Постанова

від 09.10.2024 по справі 753/7529/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/7529/23 Головуючий у 1 інстанції: Цимбал І.К.

Провадження №22-ц/824/15341/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,

при секретарі Ганжалі С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 8 липня 2024 року в справі за позовом Адвокатського бюро «Ігнатюк та партнери» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості зі сплати гонорару за договором про надання правової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В травні 2023 року Адвокатське бюро «Ігнатюк та партнери» звернулось з позовом до суду до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості по сплаті гонорару за договором про надання правової допомоги.

Просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по сплаті гонорару за договором про надання правової допомоги від 01.02.2019 у розмірі 357 395 грн. 43 коп., з яких: 247 903 грн. 98 коп. - заборгованість зі сплати фіксованого розміру гонорару; 93 985 грн. 57 коп. - інфляційні втрати; 15 505грн. 88 коп. - 3% річних від суми боргу.

В обґрунтування позову зазначило, що 01.02.2019 між сторонами було укладено договір, про надання правової допомоги, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачеві правову допомогу при підготовці та пред`явленні до суду адміністративного позову до органів Пенсійного фонду України у справі, про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії в частині перерахунку раніше призначеної органами Пенсійного фонду України відповідачеві, як прокурору, пенсії за вислугою років з розміру 90%, а відповідач зобов`язалася оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Пунктом 3.1 Договору було встановлено, що за надання правової допомоги відповідач сплачує позивачеві гонорар у розмірі 258 703 грн. 98 коп., який становить суму 3 (трьох) перерахованих відповідачеві органами Пенсійного фонду України місячних пенсійних виплат, яка, за попередніми, узгодженими з відповідачем, розрахунками складає 86 234 грн. 66 коп. на місяць (90% від заробітної плати).

Також Договором (пункт 3.4.) було визначено порядок розрахунків, а саме: частина гонорару у розмірі 10 800 грн. 00 коп. сплачується авансом в день підписання Договору, а інша частина гонорару, який передбачено у пунктом 3.1 Договору, сплачується відповідачем за наслідками наданої правової допомоги після проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку пенсії та після отримання відповідачем від органів Пенсійного фонду України перерахованих за судовим рішенням, яке вступило в законну силу, пенсійних виплат на її пенсійний картковий рахунок.

Позивач зазначив, що ним було належним чином виконано умови Договору, в результаті чого Тернопільським окружним адміністративним судом 25.04.2019 було ухвалено рішення у справі №500/691/19, про задоволення позову ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві здійснити перерахунок з 19.02.2018 раніше призначеної пенсії без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка визначена у висновку судового експерта та складає 95 816 грн. 29 коп., без обмеження її граничного розміру.

Рішення набрало законної сили та було виконане органом Пенсійного фонду України: відповідачу було здійснено перерахунок раніше призначеної пенсії, внаслідок чого розмір її пенсії став складати 86 234 грн. 66 коп. і 07.04.2021 відповідач отримала також заборгованість з пенсійних виплат у розмірі 844 287 грн.

Однак відповідач не виконала свої зобов`язання за Договором про надання правової допомоги і не оплатила позивачу обумовлену сторонами суму гонорару.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 8 липня 2024 року позов Адвокатського бюро «Ігнатюк та партнери» про стягнення заборгованості по сплаті гонорару за договором про надання правової допомоги задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті гонорару за договором про надання правової допомоги від 01.02.2019 у розмірі 357 395 грн. 43 коп.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем ОСОБА_1 , було допущено порушення грошового зобов`язання з оплати 247 903 грн. 98 коп. гонорару, розрахунки інфляційних втрат та трьох процентів річних, за період з 08.04.2021 по 08.05.2023 - 93985 грн. 57 коп., інфляційних втрат та 15 505 грн. 88 коп. є вірними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 02 серпня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Просила скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 8 липня 2024 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що суд першої інстанції безпідставно встановив обставину укладання між сторонами договору про надання правничої допомоги від 01.02.2019, який апелянт не підписувала.

Апелянт не визнає ні факт укладання договору ні факт його підписання у будь якій формі.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно встановив ту обставину, що вона сплатила 10 800 грн у якості авансу визначеного договором, тому що гроші саме позивачу за договором вона не сплачувала.

Вказана сума була сплачена особисто Ігнатюку В.М. за надану ним особисто послугу з підписання довідки.

Звертає увагу, що ухвалою суду першої інстанції від 03 квітня 2024 року було задоволено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, проте в тексті оскаржуваного рішення зазначено про відмову у задоволенні такого клопотання.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

05 вересня 2024 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

В судовому засіданні представник апелянта адвокат Іващенко В.І., підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволені позову відмовити.

Представники позивача Ігнатюк В.М. та ОСОБА_3 , в судовому засіданні заперечувати проти апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позиція суду апеляційної інстанції

Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу які з`явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що 01.02.2019 між Адвокатським бюро «Ігнатюк та партнери» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідач сплатила позивачеві суму авансу, визначену договором, у розмірі 10800 грн.

01.02.2019 позивачем було видано адвокату Ігнатюку В.М ордер серії КС № 308041, на підставі договору про надання правової допомоги від 01.02.2019, на представництво інтересів ОСОБА_1 в судах усіх інстанцій, органах ПФУ, експертних установах.

Згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5937/10 Ігнатюк В.М. має право на заняття адвокатською діяльністю, та згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Ігнатюк В.М. є керівником Адвокатського бюро «Ігнатюк та партнери».

Сторонами визнано, що на виконання умов договору, в межах підготови адміністративного позову, позивачем було підготовлено довідку про розмір заробітної плати ОСОБА_1 , розрахований відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017, для пред`явлення до органів Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії за вислугою років.

Вказана довідка була надана для проведення судової економічної експертизи судовому експерту Перепелюк С.М. , якою було складено висновок експерта №11 від 06.03.2019. Листуванням сторін в мобільному додатку «Вайбер» підтверджується надання позивачем правової допомоги при проведенні судової економічної експертизи.

Також, позивачем було підготовлено проект адміністративного позову від імені ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду Україні в м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, що також не оспорювалось учасниками справи.

В подальшому позов розглянуто Тернопільським окружним адміністративним судом, який рішенням від 25.04.2019 у справі № 500/691/19 задовольнив позов ОСОБА_1 у повному обсязі, визнавши протиправним та скасувавши рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві №35648/03 від 20.02.2019 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку з 19.02.2018 пенсії за вислугою років, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» та зобов`язавши Головне Управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 19.02.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка визначена висновком №11 судово-економічної експертизи судового експерта Перепелиці С.Н. від 06.03.2019 та складає 95816 грн. 29 коп., без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

У мотивувальній частині рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі № 500/691/19 вказано, зокрема: «Надаючи оцінку правовідносинам щодо визначення розміру заробітної плати позивача, з якої відповідачем має бути проведено перерахунок пенсії, суд виходить з наявних у матеріалах справи документів, які суд визнає письмовими доказами, а саме: довідки Генеральної прокуратури України №18-436зп від 10.03.2016 про розмір заробітної плати ОСОБА_1 ; довідки №18-75зп від 15.06.2009 про розмір заробітної плати ОСОБА_1 ; довідки адвоката Ігнатюка В.М. від 19.02.2019 про заробітну плату ОСОБА_1 для перерахунку пенсії; висновку №11 судової економічної експертизи судового експерта Перепелюк С.М. від 06.03.2019.Так, враховуючи наявність у матеріалах справи документально підтверджених складових оплати праці позивача, які є необхідними та достатніми для проведення відповідних розрахунків, суд приходить до висновку про правомірність дій позивача в частині звернення до судового експерта для проведення судової економічної експертизи для підтвердження розрахунково та документально розміру заробітної плати саме позивача для перерахунку пенсії, який розрахований адвокатом Ігнатюком В.М. у довідці від 19.02.2019 на підставіпостанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».

02.05.2019 після ухвалення Тернопільським окружним адміністративним судом рішення від 25.04.2019 у справі №500/691/19, на виконання п.3.5 Договору позивачем було направлено відповідачеві акт №1 приймання-передання наданих послуг по Договору про надання правової допомоги від 02.05.2019, однак вказаний акт відповідачем підписано не було.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі № 500/691/19 набрало законної сили після повернення ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2019 апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на згадане рішення Тернопільського окружного адміністративного суду.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 року у справі № 500/691/19 пред?явлено до виконання Головному управлінню Пенсійного фонду України у місті Києві.

У зв'язку з невиконанням умов договору позивачем направлено ОСОБА_1 претензію в порядку досудового врегулювання цивільно-правового спору, відповідно до якої просив ОСОБА_1 виконати п. 2.3 Договору про надання правової допомоги від 01.02.2019, сплативши гонорар, визначений п. 3.1 Договору в розмірі 247903 грн. 98 коп.

Позивачем 22.06.2021 та 13.09.2022 направлено поштою та електронною поштою відповідачці - ОСОБА_1 претензію в порядку досудового врегулювання цивільно-правового спору з вимогою сплатити гонорар, обумовлений договором про надання правової допомоги від 01.02.2019, в розмірі 247903 грн. 98 коп.

23.09.2022 ОСОБА_1 у відповідь на претензію від 13.09.2022 в електронному листі, адресованому Адвокатському бюро «Ігнатюк та партнери», просила надати акт прийому-передачі виконаних робіт у відповідності до обсягу наданих послуг, чим фактично визнала обставину укладення з Адвокатським бюро «Ігнатюк та партнери» договору про надання правової допомоги від 01.02.2019, а також визнала обставину виконання Адвокатським бюро «Ігнатюк та партнери» окремих обов`язків за вказаним договором,

Як вбачається з листів Головного управління Пенсійного фонду в місті Києві №2600-0202-8/23602 від 09.02.2023, №2600-0202-8/30107 від 21.02.2023,№6031-5324/К-02/8-2600/23 від 02.03.2023, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі № 500/691/19 за позовом ОСОБА_1 , було виконано в межах резолютивної частини: перерахунок пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка визначена висновком №11 судово-економічної експертизи судового експерта Перепелиці С.Н. від 06.03.2019 та складає 95816 грн. 29 коп., без обмеження її граничного розміру, проведено у серпні 2019 року, а повна виплата заборгованості з пенсійних виплат у розмірі 844287,70 грн. була здійснена на користь ОСОБА_1 07.04.2021 через банківську установу.

19.02.2018 на підставі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі № 500/691/19 розмір пенсії ОСОБА_1 почав складати 86234 грн. 66 коп. на місяць, а 07.04.2021 на користь ОСОБА_1 сплачена заборгованість з пенсійних виплат внаслідок здійсненого за рішенням суду перерахунку розміру пенсії.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанціївиходив з того, що між сторонами було укладено договір про надання правової допомоги, умови якого відповідач, не виконала, після надання відповідачу кваліфікованої правової допомоги.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову враховуючи наступне .

Колегія суддів встановила, що в матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 01 лютого 2019 року нібито укладений між Адвокатським бюро «Ігнатюк та Партнери», в особі керуючого партнера Ігнатюка В.М. діючого на підставі Статуту та рішення № 1 про створення Бюро від 22 травня 2017 року та ОСОБА_1 .

Цивільно-правовий договір є основною підставою виникнення зобов`язально-правових відносин (зобов`язань), що встановлює певні суб`єктивні права i суб`єктивні обов`язки для сторін, які його уклали.

Відповідно до ст. 638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Головним елементом кожного договору є воля сторін, спрямована на досягнення певної мети, яка не суперечить закону.

Відповідач заперечує укладення з нею договору, та зазначає, що його не підписувала.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасника справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці данні встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Ознаки доказів: фактичні дані, тобто це не самі факти, а відомості про них; не будь-які фактичні дані, а лише ті, які треба встановити в тій чи іншій справі; фактичні дані, що втілюються в певній процесуальній формі (засобах доказування).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено належними та допустимими доказами чи було підписано ОСОБА_1 договір про надання послуг, і чи належіть саме її підпис в договорі.

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що їм особисто не відомо чи підписувала ОСОБА_1 договір оскільки в їх присутності ОСОБА_1 договір не підписувала. Договір з підписом їм було привезено іншим адвокатом в офіс.

Особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов`язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема правочин.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістом статей 76, 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

На забезпечення доказів ОСОБА_1 05.10.2023 заявляла суду клопотання про призначення експертизи на вирішення якого поставила питання - чи виконано підпис в договорі укладеному з позивачем саме ОСОБА_1 , а також просила витребувати оригінал договору(т.1 а.с. 187-188), при цьому суд першої інстанції в ухвалі зазначив, що головуючим клопотання про призначення експертизи було задоволено, а питання про призначення експертизи буде розглянуто після призначення справи до судового розгляду.

А вже в судовому засіданні 08.07.2024, запис якого відсутній в електронному суді відмовив у її проведенні.

Таким чином судом першої інстанції не могло бути однозначно встановлено, що договір було підписано ОСОБА_1 , оскільки вона проти цього заперечувати і просила провести експертизу.

Посилання суду першої інстанції на доведеність укладання між сторонами договору діями сторін, не може бути прийнято колегію суддів враховуючи наступне.

Виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 27 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі.

Договір про надання правничої допомоги може вчинятися усно у випадках:

1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);

2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правничої допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правничої допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правничу допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правничої допомоги.

Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не з`ясував фактичні обставини укладення між сторонами договору, які мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному розгляді представники позивача не заперечували той факт, що їм не відомо чи підписувала ОСОБА_1 договір про надання послуг.

Заперечень відповідача, щодо підписання договору представники позивача не спростували і не довели суду, що підпис в договорі належіть відповідачу.

Колегія суддів вважає безпідставними висновок суду першої інстанції, що укладення договору підтверджується тим, що відповідач сплатила позивачу суму авансу, визначену договором, у розмірі 10 800 грн.

Під час апеляційного розгляду було встановлено, що не заперечувалось адвокатом Ігнатюком В.М., що гроші у розмірі 10 800 грн., які позивач вважає сумою авансу за договором, було сплачено не на рахунок і послуги Адвокатського бюро, а на особисту картку адвоката Ігнатюка В.М., виключно як за надану ним особисту послугу з підписання довідки про заробітну плату.

Повноваження адвоката на отримання коштів на власний рахунок від імені адвокатського об`єднання в договорі відсутні, а тому, отримання грошей ним особисто на фінансовий рахунок фізичної особи, не є підтвердженням того, що зазначена сума була сплачена як аванс за договором.

Відповідно до вимог ч.1 та 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документом, який видається на підставі договору про надання правничої допомоги, і посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги, може бути ордер.

Як зазначалось позивачем, в якості доказу надання відповідачу послуг, до суду надавалась копія ордеру від 01.02.2019, який було видано на підставі договору, підписання якого ОСОБА_1 заперечує, а позивач не підтверджує.

Таким чином у разі відсутності підпису відповідача на договорі, позивач не мав повноважень видавати ордер адвокату Ігнатюку В.М. на представлення інтересів ОСОБА_1 .

Також колегія суддів звертає увагу на те, що як на обставину надання позивачем послуг відповідачеві суду було надано висновок експерта, яка не може бути прийнято судом оскільки висновок експерта складався безпосередньо за заявою ОСОБА_1 .

Розгляд справи в Тернопільському окружному суді проводився в спрощеному проваджені без виклику сторін, то адвокат Ігнатюк В.М. не приймав участі при розгляді даної справи.

Колегія суддів вважає, що висновки, викладені у рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 8 липня 2024 року не відповідають обставинам справи, а обставини, що суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними.

З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, про те, що договір про надання правової допомоги між сторонами не укладався, доказів які б свідчили про те, що договір виконувався обома сторонами суду не надано, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 8 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2024 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Є.П. Євграфова

Т.О. Писана