунку пенсії та отримання у повному обсязі нарахованої заборгованості з пенсійних виплат, з чим був пов?язаний строк сплати решти гонорару, позивачу не сплатила, що і стало підставою звернення позивача до суду з позовом до відповідача.

Заходи досудового врегулювання спору, запропоновані позивачем відповідачеві, результату не дали, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду з даним позовом, про стягнення суми гонорару, а також штрафних санкцій за прострочення виконанян грошового зобов`язання, 93985 грн. 57 коп. інфляційних втрат та 15505 грн. 88 коп. 3% річних від суми боргу за період з 08.04.2021 по 08.05.2023.

Рух справи.

08.05.2023 позов надійшов до суду.

09.05.2023 визначено головуючого суддю Осіпенко Л.М.

12.05.2023 надано запит до ГІОЦ/КМДА.

19.05.2023 отримано відповідь з ГІОЦ/КМДА.

19.06.2023 постановлена ухвала про усунення недоліків.

2206.2023 надійшла заява із додатками про усунення недоліків.

26.06.2023 відкрито провадження у справі та призначений розгляд за правилами загального позовного провадження з викликом сторін на 26.07.2023.

26.07.2023 підготовче засідання відкладено на 02.10.2023, за клопотанням відповідача від 24.07.2023.

03.08.2023 надійшов відзив /Т.І. а.с. 96-104/.

15.08.2023 надійшла відповідь на відзив /Т.І. а.с. 147 - 153/.

22.09.2023 надійшли заперечення на відповідь на відзив /Т.І. а.с. 165-167/.

02.10.2023 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерва до 20.10.2023.

20.10.2023 позивач надав заяву про врегулювання спору за участю судді /Т.І. а.с. 219-222/.

20.10.2023 постановлена ухвала про зупинення провадження до припинення врегулювання спору за участю судді.

17.11.2023 постановлена ухвала про припинення врегулювання спору за участю судді за клопотанням відповідача від 08.11.2023, справу передано на перерозподіл.

29.11.2023 визначено головуючого суддю Цимбал І.К.

30.11.2023 призначено підготовче судове засідання на 17.01.2024.

17.01.2024 підготовче судове засідання відкладено на 18.03.2024 за клопотанням позивача від 15.01.2024.

18.03.2024 у підготовчому судовому засіданні оголошується перерва до 03.04.2024, для виклику відповідача, явка якої визнана обов`язковою.

03.04.2024 підготовче провадження закрито, судовий розгляд призначено на 15.05.2024.

15.05.2024 в судовому засіданні оголошена перерва до 08.07.2024, у зв`язку з припиненням відеоконференції з представником відповідача та неможливістю її відновлення з технічних причин.

08.07.2024 увалено рішення.

Доводи учасників справи.

Позивач та представник останнього в судовому засіданні позові підтримали з підстав зазначених в останньому, просили задовольнити. Крім того, позивач та представник зазначили, що заявлене представником відповідача клопотання стосовно проведення експертизи для встановлення обставини хто підписав угоду між сторонами з боку замовника є неспроможним, оскільки позивач виконуючи умови договору та ведення комунікації з відповідачем, з приводу виконання договору, не повинен був перевіряти чи підписувала відповідач особисто угоду або ні. Відповідач на час виконання угоди не повідомляла позивача про те, хто саме здійснив підпис укладеної сторонами угоди з боку замовника, повідомили, що угода підписана і позивач не міг передбачати, що угоду за відповідача підписано іншою особою, оскільки остання частково була одразу виконана саме відповідачем. Крім того, відповідач не відмовлялась від послуг позивача, який виконував умови угоди, у зв`язку з чим останній мав підстави добросовісно розраховувати на те, що угоду підписала саме відповідач, оскільки остання виконувала її з свого боку та приймала її виконання. Всі претензії з боку відповідача, а також повідомлення про те, що відповідач не підписувала угоду з позивачем виникли після того, як остання була виконана і настав час остаточного розрахунку. Таким чином позивач вважає, що дії відповідача спрямовані на уникнення від виконання угоди з її бокув частині оплати послуг позивача.

Незважаючи на те, хто саме з боку замовника підписав угоду, остання виконувалась позивачем, проти чого відповідач не заперечувала, комунікувала з позивачем з приводу виконання угоди під час її виконання, проте після виконання угоди повідомила, що не підписувала останню. Такі дії відповідача не можна вважати добросовісними, оскільки волевиявлення відповідача на вчинення позивачем відповідних дій та досягнення певного результату, який передбачений угодою, було очевидним, зважаючи на те, що відповідач не відмовилась від послуг позивача.

Таким чином позивач та представник останнього зазначають, що не можна вважати угоду неукладеною, якщо така угода вже була виконана, а отже доводи відповідача щодо обґрунтування заперечень та клопотання про призначення експертизи для встановлення чи підписувала відповідач угоду із позивачем не є спроможними.

Відповідач та представник останнього проти позову заперечує, посилаючись на те що, договір відповідачем не підписувався, а текст договору за неї підписала ОСОБА_4 , яка підтвердила цю обставину нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_4 , Таким чином відповідач вважає договір неукладеним та таким, за яким у відповідача не виникло зобов?язань перед позивачем. Відповідач зазначає, що між нею та позивачем було укладено усний договорів про надання правової допомоги, який вона виконала. Також відповідач стверджує, що позивачем не було виконано увесь обсяг зобов?язань, передбачений угодою, а тому у відповідача відсутній обов?язок з оплати на користь позивача заявленої ним суми гонорару.

Встановлені судом обставини.

01.02.2019 сторони уклали договір про надання правової допомоги /Т.ІІ а.с. 41-43/.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Бюро зобов`язується надати правову консультацію, здійснити представництво та надати інші види правової допомоги клієнту з приводу юридичного супроводу інтересів клієнта в органах Пенсійного фонду України, органах прокуратури, державних та недержавних експертних установах України, судах загальної та адміністративної юрисдикції першої, апеляційної та касаційної інстанції під час розгляду та вирішення спору про протиправність дій органів Пенсійного фонду України в частині перерахунку раніше призначеної органами Пенсійного фонду України клієнту, як прокурору, пенсії за вислугою років з розміру 90%; забезпечити якісну підготовку та пред`явлення до суду адміністративного позову у справі про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії до органів Пенсійного фонду України; забезпечити участь у судових засіданнях за пред`явленим позовом в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції по даній справі; забезпечити у разі прийняття судом рішення на користь клієнта та вступу судового рішення в законну силу, виконання прийнятого у справі судового рішення на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Згідно із п. 1.2. Договору, правова допомога за цим Договором може полягати у наданні Бюро правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правого супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні, а також в інших формах, визначених сторонами.

Відповідно до Договору Бюро зобов`язувалося: своєчасно та якісно надавати клієнту правовому допомогу в необхідному для клієнта обсязі; інформувати клієнта про хід виконання його завдань та доручень, а на вимогу клієнта також надавати таку інформацію у письмовій формі; повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів та інших причин, що є підставою для відмови від надання правової допомоги з моменту їх виявлення; на вимогу клієнта повернути невикористані кошти, призначені для покриття фактичних витрат бюро, пов`язаних з наданням правової допомоги, у випадку припинення Договору чи його одностороннього розірвання; на вимогу клієнта надавати звіт про напрямки використання коштів, призначених для покриття фактичних витрат бюро, якщо клієнтом відбулось авансування таких витрат; не розголошувати без попередньої згоди інформацію, що стала відома бюро чи адвокату про клієнта, а також питання, з яких клієнт звертався до Бюро, зміст порад, консультацій, роз`яснень бюро, складених ним документів, інформації, що зберігається на електронних носіях, та інших документів і відомостей, одержаних бюро при наданні правової допомоги (п. 2.1. Договору).

Клієнт, відповідно до Договору, зобов`язаний: сплатити гонорар в розмірі та на умовах, визначених Договором; компенсувати фактичні витрати на надання правової допомоги в порядку, передбаченому Договором; надати повно та достовірну інформацію, наявні документи та матеріали, що мають значення для якісного та повного надання правової допомоги; надати адвокату ІгнатюкуВ.М., за необхідності, довіреність для представництва інтересів клієнта в судах, арбітражах, третейських судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, та перед фізичними особами з питань, щодо надання правової допомоги клієнту; підписувати акти-прийому передач послуг; не вимагати виконання дій, що виходять за межі професійних прав і обов`язків бюро та адвоката (п. 2.3. договору).

Також згідно розділу 3 Договору, сторони обумовили ціну договору та порядок розрахунків. Так, за надання правової допомоги Клієнт сплачує Бюро гонорар у розмірі 258703 грн. 98 коп., який становить суму 3 (трьох) перерахованих клієнту органами Пенсійного фонду України місячних пенсійних виплат, яка за попередніми, узгодженими з клієнтом розрахунками, складе 86234 грн. 66 коп. на місяць. Сторонами допускається авансування витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги. Розрахунок за даним договором здійснюється шляхом сплати частини гонорару у розмірі 10800 грн. авансом у день підписання цього договору, інша частина гонорару сплачується клієнтом за наслідками наданої правової допомоги після проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку пенсії та після отримання Клієнтом від органів Пенсійного фонду України перерахованих за судовим рішенням, яке вступило в законну силу, пенсійних виплат на його пенсійний картковий рахунок. Сторони домовились, що задоволення позову у справі та набрання судовим рішенням за позовом Клієнта та реальне виконання цього рішення органами Пенсійного фонду є підтвердженням остаточного виконання Бюро умов укладеного Договору. Сторонами допускається можливість зміни розміру гонорару Бюро як в сторону збільшення так і в сторону зменшення, однак не менше 10800 грн. 00 коп., які сплачені Клієнтом (п. 3.1., 3.3, 3.6., 3.7 договору).

У розділі 5 договору визначено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, зазначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідач сплатила позивачеві суму авансу, визначену договором, у розмірі 10800 грн.

01.02.2019 позивачем видано ордер серії КС № 308041, на підставі договору про надання правової допомоги від 01.02.2019, на представництво інтересів ОСОБА_3 в судах усіх інстанцій, органах ПФУ, експертних установах адвокатом Ігнатюком В.М.

Згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5937/10 Ігнатюк В.М. має право на заняття адвокатською діяльністю, та згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Ігнатюк В.М. є керівником Адвокатського бюро «Ігнатюк та партнери».

Сторонами визнано, що на виконання умов договору, в межах підготови адміністративного позову, позивачем було підготовлено довідку про розмір заробітної плати ОСОБА_3 , розрахований відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017, для пред`явленнядо органів Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії за вислугою років.

Вказана довідка була надана для проведення судової економічноїекспертизи судовому експерту ОСОБА_6 , якою було складено висновок експерта №11 від 06.03.2019. Листуванням сторін в мобільному додатку «Вайбер» підтверджується надання позивачем правової допомоги при проведенні судової економічної експертизи.

Також, позивачем було підготовлено проект адміністративного позову від імені ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду Україні в м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, що також не оспорювалось учасниками справи.

В подальшому позов розглянуто Тернопільським окружним адміністративним судом, який рішенням від 25.04.2019 у справі № 500/691/19 задовольнив позов ОСОБА_3 у повному обсязі, визнавши протиправним та скасувавши рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві №35648/03 від 20.02.2019 про відмову ОСОБА_3 у проведенні перерахунку з 19.02.2018 пенсії за вислугою років, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» та зобов`язавши Головне Управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 19.02.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_3 , без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка визначена висновком №11 судово-економічної експертизи судового експерта ОСОБА_7 від 06.03.2019 та складає 95816 грн. 29 коп., без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

У мотивувальній частині рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі № 500/691/19 вказано, зокрема: «Надаючи оцінку правовідносинам щодо визначення розміру заробітної плати позивача, з якої відповідачем має бути проведено перерахунок пенсії, суд виходить з наявних у матеріалах справи документів, які суд визнає письмовими доказами, а саме: довідки Генеральної прокуратури України №18-436зп від 10.03.2016 про розмір заробітної плати ОСОБА_3 ; довідки №18-75зп від 15.06.2009 про розмір заробітної плати ОСОБА_3 ; довідки адвоката Ігнатюка В.М. від 19.02.2019 про заробітну плату ОСОБА_3 для перерахунку пенсії; висновку №11 судової економічної експертизи судового експерта ОСОБА_6 від 06.03.2019.Так, враховуючи наявність у матеріалах справи документально підтверджених складових оплати праці позивача, які є необхідними та достатніми для проведення відповідних розрахунків, суд приходить до висновку про правомірність дій позивача в частині звернення до судового експерта для проведення судової економічної експертизи для підтвердження розрахунково та документально розміру заробітної плати саме позивача для перерахунку пенсії, який розрахований адвокатом Ігнатюком В.М. у довідці від 19.02.2019 на підставіпостанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».

02.05.2019 після ухвалення Тернопільським окружним адміністративним судом рішення від 25.04.2019 у справі №500/691/19, на виконання п.3.5 Договору позивачем було направлено відповідачеві акт №1 приймання-передання наданих послуг по Договору про надання правової допомоги від 02.05.2019, однак вказаний акт відповідачем підписано не було.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі № 500/691/19 набрало законної сили після повернення ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2019 апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на згадане рішення Тернопільського окружного адміністративного суду.

Листуванням сторін у мобільному додатку «Вайбер» та листуванням електронною поштою, яке визнається сторонами, підтверджується направлення позивачем відповідачеві, на прохання останньої, проекту рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі.

В подальшому рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 року у справі № 500/691/19 пред?явлено до виконання Головному управлінню Пенсійного фонду України у місті Києві.

Також встановлено, що Позивачем направлено ОСОБА_3 претензію в порядку досудового врегулювання цивільно-правового спору, відповідно до якої просило ОСОБА_3 виконати п. 2.3 Договору про надання правової допомоги від 01.02.2019, сплативши гонорар, визначений п. 3.1 Договору в розмірі 247903 грн. 98 коп.

Позивачем 22.06.2021 та 13.09.2022 направлено поштою та електронною поштою відповідачці - ОСОБА_3 претензію в порядку досудового врегулювання цивільно-правового спору з вимогою сплатити гонорар, обумовлений договором про надання правової допомоги від 01.02.2019, в розмірі 247903 грн. 98 коп.

23.09.2022 ОСОБА_3 у відповідь на претензію від 13.09.2022 в електронному листі, адресованому Адвокатському бюро «Ігнатюк та партнери», просила надати акт прийому-передачі виконаних робіт у відповідності до обсягу наданих послуг, чим фактично визнала обставину укладення з Адвокатським бюро «Ігнатюк та партнери» договору про надання правової допомоги від 01.02.2019, а також визнала обставину виконання Адвокатським бюро «Ігнатюк та партнери» окремих обов`язків за вказаним договором,

Обставина електронного листування між позивачем та відповідачем визнається сторонами та автентичність змісту листування як електронною поштою, так і через мобільний додаток «Вайбер», підтверджена ними під час розгляду справи.

Як вбачається з листів Головного управління Пенсійного фонду в місті Києві №2600-0202-8/23602 від 09.02.2023, №2600-0202-8/30107 від 21.02.2023,№6031-5324/К-02/8-2600/23 від 02.03.2023, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі № 500/691/19 за позовом ОСОБА_3 , було виконано в межах резолютивної частини: перерахунок пенсії за вислугою років ОСОБА_3 , без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка визначена висновком №11 судово-економічної експертизи судового експерта ОСОБА_7 від 06.03.2019 та складає 95816 грн. 29 коп., без обмеження її граничного розміру, проведено у серпні 2019 року, а повна виплата заборгованості з пенсійних виплат у розмірі 844287,70 грн. була здійснена на користь ОСОБА_3 07.04.2021 через банківську установу.

19.02.2018 на підставі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі № 500/691/19 розмір пенсії ОСОБА_3 почав складати 86234 грн. 66 коп. на місяць, а 07.04.2021 на користь ОСОБА_3 сплачена заборгованість з пенсійних виплат внаслідок здійсненого за рішенням суду перерахунку розміру пенсії.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні рішення і положення закону, яким він керувався.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як передбачено ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Договір про надання правової допомоги є різновидом договору про надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документи, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 1 та ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права».

Згідно з положеннями ст.29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Як зазначено у розділі 3 Договору про надання правової допомоги від 01.02.2019, сторони обумовили ціну договору та порядок розрахунків. Так, за надання правової допомоги клієнт (відповідач) сплачує бюро (позивачеві) гонорар у розмірі 258 703 грн. 98 коп., який становить суму 3 (трьох) перерахованих відповідачеві органами Пенсійного фонду України місячних пенсійних виплат, яка, за попередніми, узгодженими з відповідачем, розрахунками складає 86234 грн. 66 коп. на місяць (90% від заробітної плати).

Відтак, адвокатський гонорар є однією з умов, яка була визначена сторонами договору про надання правової допомоги, який укладений між сторонами 01 лютого 2019 року та містить вичерпний та детальний зміст умов щодо розміру адвокатського гонорару, його складових, порядку, способу та строків виплати.

У пункті 3.6 Договору про надання правової допомоги від 01.02.2019 сторони домовились, що задоволення позову у справі та набрання судовим рішенням за позовом Клієнта та реальне виконання цього рішення органами Пенсійного фонду є підтвердженням остаточного виконання Бюро умов укладеного Договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем повністю виконані умови договору про надання правової допомоги, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі № 500/691/19 повністю виконано, порушені права відповідачки відновлені, у зв`язку з чим у відповідача виник обов?язок із оплати на користь позивача гонорару за надану правову допомогу в розмірі 247903 грн. 98 коп. з 08.04.2021 року - наступного дня після закінчення повного виконання Головним Управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі № 500/691/19.

Суд вважає неспроможними доводи відповідача та представника останньої про те, що у відповідача не виник обов?язок про сплату позивачеві гонорару через те, що договір укладений не був, оскільки відповідач такий договір не підписувала, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч.1, 2 ст. 640 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Саме такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц зауважено, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Так, позивачем на виконання Договору, було здійснено ознайомлення з матеріалами пенсійної справи відповідача, підготовлено довідку про розмір заробітної плати ОСОБА_3 , який розрахований відповідно до Постанови КабінетуМіністрів України №657 від 30.08.2017, для пред`явленнядо органів Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії за вислугою років, прийнято участь у підготовці висновку експерта, підготовлено проект адміністративного позову від імені ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду Україні в м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, складено проект рішення Тернопільського окружного адміністративного суду та направлено його ОСОБА_3 .

Відповідачем, на виконання умов договору, було сплачено позивачеві аванс гонорару у розмірі, визначеному Договором - 10800 грн., надано позивачеві для надання правової допомоги документи - матеріали особової пенсійної справи, прийнято та використано результати наданих позивачем послуг з надання правової допомоги, зокрема, висновок експерта (позивач приймав участь у процесі складення висновку експерта), адміністративний позов (проект позову складений позивачем), рішення суду (проект рішення Тернопільського окружного адміністративного суду складений позивачем).

Визнання позивачем та відповідачем укладення та чинності договору про надання правової допомоги від 01.02.2019 підтверджується листуванням сторін у мобільних додатках «Вайбер» «Воцап», електронною поштою і доказів про те, що відповідне листування між сторонами не мало місця представник відповідача не надав, хоча частково заперечував що відповідна комунікація мала місце.

Відповідач у відповіді від 23.09.2022 на претензію позивача від 13.09.2022, письмово визнала обставину укладення з позивачем договору про надання правової допомоги від 01.02.2019 та обставину виконання позивачем окремих обов?язків за вказаним договором.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач заперечувала виконання позивачем будь яких дій, була не обізнана з приводу існування договору сторін про правову допомогу, або просила не виконувати останній, оскільки не підписала такий договір і тому підстав для вчинення будь яких дій за таким договором не має. В свою чергу, вбачається, що на відповідну обставину відповідач почала посилатися після того, як настала певна подія, а саме виконання судового рішення та необхідність оплатити послуги адвоката, отже договір з боку позивача було виконано.

Суд вважає, що виконання договору укладеного сторонами з боку позивачамало місце у повному обсязі, а також частково з боку відповідача і у зв`язку з чим до неї і був пред`явлений позов.

Таким чином, оскільки договір про надання правової допомоги від 01.02.2019 був прийнятий до виконання обома сторонами, у період його виконання визнавався обома сторонами, а заперечення щодо підписання відповідачем Договору виникли у відповідачки вже після набрання рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі № 500/691/19 законної сили, його повного виконання та після звернення позивача до суду з позовом до відповідача, то кваліфікація такого договору як неукладеного, за неведених обставин, виключається.

Судвважає неспроможними доводи відповідача про те, що нею був укладений договір з адвокатом Ігнатюком В.М., про надання правової допомоги в усній формі, а тому умови Договору про надання правової допомоги від 01.02.2019, у тому числі щодо розміру гонорару, не можуть застосовуватися.

Так, у відповіді від 23.09.2022 на претензію Адвокатського бюро «Ігнатюк та партнери» від 13.09.2022, ОСОБА_3 визнала обставину укладання саме з Адвокатським бюро «Ігнатюк та партнери» договору про надання правової допомоги від 01.02.2019 та обставину виконання саме Адвокатським бюро «Ігнатюк та партнери» окремих обов`язків за вказаним Договором і просила Адвокатське бюро «Ігнатюк та партнери» надати акт прийому-передачі виконаних робіт у відповідності до обсягу наданих послуг.

Також суд враховує, що формою здійснення адвокатської діяльності адвокатом Ігнатюком В.М. обрано таку форму, як адвокатське бюро. Ігнатюком В.М. було створене Адвокатське бюро «Ігнатюк та партнери» та саме від імені останнього адвокат Ігнатюк В.М. здійснює свою адвокатську діяльність та є його керівником. Саме Адвокатським бюро «Ігнатюк та партнери» 01.02.2019 на підставі Договору про надання правової допомоги від 01.02.2019 було видано адвокату Ігнатюку В. М. ордер серії КС № 308041 на представництво інтересів ОСОБА_3 в судах усіх інстанцій, органах ПФУ, експертних установах.

Доказів, які би свідчили про укладення між ОСОБА_3 та адвокатом Ігнатюком В.М. договору про надання правової допомоги в усній формі, в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

При оцінці доказів суд враховує положення ст.ст. 79, 80 ЦПК України, відповідно до яких достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у постановах від 24.03.2021у справі № 320/4186/18, від 8.06.2022у справі № 757/18772/19-ц, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 7.07.2021у справі № 420/370/19, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.122019 у справі № 917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyondreasonabledoubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».

Тест на перевірку «балансу ймовірностей» залежно від обставин справи полягає в тому, що доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав. Сторона повинна довести, що її факти схиляють чашу терезів на її користь, навіть якщо ймовірність правоти становить всього 50,1% і такий підхід відповідає ст.ст. 12, 81 ЦПК України, він не пов`язаний з припущеннями, а ґрунтується на оцінці доказів наданих сторонами.

З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд вважає, що аргумент відповідача про те, що нею був укладений договір з адвокатом Ігнатюком В.М. про надання правової допомоги в усній форміне підтверджується, натомість викликає довіру твердження позивача про укладення Договору про надання правової допомоги від 01.02.2019 саме з Адвокатським бюро «Ігнатюк та партнери».

Щодо заперечень відповідача стосовно обсягу наданої позивачем правової допомоги та розміру гонорару, суд зазначає наступне.

У пункті 3.6 Договору про надання правової допомоги від 01.02.2019 сторони домовились, що задоволення позову у справі та набрання судовим рішенням за позовом Клієнта та реальне виконання цього рішення органами Пенсійного фонду є підтвердженням остаточного виконання Бюро умов укладеного Договору.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі №500/691/19 повністю виконано, порушені права відповідачки захищені та відновлені.

Тому, з урахуванням умов Договору, принципів свободи договору та обов`язковості його виконання, що передбачені ст. ст. 3, 6, 626-629 ЦК України, на переконання суду, позивачем повністю виконані умовиДоговору про надання правової допомоги від 01.02.2019, а, відтак, суд не приймає як належні заперечення відповідача про те, що позивачем не повністю надано правову допомогу за Договором.

Також при вирішенні справи та наданні оцінки аргументам сторін суд враховує наступне.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20).

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contrafactum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (такі висновки наведено у постановах Верховного Суду, зокрема,від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 07.11.2019 у справі № 910/124484/18, від 14.05.2020 у справі № 910/7515/19, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19).

Як свідчить листування сторін, пояснення надані суду, зміст заяв по суті справи, заяв та клопотань сторін, письмових доказів, позиція позивача щодо укладення та виконання Договору є послідовною та несуперечливою. Натомість, у поведінці відповідача вбачається непослідовність та суперечливість: спочатку відповідач визнавала укладення та виконання позивачем договору, натомість, після набрання рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі № 500/691/19 законної сили та після звернення позивача до суду з позовом до відповідача, остання стала заперечувати укладення Договору з позивачем, виконання позивачем Договору та наявності у неї невиконаних зобов`язань перед позивачем.

Тому, з метою застосування доктрини «venirecontrafactumproprium»(заборони суперечливої поведінки), суд вважає, що аргументи відповідача, які суперечать її попередній поведінці та її заявам (листуванню), не можуть бути враховані судом як належні та такі, які підлягають врахуванню судом як.

Суд вважає за необхідне зазначити, що розглянувши клопотання відповідача, про проведення почеркознавчої експертизи, останнє залишено без задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Одним з видів доказів є висновки експертів (п. 2 ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

У відповідності до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу для з?ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань.

Отже, судова експертиза повинна призначатися для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі. Лише в цьому випадку висновок експерта відповідатиме вимозі щодо належності доказу.

У клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи відповідач вказує на те, що висновком судового експерта вона має намір довести обставину не підписання нею договору про надання правової допомоги від 01.02.2019. У заявах по суті справи відповідач дотримується позиції про те, що оскільки згаданий Договір не підписаний нею, то такий Договір є неукладеним.

Поряд із цим суд зауважує, що, з урахуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц, про те, що не може вважатися неукладеним договір, який виконувався, для правильного вирішення спору у цій справі має значення питання прийняття до виконання та виконання позивачем і відповідачем договору про надання правової допомоги від 01.02.2019, а не безпосередня обставина його власноручного підписання чи не підписання відповідачем. Оскільки обставини прийняття до виконання та виконання позивачем і відповідачем договору про надання правової допомоги від 01.02.2019 входять до предмета встановлення та безпосередньої оцінки саме судом, а не висновком експерта, таке встановлення не потребує спеціальних знань, то процесуальна необхідність та потреба у призначенні та проведенні почеркознавчої експертизи у цьому випадку відсутня.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з засад цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Зважаючи на те, що призначення у цій справі почеркознавчої експертизи не є необхідним для правильного вирішення спору, не матиме істотного доказового значення у межах предмета доказування, з урахуванням принципів пропорційності та розумності строків розгляду справи судом, суд вважає, що відсутня достатня процесуальна потреба у призначенні у цій справі почеркознавчої експертизи.

Щодо вимоги про стягнення 93985 грн. 57 коп. інфляційних втрат та 15505 грн. 88 коп. 3% річних.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставлять.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Як зазначено вище, відповідачем ОСОБА_3 допущено порушення грошового зобов`язання з оплати 247903 грн. 98 коп. гонорару, розрахунки інфляційних втрат та трьох процентів річних, заявлених позивачем є вірніі для стягнення для стягнення за період з 08.04.2021 по 08.05.2023 -93985 грн. 57 коп., інфляційних втрат та 15505 грн. 88 коп. 3% річних від суми боргумають місце правові підстави.

Судові витрати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд, у відповідності дост. 141 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3028 грн.

На підставі ст.ст. 2, 12, 76-81, 89, 95, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 284, 354 ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 638, 642, 901, 903 ЦК України, п.4 ч.1 ст.1, ч.1 ст.26, ч. ч. 1, 3 ст. 27, ст. 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд,

УХВАЛИВ:

Позов Адвокатського бюро «Ігнатюк та партнери» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати гонорару за договором про надання правової допомоги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Адвокатського бюро «Ігнатюк та партнери» (02034, м. Київ, вулиця Теодора Драйзера, будинок №34/51 кв. 248, код ЄДРПОУ41353138) заборгованість зі сплати гонорару за договором про надання правової допомоги від 01.02.2019 у розмірі 357 395 (триста п?ятлесят сім тисяч триста дев?яностоп?ять) грн. 43 коп., з яких: 247 903 (двісті сорок сім тисяч дев?ятсот три) грн. 98 коп. - заборгованість зі сплати фіксованого розміру гонорару; 93 985 (дев?яносто три тисячі дев?ятсот вісімдесят п?ять) грн. 57 коп. - інфляційні втрати; 15 505 (п?ятнадцять тисяч п?ятсотп?ять) грн. 88 коп. - 3% річних від суми боргу та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5360 (п?ять тисяч триста шістдесят) грн. 93 коп.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 19.07.2024.

Головуючий: